ЮРІЙ МІРОШНИЧЕНКО: СЕРЕДНІЙ ВІК ЧИНОВНИКА У ПОЛЬЩІ — 35 РОКІВ

Ще на початку 90-х Польща жила не краще від України: низький життєвий рівень, масове безробіття, гіперінфляція, суцільний дефіцит. Багато хто, певне, пам’ятає, як тисячі поляків наводнювали наші ринки, скуповуючи тонни різноманітних товарів — від телевізорів і пральних машин до цвяхів і шурупів. Минуло якихось 10 років і республіка Польща — уже цілком інакша, цивілізована, розвинена країна: середня зарплата $400, міцна національна валюта, гарантія працевлаштування молоді, соціальний захист пенсіонерів. Як же так сталося, що, маючи практично такі самі стартові умови, ми настільки відстали, так і залишившись, власне, на старті?

Партія «Нова генерація України», яка широко й упевнено заявляє про себе останнім часом, вважає, що знає головну причину такого успіху польських (чеських, угорських, естонських) реформ і такого провалу українських. Розібратися в цьому надзвичайно важливому питанні нам допоміг президент партії «Нова генерація України» Юрій МІРОШНИЧЕНКО.

Дещо з того, що було зроблено в країнах Балтії та Східної Європи, намагалися робити й у нас: писали нові закони, приймали нові укази, складали нові постанови.

Та що з того, якщо їх безпосередні виконавці — рядові чиновники обласних, міських і районних адміністрацій, глави колгоспів і сільрад — на 99,9% так і залишилися старими радянськими апаратниками, що по-старому мислять і по-старому діють.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО: Не може старий чиновник, вихований на радянській економіці, керувати ринковими перетвореннями. Не може, та й не хоче.

Саме на місцеву владу в усіх цивілізованих, розвинених країнах покладені основні завдання управління. Вона не лише виконує урядові вказівки, а й сама приймає величезну кількість конкретних господарських і адміністративних рішень, набагато важливіших для простих громадян (дозволити чи заборонити, допомогти чи оштрафувати, відремонтувати чи знести тощо). Саме місцевий чиновник (а не президент, прем’єр-міністр або спікер) є в усіх цивілізованих, розвинених країнах головним носієм влади, її втіленням і уособленням. Він повинен бути професійним, компетентним, освіченим, порядним і чесним. Повинен бути патріотом.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО: Єдине, чого не зробили у нас узагалі, і що зробили в країнах Балтії та Східної Європи в першу чергу — це відновлення влади — рішуча заміна старого адміністративного апарату всіх рівнів (районів, міст, областей, а не тільки парламенту й уряду) новими сучасними керівниками, які знають і розуміють закони ринкової економіки.

Головним суб’єктом ринку в усіх цивілізованих, розвинених країнах є підприємець — це він створює робочі місця, продукує товари та послуги, сплачує податки. Влада повинна допомагати йому в цьому, а не обплутувати кайданами заборон та обмежень, накладати санкції, брати хабарі.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО: Чиновник мусить бути не противником, а союзником простих громадян, і, зокрема, підприємців. Для цього він повинен розмовляти з ними спільною мовою. Мислити по-новому. А наші сьогоднішні чиновники працювали ще за радянських часів, ще тоді багато з них загрузли в корупції та бюрократії, перетворилися на безініціативних апаратників. Вони не спроможні змінитися. Отож ми й твердимо, що поки в районні, міські, обласні адміністрації та ради не прийдуть нові, сучасні, професійні керівники, нічого не зміниться. Можете навіть не сумніватися. Саме тому ми вважаємо відновлення влади — першою та найважливішою умовою відродження України. Це наша мета.

Бентежить мене лише одне. Управління державою (нехай навіть на рівні маленького району) — це дуже складна й відповідальна робота. Тут просто необхідні мудрість і досвід. Чи вистачить того й другого в нових, молодих керівників. Не наламали б вони дров на новому місці.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО: Середній вік польського чиновника — 35 років (а в Естонії 28), і, як бачите, дров вони там не наламали (Естонія, приміром, перша в Європі за темпами розвитку). Адже люди, виховані в умовах ринку, уже пройшли школу менеджменту й управління, тільки тепер їм доводиться керувати ефективною діяльністю не власного відділу, департаменту чи компанії, а власного району, міста чи області. Підхід залишається таким самим. Це по-перше. По-друге, звільнити всіх — це, звісно, не метод. Дві третини керівників нового покоління та третина досвідченішого старшого — це оптимальне поєднання, розумний баланс енергії та мудрості, гарантія успішних реформ.

Дивлячись на сьогоднішню Польщу, сьогоднішню Естонію і Угорщину, порівнюючи їх із сьогоднішньою Україною, сумніви зникають: відновлення влади абсолютно й безумовно необхідне. Якщо ми хочемо жити як справжні люди, у цивілізованій, розвиненій країні.