ЯК ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО МЕРА ВТОПИЛА... ПРЕСА

Нещадна боротьба з владою і за владу у Тернополі розпочалася задовго до виборів. Було зрозуміло, що на посаду міського голови претендуватиме чинний мер — представник старої господарської еліти, колишній голова міськвиконкому Анатолій Кучеренко. Відкритим залишалося питання — яких конкурентів проти нього виставлять національно-демократичні сили. Та коли про кандидатів на першу посаду в місті ще тільки говорили у політичних тусовках, місцева преса, більшість складових якої чітко закріплені за тими чи іншими політичними силами й бізнес-групами, почала відверто виявляти свої симпатії чи антипатії. Любов або ненависть здебільшого була сліпа, без логічних пояснень.

У великій популярності та високих рейтингах А.Кучеренка періодично запевняла читачів найбільш тиражна обласна газета «Вільне життя». Та проти старого лому знайшовся лом новий, у кілька разів сильніший.

На початку жовтня минулого року у Тернополі з’явилася газета «Репортер». Її засновник і шеф-редактор Орест Муц мету видання пояснив відразу: «Ми хочемо розкрити людям очі на те, що робить влада в місті і, зокрема міський голова Анатолій Кучеренко». На адресу міської влади та її голови звинувачення летіли щотижня. Мера запитували, чому продано контрольний пакет акцій міського готельного господарства за ціною, у більш ніж двадцять разів нижчою від балансової вартості, чому передаються найбільш відвідувані торгові об’єкти в оренду сім’ям, наближеним до А.Кучеренка, чому масово, у велелюдних місцях і рекреаційних зонах без ліку споруджуються автозаправки, нарешті, за чиї гроші виникли фірми синів мера і яка користь від цього міському бюджетові. За непрозору діяльність газета до синців відшмагала ТзоВ «Тернопільський міський ринок», куди входять кілька ринків, перепало зеленому господарству, іншим організаціям. «Репортер» витягнув на світло дружні стосунки екс-мера Анатолія Кучеренка та народного депутата від Тернополя Ярослава Джоджика, одного з засновників фірми «Технотерн-інвест», що придбала на конкурсі контрольний пакет готельного господарства. Народного депутата звинувачено у непрозорому придбанні заводу штучних шкір «Вінісін», заводу «Оргоснастка», а відтак — неефективному використанні їхніх потужностей.

Для міста над Серетом «Репортер» став чимось надзвичайним. Такої ударної сили Тернопіль, на відміну від Києва та великих міст на сході України, досі не бачив. У політичних тусовках Тернополя поширювалися чутки, що за Орестом Муцом стоять керманичі «Трудової України». На їхній слід навів і сам шеф-редактор, вітаючи Сергія Тигипка з іменинами. Та виявити «кінці» Ореста Муца в Києві не вдалося. Кажуть, що у коридорах Верховної Ради з приводу компроматів на лідера міських ендепістів Анатолія Кучеренка до Сергія Тигипка підходив керівник НДП Валерій Пустовойтенко, але головний трудовик відповів, що йому про існування «Репортера» нічого не відомо. Тоді основною версією походження «Репортера» стало «добро» місцевої виконавчої влади. Критичних матеріалів про перших осіб облдержадміністрації у газеті читач справді не побачив.

Появу «Репортера» громадськість області сприйняла неоднозначно. З одного боку, один із претендентів на посаду міського голови від «Блоку Юлії Тимошенко», голова обласної організації партії «Собор» Володимир Долинний явище «Репортера» оцінив так: «Те, про що говорили пошепки у коридорах влади, нарешті отримало публічний розголос. Можливо, деякі висновки її голослівні, не підтверджені документами, але з морального боку «Репортер» — це сміливе і совісне видання».

Тернопільчани, по-різному ставлячись до «Репортера», активно його розкуповували, з нетерпінням чекали на кожне нове викривальне слово «економіста і журналіста» Ореста Муца про «подвиги» міської влади.

Самі об’єкти критики, можна сказати, виявилися повністю розгубленими. Першим на свій захист спробував стати начальник відділу екології міської ради Олег Соколовський. Та щойно він виступив з невеликою виправдувальною статтею, як репортерівці відразу закрили йому рота, при кожній нагоді навішуючи на міського еколога нових собак: ганьбили то за «перевищене» зрізування дерев, то за недоведене сприяння у розміщенні автозаправок у місті... Скривджений мав намір захистити свою честь і гідність у судовому порядку. Але, як стверджує Олег Соколовський, у міському суді його переконали, що «не вартує шкірка вичинки, справа глуха, бо Муц — мільйонер і всіх може купити». Захист захлинувся. Інші звинувачені, мабуть, чуючи за собою немалі гріхи, тривалий час мовчали і лише відмахувалися: ми не бажаємо, мовляв, опускатися до рівня брудної полеміки. Час від часу висловлювала жаль з приводу того, що «Репортер» обливає брудом найпопулярніших у місті політиків», місцева газета блоку В.Ющенка «Наша Україна». Про талановитих підприємців — синів Анатолія Кучеренка одного разу розповіла газета «Вільне життя». І все.

З’ясовувати стосунки в суді протилежні сторони почали лише незадовго до виборів. Та розгляд усіх справ у міському суді перенесено-призначено на останні дні квітня — на початок травня. Тоді вже закінчиться перша сесія обласної ради нового скликання і все проясниться, адже буде обрано її голову. До речі, одним з претендентів на посаду голови облради від блоку «Наша Україна» є неодноразово звинувачуваний «Репортером» Ярослав Джоджик.

Мавр-«Репортер», можна сміливо стверджувати, свою справу таки зробив, очі людям на діяння міської влади відкрив. Об’єкт нещадної критики — пан Анатолій Кучеренко — вибори програв. «Популярний» мер прийшов на фініш з 20, 78 відсотка голосів тернопільчан, які взяли участь у голосуванні. А переміг секретар міської ради, висуванець «Нашої України» Богдан Левків, набравши понад 48 відсотків голосів.

Та в останні дні, коли з поразкою на Тернопільщині виборчого блоку «За єдину Україну» замерехтіла тінь відставки нинішнього голови облдержадміністрації Василя Коломийчука, про пана Кучеренка деякі місцеві газети — на диво! — заговорили. І то голосно. Претендентом на посаду губернатора «Тернопільська газета» назвала — кого б ви думали? —... Кучеренка. Підстав — жодних. І тому цілком резонно ще одна тиражна газета в області — «Сводоба» розцінила це як спробу бізнесменів-видавців «Тернопільської газети», які протоптали стежку до екс-мера, сформувати громадську думку, що місто і область аж ніяк не можуть обійтися без Кучеренка, що без нього Тернопільщину чекає повний занепад.

А поза будинком мерії і в безпосередній близькості до нього вимальовується більш форматна копія боротьби за владу. За перші посади в області вступив у смертельний герць зі старою партійно-колгоспною номенклатурою середній бізнес, який виріс у лоні тієї ж такий номенклатури і неперебірливий у виборі засобів задля досягнення мети. Місцеві газети, радіо і телебачення, за винятком, знову ж таки, «Репортера», що викидає нові приватизаційні справи пана Джоджика, зайняли вичікувальну позицію. Про чесність, гідність і професіоналізм державних мужів навіть не йдеться. Чи витримає маленька і слабо розвинена Тернопільщина новий владний експеримент? Фарс з участю засобів інформації триває.