Віктор Пинзеник: «Що лишає по собі уряд Януковича»

Уряд Януковича вперто не хоче і, мабуть, уже ніколи не зможе змінити спосіб управління економікою і державними фінансами на користь держави та її громадян. Якщо перший час правління цього уряду економіка ще працювала — за інерцією від виважених рішень двох попередніх урядів, то нині ресурс позитиву вичерпався. Без перебільшення: економіка невпинно уповільнюється, закріплюються негативні тенденції, зводиться нанівець зростання доходів громадян. Таким був лейтмотив прес-конференції відомого економіста та урядовця зі стажем, міністра фінансів уряду Тимошенко Віктора Пинзеника. Сам Віктор Михайлович пояснив причину свого публічного виступу прямо за Л.Толстим: «Не можу мовчати».

«Як громадянин і економіст, — наголосив Пинзеник, — я не можу мовчки спостерігати, як насміхаються з країни та її людей, прикриваючи неправдою в стилі радянської агітації «виконуємо і перевиконуємо» свій непрофесіоналізм і корумпованість». Власне, прес-конференція називалася «Що лишає по собі уряд Януковича». І перше, що випливало з цього важкого спадку, — постійна брехня влади, піднесена до статусу «брехні в законі».

«Наведу один приклад, як брехню проводять через закон, — пообіцяв Віктор Пинзеник: — Через закон про Державний бюджет, який поданий нинішнім урядом і прийнятий нинішньою владою. На початку тексту записано, що дефіцит бюджету — 15,7 млрд. грн. Ви перегорнете кілька десятків сторінок і в тому ж законі про Держбюджет знайдете іншу, значно більшу цифру дефіциту бюджету — 19,1 млрд. грн. Як можна таке робити в принципі і в головному фінансовому документі країни зокрема?»

Втім, ця невеличка різниця у три мільярди — безневинні квіточки на тлі іншого спадку нині діючого уряду.

«Те, що залишає країні по собі уряд Януковича, знову треба буде, як на початку 2005-го, коли нам залишили нестачу бюджету у 33 мільярди і корумповану економіку, тяжкими зусиллями виправляти», — стверджує Віктор Пинзеник. Існує, як мінімум, п’ять принципових причин, через які життя і здоров’я вітчизняної економіки несумісні з урядом Януковича.

По-перше, наявний унікальний феномен: деклароване нинішньою владою зростання економіки обертається зниженням соціальних стандартів життя. Для чого ж тоді росте економіка, якщо це не поліпшує добробут громадян? За сім місяців 2007 року ВВП виріс майже на 8%, а мінімальна заробітна плата і мінімальна пенсія реально зменшилися на 4%. Простий розрахунок: мінімальну пенсію збільшено цим урядом у законі про бюджет на 12%, а поточна інфляція цього року становить 13,5%. Треба ще додати 3% інфляції, які уряд «забув» врахувати при складанні бюджету (у 2006 році інфляція замість прогнозованих 8,7% сягнула майже 12%).

Таким чином, внаслідок заниження мінімальної зарплати у людей забрали щонайменше по
650 грн., внаслідок заниження мінімальної пенсії — майже по 500 грн. Уряд не мав коштів на соціалку? Мав. Бо у цьогорічному Державному бюджеті України видатки в середньому збільшено майже на 40%, що вочевидь набагато більше за 15% підвищення мінімальної зарплати та 12% — мінімальної пенсії.

По-друге, уряд Януковича сором’язливо, але вперто замовчує чітку тенденцію — з початку 2007 року падають темпи зростання ВВП. Це при тому, що до приходу нинішнього уряду економіка мала дуже добру динаміку, закладену двома попередніми урядами. За інерцією ця динаміка і зберігалася якийсь час. Але результатом діяльності команди Януковича стало щомісячне падіння темпів зростання — з 9,3 до 7,7%. Подібна тенденція спостерігається і щодо темпів зростання промислового виробництва.

По-третє, непрофесійними і шкідливими для України є рішення уряду щодо нарощування державного боргу. Уряд Тимошенко свого часу запровадив політику зменшення боргової залежності держави. Тоді борг вдалося скоротити на 11,2 млрд. грн. Нині тенденція прямо протилежна: борги держави постійно зростають (на сьогодні — на 4,1 млрд. грн.). А на яких підставах? Гроші позичають, коли не вистачає коштів, але на рахунках уряду станом на 1 серпня 2007 року було 27 млрд. грн. Тобто коштів достатньо для фінансування видатків бюджету, не влізаючи до кишені людей, за рахунок яких сплачуються відсотки за обслуговування боргу. Таке безпідставне збільшення державного боргу коштуватиме кожному працюючому в Україні близько 200 грн. А нарощування зовнішнього боргу урядом за час його діяльності (на 3, 3 млрд. грн.) є ще й однією з причин зростання внутрішніх цін. Тому що зовнішні запозичення у твердій валюті переводяться через Національний банк у національну грошову одиницю. В обіг вкидаються додаткові гривні.

По-четверте, за нинішнього уряду соціалка зникла з пріоритетів бюджету. Натомість аналіз спрямування державних грошових потоків свідчить, що реальним пріоритетом нинішньої влади є бізнес-інтереси наближених до неї структур. Яскравий приклад подібного обслуговування гаманців вибраних — диспропорції у відшкодуванні ПДВ підприємствам України. Відшкодування з бюджету за регіонами має враховувати частку в експорті підприємств регіону чи області. Але за нинішнього уряду надаються неприховані преференції окремим структурам.

Після приходу до влади уряду Януковича частка в експорті Донецької області становить 22%, а відшкодування ПДВ з бюджету сягають 30%. Частка київських підприємств в експорті дорівнює 11%, а відшкодування ПДВ — 23%.

Є і зворотні приклади: у Дніпропетровській області частка в експорті становить 20%, а підприємства отримують лише 10% відшкодування ПДВ. Частка в експорті Запорізької області — понад 8%, відшкодування ПДВ — 5%. Подібна тенденція спостерігається і в Полтавській області. «Понаднормові» кошти йдуть не на розвиток регіонів, а винятково в кишеню певних бізнес-кіл, близьких до тих, хто «вирішує питання» відшкодування ПДВ.

І по-п’яте, небезпечною спадщиною цього уряду є висока інфляція і нездатність впоратися з її наслідками. У липні 2007-го зростання цін було найбільшим за останні десять років. Ще за часів уряду Януковича зразка 2004 року інфляція становила 12,3%. Наступним урядам вдалося істотно пригальмувати темпи інфляції, проте вже сьогодні ми маємо річну інфляцію на рівні 13,5%, що вдвічі перевищує заплановану урядом.

Нагромадивши такий несприятливий спадок, уряд Януковича не спромігся розв’язати жодної реально існуючої в Україні проблеми. Але рік при владі — цілком достатній термін, щоб хоча б спробувати зробити щось корисне. Чому для досягнення позитивного результату урядові Тимошенко вистачило семи місяців, а нинішньому урядові — не вистачить і ста років (не дай Боже)?

Справа тут не тільки у професійності та бажанні працювати, справа у тих пріоритетах, з яких починалася розмова про «спадок Януковича». Уряд Юлії Тимошенко свого часу не побоявся ярлика популізму і визначив пріоритетом економічної політики (ще тоді, у 2005-му) підвищення соціальних стандартів. Цифри інколи більш промовисті за слова: за урядування Тимошенко реальні доходи населення зросли на 25,8%; були погашені всі заборгованості шахтарям, накопичені за десять років; у 12 разів зросла допомога при народженні дитини; у 3—4,5 разу — допомога дітям-інвалідам; на 40% збільшилася мінімальна зарплата; утричі — грошове забезпечення військових строкової служби.

Звідки такий «золотий дощ»? Та з тієї ж економіки. Просто з нею треба вміти поводитися — тоді за рахунок перекриття корупційних і тіньових схем можна, як довела Тимошенко та її уряд, збільшити доходи Держбюджету на 63%. І пенсії, і зарплати можна (і треба) підвищувати не задля виборчих потреб, а тому, що таке підвищення — перше й найголовніше завдання нормальної влади...

Щоб порівняти два принципово різні підходи до керівництва економікою, продемонстровані двома принципово різними урядами — Тимошенко і Януковича, достатньо згадати невпинне зростання цін зразка 2007-го, підвищення цін на все і вся. Якщо за уряду Тимошенко опоненти говорили про кризи, то нинішні ціни на м’ясо, хліб, бензин — разом з нездатністю уряду Януковича з ними впоратися — можна сміливо назвати катастрофою.

Ситуацію, що склалася, Віктор Пинзеник коротко підсумував у такий спосіб: «Сьогодні ми маємо падіння соціальних стандартів життя, гальмування економіки, нарощування дер­жавного боргу, використання державних коштів в інтересах наближеного бізнесу, високу інфляцію. Цих причин більш ніж достатньо, щоб Україна раз і назавжди позбулася нинішнього непрофесійного та антидержавного уряду і не допустила подібного в майбутньому. Минуле має нарешті зійти з економічної та політичної арени країни».