Утримання "ДНР" і "ЛНР": ціна питання

Якщо навіть припустити, що через якісь невідомі чудесні обставини Путін припинить свій наступ і почне відводити важкі озброєння від лінії розмежування, згідно з останніми підписаними у Мінську домовленостями, то не забуваймо, що з гострої фази "гарячої" війни ми відразу потрапляємо в наступну - економічну. Виконуючи такі пункти мирних домовленостей, про які нижче.

Ідеться про прийняття Україною на себе відповідальності за утримання окупованих територій, яких вона зовсім не контролює політично.

І, треба сказати, це зобов'язання сторона-опонент сприйняла всерйоз. Так, п. Захарченко буквально наступного дня після підписання угоди заявив: попри те що "ДНР" (у рамках виконання "Мінська-2", треба думати) найближчим часом збирається взяти Маріуполь, Харків еt cetera, він уже готовий виставити прем'єрові Яценюку рахунок заборгованості України перед "республікою". Який, зрозуміло, зросте після Дебальцевого, Логвинового і, не дай Боже, запланованого…

Для того ж, щоб бути готовими до продовження оксюморона, що стався з нами, стилістично блискуче виписаного головним сценаристом цієї повчальної історії, ми склали низку запитань до влади (офіційні запити спрямували віце-прем'єрові Геннадію Зубку, а також міністрові фінансів Наталії Яресько), попросивши уточнити матеріальну ціну питання. І можливу позицію держави у разі, якщо і далі триватиме наша й ЄСівська сліпота, що передбачає виконання всіх фабульних завдань ВВП.

Отже, для початку пошлемося на документ. Так, до Комплексу заходів щодо виконання мінських угод, підписаного 12.02.2015 р. у Мінську, входить пункт 8, який указує на "визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи соціальні перекази, такі як виплата пенсій та інші виплати (надходження й доходи, своєчасна оплата всіх комунальних рахунків, поновлення оподаткування в рамках правового поля України)".

У доповненні до документа є також пункт відповідно до Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", який вказує не тільки на "можливість для центральних органів виконавчої влади укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального й культурного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей", а й на те, що, "держава надає підтримку соціально-економічному розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей".

Тому абсолютно логічно було насамперед уточнити, чи слід розуміти, що держава Україна бере на себе зобов'язання з соціально-економічного забезпечення (пенсії, заробітні плати, соціальні виплати) й відновлення державних об'єктів промислової та соціальної інфраструктури окупованих територій у повному обсязі.

Однак, висловивши непідробну повагу до ініціативи нашого видання, віце-прем'єр-міністр - міністр з регіонального розвитку та ЖКГ Геннадій Зубко, який курирує відбудовні процеси в Донбасі, виявився вкрай небагатослівним: "На жаль, - повідомив DT.UA віце-прем'єр, - про виконання Мінських угод можна буде говорити тільки після того, як Російська Федерація припинить агресію проти України і почне виконувати ці угоди. Після того, як на Сході нашої країни настане справжній мир, я буду готовий дати вам розширене інтерв'ю і відповісти на всі поставлені вами запитання".

Запитань справді щодо цього достатньо, як, утім, і нашої впевненості в тому, що, підписавши таку угоду, влада вже повинна була б мати бодай загальне уявлення про можливі масштаби взятих на себе зобов'язань. А також готова ділитися цими уявленнями з платниками податків, які, так чи інакше, крім відданих за Донбас життів, у разі реалізації мінських домовленостей візьмуть на себе й левову частку фінансових витрат на його відновлення. Ну, щонайменше, до того моменту, коли в Україну піде обіцяна багатомільярдна міжнародна фінансова допомога. На жаль, позиція (чи поінформованість?) віце-прем'єра виявилася доволі слабкою для ведення такого відкритого діалогу.

Водночас міністр фінансів Наталія Яресько у своїй більш розгорнутій відповіді на наш запит уточнила, що "оскільки на сьогодні режиму припинення вогню терористи не дотримується, то в питанні фінансово-економічного забезпечення територій, які не контролюються урядом, міністерство керується розпорядженнями та постановами, які набрали чинності до Мінських домовленостей".

- Які кошти витрачає нині бюджет на окуповані території Донецької та Луганської областей і за якими статтями? Чи фінансування припинено повністю?

-Ми фінансуємо місцеві бюджети, підконтрольні українській владі в Донецькій і Луганській областях, - продовжила пані Яресько. - Станом на 14.02.2015 р. ухвалено й затверджено: по Донецькій області - 272 місцеві бюджети (96,8%), по Луганській - 181 місцевий бюджет (85%). На не підконтрольних українській владі територіях міністерство не може це зробити, і таких бюджетів зараз 273. Для нарахування коштів міністерству потрібно, щоб місцеві органи влади підготували для нього відповідні відомості. На цей момент такі відомості не надходять.

У разі повернення під суверенітет України цих територій ми залучатимемо до фінансування відновлення економіки й інфраструктури Донбасу міжнародні організації. Зокрема, з цією метою у квітні планується скликати інвестиційну конференцію для надання допомоги Україні.

- Як саме надходитиме міжнародна фінансова допомога в разі участі України у відновленні окупованих територій Донецької та Луганської областей: через Київ чи гроші надходитимуть безпосередньо на рахунки місцевої влади окупованих територій?

-Допомога, як завжди в таких випадках, надаватиметься через офіційний Київ. Зокрема вона, залежно від кредитора, проходитиме через Міністерство фінансів, Міністерство економіки, а також Міністерство регіонального розвитку, - сказала міністр.

Проте низка ключових запитань, які ми також поставили перед чиновниками, залишилися без відповіді:

- чи існують нині попередні розрахунки збитків, завданих руйнуванням об'єктів інфраструктури на окупованих територіях Донецької та Луганської областей? Скільки коштів може знадобитися на відновлення соціальних об'єктів і промислових державних об'єктів на окупованих територіях?

- яким категоріям населення на окупованих територіях здійснюватимуться виплати? Пенсіонерам? Бюджетникам? "Народній міліції"? Кому саме? І в скільки обійдуться ці виплати державному бюджету? (На місяць, на рік.)

- чи визнає Україна заборгованість із соціальних виплат перед окупованими територіями Донецької та Луганської областей? Чи ні? Якщо так, то про яку суму йдеться?

- за рахунок яких джерел здійснюватимуться всі виплати?

- чи братиме участь у відновленні інфраструктури окупованих територій країна-агресор, яка, по суті, стала причиною масштабних руйнувань на цих територіях? Якщо так, то як надходитимуть кошти: через Київ чи Україна дозволить фінансувати відновлення безпосередньо через рахунки місцевої влади? Чи є важелі, які можуть завадити це зробити?

Отже, очевидно, що жодних розрахунків щодо виконання взятих на себе зобов'язань із соціально-економічного забезпечення окупованих територій українська влада на сьогодні не має. Ба більше, з відповідей зрозуміло, що немає ясності і з приводу обсягу взятих на себе зобов'язань. Гучні заяви Арсенія Яценюка щодо репарацій, які має виплатити Росія, - не беруться до уваги: вона ж капітуляції ще не підписала. Тим більше на тлі цинічних слів спікера Думи Рижкова про те, що Росія, так само як і всі європейські країни, зацікавлені в мирі в Донбасі, візьме посильну участь у його відновленні. Навряд чи кишеньковий балакун Путіна тут мав на увазі якісь репарації.

Таким чином, можна констатувати, що президент України поставив свій "підпис" під йому не відомим і ніким не вивченим. Як можна стверджувати й те, що ця обставина в якийсь момент стане новим, м'яко кажучи, непростим випробуванням для країни та її майбутнього. З економічної діри непрогнозованого розміру, яка ще й постійно кровоточить, у Європу не беруть. Навіть якщо обіцяють.

Однак для того щоб уявити собі хоча б приблизні масштаби можливих майбутніх проблем, пов'язаних із відновленням і забезпеченням окупованих територій, варто звернутися до проблем, які вже існують і значно глибше вивчені: йдеться про біди звільнених територій Донецької та Луганської областей. Тут, крім уривчастих зведень голів обласних адміністрацій, можна говорити про два офіційні документи, до яких і апелюватимемо. Один з них уже став публічним.

Мова про так звану Чорну книгу Кремля, яку днями презентував Кабмін. Усього лише кілька цифр, що характеризують фінансово-економічні й інфраструктурні втрати, яких зазнала Україна 2014 р. в результаті анексії Криму та окупації частини територій Донецької і Луганської областей.

- знищено 20% нинішнього економічного потенціалу;

- 100 мільйонів гривень щодня - на проведення АТО;

- на 23 млрд грн зменшилися надходження до зведеного бюджету (з них 13,2 млрд не додали Донецька й Луганська області);

- упали обсяги промислового виробництва (Донецька область - 31,5%, Луганська - 42%);

- припинили роботу (зокрема й через руйнування й пошкодження) Алчевський меткомбінат, Донецький металопрокатний завод, Донецький електрометалургійний завод, Стахановський феросплавний. Практично не працює "Азовмаш". Стоять коксохіми в Горлівці, Авдіївці, Ясинуватій. Припинили роботу більшість підприємств машинобудівної та хімічної галузі, зокрема й горлівський "Стирол".

Слід уточнити, що у випадку з економікою і ВВП уряд говорить про загальні для країни втрати, яких ми зазнали внаслідок фактичної втрати окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей. І тут, спираючись на інформацію про непрацюючі промислові підприємства на окупованих територіях, що були пошкоджені під час бойових дій, можна частково уявити масштаб збитку.

Що ж до інфраструктурних руйнувань, то мова, звичайно, про звільнені постраждалі території, підконтрольні Україні. Так, за даними Кабміну:

- у Луганській області станом на кінець грудня зруйновано й пошкоджено 489 житлових будинків усіх форм власності. Пошкоджено 239 розподільних газопроводів. Без газопостачання залишаються
9360 абонентів;

- у Донецькій області станом на 3 лютого 2015 р. зруйновано і пошкоджено 9215 житлових будинків усіх форм власності (12% житлового фонду). Загальна сума збитків від руйнувань об'єктів житлово-комунальної та соціальної інфраструктури становить 1250,765 млн грн. Загальна сума збитків від руйнувань об'єктів електро- і газопостачання становить 526 млн грн.

Ще один конфіденційний документ, де можна почерпнути досить цікаву інформацію на тему, що нас цікавить, опинився в розпорядженні редакції. Йдеться про Оцінку шляхів відновлення й розвитку миру в Україні (ОВРМ), яка проводилася в листопаді-грудні 2014 р. спільними зусиллями Європейського Союзу, Організації Об'єднаних Націй і Світового банку під керівництвом і за участі уряду України. (Документ на 200 сторінок.)

Ми ж наведемо тільки ключові моменти, що стосуються прогнозованих експертами витрат, потрібних для відновлення звільнених територій Донбасу. Тут слід зауважити, що міжнародні експерти давали оцінки й складали прогнози з урахуванням комплексного підходу до відновлення зруйнованої економіки, інфраструктури та соціальної сфери Донбасу. У документі, який уряд, очевидно, має намір покласти в основу власних стратегічних планів у Донбасі, виділено три пріоритетні напрями.

Таким чином, за попередніми підрахунками, тільки на перший етап відновлення може знадобитися 1 млрд 152 млн 800 тис. дол. Ба більше, як уточнюють автори документа, цей показник є частковим і може істотно зрости. Бо для ретельного визначення вартості потрібні масштабні консультації на рівні територіальних громад, провести які було неможливо через суворі часові обмеження термінів попередньої оцінки.

Крім того, не забуваймо, що оцінка проводилася в грудні, а в січні-лютому з новою силою поновилися бойові дії, які стали причиною масштабних руйнувань у Дебальцевому, Артемівську, Чорнухиному, Логвиновому й інших населених пунктах. Майже всі вони зараз зайняті сепаратистами, але згідно з "Мінськом-2", мають опинитися по український бік.

Важливим моментом у фінансовій історії наслідків війни слід вважати й проблему так званих тимчасово переміщених осіб. Тут багато інформації надали знову-таки уряд зі своєю "Чорною книгою" і міністр фінансів Наталя Яресько. За даними Кабміну, на 2 лютого на обліку перебуває 978482 переселенці, що тимчасово виїхали з окупованих територій. На сьогодні загальна сума коштів, перерахованих для страхових виплат і оплати медико-соціальних послуг, становить 416,6 млн грн. За жовтень 2014 - січень 2015 р. профінансовано виплати щомісячної адресної допомоги сім'ям у розмірі 528,4 млн грн.

Міністр фінансів, у свою чергу, в коментарі DT.UA уточнює, що "на забезпечення потреб тимчасово переміщених осіб, згідно з держбюджетом 2015 р. передбачено 510 млн грн (головний розпорядник коштів - Міністерство соціальної політики). Зокрема, у січні 2015 р. на зазначені цілі з держбюджету направлено 170 млн грн, а в лютому планується виділити 340 млн грн".

Крім того, міністр повідомила, що проектом закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" передбачено збільшити загальний обсяг витрат за зазначеною бюджетною програмою на 2,85 млрд грн і визначити в сумі 3,36 млрд грн. Що можливо і могло б дати надію на якіснішу й своєчасну допомогу держави переселенцям. Однак зважаючи на продовження бойових дій і збільшення потоку людей, що залишають зону АТО, такий прогноз буде передчасним.

…Навряд чи у фіналі нашого насправді досить неглибокого вивчення питання варто повторювати, що навіть на цей побіжний погляд наша держава продовжує шлях второваною доріжкою наосліп. На ній досі немає ні реформованої і державою забезпеченої всім потрібним армії, яка могла б стати ключовим аргументом у переговорах з ворогом, ні компетентного командування, яке б могло стати основою для ухвалення правильних рішень головнокомандувачем, ні політичної, ні економічної - та ніякої! - виразної стратегії майбутнього. У рамках підписаних угод тим більше. З переліченими ризиками, можливими ходами, здатними поламати гру противника. І вся ця порожнеча лежить в основі загальносвітових домовленостей, реплік, планів, заяв найвідоміших політиків і експертів. Маячня!

А тим часом сам противник з новою силою, у прямому й переносному значенні, підказує вихід. Що, можливо, окуповані території - це відрізана скиба. З яких причин - зараз не будемо. Пізно. Але, можливо, визнавши це, ми змогли би результативно спробувати розпочати мирні переговори на абсолютно інших, реальних умовах. І річ тут не тільки в наших меркантильних розрахунках - не потягнемо економічно, впадемо в прірву, Європа не візьме…

Річ у реальному - ментальному, енергетичному, політичному відриві окупованих територій від України. Саме тому так зухвало поводиться командування "республік". Відрив відбувся. І крапка. Як би боляче й соромно не було. Особливо перед тими, хто там досі живе з Україною в серці. (Для них потрібна чітка поетапна державна програма з житлом, роботою і гарантіями виїзду з окупованих територій.) І, звичайно ж, перед тими, чиє серце, де вміщалася ціла Україна, зупинилося назавжди. Тому наш президент виглядає зрадником, погоджуючись на чужий сценарій і будуючи наше спільне з "республіками" майбутнє на основі абсолютно диких автономій, нереальних виборів, неіснуючих фінансів… У той час, коли нас продовжують бомбити, забирати території, мучити людей.

Можливо, відмова від цих територій і є якраз те дно,
об яке ми вдаримося, перев'яжемо рани, оговтаємося і, відштовхнувшись, підемо вгору…