Віддати, щоб залишитися

Недавнє затвердження нового складу правління найбільшої нафтовидобувної компанії країни - «Укрнафти» - пройшло без особливої уваги преси. А дарма. Поява в керівництві підприємства деяких менеджерів може сказати багато про що. Зокрема про те, що в компанії з’явився новий акціонер. Основне запитання - які зміни на паливному ринку відбудуться в результаті цього?

У новому складі правління «Укрнафти» головною несподіванкою став Артем Щербань, який обійняв посаду заступника голови правління та фінансового директора компанії. Іншими словами, саме ця людина тепер контролюватиме всі фінансові потоки, які нинішнього року на високих цінах нафти можуть досягти 100 млрд. грн. (у 2010 році дохід «Укрнафти» становив 63,63 млрд. грн.).

Несподіванка цього призначення полягає насамперед у тому, що Артема Володимировича важко віднести до якоїсь із двох груп теперішніх акціонерів компанії. Ними, нагадаємо, є НАК «Нафтогаз України», яка володіє 50%+1 акцією (по суті Міненерговугільпром на чолі з Юрієм Бойком) і група «Приват» (понад 42% акцій).

Щербань-молодший - син екс-губернатора Донеччини Володимира Щербаня, найяскравіший представник вугільного краю, хоча капітал він надбав не у вугільному чи металургійному, а в нафтовому бізнесі. Заснувавши у 90-х компанію «Гефест», Щербань вивів її в абсолютні лідери ринку Донецької області, поступово поглинувши мережі «Паралель» і «Донбаснафтопродукт» (на сьогодні сумарно понад 100 АЗС у чотирьох східних областях і Криму). «У певний момент пан Щербань зробив незвичний для тих часів, і для Донецького регіону зокрема, акцент на якості палива, що, на мій погляд, зумовило успішний розвиток і подальший вигідний продаж цього бізнесу», - згадує свій період роботи з Артемом Щербанем глава представництва литовської компанії «Орлен Летува» в Україні Ігор Майстренко. Акціонери «Гефеста», і найбільший з них - сім’я Щербанів, продали свої пакети структурам СКМ Ріната Ахметова в 2005-2006 роках. Сума угоди традиційно конфіденційна, але, навіть за скромними оцінками, більш ніж достатня для впевненого самопочуття в цьому, та в наступних життях. 2007 року А.Щербань пройшов до парламенту за списком Партії регіонів.

Люди, які добре знають Артема Володимировича, відверто здивовані його призначенням в «Укрнафту». За їхніми словами, Щербань дуже забезпечена людина, яка до того ж «наїлася» бізнесу за період «Гефеста». Що мало змусити відомого цінителя спорткарів і мотоциклів покинути тепле парламентське крісло, змінивши його на клопітне кураторство однієї з найбільших нафтогазових компаній країни, фінанси якої після семи років управління «Приватом» нагадують темний ліс, видобуток нафти і газу впав на 14,2 і 25,7% відповідно, а хронічне протистояння акціонерів стало справжньою притчею во язицех? І це при тому, що до жодної з відомих груп акціонерів Щербань не належить. Схоже, це була пропозиція, від якої засновник «Гефеста» просто не мав можливості відмовитися. Від кого вона надійшла? Коло знайомств і контактів нового фіндиректора «Укрнафти» з Донецька досить широке: бізнес продав Ахметову, був акціонером з Андрієм Клюєвим у компанії «Паралель». На його батьківщині подейкують, що Артем Щербань давно дружить з обома синами Віктора Януковича...

Загалом про заходження в «Укрнафту» третьої сторони в галузі заговорили ще наприкінці минулого року. За однією з версій, цю опцію розглядали як можливість для задоволення апетитів аутсайдерів Партії регіонів, яким не вистачило чиновницьких портфелів. Проте навряд чи компанію з оборотом, який має розрядність бюджету країни, варто ставити в один ряд з міністерською посадою.

Правдоподібнішою видається версія про придбання частки в нафтовому бізнесі Ігоря Коломойського, якому ЗМІ ще недавно пророкували частку Михайла Ходорковського. Не виключено, що плани такі були, проте знав про них і Ігор Валерійович, який ужив низку превентивних заходів, здатних перетворити потребу відчуження частки в бізнесі в новий імпульс розвитку своєї нафтової імперії. По-перше, співвласник «Привата», за словами політоглядачів, зробив правильну ставку на фінішній прямій президентських виборів, поставивши не тільки на переможця, а й на «понятливо-понятийних» людей в оточенні майбутнього президента. По-друге, страховкою (про всяк пожежний) багато хто вважає отримання Коломойським статусу глави Єврейської ради Європи. По-третє, кажуть, Ігор Валерійович загострив увагу кого слід на показниках Приватбанку, який займає з великим відривом перший рядок у національному банківському рейтингу за депозитами фізичних і юридичних осіб (58,5 і 20,9 млрд. грн. відповідно на 1.03.2011 р.). Чи треба говорити про те, що це не «Родовід» і не Укрпромбанк? Отакий-от потрійний захист.

Цікавим питанням є вартість пакета, що відійшов новим партнерам. Можна припустити, що ціна могла бути підкорегована зустрічною «довідкою» про недоотриманий прибуток «Укрнафти» в результаті аукціонів з продажу нафти, яка при Тимошенко йшла часом із 70-процентним дисконтом до ринку. Крім того, запам’ятався і проект з випуску на «Укртатнафті» безакцизних компонентів бензину, в результаті чого повз бюджет пройшло кілька сотень мільйонів гривень податків.

Не факт, що поява нового партнера стала неприємною вимушеною необхідністю для Коломойського. Історія має достатньо доказів того, що «Приват» давно був готовий до стратегічного партнерства у своєму великому, але подекуди вкрай недосконалому бізнесі. 2006 року ринок обговорював входження у «приватівську» нафтянку Дмитра Фірташа, а на початку цього року - женевські переговори з «Газпромом».

Партнер в особі нинішньої влади є для Коломойського не найгіршим варіантом. Новий «дах» дасть змогу вирішити деякі серйозні питання і заповнити прогалини в гігантській системі нафтового бізнесу «Привата» (див. табл.). Ключова з них - «Укртатнафта», в якій група нині контролює 56% акцій (43% у «Нафтогазу України»). 2007 року «Приват» аж ніяк не дружнім способом витіснив російську «Татнефть» із цього найбільшого нафтопереробного заводу, створивши для влади проблему в діалозі з росіянами, які не втомлюються на найвищому рівні нагадувати своїм українським колегам про цю неприємну тему. У міжнародних судах «Татнефть» вимагає від України 2,5 млрд. дол. і збирається збільшувати суму позову. Зо два місяці тому Віктор Янукович доручив уряду до літа розібратися із цим питанням. Поки що особливих зрушень не видно, що у світлі згаданих подій видається абсолютно логічним.

Проблема сумнівної легітимності права власності на відібрані в українських судах акції татар може бути вирішена злиттям «Укрнафти» з «Укртатнафтою» з наступним виходом на IPO. По-перше, така консолідація підприємств з великими держпакетами акцій має цілком благопристойний вигляд, а по-друге, отримання нехай і меншого пакета в об’єднаній компанії виключить варіанти подальших претензій на частку Коломойського, коли що. Можливо, саме з цими планами пов’язаний показаний «Укртатнафтою» прибуток у першому кварталі 2011 року, хоча менеджмент підприємства на кожному розі стверджує про збитки, що, треба сказати, більше схоже на правду. Тут новий партнер теж може допомогти. Хіба ж для отримання збитків він заходив у цей бізнес? Вирішенням питання може стати поновлення роботи легендарної «Лівели» або нових «дочок» компанії «Тайстра». Дуже доречно в квітні ц.р. Вищий адміністративний суд України зберіг права «Лівели» на безподаткове ввезення нафти і нафтопродуктів у країну... До слова, «пожежники і міліція», і навіть АМКУ, поки що так і не з’ясували, хто ж забезпечив полтавській фірмі з трьох осіб можливість вийняти з державної кишені 3 млрд. грн. торік. Сліди ховають густі хмари навколо владного олімпу, там само, де сліди нових партнерів Коломойського, стверджують джерела.

З огляду на масштаби нафтового бізнесу «Привата», можна довго фантазувати на тему можливих наслідків для паливного ринку злиття, як заведено говорити, великого бізнесу і влади. Але основним результатом таких консолідацій стає монополія з усіма наслідками, що з цього випливають. У нафтовидобутку, нафтопереробці та нафтоперевалці її вже створив «Приват». Для абсолютного домінування на споживчому ринку потрібно добрати ще 500-600 станцій, що досягається за півроку-рік держрегулюванням цін і паралельним створенням зазначених преференцій для «правильних» учасників ринку...

А може, джерела все-таки помиляються, а Артем Щербань просто скучив за масштабними проектами?..