Як "Кривбаспромводопостачання" Hilton собі побудувало

Якщо уявити собі Україну великим готелем, то останнім часом у ній багато що змінилося. Особливо у фінансовій частині. Новий менеджмент вирішив, що чайові обслуговуючого персоналу тепер підлягають обліку з наступною здачею в директорську скарбничку. А звідти вже будуть премійовані лише ті, хто особливо відзначиться, та й то без особливих щедрот.

Ось тільки виявилося, що поверхів у готелі надто багато, і простежити за всіма стосунками між обслугою та постояльцями - неможливо. У Дніпропетровському крилі будівлі менеджери нижчого рівня примудрилися навіть побудувати свій готель. Вийшов він, правда, віртуальним, зате з цілком відчутною сумою чайових - 37 млн грн.

Щиро жаль тих, хто не читає оповідань "Реєстру судових рішень". Особливо з тієї його частини, котра стосується державного майна. По-перше, це пізнавально, по-друге, правдиво і, нарешті, - часто просто весело.

Одна з таких історій приключилася з двома дніпропетровськими державними підприємствами, які вирішили зробити бізнес із маленькою туристичною фірмою. У результаті, правда, зникло 37 млн державних гривень, зате вийшла прекрасна оповідь.

Якщо перекласти суддівську лексику розмовною мовою, то виглядатиме історія приблизно так.

У грудні 2010 р. дніпропетровському держпідприємству "Промислово-металургійний консалтинг" (далі - "ПМК") запропонували непогано заробити. Пропозиція надійшла від туристичного ПП "Палісса тревел". Моторні бізнесмени довідалися, що в державників є у Феодосії (колишній проспект Леніна, 4) готель на 120 номерів.

Якість казенного готелю, зрозуміло, була незірковою, у зв'язку з чим і пропонувалася нестандартна схема:

"ПМК" ремонтує свій готель, вклавши в нього не менш як 40 млн гривень.

"Палісса тревел" скуповує всі номери у високий сезон (1 травня-1 листопада) на п'ять років наперед. А крім того, вкладає 10 млн грн у рекламу нової готельної перлини.

Заробіток приватники планували отримати від продажу номерів дорожче, ніж вони коштували до реконструкції. Скажімо, номер "люкс" мав коштувати, за новими цінами, 1592 грн. З них держпідприємство отримало б свої 1194, а маржа -
398 грн - залишалася приватним партнерам. За один сезон набігало б близько 8 млн.

Вигоду державного підприємства оцінити важче. Якщо взагалі можливо. Адже після реконструкції воно б отримувало ті самі гроші, що й до неї. Ну і, крім того, вклавши
40 млн в об'єкт, можна було підвищити ціни самостійно. Вже не кажучи про те, що, за договором, провести всю реконструкцію "ПМК" зобов'язувалося за чотири місяці - до квітня 2011-го.

Але не будемо розбиратися в нейронах головного мозку держменеджерів. Зафіксуємо наразі тільки те, що 10 грудня 2010 р. договір підписали.

Проте навряд чи існує у світі читач, здатний передбачити наступний поворот сюжету.

Держпідприємству вистачило всього кілька днів, щоб усвідомити: грошей на реконструкцію в нього немає і найближчими роками не передбачаються. І тут "ПМК" всміхнулася неймовірна удача: йому пощастило знайти інше державне підприємство - "Кривбаспромводопостачання" (далі - "Кривбас"), яке погодилося оплатити ремонт за 40 млн. Причому, судячи з судових рішень, нічого не просячи натомість.

Для усвідомлення своєї фінансової безпорадності та пошуку рятівного партнера дніпропетровському "ПМК" знадобилося лише шість днів: 16 грудня 2010-го у справі офіційно з'явився другий майбутній терпило. Дещицю збентеження могло привнести те, що "Кривбас" уже рік перебував під процедурою банкрутства, але читач на цей час, сподіваємося, зрозумів: дивуватися в цьому оповіданні не варто. Тим паче що все ще попереду.

Після підписання двох договорів життя зупинилося. Адже зазвичай воно вирує, коли є гроші, а в цьому випадку їх не було ні в кого. Хоча, втім, сталася одна проплата. Зробили її приватники.

"Палісса тревел", відповідно до букви договору, оплатила 10 млн грн за рекламні послуги фірмі "Вебпресс Дніпро". Рекламували, нагадаємо, невідремонтований готель. Ми б, звісно, з превеликим інтересом ознайомилися з кошторисом рекламної кампанії, але з жалем розуміємо: комерційна таємниця. Утім, головне - "Паліссі" вдалося переконати суд, що витрачено було саме
10 млн, саме на рекламу, і саме нереконструйованого готелю.

Заплативши такі шалені гроші за просування одного, до того ж не свого, об'єкта, турфірма теж заспокоїлася. Не похитнув її спокою навіть "високий сезон-2011", коли вона вже мала щодня збагачуватися. Профукала вона й літо 2012-го. І лише після цього помітила, що, виявляється, готель залишився таким самим, як і був, а маржі за два роки набралося 0 грн 0 коп. Навіть гірше: 10 млн пішли на рекламу чужої руїни.

З осяяння приватників розпочинається фінальна частина розповіді. Наприкінці 2012-го "Палісса тревел" подає в суд на "ПМК". Із трохи нескромним проханням - отримати 61 млн грн: 40 млн - маржа за п'ять років, 10 - реклама, 10 - штраф, 1 млн - передоплата за послуги (її ми не розшифровуватимемо - надто вже мізерна сума...).

Госпсуд Дніпропетровської області трохи стримав запал комерсантів. Правда, ключове слово тут - "трохи". Присудивши "тільки" 37 млн: маржа - за два роки, решта - за списком. Сталося це не так давно - 4 грудня 2012 р.

Взагалі ж, на цьому місці добрі казки закінчуються справедливим кінцем. Тим більше що тоді у в'язниці сидів Луценко, який розтратив певну суму, в кілька сотень разів меншу, ніж 37 млн. І доводити нічого не потрібно - суди вже пройшли, всі свідки як на духу зізналися.

Але річ у тому, що читаємо ми не добру казку, а оповідання з "Реєстру судових рішень". І фабула тут трохи інша.

"ПМК" вирішив про всяк випадок показати органам дізнання, що він взагалі-то ні в темі, ні на паях. І віддавати борг повинен крайній у ланцюжку - "Кривбас", хай навіть він сто разів банкрут.

Для повного виходу зі схеми "ПМК" переуступив борг "Кривбасу" приватному ТОВ "Гарт", яке, цементуючи нову реальність, подало в суд на "Кривбас" і очікувано виграло. Апеляція не допомогла.

Кількість судів, може, звісно, заплутати. І недосвідчений читач може подумати, що "Кривбас" віддасть гроші "Гарту", той - "ПМК", а останній - "Паліссі тревел". А ось і ні.

Нагадаємо, що "Кривбас" - уже практично банкрут. І грошей у нього немає. Там цілий ДТЕК намагається отримати суму незрівнянно більшу, ніж мізерна, за його мірками, "Палісса".

Фінальний акорд розпочався в липні, і його вібрація ще не скінчилася. Два місяці тому "Палісса" почала банкрутити "ПМК". Причому грохнула його сумою 370 тис. грн. Непід'ємною виявилася ця сума для підприємства, яке обіцяло вкласти 40 млн. 37 млн до "банкрутної справи" причепили згодом. Так би мовити, милий бонус.

Свій борг із "Кривбасу" "ПМК" забрати не може. Доведеться, мабуть, розплачуватися майном - феодосійським готелем.

Навіть трохи жаль "ПМК". Його в структурі Мінпромполітики і створили тільки в 2010-му. Отож, як тепер модно казати, - жив недовго, зате яскраво.

Ну й на завершення. Природне бажання присутніх дізнатися: чиє свято життя?

Якщо двома словами, то всі фірми, котрі згадуються в тексті, - як хати в одному селі. Ми знайшли близько 20 перехресних посилань між директорами- власниками-адресами тощо. Деталями не втомлюватимемо. Залишимо для історії лише кілька прикладів (кому треба для роботи - можемо поділитися повністю).

Отже, "ПМК". Директор (вересень 2010-го-грудень 2012-го) - депутат Дніпропетровської міськради ("ПР") Андрій Камінський. За час нової і досі чинної влади засноване його структурами ТОВ "Інвестбудпроект" отримало держпідрядів на 229 млн грн.

Одним із власників "Агротрейд", фірми з орбіти Камінського, був Кирило Хведелідзе. Він же був директором-власником "Палісси".

Нині вже екс-директор "Кривбасу" Олексій Прохоров був власником ТОВ "Тулс", потім його замінив Антон Пащенко (власник "Вебпресс Дніпро" - забезпечував в оповіданні рекламу), а потім - Оксана Рабковська (ТОВ "Гарт" - договір переуступки).

Про всі сусідські стосунки можна написати ще газетну шпальту. Тільки безглуздо. Адже суть - не в прізвищах і навіть не у зв'язках.

Усе-таки весь цей текст написаний з однією лише метою: ознайомити читачів із вмістилищем незаслужено непоміченої інформації. Тоді як це потішне чтиво може бути цікаве школярам і студентам, учителям і прокурорам. Якщо не цих, то хоч майбутніх поколінь.