Євген Білоусов: "Збір доказової бази для доведення факту збройної агресії РФ проти України відбувається щодня"

Уперше за роки збройної агресії РФ проти України прокуратура Донецької області відстояла у суді вирок за пропаганду війни як одного з видів порушень міжнародного гуманітарного права.

Це один із перших масштабних результатів роботи управління нагляду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, яке було створене майже півроку тому в регіональній прокуратурі. Під його процесуальним керівництвом перебувають більш як п'ять тисяч кримінальних проваджень. Тільки за останні місяці було зареєстровано 123 проваджень за фактами порушення законів і звичаїв війни: жорстоке поводження з полоненими, примусова "паспортизація", невибіркові обстріли цивільного населення. Про роботу прокурорів в умовах збройної агресії, створення реєстру постраждалих, співробітництво з Міжнародним кримінальним судом - інтерв'ю з прокурором Донецької області Євгеном Білоусовим.

- Євгене Олександровичу, нещодавно у Донецькій області оголошено перший вирок за статтею 436 Кримінального кодексу України, а саме - за пропаганду війни. У чому була суть справи? Чому вироків за цією статтею не було раніше? Як збиралися докази, і чому жінку засуджено до умовного терміну покарання при тому, що максимальна санкція за зазначеною статтею - до трьох років позбавлення волі?

- Цього року ми дійсно розпочали практику притягнення осіб до кримінальної відповідальності за пропаганду самої війни, адже у збройному конфлікті винні не тільки ті, хто бере у ньому безпосередню участь, а й ті, хто його активно пропагує.

За роки збройного конфлікту було напрацьовано досвід у розслідуванні кримінальних проваджень, а також певної судової практики. Це і стало підґрунтям для того, щоб ми могли оцінювати і розглядати факти військової агресії в Донбасі як порушення міжнародного кримінального та гуманітарного права, тобто злочини проти миру і безпеки людства та міжнародного правопорядку. Адже стаття 436 КК України - саме щодо таких видів злочинів.

Наприкінці травня 2020 року, уперше за роки збройної агресії РФ проти України, за публічного обвинувачення прокуратурою Донецької області, суд виніс обвинувальний вирок 28-річній жительці Покровська. На своїй сторонці соцмережі "ВКонтакте" вона неодноразово упродовж 2015–2018 років поширювала дописи із закликами до президента країни-агресора ввести війська на територію України з метою захоплення влади.

Записи перебували у загальному доступі, тобто були відкриті для ознайомлення усім відвідувачам її сторінки. Крім того, автоматичні сповіщення про їх розміщення постійно надходили особам, доданим у розділ друзів. Застосувати саме таку кваліфікацію злочину допоміг висновок лінгвістичної експертизи писемного мовлення.

Узагалі специфіка цієї статті полягає у тому, що особа закликає безпосередньо до агресивної війни або розв'язування воєнного конфлікту, а такі явні ознаки є не в кожному кримінальному провадженні. Не виключаю, що у майбутньому будемо розслідувати більше таких справ.

З урахуванням того, що обвинувачена позитивно характеризувалась, активно сприяла досудовому розслідуванню, повністю визнала свою провину та щиро розкаялася в суді, згідно із законом до неї можна було застосувати покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном.

- З'явилась інформація про створення реєстру загиблих і поранених осіб та пошкодженої внаслідок бойових дій інфраструктури. Ви і Луганська прокуратура виступили синхронно. Скільки наразі осіб у реєстрі, і яка кількість пошкодженої інфраструктури? Чи вдалося вже оцінити обсяг збитків?

- Наразі в реєстрі обліковано інформацію про 1031 поранену цивільну особу, 286 загиблих і про понад 3000 об'єктів пошкодженої цивільної інфраструктури. Оцінити загальну суму збитків можливо лише після проведення відповідних будівельно-технічних експертиз, які призначаються по кожному об'єкту окремо. Зважаючи на таку значну кількість пошкоджених і знищених об'єктів, назвати конкретну суму складно. Однак можу зазначити, що на сьогодні експертним шляхом уже підтверджено збитки на суму 13,5 мільйона гривень.

- Чи можете ви гарантувати безпеку людям, які надали свої дані для цього реєстру? Таку інформацію може бути передано до Міжнародного кримінального суду?

- Громадяни, відомості про яких додаються до реєстру, вже визнані потерпілими у кримінальних провадженнях. Заходи щодо їх захисту або безпеки можуть вживатись, якщо вони особисто звернуться з таким проханням. А взагалі реєстр - це внутрішній документ, інформація з якого не підлягає розголошенню широкому загалу і не може бути передана до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) як чергове підтвердження масштабних і грубих порушень міжнародного гуманітарного права.

Тож ці особи можуть бути впевнені, що всі дані, які вони нам передають, повністю конфіденційні та не будуть оприлюднені.

Узагалі робота щодо збору доказової бази для доведення факту збройної агресії РФ проти України та злочинів проти міжнародного гуманітарного права для використання в міжнародних судових інстанціях ведеться щодня.

Інформація до МКС передається через відповідний Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора. Зі свого боку, ми збираємо матеріали та у подальшому направлятимемо їх до ОГП. Однак конкретних строків для прийняття судом цих матеріалів немає.

- Яким чином відбувається компенсація збитків, і чи є взагалі якісь механізми для впливу на незаконні збройні формування РФ щодо виплати збитків постраждалим особам?

- Громадяни України, яким унаслідок збройної агресії РФ завдано шкоди, можуть звертатися до українського суду і вимагати компенсації. На жаль, марно чекати від Москви добровільного визнання та виконання цих рішень. Однак, враховуючи той факт, що російське майно є й за межами РФ, наявність судового рішення дає право накладати стягнення на це майно.

- Давайте в цілому поговоримо про роботу щодо порушень міжнародного гуманітарного права. В Офісі генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Про нього ви вже згадали. Такі ж управління з'явились і в прокуратурах Донецької та Луганської областей. Чи є у вас конкуренція? Як відбувається розподіл, якими злочинами займається ОГП, а якими - регіональні структури?

- Про конкуренцію не може бути й мови. Разом із нашими колегами з Луганської області щодня опрацьовуємо великий обсяг інформації. Крім цього, постійно обмінюємося думками, обговорюємо слідчу та судову практику. Адже робимо, як то кажуть, одну справу в інтересах держави - притягнення всіх винних до кримінальної відповідальності.

Департамент ОГП координує зазначену діяльність аби досягти кінцевої мети, а саме - завершити досудове розслідування. Тобто визначає (з урахуванням обсягу роботи), кому доцільно доручити процесуальне керівництво за тим або іншим кримінальним провадженням. Наприклад, центральний департамент здійснює процесуальне керівництво у таких резонансних справах, як Дебальцевська та Іловайська трагедії, збиття MH17. У нас у провадженні понад п'ять тисяч справ. Це, як я говорив, обстріли цивільної інфраструктури, катування військовослужбовців і цивільних полонених.

- Що таке воєнний злочин узагалі, і як, наприклад, відрізнити його від теракту?

- У чинному Кримінальному кодексі України є поняття обох цих термінів, які мають різні сфери застосування.

Так, говорячи мовою закону, терористичний акт (стаття 258 КК України) віднесено до злочинів проти громадської безпеки, оскільки дії вчиняються саме з метою порушення громадської безпеки, залякування населення тощо. Наприклад, 9 червня ми зареєстрували кримінальне провадження за фактом підриву військового автомобіля Нацгвардії, внаслідок чого десять військовослужбовців отримали мінно-вибухові травми.

Водночас воєнний злочин - це порушення законів і звичаїв війни, тобто міжнародного гуманітарного права, що тягне за собою індивідуальну кримінальну відповідальність. У національному законодавстві ці злочини регламентовано розділом "Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку".

Ще один свіжий приклад. Минулого тижня ми зафіксували в Донбасі черговий факт використання представниками незаконних збройних формувань РФ зброї, забороненої Оттавською конвенцією 1997 року.

На початку травня 2020-го з боку населеного пункту Василівка Ясинуватського району, який наразі є тимчасово окупованою територією, було обстріляно позиції Збройних сил України з використанням протипіхотних осколкових мін.

Це і є черговим порушенням РФ законів і звичаїв війни в Донбасі.

- Управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, працює вже п'ять місяців. Що зроблено за цей період? Скільки відкрито проваджень за статтею 438 про порушення законів і звичаїв війни? За якими фактами в основному ці провадження? І який підрозділ займався цими злочинами раніше?

- За період роботи управління зареєстровано 123 кримінальні провадження за частинами 1 та 2 статті 438 КК України за фактами порушення законів і звичаїв війни. Зокрема, це примусова "паспортизація", жорстоке поводження з військовополоненими, незаконне позбавлення волі та утримання громадян, поєднане з їх катуванням у "підвалах", невибіркові обстріли цивільного населення, примусова "націоналізація" об'єктів господарської діяльності, порушення екологічної рівноваги внаслідок російської агресії на Сході країни та факти грубого порушення законів і звичаїв війни в умовах пандемії COVID-19, що також є порушенням положень Женевських конвенцій.

Наприклад, за процесуального керівництва прокуратури Донецької області заочно оголошено підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 258-3 і частиною 1 статті 438 КК України, колишньому співробітнику СБУ, який, будучи учасником терористичної організації, а саме - співробітником одного з відділів так званого МДБ "ДНР", порушив закони та звичаї війни. Зловмисник застосував погрози та фізичну силу до беззахисної особи, незаконно позбавив її волі, використовуючи при цьому вогнепальну зброю, - заряджаючи пістолет, приставляв його до голови потерпілого.

Раніше такими справами фактично займалися різні органи досудового розслідування - СБУ, поліція. Однак не було координації та контролю, який зараз забезпечує управління. Крім того, воно займається аналітичною роботою й акумулює інформацію про кримінальні провадження, вчинені в умовах збройного конфлікту, які розслідуються різними органами досудового розслідування.

- Місцем вчинення злочинів зазвичай є тимчасово окупована територія. Як документуються та розслідуються такого роду злочини, якщо особи перебувають там або у РФ? Як їх можна притягнути до відповідальності?

- Наразі ми не маємо можливості проводити слідчі дії на тимчасово окупованій території. І ця проблема стала однією з підстав для створення зазначеного управління. Сьогодні наша основна мета - зафіксувати порушення норм міжнародного гуманітарного права та розпочати досудове розслідування за цими фактами. Ми виходимо з одного з основних принципів, який полягає у забезпеченні ефективного розслідування злочинів з боку держави. Ситуація може змінитися, а факти порушень залишаться назавжди і підлягатимуть розслідуванню з метою встановлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності.

У зв'язку з ситуацією, що склалась у Донецькій області, достатньо складно притягнути осіб, які скоїли злочини вказаної категорії, до кримінальної відповідальності, адже більшість із них переховуються на тимчасово окупованій території або у Російській Федерації. Тут нам у допомогу інститут заочного засудження. Стосовно таких осіб проводиться спеціальне розслідування, після чого їм заочно повідомляється про підозру, і вони оголошуються у розшук не тільки по Україні, а і в міжнародний. У разі, якщо такі особи будуть ідентифіковані правоохоронцями, то їх одразу затримають, і відносно них продовжиться досудове розслідування.

Так, Костянтинівським міськрайонним судом оголошено заочний вирок жителю Донецька, який обіймає посаду так званого міністра у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійного лиха у підконтрольній РФ адміністрації Донецької області. Він уже п'ять років активно співпрацює з бойовиками. Суд визнав голову зазначеного псевдоміністерства винним за частиною 1 статті 258-3 (участь у терористичній організації) КК України та заочно засудив його до 12 років за гратами з конфіскацією майна. Наразі вирок набрав чинності.

- Чи співпрацюєте ви на цьому напрямі з громадським організаціями, і в чому їх допомога?

- Так, аби зібрати повну картину того, що відбувається на тимчасово окупованих територіях, ми налагоджуємо контакти у тому числі з різними громадськими організаціями. Отримуємо від них інформацію щодо порушень прав громадян і злочинів, які там відбуваються. Приміром, за результатом опрацювання звітів таких організацій, як Ukrainian Legal Advisory Group та Truth Hounds, відомості внесено до ЄРДР і розпочато досудове розслідування за статтею 438 КК України за фактами невибіркових обстрілів цивільного населення, внаслідок яких є поранені і, на жаль, загиблі особи.

Тільки того тижня я провів дві зустрічі з представниками громадської організації "Східна правозахисна група" і Консультативної місії Європейського Союзу в Україні, результатом яких стала домовленість щодо підписання меморандуму про співпрацю.

Ми маємо на меті налагодити конструктивний діалог для спільного відпрацювання того величезного обсягу інформації щодо порушень міжнародного гуманітарного права, який було зібрано громадськістю за період збройного конфлікту. Детальний аналіз цих фактів дозволить вирішити питання про долучення матеріалів до інших доказів збройної агресії РФ.

- В окупованому Донецьку розташований завод "Ізоляція", який незаконними збройними формуваннями РФ наразі використовується як катівня. Чи встановлено прокуратурою, скільки ще таких місць незаконного утримання військовослужбовців ЗСУ і цивільних є на окупованій території? В ОГПУ заявляли, що встановлено 160 таких місць, де з 2014 року утримувалися понад 3500 осіб. Скільки з них розташовані саме на Донеччині, і скільки людей пройшло через них?

- Це той випадок, коли безпосередньо департамент здійснює процесуальне керівництво у "великому" кримінальному провадженні за фактами катування та утримання в місцях несвободи на окупованій території Донецької області. Наразі прокурорами управління здійснюється процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях за статтями 146, 149, 127, 263, 341 щодо утримання ряду осіб в "Ізоляції" протягом 2017 року.

На жаль, не можу розкрити деталі провадження, тому що заплановано провести певний обсяг слідчих дій по всій території України.

- Як відбуваються допити постраждалих осіб? Враховуючи їх психологічний стан, чи готові вони взагалі співпрацювати з правоохоронними органами?

- Це непростий процес, адже право потерпілого - розповідати чи ні про обставини порушення. З власного досвіду можу сказати, що допит потерпілого залежить від конкретного випадку та обставин. Є особи, які надають покази, і вони мають важливе значення для справи, а є такі, що не бажають пригадувати те, що з ними сталося.

- Чи є взагалі в прокуратурі дані про безвісти зниклих осіб?

- Звичайно, такі дані у нас є, адже це один із пріоритетних напрямів роботи. Ми збираємо, узагальнюємо та забезпечуємо відповідне розслідування.

3 2014 року в провадженні слідчих підрозділів Головного управління Нацполіції у Донецькій області перебувало 701 кримінальне провадження за статтею 115 КК України, розпочате за фактами безвісного зникнення 733 осіб, які пов'язані з проведенням АТО, а нині - вже ООС. З них 299 проваджень закриті стосовно 323 осіб, місцеперебування яких наразі встановлено, 402 - залишаються у провадженні щодо 410 осіб.

- Паспортизація населення окупованих територій. Я знаю, що за цими фактами зареєстровано кримінальні провадження. Про які паспорти йдеться, російські чи так званої ДНР? Яка кількість уже виданих паспортів, і хто найчастіше підпадає під таку насильницьку паспортизацію?

- За процесуального керівництва прокуратури Донецької області слідчими СБУ розслідується кримінальне провадження за статтею 438 КК України стосовно "примусової" паспортизації, яка є грубим порушенням принципів і норм міжнародного права, зокрема статті 52 Женевської конвенції від 1949 року про захист цивільного населення під час війни.

Мова йде саме про так звані паспорти "ДНР", які, за наявною оперативною інформацією, отримали майже 500 тисяч жителів окупованих територій Донецької області. Однак лише частина осіб отримала їх добровільно. Інші ж підпали під примусову "паспортизацію". Це особи, які працюють у так званій бюджетній сфері або отримують грошові виплати від окупаційної адміністрації. Наслідком відмови від отримання таких псевдопаспортів може бути те, що такі люди залишаться без роботи та будь-яких засобів для існування. Також ми зафіксували подібний примус і щодо випускників шкіл. Без такого "паспорта" вони можуть не отримати атестат.

Прокуратура Донецької області має інформацію про видачу жителям окупованої території паспортів РФ, що здійснюється за умови максимального сприяння та у спрощеному режимі владою країни-агресора. Зазначений факт хоч прямо і не порушує міжнародного гуманітарного права, проте, на наш погляд, є різновидом "політичного шантажу та агресії".

- Останнім часом суспільство дедалі гучніше говорить про перехідне правосуддя. Поясніть детальніше, що воно передбачає? Чи використовуєте ви у своїй роботі якісь його елементи?

- У квітні я провів координаційну нараду з керівниками правоохоронних органів області, де особливу увагу ми приділили виявленню та розслідуванню злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку з метою збору належної доказової бази для звернення до МКС. Уже розроблено заходи, яких необхідно вжити для досягнення результату, у тому числі це необхідність ініціювати питання щодо внесення відповідних змін до кримінального процесуального законодавства та інших нормативно-правових актів. Зокрема, щодо вдосконалення процедури проведення спеціального досудового розслідування та судового розгляду.

Щодо концепції перехідного правосуддя ми систематично надаємо пропозиції відповідному органу, який займається систематизацією цієї інформації. Вказане питання є дуже актуальним, тому що тисячі осіб на тимчасово окупованій території притягуються до кримінальної відповідальності, відбувають покарання у різних установах, але не мають можливості використовувати механізми українського правосуддя для захисту своїх прав, бо засуджуються невизнаними так званими судами "ДНР".

Інша сторона - це великий масив кримінальних проваджень, які залишилися на тимчасово окупованій території області під час активної фази бойових дій улітку 2014 року. Матеріали кримінальних проваджень неможливо відновити, хоча особи, стосовно яких розслідувалися ці справи, іноді самі звертаються до органів прокуратури з метою прийняття відповідних процесуальних рішень.

- Чи документуєте ви факти постачання РФ зброї підконтрольним їм збройним формуванням і участі кадрових військових ЗС РФ у воєнних діях? Наприклад, нещодавно з'явилося відеопідтвердження роботи снайперів ФСБ на території Луганської області. Скільки у вас таких фактів?

- У разі встановлення таких фактів ми їх одразу документуємо та вживаємо відповідних заходів у рамках кримінальних проваджень. Можу сказати, що періодично підтверджуємо факти присутності РФ. Докази збираються під час огляду місць подій після обстрілів із боку незаконних збройних формувань. На місці оглядаємо частини артилерійських снарядів, які виготовляються в РФ. Виявляємо серійні номери, рік випуску та інші ідентифікаційні ознаки.

Щотижня отримують поранення військовослужбовці ЗСУ. На полі бою дуже складно встановити, хто саме здійснив смертельний постріл, особливо якщо мова йде про снайперів. Так, з початку 2020 року 15 військовослужбовців загинули та 127 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Відомості за цими фактами внесено до ЄРДР.

Один із свіжих прикладів мав місце на початку весни. Тоді оглядали збитий російський безпілотний летальний апарат, який містив маркування про те, що був вироблений на російському заводі. Аби приховати свою участь, країна-агресор використовує зброю, переважно вироблену ще за радянських часів, проте фіксуються непоодинокі випадки застосування сучасної військової техніки, виробленої в РФ.

- Незаконні збройні формування хизуються вербовкою дітей. У мережі багато відеороликів, на яких діти одягнені у військову форму, і їх навчають стріляти. Зрозуміло, що пропаганда промиває їм мозки. Чи є ці матеріали в прокуратурі, яка їх оцінка?

- У порушення норм міжнародного права, а також законів і звичаїв війни представники незаконних збройних формувань, за фінансової та організаційної підтримки Російської Федерації, через військові табори і псевдопатріотичні клуби готують дітей до бойових дій. Разом із тим, створюючи підвищену психологічну вразливість, "вкладають у їхню свідомість" вороже ставлення до всього українського народу, викривляють суть подій, що відбуваються.

У зв'язку з цим у травні 2020-го прокуратурою внесено до ЄРДР відомості за фактами втягнення представниками окупаційної адміністрації РФ неповнолітніх дітей до участі у незаконних збройних формуваннях терористичної організації "ДНР".

- Що зараз із тими підлітками і молодими людьми, які відбувають покарання за участь у військових угрупованнях псевдореспублік?

- У період з 2014-го до 2020 року у місцевих судах розглянуто 41 кримінальне провадження за фактами участі підлітків у військових угрупованнях псевдореспублік, з них 24 особи звільнено від кримінальної відповідальності за добровільну відмову від участі в незаконному збройному формуванні та співпрацю з правоохоронними органами з розкриття інших членів таких формувань.

Стосовно 17 неповнолітніх судами винесено обвинувальні вироки переважно з умовними мірами покарання з причини визнання підлітками своєї вини та щирого каяття.

Ніхто із зазначених молодих людей не повернувся на окуповану територію. Всі вони проживають на підконтрольній Україні території, працюють і навчаються на українських підприємствах і в навчальних закладах.

- У Верховній Раді ще взимку активно обговорювали приведення національного законодавства до норм міжнародного гуманітарного права. Але потім процес загальмувався: розглядали закон про землю, потім - карантин. Що взагалі прокуратурі і правоохоронним органам дає імплементація цих норм?

- Дійсно, ще 20 грудня 2018 року Кабмін вніс на розгляд парламенту законопроєкт про гармонізацію кримінального законодавства із положеннями міжнародного права.

Сьогодні предметом міжнародного кримінального права є так звані основні злочини, кожен з яких належить до юрисдикції Міжнародного кримінального суду: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Згаданий законопроєкт передбачає внесення змін до КК України, покликаних встановити відповідальність за ці дії в максимальній відповідності до міжнародного права. Актуальність таких законодавчих змін зумовлена тим, що до початку збройної агресії Російської Федерації проблема кримінальної відповідальності за основні злочини за міжнародним правом для правової системи України була суто світоглядною.

На жаль, практика показала, що положення діючої статті 438 КК України виявилися відверто обмеженими, з точки зору їх відповідності міжнародному кримінальному праву. Цю статтю викладено в такий спосіб, що в юридичній літературі є не менше п'яти варіантів тлумачення сфери її дії, що за відсутності усталеної судової практики робить її малопридатною для практичного застосування.

При цьому стаття 438 КК України вказує на закони і звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких давала ВР України. Але більшість договорів у сфері міжнародного гуманітарного права укладено до 1991 року, і Україна бере в них участь через правонаступництво, яке, за чинним законодавством, не визнається однією з форм надання згоди на обов'язковість міжнародного договору. З цього погляду стаття 438 КК у цілому наразі є недосконалою.