Затишшя. Бурю поки що не замовляли

Апатія — мабуть, так найточніше можна назвати настрої, що панують у кримських масах. Ніякого народного обурення указом президента на площах — ні організованого, ні стихійного. Не спалахують гарячі суперечки в маршрутках, на ринках і на лавках біля під’їздів. Vox-pop, які заполонили екрани місцевих телеканалів і шпальти газет, — це кілька загальних умовиводів народних політологів: як вони вже нас дістали, нікому вірити не можна; Ющенко, звичайно, не мав права, до речі, а чого він хоче? а пенсія в мене Х гривень, як із них сплачувати У за комунальні послуги за новими тарифами? ну й нехай, ми однак проголосуємо за Януковича.

Дебати політиків зовсім не злобні, пікіруються більше на тему, хто з них краще захищає права росіян. Дуже схоже на передвиборну агітацію. Головний рухівець Леонід Пілунський умовляє опонентів: «Та не опирайтеся виборам — дайте людям заробити. Вибори — це ж така чудова можливість для студентів і пенсіонерів поліпшити своє матеріальне становище. Заодно й олігархи, яких ви шпетите, потратяться». Усі всміхаючись кивають на знак згоди.

Не знайшовши собі застосування в Криму, проросійські лідери — віце-спікер С.Цеков і член президії О.Радивілов — їдуть до Києва, щоб узяти участь в акціях. У самій же автономії за півтора тижня, що минули, — всього один пікет біля будинку представництва президента, який через малу чисельність міг би й не стати новиною, та скандал із журналістами допоміг потрапити на екрани країни. Одному з учасників пікету стало зле, і під час спроби зняти на камери метушню постраждали знімальні групи ТК «Неаполь» і «Нового каналу» — бабусі й молодь дали волю рукам та ногам. Протидія роботі журналістів, треба сказати, чи не єдине, що привселюдно вказувало на особливість політичного моменту. Наприкінці минулого тижня був також напад на журналістів ТРК «Чорноморська» й НТН, які знімали відправку спецпоїзда з прихильниками Партії регіонів. Причому люди у вагоні — студенти і пенсіонери — охоче говорили на камеру, навіщо й чому їдуть у столицю, але їх відразу зупиняли старші товариші. Потім, вибиваючи камеру з рук оператора, журналістів виштовхали на перон із криками: «У нас тут речі пропадають». Один із лідерів кримських регіоналів,
П.Запорожець, на протести журналістів відреагував осудливо: «А навіщо ви туди пішли — вас же ніхто не запрошував!» Приголомшливе розуміння політиком ролі, фахових прав та обов’язків журналістів! Коли ЗМІ «висвітлюють» події на запрошення — це нормально (втім, через тотальне наповнення ефіру і газет «джинсою» таке сприйняття журналістики — вже майже норма), а коли журналісти без дозволу організаторів цікавляться думкою учасників привселюдної акції, та ще й намагаються з’ясувати, чому, всупереч запевнянням міністра транспорту М.Рудьковського, що поза розкладом жодного поїзда у країні відправлено не буде, із Сімферополя вони таки йдуть, за чий рахунок і скільки це коштує, — у регіоналів здають нерви й вони починають бити журналістів. Або звинувачувати у провокації, як це зробив нардеп Василь Кисельов. Спікер Анатолій Гриценко теж сказав своє слово: «Мені жаль, що в період пересування (слід гадати — пасажирів спецпоїзда. — Авт.) були деякі проблеми, пов’язані зі ЗМІ…Ви маєте право висвітлювати будь-які події, і ми робимо все для того, щоб журналістам було комфортно працювати у ВР Криму».

Дуже зворушливо, але незрозуміло: засуджує спікер чи схвалює дії своїх прихильників; чому керівництво автономії не робить усе для того, щоб «комфортно» журналісти могли працювати й поза межами будинку парламенту; і що означає «деякі проблеми», коли йдеться про кримінально карне діяння — перешкоджання виконанню професійних обов’язків журналістів, яке за мірою покарання прирівнюється до аналогічних діянь стосовно працівників правоохоронних органів? Брак виразної позиції спікера в цій ситуації підштовхує до єдино логічного висновку: немає гарантій, що журналістів не битимуть і не перешкоджатимуть їхній роботі в майбутньому.

Редактор «Чорноморської» Олена Механік і телеоператор НТН Олександр Хоменко подали заяву в прокуратуру з вимогою порушити кримінальну справу у відповідності до ст. 171 УК України. На підтримку колег виступили відомі громадські організації півострова, які заявили, що захищатимуть професійні права журналістів і право суспільства на правдиву інформацію єдиним фронтом, використовуючи всі наявні можливості, у тому числі і юридичну. А відповіді на запитання, яких домагалися журналісти, мабуть, варті пережитих прикрощів.

За словами вже згадуваного П.Запорожця, спецпоїзд 30 березня був «оплачений партією». За словами одного з лідерів «Російського блоку» Олега Слюсаренка, люди їдуть у Київ своїм коштом. Кримський депутат Олег Радивілов, який супроводжував іншу групу, повідомляє, що ПРУ і «Російський блок» таки оплачують квитки. Самі пасажири відповідають по-різному — хто каже, що їде за свої, хто розповідає, що, крім оплати проїзду, в Києві їх мають забезпечити житлом і харчуванням, а за участь в акції обіцяно винагороду — 50 гривень на добу. Всього із Сімферополя в Київ було відправлено три спецпоїзди. «У Кримській дирекції Придніпровської залізниці не приховують — за такі поїздки з ними розплачуються готівкою. Дві останні заявки, за словами начальника пасажирського відділу Петра Іванова, вилилися замовникам у двісті тисяч гривень». (СН«Хвиля» ТРК «Чорноморська».)

Отже, три поїзди — це приблизно півтори тисячі чоловік. Скажімо так, не густо, особливо якщо порівняти із заявами лідерів ПРУ про масовість колон підтримки з регіонів. (Деякі опоненти регіоналів уже висловлюють підозру, що місцеві функціонери завищують дані й дерибанять партійну скарбницю, але це їхні внутрішні справи. Хоча питання оплати спецвагонів великими сумами готівки — аж ніяк не порожнє для певних відомств.) Безперечно, якщо партія скаже — повезуть у Київ із Криму й більше людей. Але партія протягом тижня команди на рішучі дії не давала.

Тому й реакція влади Криму на події в Києві була на диво стриманою. Ні, звичайно, указ президента назвали неконституційним і безпідставним, постанови ВР України й Кабміну підтримали. Але не парламент автономії (засідання не скликали), а лише його президія. На запитання, протидіятиме влада Криму розгортанню виборчої кампанії чи братиме в ній участь (інакше кажучи — чи виконуватиме указ президента про позачергові вибори), спікер А.Гриценко відповідає ухильно: «Ми діятимемо в рамках чинного законодавства, у рамках Конституції України й Конституції АРК. Я думаю, що буде знайдено політичне рішення». І аргументи спікера з приводу небажаності дострокових виборів зовсім непродумані: «Країна перебуває в дуже складному соціально-економічному становищі, щоб ще додатково виділяти 500—600 млн. грн. на проведення виборчої кампанії». Опоненти тут-таки запитують: кому завдячує країна таким становищем, і потім — зазначена сума — ніщо, порівняно з втратами, яких зазнала країна і, зокрема, Крим внаслідок дармової роздачі великих наділів землі. (Суто гіпотетично: якщо виставити на відкритий аукціон тільки «гольфове поле» площею 120 гектарів поблизу Гурзуфа, презентоване фірмі «Антал», пов’язаній із нардепом А.Пригодським, — мабуть, на перевибори вистачить? Якщо ні, можна виставити ще два-три наділи на пляжах у Массандрі та Ялті, виділених без жодних конкурсів спорідненим із «Анталом» структурам.)

Розважив публіку прем’єр В.Плакида, який не підписав, як відомо, заяву губернаторів. Це сталося, як випливає з пояснень глави Радміну, тільки тому, що запрошення з секретаріату на зустріч із президентом надійшло в Крим занадто пізно, і він не
встиг на авіарейс!

Одне слово, загалом поведінку кримської влади в перші дні після указу президента можна охарактеризувати так — ні миру, ні війни, чекаємо рішення Конституційного суду. При цьо­му джерела, які професійно відстежують ситуацію, стверджують: кримські регіонали отримали розпорядження мобілізувати 10 тисяч осіб для роботи у виборчій кампанії. Проте лідер кримських регіоналів В.Кисе­льов заявляє, що ці чутки — спеціально запущена «качка». Втім, це не принципово. Структура є, ресурси є, електорат надійний. За бажання розбудити його неважко. Приводи — під ногами: турецькі військові кораблі зайшли в Севастополь або в українській гімназії фільми про ОУН-УПА демонстрували, знову ж — російська мова, кримські татари тощо, навіть перелічувати нудно.

Інша річ, якщо припустити, що ПРУ піде сьогодні на вибори (припустімо, буде рішення КС про конституційність указу), то в кримських регіоналів виникнуть специфічні проблеми для старту. Перша — м’яко кажучи, нерівні стосунки між «батьками» (нардепи Б.Дейч і В.Кисельов) та «дітьми» (А.Гриценко і його оточення, тісно орієнтоване на нардепа А.Пригодського). Сканда­ли щодо кадрових питань та інший непослух нинішніх керівників Криму регулярно потрапляють у пресу. Була й невдала спроба замінити В.Кисельова на посаді лідера КРО Партії регіонів на секретаря Ялтинської міськради А.Боярчука, якого називають людиною А.Пригодського. Тому сьогодні — питання, хто з кримчан може претендувати на прохідні місця у списку ПРУ. В.Кисельов, звичайно, поза конкуренцією, але його стосунки з А.Гриценком — на рівні ідіосинкразії. Невідомо, чи залишаться у списку Б.Дейч і А.Черноморов («Російський блок»). Останнім часом «блокросівці» досить різко висловлювалися на адресу своїх партнерів, і є сумніви, що ці випади будуть забуті заради перемоги. А доки не буде рішення, яке влаштовувало б і своїх і супутніх (проросійські організації, що на кримському рівні входили у блок із регіоналами), говорити про повторення успіху-2006 не варто.

А час минає. Бютівці оперативно сформували списки для роботи в окружкомах, провели конференцію й лякають опонентів осінньою неминучістю ще одних позачергових виборів — у ВР Криму. Нашоукраїнці, які, до речі, виступали на з’їзді проти позачергових виборів, обіцяють узяти не менше голосів, ніж під час попередньої кампанії. Регіо­нали у п’ятницю відправили ще один поїзд на Київ. Анатолій Гриценко звідти повернувся. Кажуть, нервує. Жодних установок щодо поточного моменту і бачення стратегії дій не виклав. Президії не скликав, одно партійців — теж. Впливовий член президії Григорій Іоффе (фракція «За Януковича!»), який також побував у столиці, повідомив «ДТ», що жодних команд кримським регіоналам готуватися до виборів немає. При цьому поділився власними висновками від спілкування «у верхах»: «Там вважають, що дострокові вибори можуть бути. Указ президента можливий, і нічого страшного немає. Але якщо в суспільстві є напруга, яка вийшла з тонкого шару політеліти в маси, то треба зробити кілька компромісних кроків. Одній стороні — зупинитися у формуванні більшості, хоча законодавство це дозволяє, а президентові — призупинити дію указу до рішення КС. Інакше країна отримає два парламенти й розкол. Хто буде в ролі Придністров’я, теж зрозуміло».

Зрозуміло також, що страшні сценарії («Крим—Придністров’я», «Крим—Абхазія» тощо) можливі тільки у разі втручання ззовні одного з північних стратегічних партнерів. Хто його покличе, теж, напевно, не таємниця.