Як зберегти довіру до нової поліції

Ми вже вдосталь намилувалися формою. Настав час аналізувати зміст.

Підвищення в 1,5 рази рівня ДТП з постраждалими і загиблими на дорогах Києва (статистику дивіться на сайті DT.UA); десятки розбитих патрульних машин; безліч непрофесійно складених адміністративних протоколів, що полегшують порушникам уникнення відповідальності; відсутність елементарного аналізу причин виникнення дорожньо-транспортних випадків; приховування реальних показників; жорстка фільтрація офіційної статистики та дефіцит об'єктивної інформації про роботу поліції в Інтернеті - все свідчить про те, що настав час серйозно аналізувати помилки при проведенні головної "вітринної" реформи.

Ідеться про збереження не тільки довіри громадян до нової поліції, а й самих поліцейських - до влади, яка мотивувала їх до чесної праці на країну і вдягла в гарну форму, належним чином не забезпечивши (зумисне чи випадково) необхідними знаннями та професійними навичками. Відтак, поставлено під удар, мабуть, єдину реформу нинішньої влади, яку беззастережно прийняло і в яку щиро повірило суспільство. Поступове повернення довіри населення до правоохоронної системи - факт очевидний, але недостатній для того, щоб говорити про повноцінні успішні перетворення.

Можна, звісно, і далі ховати реальні проблеми за гарною картинкою. Та якщо керівництво МВС зацікавлене в остаточному успіху реформи, воно мусить оперативно й водночас ретельно проаналізувати прорахунки і оперативно розпочати корекцію, негайне виправлення допущених помилок. Якщо в нинішню практику набору в поліцію не внести змін, виникне серйозна загроза сфері безпеки дорожнього руху, системі охорони громадського порядку, загроза життю громадян.

Для впровадження реальної, а не глянсової реформи необхідні такі оперативні кроки.

Крок перший. Формування професійного кадрового складу.

Будь-яка державна система працює за правилами, писаними чи неписаними. Або "по поняттях" і "на кишеню", або за законом і на країну, що продовжує обіцяти нинішня влада. Заміна деталей без оновлення механізму - фікція і блеф. Вбудовувати в закостенілу систему нібито нові пазли, механічно набирати нових працівників, не змінюючи при цьому принципів і цілей усієї системи, - окозамилювання. Не можна одночасно гучно рекламувати успіхи молодих поліцейських і тишком-нишком "дахувати" контрабандні потоки в зоні АТО і Криму.

Навіть якщо припустити наявність щирого реформаторського пориву в осіб, відповідальних за перетворення МВС, не уникнути логічного запитання: чому для показового дебюту взяли зовнішні служби ДПС і ППС, а не, приміром, інститут дільничних та кримінальний блок - ключові механізми в системі забезпечення правопорядку? Тільки тому, що так легше забезпечити яскраву картинку?

За два місяці можна підготувати презентацію ефектної патрульної служби на гарних і дорогих машинах (отриманих ще попередньою владою за так званим Кіотським протоколом). Але важко сформувати ефективний високопрофесійний підрозділ, здатний вирішувати державні завдання із забезпечення безпеки дорожнього руху та громадського порядку. Тим більше на порожньому місці, відкинувши інституційну пам'ять і професіоналізм старих кадрів, а також проігнорувавши можливість організувати взаємодію між новою поліцією та досвідченими співробітниками міліції, щоб не допустити провалу роботи правової системи.

Раніше система підготовки кадрів для роботи в цих службах полягала у піврічному навчанні в школах підготовки працівників міліції. По закінченні якої йшло обов'язкове стажування під наставництвом досвідчених працівників упродовж кількох місяців. Тільки після цього молодий співробітник міг розпочати самостійне несення служби - представляти функції держави у системі правопорядку.

Перші місяці роботи нової поліції продемонстрували, що співробітники, м'яко кажучи, не блискучі у вивченні законів та нормативних документів, які регламентують їхню роботу. Помилки при оформленні ДТП, складанні протоколів, зборі доказової бази, дотриманні заходів особистої безпеки, на жаль, носять масовий характер. Ця прогалина при підготовці поліцейських очевидна. Досі до кінця не зрозуміло, на яких умовах і за якими критеріями призначаються керівники підрозділів.

У результаті, поки що поліцейські переважно видовищно патрулюють вулиці. Оперативно прибуваючи на виклик 102, поліцейські виконують роль таких собі ввічливих (що, безумовно, важливо) посередників, реально не беручи участі в оформленні та розкритті вже скоєного правопорушення. Зазвичай їхня функція зводиться до виклику на місце події слідчо-оперативної групи райвідділу. Коли ж вони беруться виконувати роботу самостійно, то часто (через елементарний непрофесіоналізм і банальне незнання норм КПК) лише "допомагають" правопорушникам уникати відповідальності, навіть не доводячи справу до суду. Складаючи адміністративні протоколи й матеріали ДТП, поліцейські часто "не грішать" чітким описом фактів порушення, а також належним забезпеченням показань свідків і доказовою базою. Це допомагає порушникам уникати відповідальності, перешкоджає встановити винних у ДТП і відшкодувати матеріальні збитки потерпілим. Непоодинокі випадки (у мережі чимало відео, які підтверджують це) перевищення працівниками поліції влади й посадових повноважень, безпідставного застосування спецзасобів, фізичного впливу й адміністративного затримання громадян. На жаль, на ці факти керівництво МВС і нової поліції належним чином не реагує, а прокуратура отримала негласну команду заплющувати очі на такі випадки, щоб не псувати реформаторську картинку.

Керівництво відомства воліє не розголошувати помилки, допущені у процесі кадрового відбору, через які в службу потрапили, м'яко кажучи, випадкові люди. МВС час від часу інформує громадськість про кількість звільнених працівників поліції, але (за нашими даними) ці цифри свідомо занижуються. Особливо коли йдеться про відрахованих за порушення службової дисципліни.

Уже з 7 листопада закон про поліцію набере чинності в повному обсязі, і реформа ризикує захлинутися в різновекторному русі старих і нових підрозділів МВС. Ніхто досі публічно не представив ні громадськості, ні працівникам міліції, котрі хочуть залишитися на службі, нову організаційно-штатну структуру. Немає чіткого уявлення про те, який вигляд матиме нова поліція в масштабі всієї країни. Ба більше, всередині системи не встановлені прапорці переходу від старої системи до нової. Відтак, з одного боку опинилися дискредитовані, демотивовані й дезорієнтовані, але досвідчені співробітники старої міліції. З другого - мотивовані нові поліцейські, які отримали кредит громадської довіри, але не озброєні знаннями та можливостями ефективно забезпечувати правопорядок.

Вихід? Відкинути популізм. Перестати керуватися політичною доцільністю. Аби не поховати реформу, визнати, що країна і правоохоронна система потребують симбіозу професіоналізму й чесності. Що повинен забезпечити не старий сержант міліції чи новий поліцейський на лінії, а керівник правоохоронної системи. Після набрання чинності законом про поліцію, очевидно, необхідно піти шляхом інтеграції у вибудовувану систему старих і нових кадрів, як на вищому, керівному рівні, так і "на землі". Як варіант, для підвищення ефективності правоохоронної функції використати експериментальне спільне патрулювання в екіпажах нового поліцейського і досвідченого міліціонера, який пройшов переатестацію. Що, з одного боку, забезпечить ефективність їхньої роботи, а з другого - значно знизить корупційну складову. Однак за умови задекларованого рівня грошового та матеріального забезпечення, а також соціальних пільг для всієї поліції в масштабах усієї країни. Чи має влада, яка розпочала реформу, її чітке фінансово-економічне обґрунтування, а головне - відповідні ресурси, - питання відкрите.

Крок другий. Визначення реальних завдань патрульної поліції та механізмів контролю їх виконання.

Створену поліцію загнали в досить обмежені рамки завдань і функцій. До кінця не зрозуміло, що послужило цьому причиною, - чи то побоювання, пов'язані з можливим непрофесіоналізмом нових працівників, чи то вузькість поглядів реформаторів. Але факт очевидний: ні показова ввічливість, ні яскраві селфі, ні розмахування кийком (до речі й не до речі) не допомогли виконати головне завдання. Нова структура не стала повноцінною заміною попередній (теж небезгрішній) системі забезпечення безпеки дорожнього руху та правопорядку на вулицях міста.

З не цілком зрозумілої причини головний акцент роботи поліції зроблено виключно на оперативність прибуття на місце події (як ми вже з'ясували, без ефективного впливу на ситуацію) та на патрулювання вулиць із включеними проблисковими маяками. Але при цьому аварійність на шляхах зростає. Кожному професіоналові зрозуміло, що таке використання спецсигналів незмінно призводить до їх несприйняття, ігнорування водіями. Поняття пріоритетності на дорозі в екстремальній ситуації, по суті, знищується, б'ючи не тільки по самій патрульній службі, а й по швидкій допомозі, пожежній та інших оперативних службах. У європейській практиці такого досвіду немає. Імпортований він до нас із Грузії, де такий підхід давно засвідчив свою неспроможність. І тримається виключно на ментальному "Так, слухай, красиво ж... І люди бачать..."

Ліквідація органу, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки руху, без передачі його функцій іншому органу, - крок, що межує зі злочином. Оскільки йдеться про безпеку та життя громадян. Є сенс запитати в керівництва МВС: хто тепер у містах, де вже працює нова поліцейська служба, займається
(і займатиметься надалі) докладним аналізом виявлення причин та умов скоєння ДТП; профілактикою ДТП (у тому числі в системі перевізників і школах); профілактикою незаконного перевезення наркотичних засобів у мегаполісах; виявленням підроблених документів на автомобілі; викраденнями та експлуатацією нерозмитнених авто? А ще (ця тема завжди - табу) - хто контролюватиме наповнення бюджету від надходжень штрафів за порушення ПДР? За три місяці роботи поліції в Києві до держбюджету надійшло аж
600 тис. грн. Тим часом за цей самий період минулого року - 6 млн грн.

Аніскільки не ідеалізуючи ДАІ та її методи роботи, визнаємо, що перелічене вище було стримуючим чинником. Сьогодні ж багато столичних водіїв, не боячись наслідків, дозволяють собі пропустити чарку-другу, спокійно сідати за кермо і не дуже обтяжувати себе дотриманням ПДР та дозволеного швидкісного режиму. Ніхто ж не контролює, головне - не зупинитися під заборонним знаком, щоб не під'їхав поліцейський. А там хоч трава не рости...

Виходить патрулювання заради патрулювання. Наскільки відомо, ініціатор реформи Ека Згуладзе заперечує проти використання в патрульних автомобілях системи "Рубіж", яка дозволяє ефективно виявляти автомобілі, які перебувають у розшуку. Нездатність реально аналізувати причини та обставини скоєних ДТП і, головне, вживати необхідних оперативних заходів впливу на ситуацію на місцях концентрації ДТП (а не переміщуватися в кимось механічно означених квадратах) неминуче призведе до збільшення числа жертв на шляхах. Уже призвела.

Так, на момент, коли з доріг Києва пішла ДАІ, було зафіксовано зниження аварійності та кількості загиблих, порівняно з червнем попереднього року, на 7 і 70%, відповідно. У вересні 2015-го порівняно з вереснем 2014-го аварійність зросла на 52%, а смертність - на 37%. Хлопці й дівчата в новенькій формі мусять нарешті усвідомити, що поліція - це не розрекламована романтика, а серйозна відповідальність за життя реальних людей. А керівництво МВС, яке досі не пояснило їм цього й не наповнило достойну форму глибоким змістом, мусить згадати про свої прямі обов'язки.

Першим кроком, який кардинально підвищить рівень безпеки дорожнього руху і серйозно знизить ризик людських втрат, має стати реалізована на практиці система фото- і відеофіксації порушень ПДР. Відповідний закон прийнято ще влітку. Хоч і він не без гріха: в ньому прописано норму, яка дозволяє водіям уникати відповідальності за зафіксовані порушення, якщо вони керують орендованим авто. Завтра їх може додатися рівно на кількість зареєстрованих в Україні. Однак навіть цей паліативний нормативний акт не працює. Сьогодні вже 24 жовтня, а про підзаконні акти Кабміну, які встановлюють порядок використання системи фіксацій, ніхто й мови не веде. Понад те, проблема відповідності зазначеного закону Конституції досі не вирішена. І суди вже живуть очікуванням позовів від водіїв про скасування раніше винесених постанов.

Потенційні інвестори, здатні реалізувати проект фото- і відеофіксації, досі не розуміють правил гри на українському ринку і не бачать реальних механізмів компенсації вкладених у проект коштів. Держава тим часом, зображаючи реформу, втрачає своїх громадян і недоодержує до бюджету значні суми.За попередніми оцінками експертів, реалізація проекту фото- і відеофіксації на національному рівні може принести в скарбницю до 20 (!) млрд грн тільки в перший рік використання.

Ігнорування очевидних проблем, які окреслилися в процесі реформи, а також відмова від системних державних функцій у сфері безпеки дорожнього руху та охорони громадського правопорядку загрожують подальшим збільшенням кількості смертей на дорогах, неминучим зростанням вуличної злочинності, а також глибинним збоєм роботи всієї правоохоронної системи. А сьогодні лунають необережні й некомпетентні заклики піти тим самим шляхом при реформуванні судів і прокуратури.

Поспішний, некритичний підхід до перезавантаження такої складної і важливої системи загрожує серйозною втратою довіри суспільства до структури, яка буквально через два тижні гордо йменуватиметься поліцією. Остаточною втратою довіри до МВС загалом. Чи варто при такому "чесному" підході до реформи (яку влада вже презентує як своє головне досягнення) сподіватися на збереження довіри до цієї влади у хлопців і дівчат із поки що палаючими очима?

Ще є час на виправлення багатьох помилок.