Всеукраїнська дача промислового призначення

У цікавій історії переділу прибережних земель Криму чітко позначився черговий етап. За гострого дефіциту вільних ділянок для облаштування дач помісного типу (зі своїм пляжем, парком і будівлями для челяді) під приціл тих, хто прагне знайти місце відпочинку під південним сонцем, дедалі частіше потрапляють прилеглі землі славетних виноробних підприємств. За законом, як відомо, змінити статус земель сільгосппризначення — ціла справа, а якщо вони потрапляють у зону особливо цінних коричневих грунтів, що на ПБК не рідкість, то отримати їх дозволено тільки за наявності постанови Кабміну чи узгодженого з ВР України рішення місцевої ради. Та хто ж шануватиме Земельний кодекс, якщо Кримінальний працює вибірково!

Після легкого переляку, перенесеного посадовими особами й неправедними власниками наділів на Південному березі внаслідок приходу нової влади, що погрожувала навести порядок у наскрізь корумпованій земельній сфері Криму, одні перестали соромитися своїх апетитів, інші — боятися відповідальності. Напередодні виборів уряд автономії в нагальному порядку і з великими зусиллями (членів РМ, які пішли у передвиборний забіг, доставляли протягом кількох годин) приймає постанову про передачу в оренду на 49 років земельної ділянки загальною площею 0,85 га з земель Массандрівської сільради корпорації «Міжрегіональний промисловий союз». Землі сільгосппризначення віддані «для розміщення протизсувних і протиерозійних споруд для обслуговування пансіонату сімейного типу у Великій Ялті». Рішення приймають усупереч застереженню заступника прокурора Криму Т.Дробицької щодо його сумнівності з погляду законності й спроби завуальованої передачі землі. Прокуратура АРК постанову опротестовує. Проте вже новий склад РМ одним із перших своїх рішень безстрашно відхиляє протест, і володіння корпорації поруч із Нікітським ботсадом приростає майже гектаром землі, яка належала Національному інституту вина й виноробства «Магарач». Прокуратурі нічого не залишається, як іти в суд. Здається, розгляд буде непростий і тривалий. Тому що сили нерівні: «Міжрегіональний промисловий союз» родом із Донецька, а очолював його до обрання народним депутатом Антон Пригодський, котрий, як твердить депутатський поголос, був прикомандирований до Криму здійснювати від імені лідера шахтарського краю нагляд за формуванням органів влади автономії. Що ж до «пансіонату сімейного типу», то один із чудових особняків в елітному селищі місцеві жителі уперто називають «дачею Януковича». І, з огляду на все, це не останній шматок землі, яким вона приростає.

Цього тижня керівництво парламенту спробувало провести рішення про узгодження землевідведення під будівництво дач у тій самій Массандрі. Сімнадцять скромних громадян претендують на 1,7 гектара землі, що раніше належала Алуштинському ефіроолійному радгоспу-заводу і радгоспу-заводу «Ливадія», які нібито добровільно від неї відмовилися. Як і належить за законом, ділянки громадянам мають надати безплатно.

«Повірте, що проста людина в Ялті, котра написала заяву на 10 соток, ніколи їх не одержує в законному порядку, — пояснював колегам бютівець Олег Зубков. — Це землі біля Нікітського саду, це землі біля дачі Януковича, це селище Схід із прекрасним видом на море». У результаті палкої дискусії рішення було провалене, спікера не зважилися підтримати навіть його однопартійці. Та питання не закрите, і постпред президента Г.Москаль звернувся до правоохоронців із проханням з’ясувати, «що це за люди такі, заради яких радгоспи відмовляються від своєї землі?».

Утім, ці скандали обіцяють померкнути на тлі потужних маневрів навколо однієї з візитних карток Криму — НВО «Массандра», відомого не тільки завдяки 30 маркам вин і знаменитій голіцинській і сучасній колекції. «Массандра» — це ще й близько чотирьох тисяч гектарів землі тільки під виноградниками, це узбережжя від Фороса до Судака протяжністю 180 км. Спроби прибрати до рук усе це добро були і раніше, але безуспішно. І ось — черговий захід. І чий! Нової влади в особі поки ще в.о. міністра аграрної політики України соціаліста Баранівського О.П., який у листі до міністра економіки України запропонував включити до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, і виноробні підприємства. Обгрунтування — їхня збитковість. Проте до «Массандри» це не може мати відношення, переконують у Криму: в об’єднання — найвища рентабельність у галузі, чистий прибуток за минулий рік становив майже 7 мільйонів гривень, сплачено 12 мільйонів податків. О.Баранівський обвинувачення в злому намірі категорично заперечує — він проти приватизації «Массандри». Тоді навіщо, кажуть у Криму, потрібно було проводити реорганізацію об’єднання, що працювало як годинник, і розчленовувати його на 10 майже самостійних структур? «Керівникам радгоспів, які входять в об’єднання, надали більше повноважень», — каже Баранівський в інтерв’ю. Саме так і готують цілком рентабельне підприємство до передачі в потрібні приватні руки, вроздріб і за низькою ціною, — підозрюють у Криму. «Документи для приватизації готові. Наступного року, коли закінчиться мораторій на продаж землі, «Массандру» спробують продати, — вважає голова рескомітету з питань земельних ресурсів Микола Голубєв. Такі підозри посилює і та обставина, що головний кримський соціаліст теж останнім часом спеціалізується на виноробстві. Нардепу Петру Устенку приписують володіння заводом «Золота Балка».

На захист «Массандри» від зазіхань Баранівського підвелися всі — від спікера Гриценка, постпреда президента Москаля до... самого Баранівського, який переконує через прес-службу міністерства, що насправді на засіданні Кабміну він пропонував виключити зі списку на приватизацію ті підприємства, які є національним багатством. Ну, дай Боже, може, всі гуртом — включно з президентом, до якого звернулися массандрівці та керівництво автономії, — і відстоять наше надбання.

Президент найближчим часом має прийняти й інше, непросте, рішення, яке вже перезріло, але Віктору Андрійовичу, здається, про це не поспішали доповідати. Йдеться про указ щодо будівництва найбільшого промислового портового комплексу на озері Донузлав, який президент підписав у вересні минулого року. Про це будівництво століття, що претендує на небачену в країні приватну інвестицію в 2,5—3 млрд. доларів, президент України вже розповів усьому світові, запрошуючи в партнери всіх бажаючих. З будь-якою структурою вантажів — включаючи нафту. Навіть не підозрюючи, треба розуміти, якими наслідками це може обернутися для дитячої оздоровниці Євпаторії, розташованої в 25 кілометрах від майбутнього гіганта. Про те, що місцеві громади селищ Мирне і Новоозерне, Чорноморського і Сакського районів, чиї землі потрапляють у зону «котловану», категорично проти зміни їхнього курортного регіону на промислову зону, президент теж не знав. Оскільки думкою людей ніхто не цікавився. А ті, хто сам намагався пробитися з відозвами до глави держави, — учені, екологи, політичні та громадські діячі, — далі кримського уряду і постійного представництва в АРК не доходили. На чолі першого був прибічник будівництва порту А.Матвієнко, який свято вірить в інвестиційні дощі над Кримом, у головному кабінеті другого сидів В.Куліш, відомий тим, що під час перебування свого міністром економіки в уряді С.Куніцина саме й займався просуванням проекту будівництва для інвестора, визначеного президентом Кучмою і затвердженого ВР Криму — компанії Atlantik Caspian Resources pls, відомої своїм співзасновництвом у Eural Trans Gas. Утім, історія лобіювання будівництва порту й за старого режиму, і за нинішнього була детально й всебічно описана «ДТ», її розвиток заслуговує на окрему розмову, тому зупинимося на останній новині.

«Передайте президенту велике спасибі за указ по Донузлаву, завдяки йому ми відчули, що в Криму є громадськість». Так, нітрохи не жартуючи, просив Геннадія Москаля Сергій Стрельбицький — лідер євпаторійської організації НСНУ, який раніше очолював комісію міськради із земельних питань та екології. У березні за підтримки фонду «Європа XXI» представники місцевих громад, громадських екологічних і правозахисних організацій, відомі вчені, журналісти заснували постійно діючий круглий стіл «Орхус-Крим» і домоглися публічного обговорення з представниками центральної влади проблеми Донузлава. Примітно, що й глава президентського секретаріату О.Рибачук, і новий постпред в АРК Г.Москаль не приховували подиву — як же так вийшло, що указ готувався кулуарно, без урахування думки громад, учених й громадськості. Втім, це вже нецікаво, головне, з чим повернеться нині з Києва Геннадій Москаль, який обіцяв після досить представницької наради, що рекомендуватиме президенту скасувати указ про будівництво КМПТК «Донузлав» і підготувати новий — про розвиток регіону як рекреаційної зони. Якщо чесно, у такий поворот подій повірити нелегко....