Валерій Хорошковський: «Причина всьому – усепоглинаюча, системна корупція»

Нині в усіх на язику одне — світова криза, з якою достеменно ніхто не знає, що робити, бо такого масштабного потрясіння економіки давно вже не було. Усі переконані, що за фінансовою кризою обов’язково настане криза виробництва, спад, стагнація і так далі. У руках української митниці — один із датчиків вітчизняної економіки, «градусник» її торговельної температури і, зрозуміло, головне джерело держбюджету. Саме тому нинішній співрозмовник «ДТ» — глава Державної митної служби України Валерій Хорошковський. Не слід забувати, що Валерій Іванович є також екс-міністром економіки і власником одного з найбільших капіталів країни. До нього ми прийшли не тільки по діагноз, а й по рецепти…

— Валерію Івановичу, чи ви вже відчули зниження за обсягом потоку імпорту і як ви прогнозуєте динаміку імпортних потоків?

— Безперечно, ми це відчули. Перші ознаки — зниження обсягу імпорту. І можу сказати, найбільш різкий удар був на початку жовтня. Тепер якраз ситуація трохи вирівнялася. Тому що, насамперед, Національний банк скасував заборону на передоплату імпорту. У момент, коли не було передоплати, взагалі практично все стало. Плюс ситуація поглибилася пертурбаціями з Промінвестбанком: багато імпортерів користувалися його послугами. Відповідно, затрималися митні платежі, і люди просто не могли розраховуватися. Перші два тижні в нас до минулого року було мінус 50 відсотків у тоннах! До кінця місяця ми виходимо приблизно на мінус 15—20 відсотків. Тобто ситуація трохи стабілізується.

— Хочу вам сказати, не лікується це так. Я просто відразу згадую свої дискусії з радою інвесторів, коли ще був міністром. Перше, із чого вони відразу починають посміхатися, — це, коли ти їм починаєш казати: «Ми ухвалили отакий закон, у нас є отака постанова Кабінету міністрів — тепер у нас ідеальний клімат». Вони розпливаються в посмішках і кажуть: «Ви знаєте, нас це взагалі не цікавить. Ми запитаємо у пересічних бізнесменів, як їм живеться, скільки часу реєструється підприємство, як часто приходить податкова, чи платяться хабарі — і для нас це важливіше за всі ваші закони разом узяті».

— Під час «Малого Давоса», який кілька років тому проводився в Києві, привезли керівників трьох найбільших комунікаційних європейських компаній. Одна з них хотіла побудувати тут європейський call-центр. Дві інші — заводи. Усі з тихим смутком поїхали через якийсь період часу. У результаті, сall-центр стоїть в Угорщині, завод у Росії нині добудовується тощо… Тобто ми не вміємо приймати подачі.

— Ми вміємо. Що ми робимо у себе? Боремося за те, щоб в Україні був регіональний центр навчання митників. Це буде один із семи центрів, які існують у світі. Ми будемо фактично закривати половину Східної Європи. Це буде на базі нашої академії. Інший акцент — на бізнесі експрес-перевезень. За його якістю визначають свободу ведення бізнесу в країні. Ми відпрацювали модель спільних дій з учасниками ринку, створили окрему спеціалізовану митницю. Тому що розмитнювати бандероль і вагон — це, даруйте, дві великі різниці. Щиро сподіваюся на позитивний результат.

— У Раді під час обговорення антикризових заходів прозвучала думка про доповнення пакета антикорупційними заходами. Щоб ті кредити, ті гроші, які ми будемо отримувати, захистити від катастрофічних зловживань, які теоретично можуть відбутися. Зокрема прозвучала ідея про скасування Господарського кодексу.

— Це ідея навіть не вчорашнього дня. Вона витає давно. Відмінності між Цивільним і Господарським кодексами дозволяють ухвалювати суперечливі рішення, даючи додаткові лазівки суддям. Гадаю, в якійсь частині допоможе, як один із заходів, але точно не найбільш кардинальний, що врятує нас.

— Сьогодні 90 років комсомолу, якого нема. І на його місці теж нічого нема. Країна взагалі не має свого ідеологічного, пропагандистського обличчя. Ми кажемо про нове покоління, але зрощуємо його за дикоростучим принципом.

— Абсолютно згоден, тільки для цього потрібна одна базова умова — стабільність. Для початку країна має зупинитися, але не в розвитку, а зупинитися з погляду божевілля, постійного сперечання, постійного викидання сенсацій в ефір, обливання одне одного брудом. Нарешті потрібно зрозуміти, що ми живемо не на території, а в єдиному домі. Кожен прагне до внутрішнього, душевного спокою. Тоді країну як мінімум перестане лихоманити. Після цього можна розмірковувати про що завгодно — ідеологію, молодіжні організації, вибудовувати принципи, ставити завдання. Але в рамках браку системи ми будемо фантастами. Це те саме що намагатися бігти в безповітряному просторі.

— Один із ключових заходів, який називався в складі антикризових, — обмежити імпорт. У вас у руках є серйозний інструмент для того, щоб це зробити — так звана митна вартість. Якщо ви вже зуміли уніфікувати підходи в рамках Держмитслужби. Зуміли, до речі?

— Відсотків на 80.

— … тоді ви можете це зробити, піднявши її до якогось певного рівня, вивівши імпорт на той показник, який потрібен державі.

— Митниця не регулює митної вартості. Нам це заборонено і Митним кодексом, і міжнародними угодами. Тарифи встановлено законом. Ми в даному разі виконуємо лише фіскальну функцію. Якщо казати про митну вартість, то вона заявляється декларантом.

— Ви ж можете контролювати її жорсткіше або м’якше?

— Ні, я можу використовувати так званий «6-й метод» — це метод порівнянь, отримання аналогічної інформації. Але я не можу поставити її вище, аніж вона є насправді. Це було б абсурдом. Це перше кардинальне уточнення, яке потрібно зробити. Друге — обмежити імпорт потрібно не способом тарифного регулювання, а тим, про що ми з вами говорили: імпортозаміщення плюс нормальний інвестиційний клімат. Інвесторові комфортніше прийти і побудувати завод, аніж здійснювати поставки. Чому вони цього не роблять? Тому що їм дешевше виробити з дорогою робочою силою навіть у Швейцарії, аніж мати справу з усією кількістю наших чиновників і з непередбачуваною ситуацією.

— Але ж ви самі на початку розмови сказали, що «ми піднімали митну вартість, а потім у якийсь момент часу я зрозумів, що зараз це треба призупинити».

— Бо вона лежала нижче плінтусу. Ринок має бути адаптивним. Різкі дії неприйнятні і призведуть або до відходу в тінь, або до зменшення обсягу продажів. Тільки поступово, тільки акуратно. Ми працюємо з асоціаціями імпортерів. Отримуємо від них реальну інформацію щодо вартості й визначаємо кроки з її досягнення. З однією істотною умовою — обов’язково всіма учасниками ринку.

— Ваше відомство веде експортну статистику теж. Якісь аналітичні викладки робите. Чи справді на сьогодні така катастрофічна ситуація?

— Дуже погана ситуація. З експортом ще гірше, ніж із імпортом.

— Хто падає, крім металургів?

— Усі падають. Целюлозники падають. Хто працює зі склом і керамікою. Реально, ситуація нехороша.

— На якому напрямі йдуть найбільші втрати: Захід—Україна чи Росія—Україна?

— Якщо з погляду експорту, то, швидше за все, по Заходу обсяг падає відчутніше. Якщо говорити про Росію, то падіння відбувається, але меншою мірою.

— Скільки відсотків від загальних надходжень у дохідну частину бюджету ви повинні давати?

— Раніше ГТС давала сорок відсотків. А нині — близько шістдесяти.

— Ви зможете виконати розпорядження на наступний рік?

— 117 мільярдів? Навіть при тенденціях цього місяця — так.

— А якщо тенденції погіршаться?

— Ми це вже обговорювали. Зараз неможливо планувати. Істотним стабілізуючим чинником стане кредит МВФ. Це початок. Це стимул віри, що не все так зле. Друге — це здатність підтримувати курс, третє — можливість допомогти банківській системі. У тому числі одержавлювати її на випадок крайньої необхідності.

— Вам ця ідея подобається?

— Я до неї ставлюся абсолютно спокійно. Єдине, у що я не вірю, то це в те, що держава — добрий управлінець. Однак на прикладі Ексім-банку ми бачимо, що не все так зле. Він розвивається нормально, стабільно. Це нормальний комерційний банк. Я змінив би принцип формування наглядової ради, тому що там багато політиків, а потрібні професіонали, адже обсяг повноважень повинен відповідати обсягу відповідальності. Принаймні цим принципом я сам завжди керуюся.