З протоколом

Як кажуть, нічого особистого. Нову історію з життя кримського спікера, яку жваво обговорюють в очікуванні розв’язки, як і всі інші, наводимо з єдиною метою — як наочні приклади ефективності дії антикорупційного законодавства. Власне, героєм нашої публікації Анатолій Павлович Гриценко мав стати трохи пізніше — після ухвалення рішення судом, який днями розглядатиме протокол про притягнення його до адмінвідповідальності, складений згідно з законом «Про боротьбу з корупцією». Проте спікер, створивши черговий скандал, сам підняв хвилю публічного обговорення.

Як видається, скандал вийшов геть провінційним. Два співробітники УБОП МВС прибули до ВР Криму, щоб ознайомити її голову з протоколом про корупцію. У приймальній співробітникам міліції повідомили, що А.Гриценка на місці немає. Довге очікування виявилося марним. Кажуть, що насправді спікера вчасно попередили, і він ретирувався через залу президії, хоча є також версія, що він таки був відсутній. І не міг повернутися через заклопотаність важливими справами. Поки убопівці не пішли. А потім зірвався на постових сержантах, які насмілилися пропустити в будинок полковників! Дісталося, втім, не лише їм — колишній голова Чистопільської сільради чоловік суворий на вдачу.

А викид пари вийшов і зов­сім безглуздим: як повідомив тижневик «Перша кримська», наступного за подіями тижня з Радміну автономії в головком МВС надійшов лист про розірвання договору на охорону адмінбудинків АРК «у зв’язку з неякісним наданням послуг». Хто тепер охоронятиме парламент, уряд і міністерства фінансів та агрополітики Криму, що містяться у власних приміщеннях, — загадка. Чутки про те, що таку ласку зроблять держохороні, із відповідним законом не в’яжуться. Немає там у переліку об’єктів, що підлягають держохороні, перелічених органів влади автономії. Щоправда, кримський спікер і прем’єр серед осіб, які охороняються державою, не значаться, а можуть мати бодигардів із УДО тільки в разі реальної небезпеки для їхнього життя та здоров’я, проте президент їм таку пільгу, законом не передбачену, чомусь подарував. Не здивуюся, якщо, зважаючи на складне ставлення глави держави до міністра внутрішніх справ, президент і цього разу може «понизити» офіцерів держохорони до статусу постових міліціонерів.

Тепер про сам протокол. Офіційної інформації немає — у кримському головкомі відмовляються будь-що про нього повідомляти. За даними джерела у відомстві, складено його було за статтею Закону «Про боротьбу з корупцією» про ненадання інформації чи надання недостовірної або неповної інформації, а сама вона стосувалася доходів спікера. Схоже, запитання, які ставили останні місяці незалежні ЗМІ і які залишалися без відповіді А.Гриценка, нарешті зацікавили і правоохоронців.

Початок їм поклала гучна історія з купівлею Mercedes-Benz S500 Long, про яку читачі «ДТ» рік тому довідалися першими. Спочатку новий автомобіль вартістю 1 млн. 243,5 тис. гривень намагалися придбати для спікера за бюджетні гроші. І хоча автомобіль ще не був оплачений, оскільки казначейство не пропустило платіж, спікер ним уже користувався. Проте згодом прокуратура АРК поцікавилася: чи передбачені в бюджеті кошти на цю розкіш і чи був проведений відповідно до закону тендер? Виявилося — ні. Більше того, вартість покупки набагато перевищувала встановлений Кабміном для кримських керівників автомобільний ліміт у 300 тисяч гривень. Вихід був один — повернути автомобіль. Але, як кажуть, він на той час уже встиг потрапити в ДТП. І Анатолій Павлович скликав прес-конференцію, аби сповістити, що купує вподобаний автомобіль власним коштом: узяв кредит у банку, за 15 років виплатить, зарплата дозволяє, питання закрито. Ми взяли калькулятор і підрахували. Усе сходилося, якщо, звісно, А.Гриценко півтора десятиліття отримуватиме спікерську зарплату. Тільки одне велике «але» — із розрахунків випало 18 відсотків річних! І тоді ще ми припускали: кредит можна повернути значно раніше. Так і вийшло, про що ще в березні повідомив журналістам заклятий друг кримського спікера народний депутат Геннадій Москаль. Гриценко, відмовляючись відповідати на запитання журналістів, назвав «черговою маячнею» цю інформацію. Проте місяць тому її підтвердив директор кримської філії комерційного банку, в якому було взято кредит. Анатолій Гриценко знову відмовляється відповідати на запитання про доходи.

Слід сказати, що голови ВР Криму немає в переліку посадових осіб, які за законом зобов’язані пуб­лікувати декларації про доходи. Де­кларація вищої посадової особи АРК, як і простого українського держслужбовця, подається та зберігається у відділі кадрів за місцем роботи. Інформація, викладена в ній, може бути оприлюднена тільки за згодою власника декларації. Під тиском скандалу наприкінці квітня А.Гриценко через прес-секретаря та бюджетне агентство новин повідомив інформацію, що міститься в декларації. Тобто сама вона оприлюднена не була. З повідом­лення випливає, що доходи голови ВР у вигляді зарплати і матеріальної допомоги становили торік близько 240 тисяч грн., доходи чле­нів сім’ї — 18 тисяч. На банківських рахунках А.Гриценка торік було 29,1 тисячі грн., дружини — 63, 2 тисячі. У дружини спікера є два автомобілі — Toyota Camry і Toyota Prado, у нього самого — вантажівка САЗ-3503 і той-таки Mercedes. В інформації чомусь не згаду­ється ще про два торіш­ні придбан­ня. Дружина Анатолія Павловича стала власницею телекомпанії «Орфей», яка отримала ліцензії на мовлення у східному та північному Криму. Туманом вкрита й історія з купівлею яхти, раніше конфіскованої в турків-порушників, а потім за смішні гроші — близько 40 тисяч гривень — прода­ної яхт-клубу «Казантип», що належить, за даними міліції, знов-таки дружині голови ВР автономії. Но­вину повідомив Г.Москаль, його проциту­вав тижневик «События», із ним тепер спікер і судиться. Від газети вимагає спростувати інформацію, що міститься... в заголовку («Як кримський спікер обзавівся яхтою») і в першому абзаці матеріа­лу: «Голова Верховної Ради АРК Анатолій Гриценко вкотре «засвітився» у транспортній істо­рії». Інше, зазначає газета, виходить, не викликає у спікера протесту.

Загалом запитання про те, як за такий короткий час А.Гриценку вдалося законним шляхом заробити мільйон, аби розрахуватися за кредитом, залишається без відпо­віді. Звісно, є варіант: чи то автомобіль, чи то гроші йому могли подарувати. Або спадщина перепала. Але, як пояснили нам у податковій адміністрації, у такому разі Анатолій Павлович мусив подати ще одну декларацію — податкову. А цього не було. До речі, із кримських держслужбовців високого рангу їх не подавав жоден. Живуть, тобто, на саму зарплату і матдопомогу.

Злощасний протокол узяв до розгляду один із київських судів — складався він працівниками центрального апарату УБОЗ МВС. В якому суді і коли буде засідання — тримається в таємниці. І це перша обставина, на якій потрібно зупинитися, якщо казати про ефективність боротьби з корупцією безвідносно до учасників даної історії. У такий спосіб правоохоронці зазвичай підстраховуються від банального тиску на суд або відомого стимулювання судді. Але водночас — і ставлять заслін самій можливості притягуваному до відповідальності надати суду аргументи на свій захист, оскільки рішення може бути ухвалене й за його відсутності. Пошта, самі знаєте, як у нас працює.

Вивчення рішень кримських судів за т.зв. корупційними протоколами показує дві найпоширеніші схеми обвалу справ у судах. Перша — затягування розгляду до півроку. А після цього справи закривають у зв’язку зі спливанням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Таких випадків в автономії нинішнього року — вже більш як десяток. Прокурор Криму В.Бойко через це навіть направив главі Апеляційного суду автономії лист із проханням розглядати дані справи в першочерговому порядку і звернути увагу суддів на неприпустимість такої практики. Голова Апеляційного суду М.Тютюнник каже, що кількість таких випадків є некритичною.

Друга схема — відмовні постанови щодо притягнення до відповідальності у зв’язку з відсутністю події або складу правопорушення. Тут судді, відкидаючи претензії прокурорів, вказують на недосконалість Закону «Про боротьбу з корупцією». І це щира правда. Ухвалений 13 років тому, цей закон і після десятка внесених змін не дає чітко виписаного поняття корупції.

«Щодо статті 1 немає жодних проблем. Усе зрозуміло, це корупція в чистому вигляді. А от що стосується статті 5 — діяння, пов’язані з корупцією, то тут є проблеми, і на них робляться помилки. Припус­тімо, чиновник одержав незаконно надбавку до зарплати. Це корупція? Ми вважаємо, що ні. Це — трудовий кодекс» — роз’ясняє голова Апеляційного суду Криму Михайло Тютюнник. При цьому на запитання, як особисто він може відрізнити незаконно отримані матеріальні блага, за які «світить» адмінвідповідальність і штраф, від хабара, за котрий за кримінальною статтею «світить» строк, він прямо не відповів.

Однак повернімося до особливостей вітчизняного декларування доходів держслужбовців. Їй-богу, корупціонерам на місцях вельми непокоїтися не варто.

По-перше, до переліку тих, хто має публікувати декларацію, регіональні топ-чиновники не входять. Та й господарям високих київських кабінетів ця норма особливих клопотів не завдає. Не передбачена законом відповідальність за неопублікування декларації про доходи! Інша річ, коли надана громадськості або правоохоронцям інформація недостовірна. Тут уже можна вклепати штраф. Гривень так на 255 для першого разу. Але тут є ще кілька цікавих моментів. Наші чиновники добре знають інші закони. Наприклад, «Про інформацію». Ви можете не повірити, але навіть працівникам СБУ відмовляють в отриманні конфіденційної інформації про доходи! А якщо протокол таки дійде до суду, то цілком можливо, що правоохоронців попросять довести: а чи був у хибній інформації про доходи лихий намір!

«У нас були прецеденти, ми двічі складали протоколи з теми неналежного оформлення декларацій про доходи. Під час розгляду в суді зіштовхувалися з проблемою, коли суд вимагав від нас доводити навмисність дій цих суб’єктів, хоча в законі це ніде не передбачається», — каже Сергій Науменко, заступник начальника кримського головкому СБУ. Тому протоколи за деклараціями вважаються безперспективними, а оскільки за кожен «провал» — сувора звітність, то й маємо статистику: торік і цього року працівниками СБУ в Криму не було складено жодного адмін­протоколу щодо недостовірних відомостей, наданих держслужбовцями в деклараціях про доходи. Та ж картина і в інших відомствах.

Більше того, у нас досі не визначено: а який же орган має перевіряти достовірність зазначених у декларації даних! І знову ж таки — із чим ці дані співвідносити?

Як відомо, наша країна — одна з небагатьох у Європі, де декларації державних службовців містять лише дані про доходи (зазвичай зар­плата плюс матеріальна допомога), і немає інформації про витрати, які в багато разів перевищують ці скромні суми — мільйонні дачі і будинки, супердорогі автомобілі, відпочинок за кордоном, там же — навчання дітей держчиновників, дорогі хобі і пристрасті (колекціонування антикваріату, приміром, і порівнянні з ним за сумами вбрання от кутюр).

Хто там хоче боротися з корупцією? Є спосіб — навіть законодавство змінювати не треба, аби нарешті ввести в дію ратифіковану Конвенцію ООН проти корупції. Змініть форму декларації про доходи, щоб там були дані про витрати за період звітності, причому із зазначенням вартості придбаного й отриманого в подарунок. Якщо нічого не змінилося, то це, здається, у повноваженнях двох відомств — Міністерства фінансів і Держслужби?

Наступний момент, який не потребує жодних зусиль наших виснажених працею парламентаріїв — публічність процесу боротьби з корупцією. Тотальна практика — офіційні повідомлення про притягнення до адмінвідповідальності чиновників і депутатів містять лише цифри. Корупція — є, корупціонери — невідомі! Чому так? «А якщо людина оскаржить рішення суду і її ім’я виявиться заплямованим? А використання імені без згоди громадянина?» — відповідали нам у правоохоронних органах. Беремо Цивільний кодекс, стаття 296, де чітко й однозначно записано: після набрання обвинувальним вироком законної чинності або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення дозвіл на використання імені не потрібен. Кілька днів телефонних дискусій, круглий стіл із керівниками прес-служб правоохоронних органів — і кримські журналісти мають змогу називати імена корупціонерів. Принаймні, прокуратура АРК надає таку інформацію невідкладно.

Корисно читати рідну газету. В одній із публікацій знайшла цікаву інформацію. Будь-який громадянин США, заповнивши встановленого зразка заявку, може отримати копію декларації будь-якого чиновника, включаючи президента, на котрого поширюється публічна система декларування. І якщо обсяг декларації не перевищує 333 сторінки, то цю копію громадянин отримає безкоштовно.

Це орієнтир, звісно. Що міг би наш громадянин дізнатися, не чекаючи змін у законодавстві, яке під комфортне життя-буття чиновника виписане? Увімкнути телевізор, розгорнути газету і знайти таку суспільно важливу інформацію! Так, закон не зобов’язує регіональних лідерів ділитися з виборцями інформацією про нажите непосильною працею. Але хто забороняє журналістам ставити такі запитання? Кримський тижневик «События» розіслав такі пропозиції 44 високопоставленим держслужбовцям. Відповідей надійшло лише сім. «Найбільше вразила позиція прем’єра В.Плакиди, котрий узагалі ніяк не відповів. Навіть як держслужбовець він мусив дати відповідь у визначений строк, — каже заступник редактора видання Ленур Юнусов. Однак свої дек­ларації надали до публікації віце-спікер Михайло Бахарєв, голови постійних комісій Олег Русецький, Григорій Йоффе й Олег Родивілов, а також два міністри — Володимир Баженов і Тетяна Єжова. Акція газети триває. І крапля камінь таки точить, що цілком підтверджує історія зі спікером Гриценком. Саме під тиском преси він дав інформацію про задекларовані доходи. І фінал цієї історії буде цікавий не лише кримчанам.