Якщо такі друзі...

«Шабаш». Саме таким словом найчастіше називали кримські ЗМІ форум демократичних сил, організований прихильниками Віктора Ющенка й іменований об’єднавчим, який відбувся минулої суботи. Мета була благородна: згуртувати розколоту виборами політичну спільноту автономії і підтримати програму Президента. Однак те, що сталося в українському театрі, в багатьох прихильників Ющенка ще довго викликатиме пекучий сором, а в його опонентів, яких у Криму переважна більшість, — глузування, оскільки створило додаткові аргументи для переходу в опозицію до нової влади. Наслідки провалу першого публічного кроку кримських «переможців» даватимуться взнаки не один місяць і потребуватимуть неймовірних зусиль для подолання.

До участі у форумі запросили не лише представників партій та організацій, які входили до коаліції «Кримчани — за Ющенка». У числі 850 учасників можна було побачити і народних депутатів України від Криму, і депутатів багатьох місцевих рад, і навіть священнослужителів майже всіх конфесій, включно з митрополитом УПЦ МП Лазарем. Запрошення одержали й керівники автономії, які очолюють КРО «Партії регіонів» і НДП. Сергій Куніцин у форумі участі не брав. Того дня прем’єр святкував весілля доньки Наталі. Спікер Борис Дейч, хоч його соратники й відговорювали, на форум прийшов і попросив слова. Його поява на трибуні була зустрінута свистом, тупанням, вигуками «Ганьба!» та вимогами покаятися. Кілька чоловік намагалися піднятися на сцену, але перешкодила охорона. Керівник кримського штабу Ющенка В.Пробий-Голова намагався вгамувати зал, однак говорити спікер зміг лише хвилин через п’ятнадцять. Він засудив політиків, які намагаються скористатися з політичної активності населення, і нагадав, що «наша демократія занадто молода, а мир і злагода в нашому спільному кримському домі занадто тендітні, щоб із цим жартувати заради амбіцій окремих політиків. Усім нам необхідно швидше перевести енергію майданів і наметових містечок у річище повсякденної творчої праці. Впевнений, що це буде найкращою підтримкою Президента України для втілення у життя його програми». Проте закінчити свій виступ Борис Дейч так і не зміг і під свист та улюлюкання частини залу залишив форум.

Зайве говорити, що мала відчувати ця літня людина, багато в чому завдяки мудрості й обережності якої Крим не був утягнений у сепаратистські авантюри. В інтерв’ю «ДТ» Борис Дейч сказав, що не ображається на людей, котрі влаштували обструкцію, і не жалкує, що прийшов на форум. «Я б усе одно сказав те, що думаю. Я як голова ВР автономії виступав і виступатиму за об’єднання зусиль для збереження миру та злагоди у Криму. Напевно, цими людьми керувала ейфорія перемоги. Але слід пам’ятати, що не це визначає життя простих людей, треба думати про тепло в їхніх будинках, як їм нагодувати сім’ї, забезпечити роботою».

Однак те, що відбувалося в залі після того, як спікер пішов, дає підстави вважати, що річ зовсім не в ейфорії. Частина залу так само недоброзичливо зустріла появу на трибуні послідовно «помаранчевих» політиків: керівника кримського головкому НБУ Анатолія Бурдюгова, який не полишає спроб створити проющенківську депутатську групу у ВР автономії, та віце-спікера, заступника голови меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова. Той, стоячи перед соратниками, переживав стан дежа-вю.

«Так само, як ми нині проводимо форум, під час виборчої кампанії у цьому залі збирався форум прибічників Януковича. Я як депутат попросив слова, вийшов на трибуну, але мені не дали виступити. Тобто в тій ситуації, у яку потрапив сьогодні Борис Давидович, на тому форумі був я. Ми не повинні уподібнюватися, ми мусимо бути вищими за це, ми повинні надавати слово всім, хто сьогодні сюди прийшов». Історія для Умерова таки повторилася: заклики до толерантності викликали свист і ремствування частини учасників форуму, і він залишив зал, кинувши насамкінець уже тривіальне: «Революцію роблять романтики, а користуються її плодами негідники».

Освистаними залишили трибуну лідери кримських організацій ПППУ, ХДС, Партії регіонів, Слов’янської партії. Одне слово, об’єднавчий форум демократичних сил був свідомо й організовано провалений. Кому це знадобилося й навіщо?

Особливо активними обструкціонерами були євпаторійські активісти «Пори» на чолі з Едуардом Леоновим. У інтерв’ю радіо «Свобода» він пояснив свою позицію цілком відверто: форум, на його думку, міг послужити хорошим піаром В.Пробий-Голові й Анатолію Бурдюгову, які претендують на прем’єрську посаду, а «ми не хочемо бути для них гарматним м’ясом». При цьому найдостойнішим кандидатом він назвав народного депутата України Володимира Шкляра (група «Центр»). Слова на форумі Леонову не дали, і тоді, влаштувавши бійку з охороною, «порист» зайняв трибуну з допомогою соратників. Він закликав внести в підсумковий документ вимогу про розпуск ВР автономії і звинуватив кримський штаб Ющенка в поганій роботі. З різкою критикою керівництва штабу виступив і Віктор Невірко, якому той-таки штаб протягом усієї виборчої кампанії робив славу. Перед виборами Невірко заявив, що залишив лави СДПУ(о) і разом із селищною організацією перейшов на бік В.Ющенка. Правда, колишні однопартійці стверджували, що з партії його було виключено. Тепер же Невірко незадоволений тим, як формується нова кримська влада: «Я кажу про конкретні призначення — посади прем’єр-міністра Криму, представника Президента, глав райдержадміністрацій. Скажіть, чому колишній штаб приймає від нашого імені самостійні рішення щодо кадрових рекомендацій Президенту? Звісно, остаточне рішення за Президентом, але за цими рекомендаціями не повинні стояти кулуарні домовленості або компроміси, тим більше зі старою владою!».

Розкол у лавах ющенківців, ганебно продемонстрований на форумі, поглиблюється день у день, дивуючи зрілих політиків: а навіщо новому Президентові такий початок у такому складному регіоні, як Крим? Через кілька днів після форуму радикально налаштовані й досі маловпливові політики перетворилися чи не на головних н’юзмейкерів. Віктор Невірко заявляє, що коли новий уряд України не вживе «відповідних заходів зі зміни кадрів у Криму», на площі Леніна в Сімферополі буде встановлено наметовий табір, організовано мітинги та блоковано міські й районні адміністрації. До середини тижня Віктор Невірко заявив про готовність очолити кримський уряд, причому з далеким прицілом: «Для початку — прем’єр-міністром, потім побачимо. Гадаю, що коли я побуду прем’єр-міністром, потім із мене вийде непоганий Президент України, коли я підучуся». Для допомоги Президентові в боротьбі з корупцією створено «Народний фронт Криму», який, за словами члена меджлісу Н.Бекірова, має намір створити «досьє та архів для подальшого складання списків кандидатів на люстрацію».

Президент Спілки підприємців і роботодавців Криму О.Дудко передав у «Народний фронт» папку з документами про факти зловживань вищих чиновників і поставив С.Куніцина перед вибором: «Хто яким бізнесом займається, на кого що записано, які суми пройшли. Якщо до 20 лютого РМ на чолі з Куніциним не подасть у відставку, ми передамо «Народному фронту» ще одну папку з документами». У цій ситуації неясно, чому б не передати свідчення корупції відразу до Генпрокуратури і чи треба розуміти, що коли Куніцин піде у відставку, Дудко свої папки забере назад.

Добровільної відставки уряду вимагає й ініціативна група «За демократію!». «Якщо вони цієї пропозиції не приймають, ми негайно починаємо діяти, — заявив Надір Бекіров, пообіцявши випускати бюлетень із інформацією про факти корупції та про корупціонерів у Криму. Знову ж таки, зауважу: а що раніше заважало довести до відома громадськості цю важливу інформацію? Адже тепер усі ці заяви виглядають як малий шантаж.

Серед претендентів на дві ключові посади у Криму — представника Президента та прем’єра — останнім часом найчастіше називали керівника штабу Ющенка Валерія Пробий-Голову та народного депутата України Володимира Шкляра, який підключився до активної роботи у штабі в останньому турі. Першого знають у Криму як сумлінного господарника з великим досвідом роботи в уряді, ази ж публічної політики він осягав під час виборчої кампанії. Віктору Ющенку добре відомі ділові риси Валерія Борисовича — він очолював кримське управління банку «Україна». В.Шкляра до перемоги в мажоритарному окрузі у Красногвардійському районі знали мало, оскільки піком його кар’єри була посада директора сільськогосподарської дослідної станції, підвідомчої Академії аграрних наук. Незважаючи на п’ятирічне перебування в Аграрній партії, В.Шкляр не поповнив її фракцію, двічі був позафракційним, входив у «Народовладдя», нині — у групі «Центр». У Криму Володимира Шкляра вважають заможною людиною і, згідно з усталеною в парламентсько-урядових колах думкою, капітал він заробляв традиційним на півострові середини 90-х років способом. На форумі демократичних сил В.Шкляр, на відміну від своїх колег (приміром, С.Іванова, який претендує на посаду начальника главку міліції) присутній не був. І цю обставину провідні ЗМІ Криму розцінили як одне зі свідчень того, що зрив організованого В.Пробий-Головою форуму мав адресну зацікавленість.

При цьому всі розуміють, що на найпривабливішу посаду — глави уряду автономії — Президент не може робити призначення самостійно. Кандидатура прем’єра затверджується кримським парламентом при узгодженні з Президентом. Аналогічний і порядок його відставки. На сьогодні співвідношення сил у парламенті таке, що голосів для відставки Куніцина не набереться, тим більше що після цього підуть у відставку багато членів РМ, більшість яких — або самі депутати, або мають групи підтримки в парламенті. На думку багатьох політиків, для негайної відставки уряду треба вдаватися до тих методів, якими часто користувалися в недалекому минулому, щоб здійснити черговий «переворот»: страх і гроші. І такі «ініціативники» вже з’явилися. Сумніваюся, що Президенту Ющенку потрібна зміна влади у Криму таким сумнівним способом. Тим більше що відставлені внаслідок підкилимних ігор і торгів чиновники, оскільки вони є публічними політиками, автоматично перейдуть у глуху опозицію, і Києву знову доведеться вгамовувати бунтівний півострів. Своїми різкими проросійськими заявами Куніцин уже нагадує раннього Грача, хоча багато хто ще пам’ятає, як на початку дев’яностих молодий керівник Красноперекопська погрожував «відвести» район у Херсонську область, якщо у Криму пройде референдум про незалежність.

Оптимальною для більшості кримських політичних лідерів, із якими була нагода поспілкуватися цими днями, є поступова зміна влади. По-перше, призначення представника Президента, кандидатуру якого не потрібно узгоджувати з республіканською владою. По-друге, зміна глав райдержадміністрацій. І тут розпочинаються кримські «особливості»: кандидатури Президенту пропонує прем’єр автономії. До того ж, коли на посаді представника Президента перебував віце-прем’єр А.Корнійчук, більшість нинішніх глав адміністрацій виявилися членами Аграрної партії. Для формування нового кримського уряду, вважають численні політики з різних таборів, Президент має зробити паузу і знайти час для зустрічі, принаймні з Борисом Дейчем. Адже приймати рішення про главу РМ автономії у вузькому колі зацікавлених столичних політиків і не рахуватися при цьому з конституційними повноваженнями кримського парламенту — означає зробити те, до чого ніколи не вдавався навіть Кучма!

Тим часом Борис Дейч, на крісло якого ніхто вголос поки що не претендує, не полишає надії примирити кримських політиків. На сьогодні запланований круглий стіл з участю лідерів партій, які перебувають при владі, і прихильників нового Президента. Склад учасників на час здачі матеріалу ще не був відомий. Прогнозувати результат переговорів складно: можливо, перші кадрові призначення у Криму вже відбудуться.