Високодоходні «технічки»

Тема, про яку піде мова, на жаль, у нашого брата-журналіста, не в пошані - нудно. Треба вникати. Треба читати закон, спостерігати процес і, що особливо важко, розповідати аудиторії зрозумілою мовою про те, чому правила порушено або чому ці правила неправильні. Ну кому цікаво, скажіть, як формуються дільничні комісії? Крім кандидатів, звісно. Тому якщо кандидати заявлять щось - новина з’явиться. І то не завжди - кандидати, як і ЗМІ, у нас різні. Але якщо заплатять - то обов’язково. У нас же свобода слова!

Просте запитання: ви пішли б отоварюватися в магазин, знаючи, що там злодійкувата продавчиня, яка може вас обрахувати? Звісно, ні, а якби вибору не було - перерахували б не відходячи від каси.

Чому ми ходимо на вибори, абсолютно не дбаючи про те, кому і як довірено рахувати наші з вами голоси? Деякі з членів дільничних комісій виступлять ще й у ролі інкасаторів наших голосів - повезуть протоколи до окружкомів. Де теж сидять люди, для більшості виборців незрозуміло як призначені на цю відповідальну роботу, - щоб остаточно документувати, коли можна так сказати, наше з вами волевиявлення.

Звісно, всі ми пам’ятаємо приписуваний Сталіну крилатий вислів: байдуже, як проголосують, важливо - хто і як порахує. А більшість наших політиків і живуть за цим заповітом, тому в законі про вибори є чудова норма, котра гарантує застосування абсолютно шахрайських схем для фальсифікації при підрахунку голосів. Отримати перевагу своїх людей у комісії можна двома шляхами: відверто кримінальним - прямим підкупом чужих членів, або шулерським - завести своїх членів від імені інших суб’єктів виборів. Вони не в дефіциті. У виборах-2012 беруть участь представники 87 партій, при цьому за списками - тільки 22. Ознаки технічних, на наш погляд, мають не менш як 40 партій, ще зо п’ять можна назвати індивідуально-технічними - вони «ведуть» кількох, а то й одного більш-менш відомого кандидата-мажоритарника або є суто регіональними (в сенсі географії) проектами.

Для участі в забігу технічних кандидатів і партій, про існування яких ви з подивом довідаєтеся під час виборів, у нас жодних фільтрів закон не ставить. Тому ті, кому пощастило із жеребкуванням у ЦВК у плані формування окружкомів, нарівні з парламентськими партіями отримали квоту на присутність у всіх 225 ОВК. Причому за квотним принципом їм дісталися і по 12-13 посад голів комісій, їхніх заступників і секретарів.

Наприклад. Християнсько-демократична партія України (створена 20 років тому нинішнім регіоналом Віталієм Журавським): списку немає, три мажоритарники - 218 членів ОВК.

Всеукраїнське політоб’єднання «Єдина родина» («партія Ржавського») виставила єдиного кандидата - підприємця з Євпаторії - і забезпечила собі «гілку» в 212 членів окружкомів.

Партія «Молодь до влади». Один мажоритарник - лідер партії - забезпечив 223 члени ОВК. (Щоправда, не всі змогли: у Кременчуці секретар окружкому №146 В.Лашко, висунута партією «Молодь до влади», повідомила журналістам, що має похилий вік, не вміє користуватися комп’ютером і не зможе виконувати роль секретаря комісії, тому написала заяву). І так далі.

Квоти партій-технічок в окружних і дільничних комісіях по всій країні - дорогий товар. Мовою тих, хто купує-продає, квотні місця від однієї партії називаються «гілка». Ціна «гілки», за даними кримських джерел, цього сезону коливається в межах мільйона доларів. Але продаються тільки квота і тимчасово - печатка. Людей, чиї документи було подано при реєстрації та жеребкуванні, потім замінюють на довірених і перевірених (див. купу відповідних постанов ЦВК) або запрошених за винагороду (оголошень «потрібні люди для роботи в ДВК» в Інтернеті - більш ніж достатньо). На рівні заздрісних чуток циркулює інформація, що один розважливий кримський політик «зарядив» 15 технічних партій, з яких жеребкування в ЦВК пройшли чотири. І, нібито вклавши в захід 400 тис. дол., у результаті продажу чотирьох «гілок» нібито отримав 4 млн. доходу, від якого ще треба відмінусувати гонорари партійним функціонерам.

Та не тільки грошима вимірюється користь від партнерських стосунків із технічними партіями. Ними можна помінятися на зняття конкурента. Або, якщо покупець уміє цінувати товар і гостро його потребує, можна отримати й бонус.

Топ-новиною тижня в Криму, безперечно, стало безпрецедентне (поки що) явище: кандидат від Партії регіонів по сімферопольському округу №2 - депутат ВР Криму Олександр Баталін подав заяву до ЦВК про зняття своєї кандидатури. Його основний суперник - також кримський депутат Лев Миримський, лідер партії «Союз», раніше вже двічі обирався нардепом від цього округу. Власне, це один з небагатьох округів, де партія влади мала великі проблеми з прохідністю її кандидата. За цей округ точилася справжня війна: від брудних медіакампаній до небаченої активності технічних кандидатів-мінусувальників, запрошених із Запоріжжя та Києва. Президент у розпал кампанії присвоїв Баталіну звання Героя України, в округ пішли бюджетні гроші, автобуси, газопроводи тощо. Після жеребкування щодо формування дільничних комісій в окружній була й спроба «перевороту»: у керівництві комісії - всі люди Миримського, щоправда від різних технічних партій, тому інша частина окружкомівців під час перерви спробувала провести своє засідання й затвердити свої склади ДВК. Скандал, порушення строків формування комісій, міліція, міжнародні спостерігачі - словом, відбився Миримський.

Весь цей тиждень Олександр Баталін був на людях: дитячі майданчики дарував, учителів вітав. І раптом - новина з ЦВК про самозняття. А пояснення - через сторіночку в Фейсбук іншого кандидата-регіонала: пішов через проблеми зі здоров’ям. Таким буде й офіційне пояснення причин зняття кандидата, кажуть джерела в ПР (на момент здачі матеріалу його ще не було). Співрозмовники стверджують, що рішення ухвалювалося в центральному штабі, що кримський прем’єр Могильов був проти і намагався домогтися зустрічі з президентом. І метушня в Криму була велика - чинили опір до останнього, нібито за вимірами штабу Баталін на 15% обходив суперника. Словом, вийшло негарно. Для Могильова здебільшого, звісно. Могли хоча б якось обставити, на лікарняний піти, чи що...

Версія одна: три-чотири «гілки» в комісіях по всій країні - значно дорожче за одного кримського депутата. Тим більше з великими труднощами віриться, що Миримський голосуватиме солідарно з опозицією. У бізнесу свої мотиви.

Тепер від цього окремого яскравого прикладу ефективності технології для одних, поговоримо про побічні результати, які отримали інші. За даними Київського регіонального штабу Об’єднаної опозиції «Батьківщина», на 5 жовтня в столиці не почали працювати 462 дільничні виборчі комісії в 13 виборчих округах. Основна причина зриву перших засідань, які мали відбутися не пізніше ніж 29 вересня, - відсутність кворуму, оскільки понад половину складу комісії члени ОВК організувати не можуть через фіктивність та некоректність документів, поданих партіями. Якими? А все тими ж таки - технічними. Як уже йшлося, «гілки» продають квотами, людей живих там може й не бути. Їх партії-покупці повинні забезпечити самі. От і зриваємо строки, поки пройде заміна.

Словом, своїх треба мати. І деякі політичні сили підійшли до справи партійного будівництва грунтовно, використавши, так би мовити, підручний матеріал. Вивчаючи списки партій, які мають ознаки технічних, ми виявили цілу відомчу партію. Ні, це не відроджена партія залізничників часів покійного Кірпи. Це нова, хоча й на старій «зеленій» ідеї, - партія «Зелена планета». Її величезний білборд красується в самісінькому серці Батьківщини - на Майдані, на фасаді Федерації профспілок, тобто ознака добробуту партії демонструється відкрито. І навіть дуже сміливо, адже список партії представлено великою кількістю бюджетників. На чолі з головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Сергієм Орєховим. Там же його перший заступник Соколова та ще півтора десятка співробітників і керівників з центрального апарату та регіональних управлінь Держспоживінспекції України, яка підпорядкована Міністерству економіки та торгівлі України. Тільки Петро Порошенко тут, певно, ні при чому - С.Орєхов родом із Макіївки, і представників цього знакового для Криму міста в списку також знаходимо. Але головна наша знахідка в іншому. У структурі відомства є держпідприємства й різні серйозні інституції, працівники яких, включаючи гендиректорів та їхніх заступників, масово не тільки вступили до партії, а й були удостоєні масового представництва в її виборчому списку. Більше за інших ідеями «Зеленої планети» перейнялися співробітники ДП «Укрметртестстандарт». У списку партії з 225 осіб присутні 86 співробітників цього держпідприємства.

Однак це не все. Є при Мінекономіки ще й «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості». І він представлений у партійному списку 40 співробітниками різного рангу та посад. Тобто, якби партія виграла вибори, цілі інститути обезлюдніли б. До речі, «Зелена планета» виявилася везучою - виграла жеребкування і має свою «гілку» в 225 членів ОВК.

Не будемо ставити запитання: чи добровільно працівники держструктури та держпідприємств улилися в партію на чолі з головою держінспеції. Воно - риторичне, а такі приклади не поодинокі. Адмінресурс у цю кампанію зашкалює. Але важливо знайти відповіді на запитання: як подібні проекти використовуватимуть до закінчення виборів і як протистояти таким технологіям нині і в майбутньому - на законодавчому рівні? Сьогодні ж констатуємо: в парламентських перегонах в Україні поки що перемагає політична корупція.