ЗМІНА ОМБУДСМЕНА?

Невдачею завершилася спроба Ніни Карпачової продовжити своє перебування на посаді уповноваженого з прав людини. Результати таємного голосування у Верховній Раді засвідчили: серед народних обранців не досить шанувальників омбудсменського таланту Ніни Іванівни — всього 208. П’ять років тому, коли вона вперше штурмувала цю висоту, пані Карпачова змогла досягти значно вищої позначки — 276 депутатських голосів. У політичних колах ходила версія, що певних зусиль до того доклав тоді нинішній глава РНБОУ Євген Марчук. Тепер же, коли відведений Конституцією термін перебування в кріслі уповноваженого для Ніни Карпачової збіг, сякої-такої вагомої підтримки у неї не виявилось. І відсутність серйозних претензій до її правозахисної діяльності з боку парламентаріїв, перед якими вона нещодавно звітувала, не послужила їй охоронною грамотою.

Річ, швидше за все, в іншому. Якщо 1999 року, коли інститут омбудсмена лише створювався, українські політики ще не могли оцінити всіх переваг посади уповноваженого, то тепер, здається, вони зарахували її до вартих уваги вакансій. Як засвідчив п’ятирічний досвід, різні закордонні доброчинні установи дуже охоче відгукуються на матеріальні потреби цієї благородної організації. А про політичні дивіденди, отримувані від правильно організованої боротьби за права людини, годі й говорити.

Одне слово, спасибі, вам Ніно Іванівно, навчили уму-розуму, і до побачення! Гідних продовжувачів вашої справи тепер не бракує. На думку тих, хто керує процесом голосування в парламенті. У його кулуарах циркулюють уперті чутки, що доля Карпачової була вирішена, коли зайняти її місце виявив бажання глава Центральної виборчої комісії Михайло Рябець, чиї повноваження закінчуються нинішнього року. Всі місця в парламенті вже практично зайнято. Не балотуватися ж Михайлові Михайловичу в президенти. А досвіду і знань, отриманих ним за час роботи керівником ЦВК, предосить для того, аби знати, як боротися з порушеннями прав людини. Розкидатися ж цінними кадрами у нас, як відомо, не люблять.