Знову двійка

Незадовільно наша країна отримала цього тижня з багатьох «дисциплін» у доповіді Єврокомісії, що оцінила виконання Порядку денного асоціації Україна-ЄС у 2011 році. Ця доповідь входить до більш широкого пакета документів ЄК, які стосуються реалізації Європейської політики сусідства (ЄПС).

Хоча європейські експерти й відзначають, що «у 2011 р. Україна зробила позитивні кроки для забезпечення довгострокових майбутніх відносин з ЄС, активно працюючи над завершенням переговорів щодо Угоди про асоціацію», у цілому доповідь виявилася безпрецедентно жорсткою для нашої країни.

Цілком очікувано найбільше критики Євросоюзу викликала політична сфера. Документ констатує: «У сфері демократії та прав людини відбулося подальше погіршення». «Дії України, зокрема відносно поваги до загальних цінностей і верховенства права, матимуть вирішальну важливість для швидкості її політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС, серед іншого також і щодо укладення Угоди про асоціацію та її подальшого впровадження. Це також надасть додаткового імпульсу політичному діалогу, в якому сьогодні домінує обговорення уповільнених реформ і верховенства права».

Розшифрування «подальшого погіршення» забирає чимале місце в документі. Відзначається, що «влада проявляє все більшу ворожість до публічних виявів невдоволення та у деяких випадках намагалася обмежити свободу зібрань. Кількість судових рішень, які забороняють зібрання, збільшилася порівняно з попередніми роками». Надання ліцензій на цифрове мовлення «компаніям, які контролюються провідними членами нинішньої адміністрації або пов’язаними з ними особами», викликає в ЄК стурбованість із приводу майбутнього свободи засобів масової інформації та плюралізму засобів мовлення. Не меншу тривогу викликають і повідомлення про факти цензури та утисків журналістів із боку правоохоронних органів.

Залишається й «значна стурбованість» щодо поваги до верховенства права та посилення судової влади. «Справи проти лідерів опозиції та членів колишнього уряду, які не відповідали міжнародним стандартам чесності, прозорості та незалежності судового процесу, підтвердили відчуття того, що правосуддя застосовувалося вибірково та з допомогою політично вмотивованих переслідувань». Не помітили наші партнери з ЄС і значних результатів боротьби з корупцією. Вони відзначають, що у 2011 р. Україна втратила 18 позицій в Індексі сприйняття корупції Transparency International, посівши 152-ге місце серед 187 країн. А прийняте антикорупційне законодавство «залишається незавершеним, подекуди двозначним і не повністю відповідає вимогам відповідних інструментів Ради Європи та ООН». Прийнята Національна антикорупційна стратегія не вирішує деяких ключових питань, таких як створення незалежного антикорупційного органу, спеціалізація та чіткий розподіл завдань серед правоохоронних органів, перевірка декларацій про майновий стан і доходи та конфлікт інтересів.

Як у попередні роки, зазначається в документі, не було значного прогресу і у сфері конституційної реформи. Виконання рішень Європейського суду з прав людини продовжує викликати занепокоєння. В Україні досі немає комплексного антидискримінаційного законодавства. А міжнародні й українські правозахисні організації продовжують рапортувати про збільшення кількості скарг на катування та неналежне ставлення в пенітенціарних закладах і слідчих ізоляторах, а також про факти порушення прав біженців та шукачів притулку.

Не в захопленні європейці й від української реформи державної адміністрації. У прийнятому 2011 р. новому законі про держслужбу не було враховано ключові рекомендації відповідної програми SIGMA (спільної ініціативи ОБСЄ і ЄС), що призвело до припинення фінансової підтримки Євросоюзом (а це 70 млн. євро) зазначеної реформи.

На відміну, скажімо, від Тунісу, який опинився в передовиках політичного реформування за європейськими стандартами і продемонстрував дію впровадженого торік нового принципу ЄПС «більше за більше» (у 2011 р. ЄС подвоїв свою фінансову допомогу цій державі з 80 млн. до 160 млн.євро), Україна, як завжди, йде своїм шляхом і демонструє роботу принципу «менше за менше». Євросоюз не тільки вважає за недоцільне збільшувати фінансову допомогу Україні в рамках ЄПС (що ще раз у вівторок підтвердив глава представництва ЄС Тейшейра), а й зменшує ті крихти, які перепадали нашій країні раніше.

Певний позитив, правда, можна виявити в розділі доповіді, присвяченому політиці безпеки та регіональним і міжнародним питанням. Підкреслюється «дуже конструктивне співробітництво» з ЄС із врегулювання придністровської проблеми, а також участь у роботі місії ЄС на україно-молдовському кордоні EUBAM. Згадується і бажання України зробити свій внесок у військово-морську операцію «Аталанта» під егідою Євросоюзу.

Що ж стосується економіки, то автори доповіді відзначають, що у 2011 р. Україна демонструвала хороші результати зі зростанням ВВП на рівні 5,2%. Однак звертається увага на той факт, що дефіцит НАК «Нафтогаз України» залишається одним із основних ризиків для бюджету, а програму співробітництва з МВФ припинено. Як і виділення макрофінансової допомоги ЄС на суму 610 млн. євро, причому не тільки через відсутність прогресу в переговорах із МВФ, а й через повільне впровадження структурних реформ у ключових сферах, включно з енергетикою, управлінням держфінансами та боротьбою з корупцією. «Впровадження амбітної Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. відбувалося повільно. <…> Публічна адміністрація та управління державними фінансами залишаються нереформованими та непрозорими, послабленими надмірними бюрократичними процедурами та схильними до корупції».

Жодних офіційних коментарів із приводу оприлюдненої доповіді ЄК із Києва не надійшло. Правда, Микола Азаров, який очолював нашу делегацію на 15-му засіданні Ради зі співробітництва Україна-ЄС і повернувся з Брюсселя (так і не отримавши згоди на зустріч ні від Баррозу, ні від Ромпея), пообіцяв, що Україна виконає всі вимоги Євросоюзу, аби Угоду про асоціацію було підписано.

Чергові порожні обіцянки, яким давно ніхто не вірить - ні тут, ні там. Українська влада глуха до закликів Європи, причому незалежно від того, хто їх озвучує - Ештон чи Фюле, Коморовський, Меркель чи Грібаускайте. Ні дуже жорсткі доповіді Єврокомісії, ні дуже різкі резолюції Європарламенту та ПАРЄ не здатні повернути слух і совість, а тим більше прищепити порядність, державну мудрість і відчуття обов’язку перед країною та її майбутнім українському владному клану.

Відносини з Євросоюзом - у глухому куті. Це розуміють обидві сторони. Але одна з них, як і раніше, коїть що їй заманеться, а інша, як і раніше, не знає, що робити з першою. Больовий поріг сприйняття з обох боків уже надто високий, і, можливо, тільки щось надзвичайне здатне порушити нинішнє тягуче статус-кво - або замінивши його хепі-ендом, або привівши до ще більш похмурих реалій. Скажімо, Янукович випускає Тимошенко й проводить демократичні вибори, після чого Євросоюз урочисто підписує з Україною Угоду про асоціацію. Чи Янукович садить за ґрати ще половину опозиції, грубо фальсифікує вибори й остаточно стриже Україну під білоруський гребінець, провокуючи санкції з боку ЄС. Чи Євросоюз, не чекаючи такої лукашенізації, першим робить різкі кроки, все-таки наважившись на низку заходів проти деяких персонажів з української влади, примушуючи її шанобливіше ставитися до демократії. Але останній варіант так само мало реалістичний, як і перший. Хоча…

За інформацією DT.UA від компетентних джерел, досить багато представників Егмонтської групи (вона об’єднує фінансові розвідки понад 120 країн, у тому числі й України. Її основне завдання - боротьба з відмиванням злочинних капіталів, у рамках якої члени групи зобов’язані ділитися одні з одними відповідною інформацією) останні кілька місяців енергійно займаються виявленням у всьому світі активів «сім’ї» Януковича. Готуються?

Але поки що представники ЄС цього тижня ще раз заявили, що на сьогодні про санкції в дискусіях щодо України не йдеться.

«Ми хочемо мати сильні відносини з важливою сусідньою країною, - повідомила верховний представник ЄС К.Ештон. - Меседж, який ми дуже стараємося послати Україні, полягає в тому, що ми сподіваємося: для них відносини з ЄС будуть настільки ж важливими, наскільки відносини з ними важливі для нас».

Наскільки Європейський Союз важливий і потрібний Януковичу, сьогодні сказати важко. Коли вияснилося, що євроінтеграція - це не тільки зустрічі з європейськими політиками під фотоспалахи, а й жорстка критика з їхнього боку, не тільки можливість просунути бізнес Сім’ї та наближених до неї на європейський ринок, а й необхідність болісних і непопулярних реформ в Україні, - євроінтеграційний запал хазяїна країни явно прохолов. На Банковій у європейському фіаско Януковича чомусь вбачають переважно підступи Кремля, не бажаючи визнавати власних гріхів й знову намагаючись шантажувати Європу «російською загрозою» (для внутрішньополітичного користування, правда, у всіх невдачах України винною було призначено канцлера Меркель).

В Європі ж справді досить широко обговорюють небезпеку повернення України в жорсткі й чіпкі російські обійми, однак більшість думок зводяться до того, що ця небезпека - не привід попускати Януковичу лукашенківські замашки й поступатися демократичними принципами та загальноєвропейськими цінностями.

Західна преса знову рясніє гучними заголовками про Україну. Імідж країни не був таким катастрофічним із часів «касетного» та «кольчужного» скандалів кумівського періоду. Але тоді взаємні очікування Європи й України були трохи інакшими. Сьогодні, та ще напередодні ЧЄ-2012, читати і слухати коментарі про свою країну значно болісніше та образливіше. Останні роки, коли Київ уперто наполягав на включенні положення про європейську перспективу в Угоду про асоціацію з ЄС, багато європейських політиків радили: не марнуйте сили на недосяжні цілі, краще якомога достойніше підготуйтеся до проведення Євро-2012, це дасть вашій країні набагато більше, ніж будь-яка фраза, хай навіть у дуже важливому документі, ЧЄ - ваш щасливий лотерейний квиток, це колосальний шанс. Але, як правильно недавно нагадав у своєму блозі на «УП» німецький посол Гаймзьот, «Україна ніколи не змарнує шанс змарнувати свій шанс».

«Для президента Януковича чемпіонат Євро-2012 був чудовою можливістю «продати» Україну світу як сучасну мирну плюралістичну й націлену на вступ до ЄС країну з багатою історією та культурою. Натомість його уряд має всі шанси отримати піар-катастрофу», - пише британська The Guardian.

Але насамперед це буде піар-катастрофа самого Януковича. Цікаво, як це, коли ніхто з цивілізованого світу не хоче сидіти з тобою поруч на трибуні, коли європейські віпи вважають компроматом появу на публіці у твоїй компанії і не хочуть бруднити свій власний імідж спілкуванням із тобою?

Так, офіційного бойкоту Євро, швидше за все, не буде (хоча хтозна що ще може утворити за час, який залишився, наша влада!). Однак має рацію польський міністр закордонних справ Сікорський: «Від того, чи поїдуть єврокомісари на Євро-2012, чи ні, доля України не залежить. Вона залежить від того, чи житиме Україна відповідно до європейського порядку».