ВІЙНА З КАНАЛОМ. ЧИ ЗА КАНАЛ?

Пристрасті навколо каналу «1+1» розпалюються. Можна уявити ступінь невдоволення декотрих представників української влади досить об’єктивною новостійною політикою каналу. Проте, виборюючи своє право на свободу, канал зіштовхнувся з проблемами за межами України. Цього тижня «Нью-Йорк таймс» опублікувала статтю, суть якої зводиться до ось чого.

Рональд Лаудер, мільярдер і фундатор косметичної компанії Estee Lauder, перебуває під слідством у США за обвинуваченням у даванні хабара в розмірі $1 млн. українським чиновникам за надання телевізійної ліцензії каналу «1+1», 60-ма відсотками якого він володіє.

Рональд Лаудер є одним із головних спонсорів Республіканської партії США. На проведення виборчої кампанії Джорджа Буша він виділив $100000. У минулому він був послом США в Австрії та високопоставленим чиновником у Державному департаменті оборони США. Рональд Лаудер є також головою Конференції президентів основних американських єврейських організацій.

За інформацією газети, Лаудер прагнув одержати ліцензію ще 1995 року. Тоді ж він зустрівся з Олександром Волковим, радником Президента Леоніда Кучми, аби обговорити можливості бізнесу в Україні. Ці зустрічі між Волковим і Лаудером та його представниками були малообіцяючими. «Волков в основному «посилав мене під три чорти», повідомляє директор із питань розвитку бізнесу компанії Central European Media Лінда Дженсон у внутрішньому меморандумі компанії, датованому 1995 роком. Вона також згадує, що Олександр Волков сказав їй, що в «CME» немає шансів для одержання ліцензії, яка дозволила б їй розпочати свої операції в Україні.

Проте згодом Волков порадив їй, щоб команда Лаудера почала свій бізнес із новою телевізійною компанією «Студія «1+1» у Києві. Початковими власниками телевізійної компанії були Вадим Рабинович і Борис Фуксманн, відомі, відповідно до повідомлень ФБР і Європейського комітету судових розслідувань (European law enforcement agency), своїми контактами з російською організованою злочинністю.

За повідомленням газети, Рабинович, котрий у даний момент уже не є співвласником «Студії «1+1», спростував будь-які свої зв’язки з російською організованою злочинністю. Борис Фуксманн відмовився відповідати на запитання газети по електронній пошті з проханням прокоментувати угоду про ліцензування і твердження ФБР про його зв’язки з організованою злочинністю.

Тим часом звіт ФБР, датований 1994 роком, про організовану злочинність у США описує Фуксманна як контрабандиста золотом і розкрадача, чия компанія в Німеччині була частиною міжнародної мережі організованої злочинності. Фуксманну нині заборонений в’їзд у США, повідомляє газета.

Повний зміст статті ви зможете знайти в Інтернеті. А нас у даній ситуації цікавив коментар зачепленої сторони. Оскільки пан Рабинович уже висловив свою думку стосовно статті в «Нью-Йорк таймс» у програмі української служби радіо «Свобода», «Дзеркало тижня» звернулося за коментарем до співвласника «Студії «1+1» громадянина Німеччини Бориса Фуксманна.

— Борисе Леонідовичу, чи правда, що про статтю в «Нью-Йорк таймс» ви дізналися, перебуваючи в Лос-Анджелесі?

— Так. Я перебував у Лос-Анджелесі з 5 до 13 червня, де й мав задоволення прочитати цю статтю.

— Тобто наведені у статті дані про те, що вам закрито в’їзд у Сполучені Штати Америки, не відповідають дійсності?

— Це найкращий доказ стосовно правдивості інформації в даному матеріалі.

— Стаття власне починається твердженням, що Рональд Лаудер перебуває під слідством за обвинуваченням у даванні хабара в розмірі 1 млн. доларів українським чиновникам за надання ліцензії телеканалу «1+1». Що ви можете сказати з цього приводу? Чи справді до цього були причетні ліванці та як це відбувалося?

— Мені абсолютно нічого не відомо про якесь розслідування, що ведеться в Америці щодо Рональда Лаудера й одержання ліцензії телеканалом «1+1». Для мене це абсолютно нова інформація, про яку я дізнався з цієї статті, мабуть, так само як і ви. Можу тільки запевнити вас, що ніяких хабарів не давав.

Стосовно ліцензії — це смішно. Люди, котрі стверджують таке, не зовсім розуміють, що вони говорять. Йдеться про надання державної ліцензії на право загальнонаціонального мовлення. Це питання національної безпеки країни.

— Як стало відомо «ДТ», пан Роднянський знайшов цілу низку фактичних невідповідностей і надіслав у «Нью-Йорк таймс» лист із вимогою опублікувати його. Чи підписали ви цей лист?

— Думаю, якби ми почали розбирати цю статтю, то за всіма пунктами змогли б довести невідповідність фактів. Я знаю, що пан Роднянський надіслав лист у «Нью-Йорк таймс», який я не підписав, оскільки від мене піде окремий лист у цю газету з відповідними фактами, які спростовують інформацію, подану паном Боннером.

Мені абсолютно ясно, що ця стаття має необ’єктивний характер, оскільки пан Боннер не взяв на себе труд підняти й перевірити очевидну інформацію, яка стосується «1+1» або фірми «Іннова фільм» і яку він намагається зв’язати з організованою злочинністю.

— У статті йдеться про те, що недостатня кількість членів Нацради була присутня при видачі ліцензії, що в цей час діяв мораторій Верховної Ради на видачу ліцензій і так далі. Ви з цими фактами згодні?

— Абсолютно не згодний. Правильність видачі ліцензії підтверджена чотирма виграними судами в Україні, крім того, свого часу намагалися оспорити видачу ліцензії наші так звані конкуренти, котрі подавали до суду в Америці, у Лондоні. Ці суди вони теж програли. Вважаю, шість виграних судів — достатній доказ легітимності нашої ліцензії.

Що стосується питання про кількість членів, які підписали цю ліцензію, то за моїми відомостями їх було шість чоловік.

Знову викликає в мене усмішку твердження пана Боннера про те, що вартість ліцензії надзвичайно висока. Як може судити людина, котра живе в Америці, про розцінки, які існують в Україні? Ми маємо у своєму розпорядженні абсолютно офіційну документацію, котра підтверджує, що ми сплатили суму ліцензійного збору майже в 1 млн. 400 тис. Ми переказали цю суму на рахунок Нацради в Україну.

— Чи маєте ви намір подавати до суду на журналіста чи на «Нью-Йорк таймс»?

— Буквально через годину я зустрінуся зі своїми адвокатами, щоб обговорити це питання. Безперечно, я не залишу ці питання висіти в повітрі. Протестую найенергійнішим чином проти твердження, що я маю якесь відношення до міжнародної організованої злочинності й що мої фірми є злочинною мережею. Просто дурниця якась.

— Борисе Леонідовичу, у статті говориться про те, що пан Боннер звертався до вас по електронній пошті із запитаннями, перш ніж опублікувати статтю. Чому ви йому не відповіли?

— На те було кілька причин. По-перше, останнім часом я перебуваю в роз’їздах. Тиждень я провів у США, тиждень в Україні. По-друге, характер запитань, поставлених паном Боннером (до речі, він не вперше з упередженістю пише про «1+1») повністю показував мені й моїм адвокатам тенденційність і необ’єктивність проведеного ним так званого розслідування. Як я розумію, моя проблема полягає в тому, що я опинився на лінії вогню в тій війні, що ведеться проти пана Лаудера. У цих «бойових діях» «1+1» і Фуксманна просто хочуть використати. Але це що стосується останнього матеріалу. У цілому ж у мене склалося враження, що ми є свідками великомасштабної кампанії із позбавлення «Студії «1+1» можливості телевізійного мовлення в Україні. Мої підозри підтверджують багато кроків, спрямованих проти каналу за останні два роки. Це не тільки моя думка. Я не виключаю, що й стаття в «Нью-Йорк таймс» є камінцем для будівництва фундаменту дзоту, з якого ведуть вогонь по «1+1». Безперечно, на території України в нас є чимало недругів, які доклали зусилля для дискредитації каналу й мене особисто.

Вам відомо, що в лютому мене позбавили права в’їзду в Україну та Росію, із чим, на щастя, нам вдалося досить швидко розібратися, відновивши справедливість. Але той факт, що стаття вийшла в Америці, а не, наприклад, у Німеччині, говорить про те, що цього разу основною ціллю був пан Лаудер.

— Яка частина «1+1» належить вам?

— Мабуть, це єдина правдива інформація з усієї статті — близько 30%.

— Чи мали ви у зв’язку з нинішньою ситуацією консультації з панами Волковим, Рабиновичем, згаданими в цій статті?

— Жодних. Я не бачу в цьому необхідності, адже Вадим Рабинович, який стверджує, що він був співвласником каналу «1+1», ніколи ним не був. Він був лише співзасновником рекламної компанії, що продавала рекламу на каналі. Це можна довести документально з першого дня організації як каналу, так і цієї компанії. Так само в мене немає жодної необхідності говорити про це з паном Волковим.

— Із півроку тому в Німеччині вийшла книга Вільяма Рода «Олігарх Рабинович починає говорити». Чи правда, що ви й генеральний продюсер «1+1» Олександр Роднянський виграли в Німеччині суд, звинувативши авторів книги в неправдивості наведених фактів?

— Так. Це правда. Зараз переді мною лежать кілька вироків, винесених судом. Адже справу було розбито на кілька процесів, які ми однозначно виграли, у результаті чого пану Роду, видавництву «Європа» і пану Рабиновичу заборонено говорити щось погане як про «1+1», так і про мене особисто. Більше того, у нас знаходяться листи від адвоката, котрий представляє інтереси Рода, Рабиновича і видавництва «Європа», у яких говориться, що вони цілком згодні з рішенням суду, котрий заборонив їм вживати на нашу адресу відповідні формулювання. Книгу буде знято з продажу і заборонено видавати в тому вигляді, у якому вона була дотепер.

— Як ви вважаєте, чи вдасться, застосовуючи міжконтинентальні зусилля, позбавити канал «1+1» ліцензії або змінити його господарів?

— Цей канал мені дуже дорогий. Та відкидаючи сентименти, можу сказати, що на сьогодні вважаю «1+1» національним надбанням України.

Гадаю, що не тільки Україні, а й багатьом іншим, у першу чергу демократичним і цивілізованим країнам має бути небайдужа доля каналу. На сьогодні «1+1» є одним із небагатьох ЗМІ, що представляє вузький сектор засобів мас-медіа, котрий вільно може передавати об’єктивну інформацію. Я не можу собі уявити, що в цій ситуації канал «1+1» зусиллями багатьох людей, визначення яких я б хотів лишити при собі, буде позбавлений ліцензії. Це як мінімум буде великою людською несправедливістю.