За яку команду грає прокуратура?

У нашій країні вже давно нікого не здивуєш абсурдними заявами представників влади та правоохоронних органів, які повністю суперечать тим цілям і завданням, що покладають на них Конституція та чинне законодавство. Нещодавно цей «тренд» вирішив підтримати й прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Віталій Пономаренко — процесуальний керівник у справі «Роттердам+», яку розслідують детективи Національного антикорупційного бюро України та яку він намагався безпідставно закрити і продовжує ці спроби навіть після того, як суд поновив розгляд справи, прийнявши рішення, що оскарженню не підлягає.

Очевидно, що прокурора, який у цій справи не приймав жодних рішень, окрім спроб її закрити, мали б усунути від її ведення через обґрунтовані підозри в упередженості. Тому 4 листопада у Вищому антикорупційному суді відбувся розгляд заяви детективів НАБУ про відвід прокурора Пономаренка від участі в даній справі. Під час цього розгляду останній провокативно заявив, що начебто через недостатність доказів підстав для складання ним обвинувального акта встановлено не було, а тому залишилося прийняти єдине рішення — закрити кримінальне провадження, що він і зробив.

Відвертий цинізм та юридичний нігілізм цієї заяви посилює той факт, що згадану постанову про закриття кримінального провадження на сьогодні вже скасовано ухвалою слідчого судді ВАКС Оксани Олійник від 27 жовтня 2020 року як незаконну, немотивовану та необґрунтовану.

Нагадаємо, що Вищий антикорупційний суд скасував постанову прокурора САП про закриття провадження щодо справи «Роттердам+». Йдеться про кримінальне провадження №52017000000000209, закрите прокурором САП Віталієм Пономаренком у серпні цього року. Рішення ВАКС не підлягає оскарженню, тому Національне антикорупційне бюро того ж дня відновило розслідування у цій справі. А прокурор Пономаренко відновив спроби справу закрити, цього разу вже оскаржуючи рішення судді Олійник.

Прокурор, закриваючи справу, не враховував цілої низки доказів у справі, ігнорував доводи потерпілих, зокрема компанії «Нікопольський завод феросплавів», яка декларує завдання збитків від дії формули на 350 млн грн, не дочекався завершення експертизи НАБУ, що підтвердила завдання збитків державі, а отже, усім нам, в обсязі 40 млрд грн. У результаті Вищий антикорупційний суд визнав, що мотиви прокурора є необґрунтованими та суперечливими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, натомість результати проведених слідством експертиз і загалом розслідування — цілком переконливі. Після такого рішення ВАКС перспектива у цієї справи лише одна — направлення до суду з обвинувальними актами.

Як відомо, Національне антикорупційне бюро розпочало кримінальне провадження щодо формули «Роттердам+» ще у березні 2017 року за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем). У ході досудового розслідування було встановлено, що тодішній голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Дмитро Вовк і члени комісії, зловживаючи службовим становищем, в інтересах генеруючих компаній впровадили формулу поставки вугілля до України, яка призвела до зростання ціни на електроенергію на оптовому ринку. Головними бенефіціарами цієї формули стали не держава та споживачі, а компанії — виробники енергоресурсів, зокрема ДТЕК.

З 1 липня 2019 року, коли запрацював ринок електроенергії, формула «Роттердам+» припинила своє існування. Але за наслідки її впровадження нікого не покарали, як не відбулося і відшкодування збитків від дії цієї формули. При цьому прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури необґрунтовано закрив справу, навіть не дочекавшись результатів останньої експертизи. Між тим вона показала, що за весь період існування формули (з травня 2016-го до червня 2019-го) державі — як промисловості, так і населенню — було завдано близько 40 млрд грн збитків.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27 жовтня 2020 року встановлено незаконність рішення прокурора САП за кількома критеріями, зокрема: недотримання вимог закону під час оцінки зібраних доказів, непослідовність і хибність висновків прокурора щодо оцінки ряду конкретних доказів, особливо в частині дослідження висновків експертиз.

Таким чином, у НАБУ знову з’явилася можливість завершити розслідування у цій справі та покарати винних. За цей час зібрано достатньо доказів причетності осіб-фігурантів, і ніщо не заважає спрямувати справу до суду для розгляду по суті. Неупереджений розгляд цього кейсу, в результаті якого членів НКРЕКП і посадових осіб групи компанії ДТЕК буде притягнуто до кримінальної відповідальності, стане доказом того, що Україна є правовою державою, де боротьба з корупцією — не порожній звук.

Нагадаємо, «Роттердам+» — це формула розрахунку вартості електроенергії, яку виробляють теплові електростанції. В ціну електроенергії закладено вартість вугілля у порту міста Роттердам у Нідерландах плюс вартість його транспортування до України. При тому, що левову частку вугілля купували не в Нідерландах, а в Україні, Росії або на окупованих територіях, що давало змогу отримувати надприбутки теплоелектростанціям. Монополістом на ринку ТЕС є компанія ДТЕК Ріната Ахметова.

Направлення справи до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті є єдиним логічним варіантом закінчення вказаного розслідування детективів Національного антикорупційного бюро України і зробить можливим притягнення до кримінальної відповідальності членів НКРЕКП, а також службових осіб групи компаній ДТЕК, що є важливим і необхідним кроком для подолання корупційних схем і монополізму в необґрунтованому підвищенні цін на ринку електричної енергії, яким було завдано мільярдних збитків споживачам, як населенню, так і промисловості.

Однак, як видно із нещодавніх заяв прокурора Пономаренка, очікувати від нього законних і неупереджених дій у межах зазначеного кримінального провадження не доводиться.

Вислови та вчинки прокурора Пономаренка, так само, як і синхронність його позиції та дій із поведінкою адвокатів захисту (підозрюваних Вовка, його колег і менеджерів ДТЕК) викликають не лише неприхований подив, а й відверте обурення у сторони потерпілих у цій справі.

Проте за такої розстановки сил у цьому процесі, коли всі ініціативи й клопотання сторони захисту в унісон повторюються прокурором у справі та, навпаки, повністю ігноруються аргументи інших сторін обвинувачення, виключається будь-який натяк на змагальність сторін у цій кримінальній справі.

Описані вище події стали останньої краплею в чаші терпіння потерпілих у цій справі, якими на сьогодні ініціюється усіма передбаченими законом способами відвід прокурора Пономаренка від процесуального керівництва зазначеною справою. На жаль, цю історію вперто ігнорують і генеральна прокурорка Ірина Венедіктова, яка мала б відстоювати честь прокурорських мундирів, і уряд, що досі обминав справу «Роттердам+» десятою дорогою, хоча у ній ідеться про завдання збитків державі, а отже, усім громадянам, інтереси яких у подібних спорах мав би представляти саме Кабінет міністрів України.