Як це робиться у Києві

- Где начинается полиция, - вопил он, - и где кончается Беня?

- Полиция кончается там, где начинается Беня, - отвечали резонные люди…

І.Бабель. "Как это делалось в Одессе"

Ігор Коломойський через 11 років озвучив свою версію приватизаційних відносин з одним президентом - Леонідом Кучмою. Про комерційний бік відносин із Віктором Ющенком (а точніше – Юлією Тимошенко), Віктором Януковичем та Петром Порошенком він, очевидно, розповість ще через 11 років…

Суто по-людськи Ігоря Валерійовича можна зрозуміти, - родичі цих політиків не позиваються з ним у Лондонському суді. А ось зять Леоніда Кучми - Віктор Пінчук - судиться. І це одна з причин нинішніх одкровень дніпропетровського губернатора на засіданні парламентської комісії з приватизації. Але тільки одна з.

Друга (така ж очевидна) - гряде черговий великий переділ власності у країні. В Україні він практично неминучий після кожної зміни влади. Але цього разу, коли олігархат звільнився від гніту Сім'ї й прагне взяти реванш; коли глава держави вже не на роздачі, а всього лише ще один рот із прокурорською ложкою, - переділ може виявитися без меж і стриму. Більшою чи меншою мірою до цього готові всі великі гравці і навіть схильні до стратегічного виправдання ризиків деякі іноземці, зацікавлені, правда, переважно в земельних активах. А ось переділити обленерго, облгази, генерацію, ГЗК, металургійні комбінати, нафтовий бізнес, транспортні компанії та телевізійні канали готові саме українські хазяї влади і життя. Для цього в Кабміні розставлялися свої міністри; вірні, але некомпетентні люди очолили національні регулятори. Ще більш віддані - силові органи. Основні олігархи запаслися депутатськими взводами та добровольчими батальйонами. Для цього порушувалася тема плівок Мельниченка і вкидалися в Інтернет свіжі записи олігархічних "тьорок" і Скайпопиятик.

Артпідготовка, розпочата з перших днів нової влади на центральних олігархічних каналах, щоразу чітко вказувала на жертву, намічену кожним власником великого ТБ. Завдання одних - зберегти своє, інших - відгризти чуже. Лотів на цьому аукціоні, теоретично, буде багато. По-перше, Порошенко оголосив масштабну приватизацію держвласності. І зробив він це тоді, коли, за його ж словами, невигідно продавати власний бізнес, - зате, мабуть, у розореній країні, куди не прийде інвестор, вигідно за копійки продавати держвласність. А по-друге, Коломойський, звернувшись у суди з приводу "Західенерго" і "Закарпаттяенерго", дав старт кампанії реприватизації, покликаній відновити справедливість нечистоплотних угод між політиками й олігархами за всі попередні роки. Олігарх завжди підкреслював, що майже не має власності, придбаної на первинному ринку, де відбувалася злочинна змова влади та бізнесу. І все купував із "других" рук. "Скуповування краденого - це теж злочин", подумали колеги з олігархічного цеху і вже зараз, за даними DT.UA, підготували позови з приводу незаконності приватизації державних пакетів Запорізького феросплавного заводу, телеканалу "1+1" (УТ-2), "Укрнафти", "Укртатнафти"...

У воюючій і економічно підірваній країні гряде великий банкет стерв'ятників з елементами канібалізму. Просто Коломойський забіг у супермаркет першим.

На засіданні Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Ігор Коломойський розповів народним депутатам про домовленості з Леонідом Кучмою та Віктором Пінчуком, назвав суми хабарів і наполіг на необхідності перегляду результатів приватизації колишнього держхолдингу "Укррудпром", твердячи про її незаконність.

Як зазначає УП, що опублікувала стенограму засідання комісії, візит Коломойського став несподіванкою для більшості парламентаріїв, - вони дізналися про нього за кілька годин до початку засідання. За їхніми словами, дніпропетровський губернатор сам зголосився розповісти нардепам про те, як нечесно відбувалася приватизація в минулі роки.

"У 2004 році відбулася приватизація "Укррудпрому". На мій погляд, вона відбулася незаконно", - відразу заявив Коломойський.

"Я стверджую не просто як стороння людина, а як безпосередній учасник тих подій і один із бенефіціарів цієї приватизації", - додав він.

На переконання Коломойського, приватизація "Укррудпрому з самого початку задумувалася так, "щоб обмежити коло учасників майбутньої можливої приватизації, і для того, щоб це потрапило у певні руки".

Він заявив, що внаслідок підписання Кучмою закону про особливості приватизації "Укррудпрому" держава втратила контрольні або блокувальні пакети підприємств Південний ГЗК, "Суха балка" і КЗРК. Не вважаючи за потрібне уточнити, чи доплачував він двічі значні суми першому власнику ПГЗК, після того, як той двічі ставав прем'єр-міністром, Ігор Валерійович продовжив вибіркові одкровення.

"За нинішніми оцінками, підприємства, які втратила держава, сьогодні, при поганому ринку, оцінюються у 10 млрд дол.", - заявив олігарх.

Суть закону полягала в тому, що придбати ці підприємства мали право тільки ті, в кого на момент приватизації було 25% одного з підприємств, котрі входили до "Укррудпром". Коломойський сумнівається в конституційності цього положення, оскільки воно було обмеженням для бажаючих узяти участь.

Коломойський навіть зголосився підготувати для комісії весь пакет документів "з подробицями та хронологією": як законопроект приймали в першому і другому читанні, хто відповідав за це, "хто кому заносив гроші, ну й так далі".

Він також згадав, як у 2013 р. сталася "кричуща подія" - бізнесмен Віктор Пінчук подав судовий позов у Лондонський суд на Коломойського і його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова.

"У судовому позові Пінчук розповідає, що придбав у мене підприємство Криворізький Залізорудний Комбінат (КЗРК). Нібито він уклав із нами угоду, і ми продали йому це підприємство.

Насправді він трактував в англійському суді вимагання хабара, який призначався Кучмі за підписання закону про особливості приватизації "Укррудпрому",- заявив Коломойський.

"Усі події докладно описані в моїх із Боголюбовим свідченнях у Лондонському суді. Трактуються не інакше, як Пінчук вимагає в нас повернення того хабара. Але він не каже, що це хабар, а що нібито гроші йому запропоновані за КЗРК", - розповідав далі Коломойський.

"Я вважаю, що в нас це буде процес якщо не століття, то показовий процес часів Кучми. У випадку, якщо Пінчук не відкличе позову. А є ризик, що відкличе", - резюмував він.

При цьому на запитання колишнього журналіста, а нині депутата Сергія Лещенка, чи вважає Коломойський хабаром 5 млн дол. на місяць, які він платив Пінчуку в 2004 р. за управління "Укрнафтою", і чи є його виступ "явкою з повинною", олігарх відповів "Так".

При цьому сміючись додав: "Ми ж знаємо, що той, хто дав хабар і перший прийшов, сказав про це, - йому нічого за це не буде".

Крім приватизації "Укррудпрому", Коломойський вважає "найбільш кричущими прикладами" також "Криворіжсталь" та "Нікопольський феросплавний завод".

Далі, процес приватизації в період 2010–2014 рр. Коломойський описав так: "Вони (режим Януковича) як почали у 2011 р. приватизувати, то ми просто читали про це, як зведення із зони АТО".

"Там Фірташ купував по кілька облгазів щодня, більше ніхто не брав участі в конкурсі, - згадав Коломойський, - а ДТЕК (Ріната Ахметова - Ред.) купував обленерго й генерацію".

"Тобто у нас грають у футбол усі, а виграє Німеччина. У приватизації беруть участь усі, а купує виключно Ахметов", - додав Коломойський до свого опису процесу приватизації енергопідприємств.

"Тобто нам чітко було сказано, що Янукович конкретно викликав потенційних покупців і говорив: тут у нас є системні люди з системними інтересами, тому особливо не суньтеся - "Секір-башка, сніг упаде, зовсім мертвий будеш!", - розповів Коломойський подробиці активної приватизації за ці чотири роки.

Тому, резюмував олігарх, необхідно повернути "вкрадені в держави" або "незаконно приватизовані" підприємства у держвласність окремим законом.

На думку Коломойського, шлях, вибраний у 2005 р., - реприватизація урядом Тимошенко - "був складним і неправильним". На той момент, зазначає він, кожному підприємству "треба було йти в Господарський суд, чіплятися до дрібниць, нюансів, доводити, що щось не так".

Коломойський пропонує окремим законом повертати у держвласність "попросту кажучи, вкрадені" підприємства.

"Я б повертав це з допомогою націоналізації й експропріації - окремого закону про націоналізацію. Як був окремий закон про особливості приватизації, точно так само окремий закон про особливості реприватизації або націоналізації", - пояснює він свою правову позицію.

При цьому, якщо склад злочину при приватизації підприємства не буде доведений ТСК або Генпрокуратурою, в такому разі покупцеві могли б повернути гроші.

"Це і є покарання за поточним курсом. Допустімо, купили за копійки - всього
100 млн грн. І ось треба повернути ці гроші. За нинішнім валютним курсом це покарання", - пояснює він.

Якщо ж буде доведено, що це злочин і злочинна змова, "тоді має бути експропріація - ніякого повернення грошей, для погашення збитків державі".

"Чи готовий парламент до таких дій - питання. Ідеться про підприємства стратегічного значення. Їх один-два – та й усе. На двох руках не вистачить пальців", - резюмує олігарх.

Ігор Коломойський накинув оком на активи, які вже перебувають у руках інших олігархів. І при цьому категорично негативно висловився про ідею Петра Порошенка відновити приватизацію у 2015 р.: "Сьогодні треба все скуповувати, - на ринку все дешево. Тому продавати сьогодні - божевілля. Тим більше, - додає олігарх, - приватизацію не можна застосовувати як засіб поповнення бюджету".

"Продаючи стратегічні активи, ми ставимо державу на межу виживання. Що ми й спостерігаємо впродовж останнього року. Коли було тихо-мирно - не замислювалися, а тепер у нас держави, з економічної точки зору, немає", - каже Коломойський. І тут із ним важко не погодитися. Однак кожен із можновладних та грошовитих має свої резони. Державні - не беруться до уваги.

Загалом, за підсумками одкровень Ігоря Коломойського, DT.UA звернулося до юриста, що спеціалізується на кримінальному та цивільному праві, Валентини Теличенко з двома запитаннями: чи справді можна вважати заяви Коломойського явкою з повинною, яка, за його словами, згідно з п'ятою частиною 369-ї статті Кримінального Кодексу, звільняє його від відповідальності як особу, котра дала хабар? І які правові наслідки може мати це зізнання олігарха?

Теличенко повідомила, що менше місяця тому з Кримінального Кодексу було виключено п'яту частину 369-ї статті, що звільняла від відповідальності осіб, котрі давали хабар, а потім звернулися у правоохоронні органи з повинною (явка з повинною).

Як зазначила юрист, хоча давання хабара і є тяжким злочином, Коломойський не може бути притягнутий до відповідальності через спливання строку давності за цією статтею, який становить 10 років.

Одержання ж хабара в особливо великих розмірах є особливо тяжким злочином, за яким строк давності становить уже 15 років. "Але слова Коломойського треба перевіряти - самої лише його заяви, що він давав хабар, недостатньо, аби робити остаточні висновки. Потрібні додаткові докази того, що конкретні кошти були перераховані саме у вигляді хабара, а не в іншій якості, адже виключати, що Коломойський навмисне наговорює на протилежну сторону, з метою отримати собі від того вигоду, також не можна", - сказала Теличенко.