ВАЛЕРІЙ ШМАРОВ: «НАС СТАЛО ЗАБАГАТО НА РИНКУ»

Тему скорочення українських спецекспортерів «Дзеркало тижня» порушувало в минулому номері. Ознайомившись із думкою експертів, свою точку зору з цього приводу побажали представити й офіційні особи, котрі мають безпосередній стосунок до ліквідації дочірніх фірм «Укрспецекспорту». Інтерв’ю «ДТ» погодився дати генеральний директор цієї державної компанії Валерій Шмаров.

— Зараз йде процес скорочення, ліквідації деяких дочірніх компаній «Укрспецекспорту», але свого часу, п’ять років тому, їх же створили з якоюсь певною метою. Навіщо їх створили і чому їх скорочують? Тільки давайте не будемо говорити про те, що це зроблено на виконання указу Президента про реорганізацію...

— Ні, я саме з цього і почав би. Дійсно, рік тому був указ Президента, в якому глава держави, його відповідні служби, уповноважені цим займатися, вивчили стан справ на зовнішніх ринках і дійшли висновку, що необхідно скоротити кількість спецекспортерів. Така установка в указі
№ 627 за минулий рік була. Протягом року ми вивчали як це виконати. Відповідальність за показники роботи, небезпека втрати партнерів, практика співробітництва, наявність висококласних спеціалістів — ці чинники лежали в основі ухвалення рішення про реорганізацію. Окрім того, мова не йде про банальне скорочення. Компанія «Укрспецекспорт», за станом на 10 грудня, нараховувала шість юридичних осіб, у тому числі п’ять дочірніх підприємств. Кожне з них мало право займатися спеціальною зовнішньоекономічною діяльністю, тобто експортом й імпортом озброєнь і спецтехніки. Більше того, дві організації — «Спецтехноекспорт» і «Промоборонекспорт» — мали конкретні завдання, записані в статутах при їхньому створенні. Перша була спеціально призначена для експорту наукової продукції та сучасних високих технологій. Другу заснували для забезпечення просування на ринки сучасної продукції оборонно-промислового комплексу.

— Тобто це була спроба певної диверсифікації ринку: одні займаються лише технологіями, інші — лише технікою?

— Швидше йшлося про спеціалізацію. Досвід п’яти років роботи цих компаній показав, що основні статутні завдання вони, на жаль, не виконали. Виною тому, мабуть, низка причин, у тому числі й недогляди керівництва компаній, але за підсумками п’яти років роботи вони скотилися, можна сказати, у русло тривіальних задач експорту-імпорту озброєнь на загальних підставах. Спеціалізації не відбулося.

— Займалися тим, що простіше?

— Тим, що виходило. Основні завдання, задля яких і створювалися ці структури, я повторюю, не були виконані. Друга причина, яку ми змушені констатувати: наявність декількох юридичних осіб на зовнішньому ринку. Це створює певні труднощі. При тому, що в державі існує жорстка система експортного контролю, координація дій спецекспортерів «Укрспецекспортом», об’єктивно склалося так, що неодноразово виникали ситуації конкуренції «між собою». У результаті ймовірні замовники використовували ці моменти, щоб, так би мовити, «розводити» претендентів, і через те, що було кілька пропозицій на одну й ту ж тему, вони домагалися зниження ціни, інших вигод за умовами контрактів, термінами платежів, поставок... Звідси наявність «програшних» тендерів і контрактів. Не на шкоду державі, але й не з бажаним прибутком, який реально можна було б отримати.

— Якщо я правильно зрозуміла, на зовнішньому ринку створилася, м’яко кажучи, безглузда ситуація: кілька державних структур суперничали одна з одною, пропонуючи однакову продукцію за різними цінами. Тобто демпінгували задля корпоративних інтересів на шкоду державі?

— Я не спрощував би ситуацію. Багаторазові пропозиції з одного й того ж питання дають замовнику право великого вибору. Коли всі пропозиції жорстко і централізовано базуються на певних позиціях, картина взаємин інша. Але, на жаль, прагнення виграти у конкурента спонукало всіх учасників робити поступки в цінах, термінах, якості. Більше того, це сіє певний сумбур. Замовник не розуміє: як це так — у держави є офіційний спецекспортер «Укрспецекспорт», а продукцію від імені держави пропонують шість учасників одночасно. Звісно, у замовника виникали сумніви в серйозності і спроможності таких пропозицій. Ось ті причини, котрі лягли в основу указу Президента і стали основою для реорганізації структури компанії.

«Укртехноекспорт» і «Промоборонсервіс» — наші наймолодші, найменші «дочки». Ми впевнені, що без великих витрат їхні повноваження, відповідальність, контракти, проекти, котрі вже у виробництві, головна компанія візьме на себе і, безумовно, виконає.

— Злі язики стверджують, що окрім явних причин є приховані. Начебто одній зі скорочуваних «дочок» не простили вдалого контракту з літаками «Руслан», а інша — взагалі давала такий прибуток, що йшов на користь лише показникам головної компанії. Казали, що обсяг доходу тільки по одній з «дочок» планувався не менш як 100 млн. доларів на рік.

— У цих рішеннях, хочу відразу застерегти, немає ніякої особистісної складової. Що стосується обороту, я хотів би, щоб ви не плутали поняття «доход» і «оборот». Дійсно, такий оборот був задекларований. Насправді ж обсяг товарообороту, я підкреслюю, був у десятки разів скромніший, і це не міняє картини наших показників у цілому. Сумарно це приблизно десята частина обсягів товарообороту нашої компанії. Але при цьому ми не кажемо, що дочірні підприємства були поганими. Нас стало забагато на ринку. Невиправдано багато.

— Що буде з людьми? Скільки з них ви скоротите, хто залишиться?

— Я не готовий сказати, як це виглядатиме у відсотковому співвідношенні, але фахівець без роботи не залишиться. Цінний робітник тільки стілець і стіл поміняє. Він нам потрібен, він справі потрібен. У «Укрспецекспорті» є відділи, котрі спеціалізуються за географічним принципом. Усі фахівці, котрі ведуть контракти, проекти, будуть переведені у відповідні відділи компанії. Наша професія унікальна. Як правило, у ній працюють специ екстра-класу, а це передбачає знання техніки, економіки, іноземних мов, політичної ситуації, особисті контакти, можливості лобіювання інтересів... Я впевнений: жодного професіонала ми не втратимо. Але при кожній «дочці» є бухгалтерія, канцелярія, госпвідділ, секретний відділ тощо. Тут, звісно, чисельність персоналу потрібно мінімізувати, щоб не обтяжувати адміністративно-управлінський апарат. Створено ліквідаційні комісії, котрі очолюють мої заступники. Вони предметно займаються кожною людиною. Ми нікого не хочемо втратити. Але я хотів би підкреслити, що, «всотуючи» в себе два дочірні підприємства, ми беремо на себе всю їхню відповідальність по всіх проектах: минулих, нинішніх, майбутніх.

— Двох компаній уже немає, залишаються ще три дочірні підприємства. Може, варто задля уникнення всього того, що ви перерахували раніше, і їх скоротити — «всотати» й очолити?

— З одного боку, є приклад російських колег: там одна юридична особа «Рособоронекспорт», наділена повноваженнями уряду. У неї немає ніяких «дітей», відповідно, плутанини менше. З іншого боку, я не підходив би до цього питання так радикально. На ринку виникають ситуації, коли є необхідність у пред’явленні іншої юридичної особи. Це пов’язано з тонкими політичними ситуаціями всередині певної країни, її політичними позиціями, взаєминами із сусідами тощо. Коли є можливість маневру — можливість успіху вища.

— То яка оптимальна кількість спецекспортерів?

— Зараз залишилося чотири. Ми думаємо, що буде більше порядку в їхній роботі, що це стане свого роду стимулом, і нинішня реорганізація змусить учасників ринку поводитися стриманіше. Ну, а попрацювавши в такому складі якийсь час, подивимося — оптимальний це варіант чи ні.

— Валерію Миколайовичу, новий рік не за горами. Є досягнення, котрими «Укрспецекспорт» може пишатися?

— Ну, до нового року ще приблизно півтора тижня роботи. Не хочу вам читати політінформацію й розповідати про вплив світових політичних процесів на нашу діяльність. Зараз можу лише сказати, що порівняно з минулим роком компанія збільшила зовнішньоторговельний оборот приблизно на 8—10%. У новому році підіб’ємо підсумки і тоді розповімо про результати.