Як пояснюють юристи, по суті, арбітраж констатував порушення «Нафтогазом» Контракту №14/935-3/04 від 29 липня 2004 року, підписаного між НАКом і РУЕ, лише на тих підставах, що РУЕ своїми діями не підтвердило придбання «Нафтогазом» права власності на 11 млрд. кубометрів і «Нафтогаз» сам погодився з неправомірністю його дій щодо вилученого вказаного об'єму газу.
У той же час комплексна правова оцінка, як пояснили юристи, передбачає аналіз як мінімум двох додаткових питань. По-перше, яке право перейшло до «Нафтогазу» на підставі Договору поступки між «Нафтогазом» і «Газпромом» від 20 січня 2009 року — право вимагати в РУЕ сплати вартості газу в грошовому еквіваленті або ж право на отримання несплаченого газу в натурі.
По-друге, які наслідки несплати вартості газу передбачалися в основних контрактах купівлі-продажу між РУЕ і групою «Газпром», згідно з якими РУЕ надійшло 11 млрд. кубометрів газу.
До того ж важливо встановити, чи мала заборгованість РУЕ за даними контрактами купівлі-продажу тільки грошову форму або ж вона існувала і в товарній формі. У останньому випадку вилучення «Нафтогазом» 11 млрд. кубометрів газу може бути цілком правомірними, констатують експерти.
У той же час, зазначені вище питання є поза компетенцією Стокгольмського арбітражного суду, що розглядав суперечку між «Нафтогазом» і РУЕ, оскільки вони стосуються контрактів, інших ніж Контракт 3/04, а арбітражний суд був створений за контрактом 3/04 і не може виходити за його межі.
При цьому без дослідження даних питань правомірності або неправомірності дій «Нафтогаза» щодо вилучених 11 млрд. кубометрів газу залишається до кінця не з'ясованим, а рішення Стокгольмського арбітражу має обмежений характер, переконані юристи.
Експерти також акцентують, що визнаючи вилучення «Нафтогазом» 11 млрд. кубометрів газу порушенням Контракту 3/04, арбітражний суд і не зміг вказати, яке конкретне положення Контракту було порушено «Нафтогазом», і обмежився посиланням на Контракт 3/04 у цілому.
У мотивувальній частині свого рішення Стокгольмський арбітражний суд також уникає посилань на конкретні законодавчі норми права Швеції, повідомили експерти. На їх думку, це свідчить про вразливість мотивувальної частини арбітражного рішення.
Детальніше читайте в статті Алли Єрьоменко «Стокгольм. Підсумки «договірного матчу» в свіжому номері «ДТ».