Жителі Донбасу: то це нам спасибі?

Усі напружено чекають (перед суботнім матчем «Динамо»-«Шахтар» особливо), чи скажуть щось у відповідь донецькі фанати київським за «Спасибо жителям Донбасса»… ну й далі, відповідно до рими. Чи придумають щось нове столичні футбольні «хулігани», б’ючись із мілі­цією за свого арештованого товариша, якому загрожують чотири роки в’язниці за вигукування процитованої вище речівки та бійку з працівником ФК «Динамо».

Епізод, який стався 7 серпня, вийшов за рамки замкненої навколофутбольної спільноти. Думки, як завжди, розділилися. Одні цілком і повністю підписуються під сказаним, точніше – викрикнутим. Інші зазначають, що ображати жителів усього регіону якось непристойно, навіть коли з цього регіону походить чинний глава держави. Треті обурені невиправданою жорстокістю міліції стосовно фанатів і співчуваючих. Четверті, навпаки, вважають, що за таке хамство все-таки треба було б і посидіти.

Прикметно, що в самому Донбасі динамівська речівка яскравої та бурхливої реакції не викликала. Навіть серед тих, кому нібито послання адресувалося: фанати донецького «Шахтаря» – від звичайних любителів футболу до «хулзів», явно пропустили це повз вуха, як щось таке, що їх жодним чином не стосується.

«Звичайний уболівальник на це не відреагував ніяк. Тим більше що саме група підтримки київського «Динамо» завжди вирізнялася особливим хамством, до цього всі якось звикли й уваги не звертають. Перепадало не лише донецьким - в Одесі вони обзивали гравців та вболівальників місцевого «Чорноморця» жидами. Ми на футбольних полях доводитимемо, що сильніші. Наскільки я знаю, наразі цією справою активно займаються правоохоронні органи, ось хай і вживають заходів», - розповів начальник відділу роботи з уболівальниками ФК «Шахтар» Андрій Гладченко.

Автор цих рядків також трохи поговорив із людьми, котрі розкуповували в касах «Донбас Арени» останні квитки на домашній матч Ліги чемпіонів проти «Апоеля». Багато хто здивовано знизував плечима: про скандальну історію вони вочевидь почули вперше. Воно й зрозуміло: відео скандальної речівка било всі рекорди в Інтернеті, але в телевізор не потрапило. Деякі мої співрозмовники обмежувалися парочкою надзвичайно ємних, але, на жаль, таких, яких у газетній статті не відтворити, висловлювань на адресу «Динамо», киян взагалі, Януковича та ін. Як правило, авторів і виконавців «Спасибо» підозрювали в низьких розумових здібностях разом із нетрадиційною орієнтацією.

Донецькі «ультраси» й «хулігани», виявити яких вдалося з великими труднощами, взагалі не пов’язують перформенс столичних фанатів бодай якось із футболом. Відповідно, тому й не побачили в ньому нічого образливого.

«Ми - аполітичні. Кияни це знають, і, якби прагнули зачепити саме нас, кричали б щось на кшталт «Кроти повинні жити в землі» або «У шахту! У шахту!». Ні, звісно, майже всі учасники руху переважно «праві». Тобто можна було б підтримати чи посперечатися, якщо йшлося про акцію, пов’язану з іменем Бандери. Але тут - при чому тут ми? Ми поза політикою. Як громадяни ми вважаємо, що негарно ображати президента, але щоб нас це дуже обурило…», - заявили фанати, котрі, однак, при цьому просили не називати ні їхніх імен, ні прізвищ.

За словами місцевих «хуліганів», єдиною реакцією донецьких фанатів на київське «Спасибо…» стала відмова від виїзду на матч із «Динамо» - мовляв, надто безпрецедентних заходів безпеки вживає тепер міліція, і в «мавп’ятнику» опинитися шансів набагато більше, ніж на стадіоні або на місці так званого махача (тобто народної забави «стінка на стінку» у виконанні «хулзів»). На «махач» у Київ донецькі пообіцяли приїхати пізніше, а матч - пропустити. «Ми й так тепер під таким ковпаком через Євро! Буває, «заб’ємося» з кимсь помахатися, а міліція на місце приїжджає раніше за опонентів!» - пожалілися донецькі «хулігани». І висловили певний подив, що їхнім київським суперникам сходить із рук практично все що завгодно. Навіть у ситуації зі «Спасибо…» міліція затримала одну людину, та й то так званого споук-мена, тобто того, хто тільки озвучує речівки, не обов’язково придумані ним самим. Хоча насправді всіх лідерів фанатського руху в будь-якому місті органи знають і, якби захотіли, могли б узяти всіх гамузом, намертво задушивши «ультрасів».

За наявними даними, столичні вболівальники вирішили, однак, знову відзначитися, запланувавши під час матчу масовий перформенс - встати і скласти руки за спиною, зображуючи арештованих. На знак протесту проти дій міліції.

У самому ж Донецьку тема обміну привітаннями набула несподіваного продовження. На постаменті пам’ятника «Слава шахтарській праці», більше відомого як «мужик із каменем», з’явився напис: «Янык наш позор». Комунальні служби напис оперативно замазали, а міліція стала розшукувати хуліганів. Пізніше на стелі, яка стоїть на в’їзді в Донецьк із боку Маріуполя, з’явився слоган «Спасибо за ананаса».

Фанати від цих акцій активно відхрещуються, вважаючи все це справою рук звичайних, нефутбольних «правих». Навіть у Донецьку є трохи невеличких, але забіякуватих та одіозних організацій на кшталт осередків «Тризуба» і «Патріота України». Останні, наприклад, прославилися факельною процесією центром міста і мітингом із вимогою виселити іноземних студентів із гуртожитків медичного університету. Правда, бійці правопорядку своїх візаві встигли вивчити і в обличчя, і на імена, тому, як правило, незабаром після початку своїх акцій і футбольні, і нефутбольні «праві» опиняються у знайомих інтер’єрах Київського та Ворошиловського РВВС Донецька.

Різниця між ними, втім, прозора й важко вловима. Спорт завжди просякнутий ідеологією. Хоч політичною, хоч маркетинговою. Усі ці «швидше, сильніше, вище» покликані підкреслювати то силу арійського духу, то столичний пафос, то шахтарський характер, то просто статус власника закладу як дуже багатої людини. Отож не дивно, що спорт час від часу створює ідеї та образи, які завойовують популярність у суспільстві. Не у вузькій групі фанатів, а в широких, так би мовити, масах.

Прикладів безліч. Чого, скажімо, варті сувенірні знач­ки, випущені для росіян до ванкуверської Олімпіади-2010: спритні китайці, в яких у мові порядок написання ієрогліфів смислу тексту не змінює, поспішили потішити народ написом «Роисся вперде» на тлі триколора. Відтоді цю фразу вживають усі, хто хоче стисло підкреслити, що вважає імперські амбіції Росії безглуздими й недоречними.

В Англії, яка стала батьківщиною не тільки футболу, а й руху футбольних хуліганів, на трибунах стадіонів зародилося кілька неонацистських партій. На щастя, влада вчасно схаменулася і, знехтувавши давніми демократичними традиціями, «лавочку» прикрила.

Звідти ж, із Альбіону, пішла мода на деякі носильні речі, які вважалися культовими в «хуліганів». Стиль одягу та манера поведінки напівпідпільної субкультури стали ледь не загальноприйнятими.

Очевидно, і Україні час було вже пройти через щось аналогічне. Жаль, що першим «подарунком» від фанатів суспільству стала ідея деструктивна, яка вже зламала життя як мінімум трьом людям. Звільненому функціонеру ФК «Динамо», обвинувачуваному в хуліганстві вболівальникові та власнику друкарні Денису Олейникову, вимушеному, як він заявив, виїхати з країни після виготовлення партії футболок із написом «Спасибо жителям Донбасса».