Закарпаття — владний тріумф

Результати парламентських виборів на Закарпатті викликають дежавю. У січні 2010 р. у першому турі президентських виборів найзахідніша область стала єдиним у Центрі й на Заході країни регіоном, де перше місце посів В.Янукович. І чимало тих, хто не дуже стежить за специфікою області, сприйняли це як певне непорозуміння. Отримані тепер цифри цілком співзвучні з результатами першого туру президентських виборів.

П’ятірка «пропорційних» лідерів на Закарпатті така:

ПР - 30,94%

ВО «Батьківщина» - 27,66%

«УДАР» - 19,99%

ВО «Свобода» - 8,34%

КПУ - 5,03%

Явка виборців - 51,6%, це один із найнижчих показників у країні (дається взнаки масове заробітчанство).

Порівняно з іншими західними областями, влада традиційно отримала тут найбільше голосів, а опозиція - найменше. Те, що сумарна кількість протестного електорату виявилася більшою, ніж владного (як і в січні 2010 р.), - слабка втіха. Адже тоді ПР та її лідер ішли на вибори як опозиція, а тепер вони вже майже три роки - влада. Тому отримані результати за пропорційною складовою і перемога владних кандидатів у трьох із шести мажоритарних округів (в інших трьох перемогли кандидати від ЄЦ), - підстава для тріумфу ПР на чолі з губернатором О.Ледидою.

І цей тріумф має трояке пояснення.

1. Тотальна купівля голосів у жовтні 2010 р., до якої вдалися на Закарпатті В.Балога з Єдиним центром, довела свою ефективність і безкарність. Цього разу інші учасники виборів, замість того, щоб об’єднатися у протистоянні масовому підкупу, самі взяли на озброєння перевірену технологію (принаймні той, у кого була така фінансова можливість). І не прогадали.

2. Традиційна лояльність закарпатців до чинної влади, що доведено не одними виборами.

3. Місцева опозиція, як і очікувалося, виявилася беззубою і безликою.

Основна боротьба на цих виборах точилася між двома владами - ПР і ЄЦ. Правда, очільник другої, чинний міністр МНС В.Балога упродовж кампанії використовував опозиційні гасла (як свідчить досвід, його опозиційність забувається, щойно на порядку денному стають власні інтереси). Але це не спрацювало, - принципове протистояння закінчилося перемогою регіоналів. Часи, коли В.Балога поблажливо називав О.Ледиду своїм учнем, а його оточення зневажливо обзивало губернатора конюхом, минули. У рівних умовах змагання грошових мішків обласна адміністрація виявилася ефективнішою, - О.Ледида побив свого «вчителя» його ж зброєю.

Той, хто вирішив на цих виборах поставити не на «досвідченого й хитрого» Балогу, а на «слабкого» Ледиду, не прогадав. Найяскравіше це проілюстрував 70-й мажоритарний округ із центром у Сваляві. Давній соратник В.Балоги, член ЄЦ М.Ланьо (відомий у певних колах як Блюк), перед виборчою кампанією несподівано для багатьох переметнувся до регіоналів і став їхнім кандидатом у цьому окрузі. В.Балога у відповідь поставив на затвердженого з’їздом «Батьківщини» О.Кеменяша, сподіваючись, що після перемоги той приєднається до нього, а не до опозиції. Виникла парадоксальна ситуація: чинний міністр уряду Азарова особисто їздив округом агітувати за головного опозиціонера Закарпаття і навіть зняв на його користь іншого кандидата, колишнього ректора УжНУ, якого підтримував ЄЦ. У результаті М.Ланьо отримав 60,2% голосів, а О.Кеменяш - 36%. Під час останніх місцевих виборів теперішній переможець працював на ЄЦ, добре засвоїв потрібні технології, і це багато чого пояснює.

У 73-му мажоритарному окрузі (з центром у Виноградові) голова облради, рідний брат В.Балоги Іван програв першому заступнику губернатора І.Бушку, а в 68-му Ужгородському окрузі Павло Чучка, якого підтримував ЄЦ, посів лише третє місце (перемогу тут також здобув представник ПР Василь Ковач). ЄЦу вдалося провести в парламент лише трьох братів - Віктора і Павла Балогу (який переміг регіонала Степана Деркача в 71-му окрузі з перевагою у тисячу голосів), та Василя Петьовку - переможця в 72-му окрузі. При тому, що сам В.Балога сподівався на перемогу своїх ставлеників у всіх шести округах. Якщо врахувати, що з дев’яти кандидатів, яких ЄЦ висунув по всій країні офіційно, та двох, яких підтримував неофіційно, не пройшов більше ніхто, кампанію цієї сімейної партії можна вважати проваленою. А той факт, що в рідному Мукачівському окрузі за В.Балогу проголосували менше 50 відсотків виборців (хоча лояльні соціологи прогнозували тут мало не замах на рекорд), - привід для серйозних роздумів.

До речі, по 71-му округу остаточного переможця поки що не визначено. Представник кандидата від Партії регіонів Степана Деркача подав кілька позовів із приводу того, що його начебто не допускали на засідання двох дільничних виборчкомів в Іршавському районі, де істотну перевагу здобув представник ЄЦ Павло Балога. Іршавський міськрайонний суд ці позови відхилив, однак Львівський апеляційний адміністративний суд своїми постановами від 1 листопада визнав дії обох ДВК протиправними й такими, що порушують Закон України «Про вибори народних депутатів України». Тепер окружний виборчком на підставі судових постанов вирішує питання про визнання результатів голосування на обох дільницях недійсними.

Журналістів на засідання не допускають, до ОВК стягнуто правоохоронців, тут-таки присутні представники обох антагоністичних сторін. Взаємні обвинувачення в матеріальному заохоченні виборців лунали як із боку ЄЦ, так і від Партії регіонів. Очевидно, тепер регіонали, програвши в ефективності використання коштів, намагаються забезпечити своєму кандидатові перемогу адміністративними методами. До речі, в ЄЦ вважають, що ініціатива судового оскарження належить голові центрального штабу ПР: Андрій Клюєв бореться за кожен біло-блакитний багнет у фракції. Цікаво, як протистояння з Клюєвим позначиться на
поведінці Віктора Балоги в
Раді… На час, коли матеріал готувався до друку, якогось чіткого рішення ОВК так і не прийняла…

А що закарпатська опозиція? Наведемо для порівняння цифри стосовно лідерів у сусідніх областях.

Прикарпаття:

ВО «Батьківщина» - 39,3%

ВО «Свобода» - 33,2%

«УДАР» - 14,6%.

І жодного переможця від влади в семи мажоритарних округах.

Львівщина:

ВО «Свобода» - 37,5%

ВО «Батьківщина» - 35,5%

«УДАР» - 14,4%.

І жодного переможця від влади в 12 мажоритарних округах.

Тернопільщина:

ВО «Батьківщина» - 39%

ВО «Свобода» - 31,5%

УДАР - 14,6%.

І жодного переможця від влади у п’яти мажоритарних округах.

Чернівецька область:

ВО «Батьківщина» - 39,5%

Партія регіонів - 20,6%

«УДАР» - 19%.

І по два переможці від ПР і «Батьківщини» в чотирьох мажоритарних округах.

На Закарпатті опозиція не перемогла в жодному з шести мажоритарних округів. Деякі шанси мав лише згадуваний О.Кеменяш, який опозиціонером по суті й не був, а обслуговував інтереси В.Балоги. На інших округах були виставлені явно непрохідні кандидати. І результат свідчить сам за себе. З іншого боку, стверджувати, що закарпатська опозиція відверто розчарувала, теж немає підстав. Річ у тому, що жодних сподівань ніхто на неї не покладав із самого початку.

І насамкінець кілька слів про носіїв влади на Закарпатті - виборців. Незважаючи на специфіку області, традиційну лояльність місцевих мешканців до влади і т.д., післявиборна картина могла бути зовсім інакшою. З отриманих результатів напрошуються два висновки. По-перше, значну частину закарпатців цілком задовольняє стан справ у країні. По-друге, технологія масового підкупу, яка вже не діє в Києві, у найзахіднішій області все ще має перспективу.