Вибори у Львові: не без несподіванок, але без сенсацій

Львівська міська ТВК оголосила попередні результати виборів. Найбільш неочікуваним є рейтинг кандидата на посаду міського голови від ВО "Свобода" Руслана Кошулинського. Він набрав понад 12% голосів. І змагатиметься з Андрієм Садовим, якому забракло менше відсотка для перемоги у першому турі.

Жодне соціологічне опитування не давало свободівцю такого високого показника. Хоча динаміка його рейтингу простежувалася позитивна, однак він стабільно був четвертим. У другий тур, за прогнозами соціологів, мав вийти Володимир Гірняк від "Громадянської позиції" або лідер "Народного контролю" Дмитро Добродомов. Вони ж, за попередніми результатами міської ТВК, посіли третє та четверте місце, відповідно, з невеликим розривом - приблизно по 11%.

"Прорив" кандидата в мери від "Свободи" Руслана Кошулинського пов'язаний не тільки з його впізнаваністю (а статус колишнього віце-спікера значно полегшував розкрутку) . Партія змогла змобілізувати свій електорат. Власне, чинна центральна влада істотно спростила завдання "свободівцям". Порушення кримінальних проваджень проти членів партії (яких звинувачують у причетності до організації заворушень 31 серпня під парламентом) ВО обернуло на свою користь. Партія активно експлуатувала тезу про переслідування владою патріотів, які захищали демократію на Майдані та боронили суверенітет на Сході. На тлі млявих спроб розслідувати вбивства Небесної сотні, безпорадності правоохоронних органів стосовно оточення Януковича та фактичної безкарності організаторів сепаратистського руху ця теза знаходила свій відгук. Завдячуючи вдало обраній патріотично-мілітарній риториці, один із фактичних керівників "Свободи" Кошулинський схилив на свій бік не тільки невдоволених політикою Києва, а й частину антипатиків Садового. Зокрема тих, хто сприймав чинного мера (попри його стриману критику на адресу Банкової) як представника центральної влади, а не її опонента. І тих, хто не бачив в інших кандидатах реальної альтернативи. Додало балів і те, що сам Кошулинський був мобілізований до лав ЗСУ та певний час перебував у зоні проведення АТО.

Дехто вважає, що саме "стрибок" Кошулинського завадив Садовому здобути перемогу вже в першому турі. Хоча його шанси втретє вибороти посаду голови мало хто ставить під сумнів.

"Його результат пояснюється, по-перше, відсутністю конкурента-важковаговика. Хоча серед кандидатів на посаду мера були народні депутати, однак їхньої політичної ваги не вистачило - насамперед для того, щоб сформувати навколо себе коаліцію, достатньо сильну, аби боротися з Садовим. По-друге, жодному з конкурентів не вдалося запропонувати привабливу програму, - кампанія будувалася більшою мірою на критиці дій чинного мера, ніж на пропозиціях альтернативи", - пояснює керівник моніторингово-аналітичної групи "Цифра" Назар Бойко.

За відсутності сильного, переконливого конкурента кредит довіри львів'ян до Садового знову доволі високий, попри бажання вже нового обличчя. Очевидно, що він стане знову мером, і це вже буде третя каденція. "Проте презентуватиме інтереси меншості міста. Адже явка виборців у першому турі в середньому по Львові становила 48,37%. З нею Андрій Садовий набрав майже 50%. Прогнозовано, що в другому турі показник кількості львів'ян, які скористаються правом голосу, буде ще нижчим", - коментує Ірина
Швець, координатор "Опори" у Львівській області.

Тож із ким переобраному мерові доведеться працювати у міськраді?

За попередніми результатами на основі опрацьованих 100% електронних протоколів, до ради проходять 7 політичних партій. Лідером є "Об'єднання "Самопоміч" - понад 31,7%. "Блок Петра Порошенка "Солідарність" набирає майже 12,9%, ВО "Свобода" - 9,9%, "Громадянська позиція" - 9,4%, "Громадський рух "Народний контроль" - 7,6%, УКРОП - 5,9%, Українська Галицька партія - 5,7%.

Симптоматично, що всі політичні сили, крім "Свободи", у Львівській міській раді опиняться вперше, що почасти ілюструє прагнення містян бачити нові обличчя та деякі надії на нові правила гри. Певною мірою з цим пов'язана й невдача "Батьківщини". Є й інше пояснення. У 2010 р. "Батьківщину" не допустили до виборів. Відповідно, вона була відсутня впродовж п'яти років у місцевому політичному процесі.

Успіх "Самопомічі" значною мірою пов'язаний з іміджем голови політсили. Адже кредит довіри до кандидата в мери на цих виборах вочевидь вищий, аніж до партії.

Невдачею можна вважати підсумковий результат "Солідарності". Певна кількість виборців завжди голосує за партію влади, тому чинник президента, безумовно, спрацював. Але навряд чи такий рівень підтримки влади надто потішить Петра Порошенка. Кампанію провладне об'єднання відпрацювало доволі мляво. Окрім того, політсила не мала яскравого лідера, - за кандидата в мери від "Солідарності" Оксану Юринець львів'яни віддали лише близько 4% голосів. Не вражав список БПП - здебільшого депутати попередніх скликань, тобто пізнавані, але часто-густо з не надто добрим резюме…

Привертає увагу успіх Української Галицької партії, що вдало використала актуальний регіональний тренд. Гасло "Партія має бути галицька" здобуває дедалі більше прихильників серед тих, хто відверто не сприймає політику Києва і кого особливості війни на Донбасі змусили трохи переглянути погляди на поняття "соборність". Додатковим чинником успіху УГП стали цікаво вибудувана кампанія та активне залучення представників громадського сектору.

Щодо "Свободи", то, порівняно з 2010 р., рейтинг впав у рази. Раніше партія представляла більшість у міськраді, тепер матиме 8 депутатів із 64. Відносна невдача ВО на тлі відносного успіху Кошулинського має пояснення - розчарування значної частини львів'ян діяльністю свободівської фракції у міськраді попереднього скликання.

7 депутатів представлятимуть "Громадянську позицію". Для неї це успіх, хоча, можливо, слабший, ніж очікувала. Результати партії та кандидата в мери від неї сумірні.

Ще нижчу позицію посів "Громадський рух "Народний контроль" - 6 депутатів. Партія використала значний фінансовий ресурс на кампанію, тому, мабуть, сподівалася на кращий результат. "Народний контроль" здобув голоси великою мірою завдяки раніше трансльованій однойменній програмі на ТБ та іміджі опозиціонерів Садовому.

Попередні результати виборів свідчать, що більшість у міськраді формуватиметься з декількох фракцій. "Найімовірніше, її архітектором буде "Самопоміч".
Для цього вона потребуватиме мінімум двох партнерів, що має як переваги, так і недоліки. З одного боку, кількість партнерів зумовлює відповідне число бенефісів, які потрібно їм запропонувати (посади, впливи). З іншого - політсила матиме простір для маневру, у разі розвалу більшості. Адже незадоволеного партнера завжди можна буде замінити іншим. Сформувавши більшість, "Самопоміч" і Андрій Садовий нестимуть основну відповідальність за стан справ у місті, на відміну від виборів 2010 р.

Найдискусійнішим моментом при формуванні більшості стане позиція фракції Блоку Петра Порошенка, оскільки значний вплив на її остаточне рішення матиме Київ", - припускає Назар Бойко, керівник моніторингово-аналітичної групи "Цифра".

Цілком можливо, що більшість не буде стабільною, а формуватиметься ситуативно - залежно від предмета голосування.

Водночас очевидно, що "Свобода" піде в опозицію. Можливо, до неї приєднається й "Народний контроль".Сценарій виникнення альянсу, який блокуватиме роботу міськради, видається неможливим.

До того ж попередній досвід і управлінська манера Андрія Садового свідчать, що він уникатиме конфронтації з радою. Наскільки це буде можливо.