Знову промокашка?

В історії міжнародних відносин уже неодноразово траплялося таке: коли в дипломатів закінчувались аргументи, до справи бралися президенти. Судячи з усього, до цього прийшли й Україна з Росією, оскільки переговори з делімітації Керченської протоки зайшли в безвихідь. Кожна зі сторін непохитно тримається своєї позиції, не відступаючи ні на п’ядь. Українські дипломати домагаються, щоб Москва визнала державним кордоном існуючу ще за часів Радянського Союзу адміністративну лінію, яка відділяла в Керченській протоці Кримську область УРСР від Краснодарського краю РРФСР. Російські дипломати, у свою чергу, відповідно до отриманих директив доводять українцям, що за радянських часів по водних просторах міжреспубліканські кордони не проходили, і пропонують залишити протоку в спільному користуванні.

Усі аргументи вже висловлені й неодноразово. Українці показують карти радянських часів, на яких кордон позначений пунктирною лінією, звертаються до морського права й нагадують російським дипломатам про прецедент — делімітацію Чудського озера Росією та Естонією. Росіяни також кажуть про прецеденти й запекло шукають нових доказів своєї правоти. Так, коли йдеться про делімітацію Чудського озера, яке і за радянських часів ділилося на російську та естонську частини, російські дипломати стверджують, що це всього-на-всього ділянка суші, залита водою. Тому, мовляв, там і був проведений кордон. На жаль, невідомо, як вони трактують Світовий океан. Адже це теж щось на кшталт частини суші, залитої водою...

Схоже, безвихідна ситуація цілком улаштовує Москву, оскільки дає надію в майбутньому переломити її на свою користь. Проте такий розвиток подій не підходить Києву, який, за нашою інформацією, уже дозрів для рішучих дій. І хоча остаточне рішення не прийняте, до цього йдеться.

Існує два варіанти розблокування проблеми делімітації Керченської протоки, крім звернення в Міжнародний суд ООН у Гаазі. Перший варіант — це односторонні дії України. Нагадаємо, що у Верховної Раді лежить прийнятий у першому читанні законопроект «Про внутрішні води, територіальне море і прилеглі зони України». Свого часу робота над ним була припинена на прохання росіян. Нині в Києві налаштовані повернутися до проекту закону й відправити на друге та третє читання. Після його прийняття українська сторона проводитиме кордон за методом серединної лінії.

Утім, односторонні дії можуть призвести до серйозних ускладнень. Йдеться не тільки про економічні й політичні аспекти двосторонніх відносин. З погляду міжнародного права, не зовсім зрозуміло, як ці дії співвідноситимуться з поки ще діючим українсько-російським договором про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаним у грудні 2003 року Леонідом Кучмою і Володимиром Путіним. Адже там зафіксовано: ці акваторії є внутрішніми водами України та Росії. Тому більш ймовірно, що Київ усе-таки віддасть перевагу другому варіанту — вирішити питання делімітації протоки на президентському рівні, коли приймається політичне рішення. Називається вже і приблизна дата такої зустрічі. Наприклад, під час серпневого саміту глав держав СНД у Казані.

Проте до президентських зустрічей треба підходити обережно. З одного боку, таке рандеву — реальна можливість розв’язати проблему, коли негативні наслідки від прийняття непопулярного рішення нейтралізує глава держави, використовуючи свій політичний авторитет. Як, наприклад, це сталося у випадку з підписанням українсько-румунського договору про дружбу в 1997 році. З другого боку, на пострадянському просторі дуже добре пам’ятають, до чого призводять зустрічі президентів країн Співдружності з їхнім російським колегою. Нурсултан Назарбаєв, наприклад, на зустрічі з Борисом Єльциним на промокашці ділив Каспійське море. І так, що казахи втратили суверенітет над кількома островами.

Віктор Ющенко, схоже, налаштований рішуче й готовий відстояти українські права на Керч-Єнікальський канал і домогтися делімітації протоки. Втім, наш Президент останнім часом неодноразово дивував. Як, скажімо, у випадку з ЄЕП. Тому від президентської зустрічі можна чекати будь-якої несподіванки. До того ж незрозуміло, чи згодні передати розв’язання проблеми протоки президентам росіяни: вони можуть просто проігнорувати пропозицію про спеціальну зустріч Віктора Ющенка й Володимира Путіна. Адже ігнорують вони ноти українського МЗС, зокрема і з делімітації та демаркації кордону, які українські дипломати відправили ще навесні.