Юрій Сергєєв: "Офіс підтримки ООН має зайнятися проблемою припинення вогню, демілітаризацією Донбасу та його подальшою реінтеграцією"

Днями Петро Порошенко заявив, що під час візиту в Україну генсека ООН Пан Гі Муна вони домовилися про відкриття в нашій країні Офісу підтримки ООН, який "допомагатиме ефективно забезпечувати імплементацію Мінських домовленостей". Навіщо створювати Офіс підтримки ООН, якщо в Україні працюють Спеціальна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ та представництва різних підрозділів ООН? Чим мандат Офісу відрізнятиметься від функцій СММ і ПРООН?

DT.UA звернулося до постійного представника України при ООН Юрія СЕРГЄЄВА з проханням відповісти на ці запитання:

- Уже півроку тривають пошуки механізмів, які могли б допомогти реалізації Мінських угод. СММ ОБСЄ робить свою роботу. Але вона не до кінця ефективна й потребує допомоги - політичної, технічної, оперативної. Тому ми шукаємо різні можливості для того, щоб основні міжнародні організації могли долучитися до роботи з імплементації Мінських угод.

Можна задіяти кілька механізмів. У тому числі і в рамках ООН. Наприклад, миротворчі операції різного типу - стабілізаційні, з примушування до миру, суто миротворчі тощо. Є миробудівні й політичні місії, які також допомагають стабілізувати ситуацію. У телефонній розмові, яка передувала зустрічі президента України й генсека ООН, обговорювалися як сама формула миротворчих операцій, так і можливі додаткові механізми.

Одним з них є Офіс підтримки ООН. Наприклад, Місія ООН із підтримання миру в Лівії не тільки здійснює моніторинг, а й надає технічну експертизу в питаннях розмінування, роззброєння, демобілізації.

Офіс підтримки може стати початковою фазою чогось глобальнішого. Але для початку - це стабілізаційна та політична місія. Функції Офісу залежатимуть від його мандата, який іще має бути узгоджений. У тому числі і в консультаціях з ОБСЄ. У кожному разі Офіс буде сильною підтримкою для ОБСЄ, яка є регіональною організацією: ООН як глобальна міжнародна організація може задіяти великі ресурси. Насамперед політичні.

- Яким же бачить мандат Офісу підтримки українська сторона? Чим його мандат відрізнятиметься від функцій СММ ОБСЄ і, наприклад, ПРООН?

- У представництв різних організацій і управлінь ООН в Україні, у тому числі тих, які мають стосунок до конфліктів, свої вузькі завдання. Наприклад, представництво Управління Верховного комісара ООН у справах біженців допомагає тимчасово переміщеним особам, шукає так необхідні кошти для них. Місія ООН із вивчення ситуації з правами людини моніторить ситуацію, у тому числі й на території, не контрольованій центральною владою, і готує щомісячні доповіді.

Що ж до СММ ОБСЄ, то Офіс підтримки її не заміщатиме. ОБСЄ відіграє свою роль у моніторингу виконання Мінських угод. Але того, що робить її місія, недостатньо. Вона потребує допомоги. Зокрема й для того, щоб контроль за відведенням важкого озброєння був більш дієвим. Але ж одночасно із цим необхідно вести розмову і про роззброєння: треба створювати умови для проведення в майбутньому виборів.

Ось ООН і пропонує як сприяння у виконанні Мінських угод створити в Україні Офіс підтримки, який і має зайнятися проблемою припинення вогню, демілітаризацією регіону та його подальшою реінтеграцією. Остаточний мандат залежатиме від консультацій, які ми повинні провести з ОБСЄ і ЄС. Очевидно, що якісь рішення будуть і з боку Європейського Союзу. Все це в сукупності має сприяти імплементації Мінських угод.

- Чи не простіше розширити повноваження місії СММ ОБСЄ, а не створювати новий Офіс?

- По-перше, можливості ОБСЄ значно вужчі, ніж у такої глобальної організації, як ООН. По-друге, СММ ОБСЄ є виключно цивільною місією. Але тут потрібні також і політичні механізми. Тому Офіс підтримки - це додаткові можливості з імплементації Мінських угод: будучи самостійною місією, Офіс працюватиме у взаємодії зі СММ ОБСЄ.

Він доповідатиме генеральному секретареві ООН про події в Україні і на кожному окремому етапі пропонуватиме різні варіанти допомоги. Наприклад, коли виникне необхідність у фахівцях з розмінування, ООН надасть допомогу в цьому, залучаючи свій спецпідрозділ UNMAS. Дійде до роззброєння - тоді постане питання про направлення експертів, які мають досвід роззброєння після конфліктів, наприклад, в Африці. Офіс підтримки має привнести міжнародний миротворчий досвід, якого немає в ОБСЄ.

- Яка процедура створення Офісу підтримки ООН?

- Тут можливі різні варіанти. Рішення може ухвалити сам генеральний секретар ООН і поінформувати про нього Раду Безпеки ООН. Генсек також може ухвалити рішення після консультацій з РБ ООН. Хочу наголосити, що якогось обов'язкового рішення Ради Безпеки щодо відкриття Офісу не потрібно. Хоча й не виключено, що цей орган може бути залучений до ухвалення рішення. Ці дні покажуть, яким шляхом піде генсек ООН.

Головна ідея відкриття в Україні Офісу підтримки полягає в тому, щоб сприяти виконанню Мінських угод і щоб рішення про створення місії не вимагало тривалого часу на погодження. Це не класична миротворча операція, коли потрібні місяці чи роки для того, щоб ухвалити спеціальне рішення, знайти фінансування та миротворців. У нашому випадку механізм значно простіший, але він вимагає консультацій, які можуть зайняти від кількох днів до кількох тижнів.

- Для ООН проблема фінансування миротворчих операцій - одна з найбільш болючих. Як відбуватиметься фінансування Офісу підтримки? З яких джерел?

- Процедура тут трохи простіша, ніж у питанні фінансування повномасштабної миротворчої операції. По-перше, для цього є певні фонди. По-друге, це можуть бути комбіновані джерела. Усе залежатиме від того, яким шляхом піде генсек ООН.

- Хто працюватиме в Офісі?

- Як випливає з консультацій, що нині тривають, це буде інтегрований офіс з представників трьох департаментів ООН - політичного, миротворчого та польової підтримки. На стадії обговорення ще й питання про те, де розміщуватиметься Офіс, буде він в одному місці чи кількох.

Хотів би звернути увагу на те, що поява Офісу підтримки ООН не виключає того, про що раніше просила Україна, - направлення повноцінної миротворчої місії в нашу країну. Ми не відкликали свого прохання, воно саме в роботі. Щодо нього тривають консультації. Але все залежатиме від подальшого розвитку ситуації.

- Однак ідея направлення миротворчої місії в Україну має мало шансів бути реалізованою. Насамперед через позицію Росії: велика ймовірність, що російська делегація заветує це питання в РБ ООН. Звичайно, є й інший варіант - ухвалити рішення про направлення миротворчої місії ООН у нашу країну на засіданні Генеральної асамблеї ООН. Чи має Україна підтримку двох третин країн-членів ООН, необхідну для ухвалення цього рішення?

- Існують різні механізми ухвалення рішення про миротворчу операцію. Чимало залежить від мандата. У світі нині
16 миротворчих місій ООН. Кожна з них називається операцією, але насправді мандат кожної з них - різний. Ось, наприклад, у Сирії це створені 1974 р. Сили ООН зі спостереження за роз'єднанням. Проте це миротворча операція. Так само як і Місія ООН у справах тимчасової адміністрації в Косово.

Ви правильно назвали проблеми. Але результат ухвалення рішення залежатиме від того, що включатиме в себе така операція, оскільки саме зміст мандата затверджує Рада Безпеки ООН, або Генеральна асамблея Організації схвалить рішення про направлення миротворчої місії. Загалом, питання ухвалення рішення Радою Безпеки про направлення миротворців в Україну не настільки однозначне, як може здатися на перший погляд: вето як може бути накладене, так і ні. Повторюся, все залежить від мандата місії.

Що ж до Генасамблеї ООН, яка може ухвалити рішення, спираючись на резолюцію №377 від 1950 р. "Об'єднані заради миру", то це також питання переконання. Можу сказати, що там може бути дві третини голосів. Але знову ж таки чимало залежатиме від запитуваного нами мандата, від бюджету, на який ми претендуємо. Ви маєте рацію, питання бюджету - дуже складне.

Як випливає з доповіді п'ятого, фінансового, комітету ООН, є проблеми з фінансуванням нині діючих миротворчих місій. Тому, готуючись до варіанта з засіданням Генеральної асамблеї, ми маємо взяти до уваги, що в ухваленні рішення про миротворчу операцію фінансові джерела відіграють важливу роль. І тому мусимо розглядати різні варіанти фінансування, яке може бути і комбіноване, і йти виключно з бюджету ООН.

- Крім рішення РБ ООН і ГА ООН, які ще механізми може використати Київ для того, щоб було ухвалено рішення про направлення миротворчої місії ООН?

- Існує ст. 51 Статуту ООН, у якій ідеться про колективну самооборону. Нею скористався Ємен, коли звернувся до своїх партнерів з Перської затоки з проханням надати військову допомогу у зв'язку з ситуацією в країні. На це прохання відгукнулися Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, які поінформували Раду Безпеки ООН про те, що вони скористалися ст. 51 Статуту ООН.

- На який же мандат миротворчої місії розраховує Київ?

- Виходячи з нинішніх консультацій, можу сказати, що це, скоріш за все, може бути стабілізаційна місія. Але це буде наступний етап наших консультацій після того, як розміститься Офіс підтримки ООН. Коли Офіс почне працювати, вочевидь, буде зрозуміло, чого бракує. Не виключаю, що ситуація може повернутися так, що вже не буде необхідності ні у військовій присутності, ні в поліцейській. Багато чого залежатиме й від того, як ми узгодимо наші спільні дії з ОБСЄ і ЄС, які, до речі, зацікавлені у тому, щоб допомогти нам.

- Чим же стабілізаційна місія в Україні, проти якої Росія продовжує воєнну агресію, відрізнятиметься від інших миротворчих операцій ООН?

- Уже сама назва місії каже про те, що її направляють з метою сприяти стабілізації ситуації. Це, зокрема, передбачає стабільне припинення бойових зіткнень, стабілізацію політичної ситуації, що, зрештою, дасть змогу провести прозорі демократичні вибори.

Наприклад, у Гаїті працює Місія ООН зі стабілізації (МООНСГ). Але в Гаїті не було великих військових зіткнень. Там були заворушення. І треба було насамперед стабілізувати обстановку. Тому туди були відправлені як військовослужбовці, так і поліцейські. У Гаїті питання стабілізації - це примирення конфліктуючих сторін через пошук діалогу, що, очевидно, буде і в нас.

Однак у Гаїті зовсім інша ситуація, ніж в Україні. У цій країні не стояло питання реінтеграції. У нас же питання стабілізації буде тісно пов'язане з реінтеграцією. Так само як і з роззброєнням. Як, наприклад, у випадку з Кот-д'Івуаром, Ліберією, Сомалі. Іншими словами, якщо ми зупиняємося на цій формі місії ООН, то, зважаючи на українську специфіку, стабілізація в нашому варіанті може відрізнятися від стабілізації в інших країнах, де проводиться подібна операція.

- У Європейського Союзу ще зберігається інтерес до миротворчої місії в Україні?

- Наскільки я бачу з консультацій і заяв представників країн-членів Євросоюзу, робота там ведеться. І вона непроста. Є ймовірність того, що ЄС ухвалить рішення про направлення миротворчої місії в Україну. Для того щоб Європейський Союз направив миротворчу місію, насправді не потрібен мандат ООН. Щоправда, існує інша складність - консенсус усіх 28 країн - членів організації. Але в кожної зі столиць має бути розуміння відповідальності всієї Європи за ситуацію на Сході України, оскільки конфлікт у Донбасі - це проблема не тільки нашої держави, а й усього світопорядку й безпеки. Передусім у Європі.