ЗМІшні проблеми

Чим ближчі вибори, тим гірший клімат. Температура навколишнього політичного середовища піднімається, тиск на ЗМІ зростає, обриси міражу, що невиразно нагадують свободу слова, розсіюються. Журналістам загрожують при міліції, щойно відкрите політичне ток-шоу закривають без пояснення причини. Міжнародні спостерігачі за процесом спостерігають і не втручаються.

Загрози під наглядом

Чергова акція опозиції на Привокзальній площі закінчилася, не встигнувши початися. Не тому, що на хлопців у жовтогарячих жилетах із написом «Так! Ющенко» подіяло красномовство правоохоронців, що переконували їх відмовитися від походу до місця зустрічі «особи, котра охороняється» (тобто Віктора Януковича) із студентами. Опозиціонери поміняли свої плани під безпосереднім впливом невідомих у цивільному. Для початку люди міцної статури заламали руки одному з «жовтогарячих жилетів», потім — нейтралізували відеокамери. Ту, що була зовсім поруч, відібрали в хазяїна — прес-секретаря обласного штабу Віктора Ющенка Андрія Войцеховського й викинули у фонтан. Камері знімальної групи місцевої служби теленовин АТН пощастило більше. Вона вцілила, але безіменні «жителі планети земля» (так відрекомендувалися невідомі) змусили новинарників припинити зйомку.

«Вони активно тиснули на мене, на оператора, відсували нас фізично, — розповідає журналіст АТН Марина Ніколаєва. — Потім дочекалися, поки оператор вимкне камеру, подивилися, аби ніякі вогники не горіли, аби об’єктив був закритий. Ці люди активно погрожували моєму операторові, що, коли бодай один кадр із цього вийде в ефір, йому вже не жити на цьому світі. Мені — по фені: очі виколемо, обличчя на шматки порвемо... Я встигла посадити оператора з камерою в машину, щоб йому камеру не розбили. А сама залишилася дивитися, що буде далі... Там всіх інших «заламали», також відвели кудись... І при цьому наші представники правоохоронних органів не могли нічого зробити».

Відразу обмовлюся: у міліції свій погляд на інцидент. Заступник начальника УМВСУ в Харківській області Микола Цвіра запевняє, що поруч з опозиціонерами був лише він і полковник Жеребцов, інші підлеглі «були розставлені там, де слідувала особа, котра охороняється». За словами Цвіри, втручатися в те, що відбувалося на Привокзальній площі, ніхто з них не міг — за порядок на цій території відповідають колеги з управління МВС Південної залізниці. Ті, у свою чергу стверджують: нікуди не втручалися, бо випадок застосування сили був одиничний. За словами першого заступника начальника управління Олега Соболєва, її застосували співробітники ЛВМу (лінійного відділу міліції) у цивільному, коли один з опозиціонерів «вчинив опір міліції». Хто викинув камеру Войцеховського у фонтан і хто загрожував знімальній групі АТН у ЛВМі не знають.

Наступного дня після інциденту журналісти АТН звернулися до керівників силових структур і місцевих органів влади з вимогою «забезпечити на території Харкова й області виконання законів України «Про інформацію» та «Про телебачення й радіомовлення». Під заявою поставили підписи керівники шести провідних харківських ЗМІ. Реакція була негайною. Начальник обласного управління міліції Станіслав Денисюк узяв справу під особистий контроль. У АТН наскочили російські телевізійники й міжнародні спостерігачі з ОБСЄ (останні, до речі, за визнанням журналістів АТН, улаштували допит страшніший від міліцейського, розпитували про все до найменших подробиць, але ані допомоги, ані підтримки, ані захисту натомість не обіцяли — їхня справа спостерігати й фіксувати.) А на день пізніше з харківського ефіру зникло нове політичне ток-шоу «2+». Зникло несподівано навіть для автора проекту, одного з тих, хто підписав заяву Зураба Аласанія.

Втрачені ілюзії

Ток-шоу «2+» — спільний проект медіа-групи «Об’єктив» і 11-го телеканалу, більше відомого харків’янам як АТВК, запускалося під вибори, але мало шанси ці вибори пережити. Автор проекту Зураб Аласанія відразу ж обумовив із засновниками телеканалу спектр гостей: від Ющенка до Януковича. Ті, сказали «так». Це пролунало тим паче переконливо, що, за наявною інформацією, акціями телеканалуа володіють не лише прибічники Януковича, а й симпатики Ющенка. Проте напередодні візиту опозиційного кандидата Зураб Аласанія одержав електронне повідомлення: засновники вважають недоцільним продовжувати програму. Без пояснення причини. Іноді краще мовчати, ніж пояснювати. Назва «2+» виявилася пророчою. Гістьми програми були два кандидати в президенти (Янукович і Черновецький) плюс харківський губернатор. Вона виходила в ефір два рази поза планом і один раз у свій законний час.

За словами Зураба, коли він у приватній бесіді нагадав одному з засновників, що той давав згоду на ефір із Ющенком, співрозмовник лише зауважив: «Усе в житті змінюється». Але, що саме змінилося за такий короткий термін (програму закрили через шість днів після першого ефіру), не уточнив. За своє недовге життя програма підняла рейтинг каналу, а заява Віктора Януковича в ефірі «2+» про те, що він не має потреби в зовнішній рекламі, потрапила в заголовки національних інформагентств. Але через це програми не закривають.

Не чекали?

Хвіртка й залізні двері зламано, у будинку — безладдя. Зникли лише лікарські трави, які сушилися на кухні: меліса, м’ята й чебрець. Це не злодії, пояснюють сусіди по дачі. Це обшук. Приходили троє, відрекомендувалися співробітниками міліції, навіть посвідчення показали, але даних переписати не дали, зате сказали, що прибули проводити обшук і запросили в поняті. Сусіди кажуть, що без господарів у дім заходити не захотіли. І що там робили люди, котрі відрекомендувалися міліціонерами, не знають. Здавалося б, при чому тут журналісти? При тому, що обшук без санкції, понятих, протоколу й господарів проводили в будинку Вікторії Стативко та її доньки, головного редактора харківського щотижневика «Объектив-Но» Наталії Стативко, котра (так уже збіглося) буквально за кілька днів до цього повернулася з Варшави з конференції ОБСЄ. Там вона робила доповідь про свободу слова в Україні й наводила статистику від «Репортерів без кордонів»: «Торік випадків тиску на ЗМІ з боку влади зафіксовано вчетверо більше, ніж із боку кримінальних структур. Найчастіше в цьому контексті згадується президентська адміністрація, виконавча влада та правоохоронні органи».

«Навіть не знаю, що думати, — каже Наталія Стативко. — Обшук без законних підстав — виключено! Ну не даватимуть же правоохоронці мені самі ще один доказ тиску на журналіста. А про підстави обшуку, як і про його результати, мене не спромоглися повідомити ані того самого дня, ані після. Через три дні після візиту зі зламуванням я втомилася здогадуватися, в чому ж обвинувачують мене чи мою матір, і написала заяву в міліцію та прокуратуру».

Тенденція, однак

Усі три випадки для Харкова — явища нечувані. «Телефонне» право могло зашкодити показати акцію опозиції чи випустити в ефір програму з опозиційним лідером, але знімати опозиціонерів місцевого чи столичного розливу журналістам ніхто не заважав. У того самого Зураба Аласанії за плечима вже чотири телепроекти, закритих із політичних мотивів. Але «2+» став першою авторською програмою, розпрощатися з якою довелося вже на першому тижні її життя. І вперше відмовитися від проекту вирішив не сам Зураб, а засновники телеканалу. Погрози журналістам, котрі дозволяють собі мати думку, відмінну від потрібної, і їхнім близьким були поширені ще п’ять років тому, під час попередньої президентської кампанії, але до такого обшуку, який був у будинку журналістки Наталі Стативко, справа не доходила. Словом, харківський клімат стає дедалі суворішим і несприятливішим для пишучих і знімаючих. Поліпшення не передбачається. За найоптимістичнішими прогнозами — до виборів.