Великий переділ. Майно ДУС стало приводом для чергових передвиборних розбірок влади

Минулого тижня Кабмін вийшов у народ з ініціативою масштабної ревізії майна Державного управління справами (у народі просто ДУСя). Главою урядової комісії призначений голова ГоловКРУ Микола Сивульський. На тому самому засіданні Тимошенко озвучила позицію уряду, готового підтримати проект постанови ВР про передачу «заводів і пароплавів» ДУС Кабміну, зареєстрований у ВР народним самооборонцем Геннадієм Москалем.

При цьому Юлія Володимирівна не уточнила, чому тема зловживань у ДУС стала такою актуальною виключно напередодні виборів? Прем’єр не пояснила також, із яких таких міркувань КРУ, очолюване Сивульським, за останні чотири роки (два з половиною з яких Тимошенко біля керма Кабміну), жодного разу не перевірило, як йдуть справи у феодальній вотчині президента? Понад те, Тимошенко промовчала щодо того, як після вдалої угоди, укладеної з Ющенком в 2007 році, і проведеної дострокової парламентської виборчої кампанії з бюджету, підготовленого вже її урядом, «корупціонерка» ДУС (як плату за послуги?) отримала безпрецедентну суму фінансування в мільярд двісті мі льйонів гривень.

— Питання майна ДУС давно вийшло за рамки правового або економічного спору, — переконаний Тарасюк. — Це питання політики.

— Питання оренди «Президент-готелю» — теж питання політики?

— Ну, якщо оренда, погоджена з ФДМ (а майно готелю належить ФДМ, ми лише маємо право управляти ним) і проведена строго за затвердженою Кабміном процедурою, є для когось бомбою, хай буде так. Це по-перше. По-друге, ми віддали в оренду не готель, а частину рухомого та нерухомого майна. Терміном на 15 років. З правом відкликання на першу нашу вимогу. На суму 130 мільйонів. Оцінку майна здійснював ФДМ. Орендна плата, відповідно до інструкції, становить 22 відсотки (26 млн.) на рік.

— З ким укладено договір?

— З компанією «Квадр», якщо це вам про щось говорить.

— Це єдиний об’єкт, майно якого ви здали в оренду пану Кауфману, власникові одеського концерну «Оверлайн»?

— Ні. По всіх підприємствах ДУС здаємо в оренду загалом 50 тис. квадратних метрів. Гроші надходять у бюджет.

— Як ви поясните останні рішення Кабміну стосовно ДУС?

— Бажанням дискредитувати президента і все, що пов’язано з ним напередодні виборів. Є мета показати, що ми неефективно управляємо. Що знайдуть — не важливо. Важливо, що скажуть. Суть того, що відбувається, нікому не цікава. Головне — зробити заяву, від якої важко відмитися. Візьміть Лікарню майбутнього. Медіаплан очевидний. Відбувається дискредитація не СП або ДУС, а наймасштабнішого проекту в Європі, самої ідеї. Були затримки на початковому етапі. Проте кошти збережено. Як збережено всі підприємства ДУС. У нас немає жодних зловживань. Мені абсолютно нема чого приховувати. Я нічого поганого не зробив, і нічого не боюся. Жодній перевірці я не перешкоджав.

— То вас практично й не перевіряли. Востаннє Рахункова палата заважала вам жити 2006 року. Про КРУ взагалі мовчу. Ви вмієте мотивувати?

— Кого мотивувати, якщо доходи зростають, відрахування в бюджет теж?! Якщо Держказначейство — орган Кабміну — торік визнало ДУС кращим розпорядником бюджетних коштів?

— А прем’єр настільки розщедрилася, що після дострокових виборів, організованих Ющенком, виділила на його утримання 1 млрд. 200 млн. Чого б це?

— Про це краще в прем’єра запитати. Та, наскільки мені відомо, там були збільшення бюджету за рахунок передачі нам «Мистецького Арсеналу» і низки інших програм. Фінансування реконструкції Маріїнського палацу.

— Такої собі перманентної реконструкції... Десятки мільйонів щороку.

— Там є результат.

— Який бачите вихід?

— Я пережив уже чотирьох прем’єрів. Кожному говорив про необхідність врегулювання законодавства в той або інший бік. Для менеджера головне не ім’я начальника, а результат. Якщо залишаємо все, як є, і реформуємо ДУС за програмою секретаріату, тоді треба ухвалювати наш законопроект. Якщо віддаємо всі важелі Кабміну — нехай ініціюють свій варіант.

— То Москаль і Кабмін і ініціюють!

— На тлі безпідставних викривальних піар-заяв? А раніше де були?

— Яка різниця — тоді чи зараз?

— Сьогодні майно може бути втрачене. Будь-який переділ власності призводить до зменшення її кількості. Тим більше у форматі виборів.

— Не довіряєте Кабміну Тимошенко?

— Абсолютно. Адже це вже не просто піар. Це ще й бажання замаскувати дірки в бюджеті. А тепер просто уявіть собі, що йдеться про три готелі, які стоять на лінії Хрещатика. Хіба недостатня мотивація для Кабміну? Та в сьогоднішній економічній ситуації об’єкти продавати не можна. Підуть за безцінь! Тому наша позиція проста — якщо з огляду на політичне протистояння немає можливості забезпечити прозору приватизацію, то нехай об’єкти залишаються у держави. А президент сьогодні є найнадійнішим гарантом збереження власності. Повторюю, за ці роки ми не втратили жодного підприємства. Так, ми перевели всі лісові угіддя в розряд національних парків. Тепер, щоб відірвати звідти щось, потрібен не підпис прем’єра чи будь-якого іншого чиновника, а указ президента. А це найвищий захист.

— А прем’єру Януковичу, виходить, ви довіряли, коли передали його Кабміну «Межигір’я»?

— Про те, що в Кабміну немає власної резиденції і території, нам ще Тимошенко почала писати 2005-го. Потім Янукович. Ми зробили виняток і передали. Що було потім — це проблема Януковича. Тому президент вирішив до виборів ніяких рішень стосовно власності не ухвалювати. Нікому нічого не передавати. Собака гавкає, караван іде.

…Насправді в умовах передвиборної кампанії, що розгорнулася, а також цілковитої чотирирічної індиферентності центральних контролюючих органів стосовно того, що відбувається в ДУС, досить важко об’єктивно судити про те, що там відбувається. Однак зовсім не важко припустити, що бездіяльність усіх гілок влади стосовно органу, який управляє мільярдними оборотами і діє в невизначеному законодавчому полі, це — аж ніяк не некомпетентність, а радше добре замасковане бажання залишити недоторканим вигідний привід для протистояння та дискредитації опонентів. І можливість перерозподіляти фінансові потоки.

А як іще можна охарактеризувати дії тієї ж таки Верховної Ради, котра не лише не забезпечила ухвалення чіткого законодавства у сфері управління майном ДУС, а й не дала жодного доручення Рахунковій палаті перевірити цю структуру?

Як іще можна розцінювати дії президента, готового до останнього обороняти майно ДУС від Тимошенко і з легкістю давати відмашку на передачу «Межигір’я» Януковичу?

Чим іще можна пояснити вибіркову толерантність теперішнього прем’єра? З одного боку, ЮВТ при заблокованій Раді готова «все забрати у справедливі руки» та «затягнути паски», а з іншого — на всяк випадок (власної перемоги?) закладає в бюджет ДУС-2010 на 150 мільйонів більше, ніж цього року, із надлишком профінансувавши і санаторії, і лісові угіддя, і резиденції? Точка сидіння, як і раніше, визначає точку зору. Від таких компромісів одних та підстраховки інших стає зовсім уже не по собі.