ЖКГ: прирівняємо борги до аліментів!

Партія Володимира Зеленського йшла до влади з популярними обіцянками розібратися з несправедливими тарифами на житлово-комунальні послуги. Але не склалося.

"Запровадимо державну стратегію оптимізації житлово-комунальних тарифів за рахунок демонополізації енергетичних ринків, збільшення власного видобутку енергоресурсів та усунення корупційної складової в тарифоутворенні".

Тут, звісно, повна каша в голові: якщо є ринок, то монополізації апріорі бути не може, якщо збільшити власний видобуток енергоресурсів, то навряд чи це вплине на вартість обслуговування будинків чи вивозу сміття, а біда системи тарифоутворення не в корупції, а в локальних монополіях і відсутності державного контролю, про що ZN.UA вже писало.

Однак троє "слуг народу" вирішили піти ще далі і цю кашу перетравити, себто втілити стратегію оптимізації у життя. Для цього написали проєкт закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку погашення заборгованості споживачів з оплати житлово-комунальних послуг".

Майстри своєї справи

Ідея трьох закарпатців (двоє з яких узагалі-то живуть у селах і, мабуть, не мають досвіду користування ненав'язливим ЖКГ-сервісом) досить невигадлива - прирівняти споживачів, що заборгували за комуналку, до злісних аліментників! Не сильно напружуючись, експерти-комунальники із села та третій автор законопроєкту, що проживає в Ужгороді та має повну середню освіту (а в самому місті, до речі, з 2009 року відсутнє централізоване опалення та гаряче водопостачання), взяли Закон "Про виконавче провадження" та біля кожного слова "аліменти" дописали через кому "заборгованість фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг". Отже, маєш борг за комуналку - за кордон не поїдеш, на полювання - не пустять, права заберуть (навіть якщо крутити кермо є твоїм єдиним способом заробити на хліб) і - увага - травматичний пістолет віднімуть, правда, якщо він вітчизняного виробництва. Чому лише український, один Бог знає.

Далі - більше. Якщо в тебе заборгованість за рік, то штраф 20% боргу, за два - 30, за три - 50%! Усі ці лякалки мають одну мету - примусити всіх боржників за три місяці, до 1 жовтня цього року, укласти з комунальниками договори на погашення заборгованості.

Оскільки останніми роками рівень платежів населення коливається в межах 80–90%, це означає, що 10–20% сімей мають борги. А це мільйони! Уявляєте, які черги утворяться біля водоканалів, газконтор і теплокомуненерго? Це буде початок другої хвилі COVID-19! А чому всі побіжать туди?

Тому що в іншому разі за спрощеною процедурою судочинства, простіше кажучи, без відома боржника та суду застосують вищезгадані каральні заходи, арештують майно та взагалі можуть зробити безхатченками всю сім'ю.

Українці - справні платники, а комунальники - не дурні

Насправді проблема є, але її масштаби сильно перебільшено, й собаку зарито у зовсім іншому місці. З 2002-го до 2016 рік рівень платежів населення завжди перевищував 90%. Люди справно платили, незважаючи на те, що ефективних механізмів тиску на кшталт відключення від житлово-комунальних послуг не було. Хіба що для приватних помешкань, а от у багатоквартирних будинках однієї квартири не відключиш.

Ситуація дещо змінилася в 2016–2018 роках, коли рівень платежів становив 82–88%, що напряму пов'язано із стрімким зростанням вартості газу. Сумарні нарахування збільшилися мало не вдвічі, з 72 млрд грн 2016-го до 131 млрд - 2019-го. А от заборгованість зросла втричі (!) - з 23 млрд до 63 млрд грн, а взимку - до 66 млрд. Очевидно, було перейдено певну критичну межу, за якою доходи домогосподарств не встигали за зростанням тарифів.

Однак й за цієї "шаленої" заборгованості щось не видно повального банкрутства підприємств ЖКГ! Випадки, що набули широкого розголосу, - зрив опалювального сезону в Смілі та Новому Роздолі - мають банальне шахрайсько-крадійське пояснення.

У радянські часи, щоб ви знали, в тарифи закладався рівень платежів у… 95%. При цьому підприємства вже покривали свої витрати та отримували запланований (до 25%) прибуток. Отже, ми наочно бачимо, що незалежні українські комунальники не дурніші за своїх совкових попередників. Тим паче що рідна для них НКРЕКП не так дбає про захист споживачів від локальних монополій житлово-комунальної сфери, як справно підвищує нещасним водопостачальникам, тепловикам і сміттярам доходи, завдяки новим тарифам із нашої кишені. Регулярно зростаючим.

Навіщо тин городити?

То який тоді сенс Верховній Раді ухвалювати нове драконівське законодавство? Та ніякого, якщо відверто. Всі доступні механізми стягнення боргів, у тому числі комунальних, давно та ретельно прописано в цивільному праві. Й комунальники ними спокійно користуються, якщо питання пов'язано з так званими злісними неплатниками, які накопичили боргів на десятки тисяч. Однак практика показує, що це завжди окремі специфічні випадки, які треба ретельно розглядати в звичайному судовому порядку.

Те, що пропонує законопроєкт, тобто прирівняти борги перед державою, встановлені в судовому порядку, до боргів у двосторонніх договірних правовідносинах, - правове невігластво. Але в Україні зараз свято невігластва та некомпетентності! Тому перш ніж боротися з негативними явищами, треба зрозуміти причини, які їх породжують. Щодо заборгованості населення за комуналку - написано. Вище.