Жадібність партію занапастить?

У середу голова парламенту автономії не зміг відкрити сесійне засідання — не було кворуму. У кулуарах збирали підписи депутатів за відставку Анатолія Гриценка. Опозиціонери не приховували, що серед підписантів є й регіонали. Багатогодинна чоловіча розмова у фракції блоку «За Януковича!» результату не принесла — засідання не відкрилося й о 15.00. Поповзли чутки, що віце-спікер Сергій Цеков ультимативно запропонував спікерові зректися посади добровільно. Проте перед камерами все заперечили. Із Києва для «розрулювання» ситуації прибули народні депутати — лідер кримських регіоналів Василь Кисельов і екс-спікер Борис Дейч. У процес, як розповідають політики, активно вступив постпред президента в автономії Леонід Жунько, що дало привід для розмов про те, що Віктор Балога підтримує Анатолія Гриценка. Після опівночі стало зрозуміло: сесія в четвер відкриється, хоча співвідношення сил — 50 на 50. Але Цеков полетить у Київ на зустріч із Януковичем. З горем пополам засідання відкрили: біля столів зареєструвалися 50 депутатів, у залі — 52.

Для розуміння хисткості позиції нинішнього спікера потрібно знати, що в складі «правлячої коаліції» з моменту її створення налічувалося 80 обранців. З них блок «За Януковича!» — 46 мандатів, серед яких дев’ять депутатів — від партії «Русский блок», яка влилася, — тобто групи С.Цекова.

У принципі, все йшло до того, що рано чи пізно конфлікти всередині фракцій депутатів-регіоналів чи коаліцій із їхньою участю, що вже другий рік спалахують у міських і селищних радах, докотяться і до ВР автономії. Тому що першопричина і природа — одна. Ресурси, які приносять гроші, — це зазвичай земля та можливість її виділити потрібним людям.

Перший публічний скандал — у Кореїзькій селищній раді — закінчився розпадом фракції регіоналів та їхніх союзників і зміною голови земельної комісії. Тоді останньою краплею стала афера з виділенням землі під забудову на території Юсуповського палацу. Лобіював рішення керівник підрозділу Держ­управ­справами президента, і «ДТ» про цю історію докладно розповідало. Потім був бунт у Лівадійській селищній раді. Група депутатів звернулася до Віктора Януковича з проханням захистити їх від тиску з боку брата заступника міністра юстиції В.Бондика, котрий нібито увесь час примушує їх виділяти ділянки «від імені й за дорученням» сім’ї лідера партії. З дюжину прикладів «міжрегіональних» нестиковок можна навести по Великий Ялті, а протистояння між секретарем міськ­ради А.Боярчуком і мером
С.Брай­ком і поготів уже не новина, а своєрідність життя південної столиці.

Напередодні сесії ВР Криму визрів відкритий конфлікт у Сімферопольській міськраді. Багато хто вважає, що він і став каталізатором останніх подій у парламенті. На позачерговій сесії міськради, скликаній на вимогу більшості депутатів, планувався звіт голови комісії з містобудування та землекористування і розгляд низки протестів прокурора на рішення з тих-таки земельних питань. Проте голова Г.Бабенко одноосібно вирішив сесію перенести, оскільки в залі зареєстровано картки трьох відсутніх депутатів. По обидві сторони конфлікту — обранці від блоку «За Януковича!». Ціна питання — місце голови комісії. «Сьогодні чаша переповнена, й набралася достатня кількість депутатів, які стали на позицію гідного виконання своїх депутатських повноважень», — пояснює секретар ради Володимир Блінов. «Оздоровлення», за його словами, почалося з того, що минулого тижня у фракції регіоналів запровадили... колективне керівництво. Там тепер четверо співголів, які представляють парторганізації трьох районів кримської столиці, плюс депутат від «Русского блока».

Лідер кримських регіоналів наполіг на тому, щоб із центрального апарату ПР у Крим надіслали комісію для «точкової» перевірки діяльності місцевих керівників-партійців. «Треба кожному розуміти своє місце, щоб ніхто не вважав себе великим, щоб усі розуміли, що є партійна дисципліна, й її треба дотримуватися», — сказав В.Кисельов УНІАН, пояснивши, що багато нарікань є по Сімферополю, щодо мера Бабенка та інших депутатів-регіоналів, тих, «хто нині керує комісіями в міській раді». Він також заявив про «надмірний і почасти необґрунтований» вплив деяких депутатів Верховної Ради Криму на ситуацію в Сімферо­полі... «Ми цю ситуацію вивчаємо, ще буде розбір у фракції у Верховній Раді Криму, розбір у фракції міськради Сімферополя. Я переконаний, що буде зроблено правильні висновки, ми поставимо всіх на місце».

Уточнимо сміливі висловлювання Василя Олексійовича. Не боячись помилитися, припустимо, що йдеться про двох впливових молодих політиків, як їх називають у кулуарах, а саме: про депутата Олександра Мельника і члена президії Ігоря Лукашева. Без них, як вважають, у Криму не вирішується жодне хоч трохи значиме питання, передусім — земельні й кадрові. При цьому стиль керівництва Анатолія Гриценка, повністю солідарного із названими депутатами, в останні роки навіть близькі соратники називають авторитарним. А під час розборів польотів, кажуть, лунали й слова «исконно русские».

Погана слава про інвестиційний клімат в автономії вже утвердилася. Якщо ви захочете прийти зі своїм бізнесом у Крим, вас довго водитимуть по колу пар­ламент—уряд, але потім запропонують сходити в офіс одного депутата на вулиці Карла Марк­са чи навіть заїхати увечері до нього додому. Почувши про сорок відсотків «відкоту», багато хто із серйозних людей покидає півострів із словами: «Як ви тут живете?». Інші пробують вирішити питання через Київ і часто знаходять розуміння. Проте місцевим від цього не легшає. Де­путати-бізнесмени розповідають і про спробу монополізувати будівельний ринок в Сімферо­полі й на ПБК близькою до керівництва парламенту компанією, і про «кидок» на пару мільйонів доларів, і про хамство соратників по партії, які змушують годинами чекати милості в приймальнях. Одне слово — доки?

Процес приватизації ласих шматків відбувається за усталеним сценарієм. Приблизно так.

«Хочу ось це. За 200 тисяч».

«Ні, що ви! Воно коштує мільйон. Але менше, ніж за 400, ніяк не можна. Оскаржать».

«Гаразд, 300 — і ні копійки більше. Ти братимеш участь? Грошей немає таких? Ну, як хочеш».

Деякі топ-чиновники і чиновники-депутати, побоюючись, що колись, можливо, за все доведеться відповідати (а відповідають зазвичай стрілочники), зопалу обіцяють піти з посади, зайнятися бджолами, перечекати «бандитські часи». Здається, Крим це вже переживав. Років десять тому.

Проте це тільки одна деталь мозаїки. У кожній із складових коаліції — свої інтереси і бажання, щоб домовленостей дотримувалися. Тому, коли на порядку денному сесії з’явився проект постанови про призначення П.Кащавцева (гендиректора «Крим­тролейбуса») головою рескомітету з питань спорту, вибухнув Лев Миримський і відмовилася реєструватися фракція «Союз». Позаяк посада — їхня квота. Втім, настрій у Миримського і без цього був кепський: йому вже кілька тижнів не вдається «вибити» зі свого приміщення орендаря — супермаркет «Фуршет», а Гриценко руку допомоги не подав і послав у суд.

Наступний пазл коаліції — комуністи — вже давно висловлюють претензії до спікера, і кадрові серед них не на останньому місці.

При цьому близькі до спікера депутати довірчо повідомляли журналістам, що насправді всю гру затіяли Воронок і Крюк, невдоволені тим, як поводяться Меля і Лукаш, котрі отримали, можна сказати, із їхніх же рук путівку у велике життя.

У зв’язку з цим побажаємо міцного здоров’я Василю Кисельову, котрий заявив, що він «не та людина, яка ховає голову в пісок чи втікає від конфлікту, коли треба на нього піти. Я готовий раз відрізати або відрубати гниль чи той орган, який отруює весь організм», оскільки це краще, аніж сидіти й чекати, поки почнеться гангрена.

За всіх цих розкладів опозиція — депутати бютівці й від блоку Сергія Куніцина — за певних зусиль, звісно ж, могли консолідувати всіх невдоволених, скривджених і просто сміливих та домогтися відставки спікера. Особливо, якби депутати фракції «Рух—Курултай» по-східному довго не зважували всі «за» і «проти» і якби на їхнє рішення не брати участі в процесі не вплинули два чинники. Перший — неприйняття самої можливості спікерства проросійського Цекова, і другий — по-батьківськи мудрі слова Б.Дейча та Л.Жунь­ка (читай — Балоги).

З огляду на останнє мало хто здивувався, коли ввечері терміново було розіслано заяву Куніцина про те, що його фракція рішення про відставку Гриценка не ухвалювала. У депутатів, звісно, є претензії, і вони висловлювалися, але... Джерела тижневика «Первая крымская», до речі, стверджують, що вплив на процес із секретаріату президента вівся не лише з допомогою
Л.Жунька, а й сам Віктор Іванович телефонував кримським «змовникам», умовляючи їх «здатися». Аргумент: Гриценко — «це сяка-така, але стабільність, з іншими буде гірше».

«Сяка-така, але стабільність» уже проявилася: під час засідання в четвер голова комісії з питань контролю за системою електронного голосування Олег Родивілов («Русский блок») виявив, що «голосувала» картка Тетяни Звєрєвої (БЮТ), котра напередодні сесії разом із депутатами-бютівцями Юрієм Мога­ричевим і Валерієм Бєлозьоровим потрапила в ДТП і перебуває в лікарні.

«Я підійшов до Тетяни Красикової (президент ТРК «Чорноморська», БЮТ. — Авт.) і поцікавився, де перебуває картка Звєрєвої. Мені відповіли, що в кімнаті фракції. При цьому система «Рада» зафіксувала, що картка спрацьовує з місця, на якому сидить депутат Володимир Лукашев», — заявив Родивілов.

Далі — просто детектив. Оскільки до будинку парламенту того дня спікер розпорядився не пускати помічників депутатів із тієї причини, що «вчора у нас по коридорах ходили деякі помічники з кримінальним відтінком». А журналістам уточнив: «Ухвалено рішення про пропускний режим у період пленарних засідань. Це необхідно, щоб помічники не заважали депутатам працювати, не ходили по залу й не смикали їх за рукав». Внаслідок раптового загострення пильності спікера бютівці не змогли потрапити в кабінет, де перебуває сейф. А коли його відчинили із допомогою дублікату — карток трьох депутатів не виявили. Тепер розбиратися з парламентською пропажею буде міліція.

Таким чином, можна сказати, підтримки сталої більшості депутатів у спікера більше нема. А це означає, що парламент і далі лихоманитиме. На жаль, Сергій Цеков після повернення з Києва, де мав зустріч із Віктором Януковичем, відмовився відповісти на наші запитання: «коментувати ситуацію не хочу й не буду». З чого випливає висновок: або протиріччя всередині регіоналів утрясли (а це без поступок із боку Гриценка—Мельника навряд чи), або Сергій Павлович дотримується домовленості не виносити сміття з хати, залишаючись при своїх думках. А вони не можуть не сягати прийдешніх виборів. Де козирну «російську» карту треба буде або самим грати, або віддавати в руки регіоналам і терпіти роль другого плану.

Втім, що ближче до виборів, то активніше будуть поводитися всі політичні сили, представлені у ВР Криму. Включаючи політиків «із кримінальним відтінком», які зібралися в нардепи за списком партії-лідера. А для цього потрібно багато-багато грошей. А їх без стабільності влади ніяк не накопичиш...