Зелений шум. До питання про партійну совість

У часи єдиної «спрямовуючої й керівної» поняття «партійна совість» було досить заяложене. Аж до того, що старші товариші, посилаючи молодого соратника в магазин із відповідальним дорученням, на його запитання: «А скільки брати?» суворо відповідали: «Як партійна совість підкаже». І доручення, як правило, виконувалося бездоганно.

Серія відставок сьогоднішніх партійних лідерів як їхня реакція на провальні результати парламентських виборів свідчить про те, що поняття «партійна совість» стало набирати ваги. І хоча б у цьому Україна починає наближатися до європейських стандартів. Однак для Партії зелених — однієї з найстаріших в Україні й водночас – найбільш європейської за формою, духом і змістом — 0,5% усенародної підтримки, у повній відповідності до далеко не найкращої української традиції, стали тільки приводом до гучного «сімейного» скандалу.

Що такий результат народного волевиявлення не випадковий, підтверджують президентські вибори 1999-го і 2004 років, попередні парламентські вибори. Отже, хтось мусить узяти на себе вину за неухильне зниження рейтингу ПЗУ. Адже рівень довіри населення до зеленої ідеології соціологи оцінюють у 9—15%. Так, це важко, але партійний лідер, який відважився заявити на політраді у грудні минулого року «Партія — це я!», повинен бути готовим узяти на себе якщо не всю відповідальність за провал на виборах, то принаймні більшу її частину. Тим більше що ні Віктор Медведчук, ні Владислав Каськів, ні Валерій Пустовойтенко нічого подібного, наскільки відомо, не заявляли. Однак у прагненні перекласти тягар відповідальності на плечі своїх партійних соратників викриті не були.

Так вважають заступники голови ПЗУ, які становлять, разом із Віталієм Кононовим, ідеологічне ядро партії, її політраду, — О.Шевчук, С.Курикін і М.Рим. Але у Віталія Миколайовича з цього приводу своя думка, відповідно до якої у плачевному результаті винні не тільки лідери, а й уся партія в цілому.

Кожна партія потребує коштів на ведення виборчої кампанії. І не секрет, що один із способів їх добути – надавати місця в партійному списку людям, здатним запропонувати організації значну фінансову підтримку. Правда, натомість вони вимагають гарантій контролю структури у вигляді керівних посад у місцевих партійних організаціях. І тут головне – не захоплюватися. Інакше бізнес неминуче почне домінувати над партійною ідеологією, як це й сталося з ПЗУ, бізнесова складова в якій перевищила критичну масу.

— Однією з головних причин кризи, що уразила ПЗУ, — каже заступник голови партії з питань внутрішньопартійної координації Олег Шевчук, — стало те, що її лідер, багато років обіймаючи цю посаду, не прагнув до порозуміння з тими, хто намагався працювати в одному напрямі з нами. Більшість їх виявляла готовність до співпраці. Але якщо домовлятися ні з ким, якщо немає поваги до партнерства, потенційні союзники стають конкурентами. Більше того, ми почали втрачати кращих із тих, хто був із нами тривалий час. Наші колишні соратники, зневірившись у можливості реалізувати свої ідеї в ПЗУ, пішли під інші знамена, а ми не можемо компенсувати ці втрати залученням нових, не менш гідних поборників зеленого руху. Значною мірою тому, що В.Кононов більшість ключових питань вирішує особисто і довирішувався до того, що, прибувши кілька днів тому в партійний офіс, я й мої колеги не виявили в ньому ні голови, ні бухгалтерії, ні документації, ні партійної печатки. Після цього ми намагаємося провести засідання політради, але Віталій Миколайович на нього не з’являється, ігноруючи запрошення. Зрештою політрада змушена була прийняти рішення про те, що голова не може виконувати свої обов’язки.

Водночас нам добре відомо, що пан Кононов, отаборившись в офісі одного зі спонсорів партії, котрий фінансував її виборчу кампанію, планує проведення позачергового партійного з’їзду. На партійних конференціях обласних організацій у делегати з’їзду проштовхуються нікому не відомі люди. При цьому тих, хто стояв біля витоків ПЗУ, членів її політради на ці заходи не допускають. Делегатам майбутнього з’їзду, переважна більшість яких не мають партійних квитків, зате є працівниками фірм — інвесторів партії, пан Кононов планує запропонувати на затвердження новий статут, який суперечить основним принципам партійного будівництва.

На жаль, усі спроби редакції зателефонувати пану Кононову, щоб отримати і його коментарі подій, які сколихнули внутрішньопартійне життя ПЗУ, не увінчалися успіхом. У відповідь на неодноразові дзвінки з трубки лунав голос оператора, який повідомляв, що в даний момент зв’язку з абонентом немає. З чого випливає, що мобільний телефон Віталія Миколайовича відключений.

А тим часом схвильований шум у партійних лавах не вщухає, зберігаючи тенденцію до наростання. До речі, «шум» в українській мові має два тлумачення: певний акустичний ефект і піна, що утворюється під час варіння. І чим ретельніше його видаляти, тим якіснішим виходить продукт.