Візи спростили, що далі?

Після доволі бурхливих дебатів, що відбулись у понеділок, 16 квітня, у середу 18-го зміни та доповнення до Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС були ратифіковані Європейським парламентом. Нагадаємо: 8 квітня президент України підписав закон про ратифікацію цих змін та доповнень українською стороною (а підписання документа відбулося ще 23 липня минулого року). Влітку зміни мають набрати чинності. Сама Угода про спрощення діє з січня 2008 р., а її впровадження дозволило істотно збільшити питому вагу шенгенських віз, що діють упродовж тривалого терміну і надають право багаторазових поїздок, знизити витрати на отримання віз.

Зміни передбачають подальше спрощення у вимогах щодо надання переліку документів при поданні заявок на візи для журналістів та водіїв міжнародних вантажних і пасажирських перевезень, а також спрощення для технічного персоналу, що супроводжує журналістів, близьких родичів осіб, які проживають у країнах ЄС, тих, хто подорожує з метою розв'язання медичних проблем, та супроводжуючих, представників громадянського суспільства, які беруть участь у семінарах, тренінгах тощо, осіб, які їдуть для участі у міжнародних виставках симпозіумах та семінарах, представників релігійних організацій, а також осіб - учасників офіційних транскордонних програм співпраці ЄС.

Нові домовленості також передбачають чіткіше визначення, кому, коли і на який період мають видаватися багаторазові візи. Замість колишніх аморфних термінів "до року", "до п'яти років", що дозволяло де-факто видавати багаторазові візи терміном на місяць і навіть тиждень - а це нівелювало їхню цінність, - тепер передбачено конкретні терміни: "на один рік", "на п'ять років". Розраховуємо, що це збільшить питому вагу довгострокових віз для великої кількості категорій громадян: як тих, що користувалися пільгами й раніше, так і тих, що лише тепер потрапляють до привілейованої групи (насамперед активісти громадських організацій). Учасники міжнародних конференцій, семінарів, симпозіумів, незалежно від своєї професійної належності, тепер будуть звільнені від консульського збору та матимуть змогу претендувати на багаторазову, мінімум однорічну, візу за умови, що протягом попереднього року вони отримали принаймні одну візу та скористалися нею згідно із законами про в'їзд та перебування в державі, яку відвідували.

"Зелене світло" подальшому спрощенню шенгенських віз супроводжувалося багатократним запевнянням у тому, що цей крок є не "подарунком українській владі", а заохоченням найбільш активних прошарків українського суспільства до активнішого знайомства з Європою. Адже не секрет, що серед громадян, які часто відвідують країни ЄС, частка тих, хто підтримує європейську інтеграцію України та демократичні цінності, набагато вища, ніж серед решти громадян.

Водночас перебіг дебатів у Європарламенті засвідчив, що подальші кроки стосовно свободи пересування громадян України не будуть легкими. Вже під час дебатів 16 квітня фракція лібералів у ЄП закликала депутатів відкласти ратифікацію угоди, поки в українському парламенті перебувають на розгляді проекти законів про заборону так званої пропаганди гомосексуалізму. Йдеться про законопроект №0945 (нардепів Унгуряна, Чорновола, Григорович та інших), що дістався у спадок від попередньої каденції парламенту, та законопроект №1155, поданий 2 квітня депутатом Колесніченком. Обидва документи суттєво звужують встановлені Конституцією рамки свободи слова, маніпулюючи "захистом дітей"; запроваджують кримінальне переслідування із перспективою 3-5-річного тюремного ув'язнення для всіх, хто відважиться висловлюватися публічно на захист сексуальних меншин, тобто поширювати про них, як сказано в законопроекті Колесніченка, "будь-яку позитивну інформацію".

Під час дебатів депутати ЄП вказували на те, що ініціаторами та прибічниками скандальних законопроектів є представники як влади, так і опозиції. Ні для кого не секрет, наприклад, що законопроект Колесніченка під час засідання профільного комітету підтримав один з очільників "Батьківщини" Кожем'якін, а "Свобода" і не приховує свого ентузіазму у боротьбі з неправильно орієнтованими громадянами. Європарламент дав зрозуміти, що не варто розраховувати на підтримку Європою ані демократичної риторики, ані амбіцій щодо безвізового режиму, якщо ви не заперечуєте проти "наїздів" на свободу висловлювань та мирних зібрань, яка вважається в Європі незаперечною цінністю, а її обмеження можливе лише конституційними рамками і мінімальним переліком заборон (заборона пропаганди війни та насильства, насильницької зміни конституційного ладу).

Отже, буде прикро, якщо замість довгоочікуваної консолідації українських політичних сил навколо позитивного європейського порядку денного ми побачимо спробу об'єднання "сходу і заходу" навколо дикунських ідей, що свідчитимуть про зростання прірви між фобіями українського правлячого класу та сучасним розумінням фундаментальних прав і свобод людини у світі. Окрім подальших репутаційних втрат України, просування подібних законодавчих фантазій означатиме червону картку на шляху до скасування віз та свободи пересування, за що, начебто, виступають усі політичні сили.