Закон Пандори

Після тривалих суперечок фракція Блоку Юлії Тимошенко вчора підтримала новий варіант Закону про Кабінет міністрів, який істотно урізує повноваження центрального органу виконавчої влади. Чинна редакція документа викликала справедливі нарікання багатьох правознавців, які вбачали в нормативному акті очевидні невідповідності Конституції. Проте й законотворча праця, підготовлена президентськими лойерами, викликала анітрохи не меншу кількість претензій.

Очікувалося, що значну частину сумнівного буде відсіяно у процесі підготовки до другого, завершального, парламентського читання. Однак цього не сталося.

Наскільки відомо, в остаточній версії за президентом зберегли право відхиляти кандидатуру прем’єра, внесену парламентською більшістю. Ця норма базується на дуже вільному тлумаченні ст. 106 Основного Закону, проте тих, хто голосував «за», така обставина, здається, не збентежила. Крім того, коаліція, за підтримки представників Блоку Литвина, узаконила ще одну суперечливу пропозицію Банкової. Відповідно до неї міністри закордонних справ та оборони мають звільнятися або за поданням глави держави, або на пропозицію керівника уряду, в обов’язковому порядку узгоджену з президентом. Однак менше півроку тому Конституційний суд вніс остаточну ясність у це питання: «Верховна Рада України може реалізовувати свої повноваження зі звільнення з посад прем’єр-міністра України, міністра оборони та міністра закордонних справ без подання президента України».

І таке грубе ігнорування обов’язкового для виконання рішення видається, щонайменше, дивним.

Новоспечений закон передбачає одночасне голосування за склад уряду й затвердження урядової програми. Що, як мінімум, дивно. Терміни, відведені на проведення всіх необхідних процедур, дуже стислі. А створення коаліційного уряду передбачає участь у ньому представників різних політичних сил, погляди яких на багато принципових позицій можуть і не збігатися. На узгодження позицій знадобиться час, який нормативним актом не передбачений. Цим самим такий важливий документ, як урядова програма, перетворюється на формальну відписку, не більше.

Зауважимо, що під час підготовки до другого читання Банкова і парламентська більшість відхилили пропозицію про те, що урядова програма має спиратися на узгоджені політичні позиції учасників коаліції, викладені в їхніх передвиборних документах.

Докладний аналіз закону — ще попереду, однак зауважимо, що апетити президентського секретаріату (якому в початковій версії документа, по суті, необгрунтовано делегувалися повноваження глави держави) істотно обмежили.

І все ж президент від схвалення зазначеного документа в цілому помітно виграв. Чому БЮТ пішов на такий крок? Можливо, відповідь криється в неофіційному коментарі одного із членів блоку: «Скасувати його ми завжди встигнемо. І завжди зможемо — 226 голосів проти такого закону знайдуться легко».

Інформація «ДТ»