УРЯД РЕФОРМАТОРІВ ПОСАДИЛИ... ЗА ПАРТИ

Винуватцем такого справжнього «неподобства» став Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ). За допомогою партнерів — Канадського агентства міжнародного розвитку (CIDA), Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) і Центру адміністративної реформи — йому вдалося заснувати проект «Створення груп аналізу політики й центру інформаційних ресурсів в уряді України». Проект став результатом спільної ініціативи МФВ, Міжнародного центру перспективних досліджень й Інституту відкритого суспільства. У результаті ось уже близько року весь наш уряд реформаторів на чолі з прем’єром Віктором Ющенком проходить курс лікнепу, спеціально призначений для чиновників найвищого рангу. Принаймні про це 2 квітня на презентації проекту заявив виконавчий директор МФВ Євген Бистрицький.

Водночас, судячи з запевнень урядового секретаря Віктора Лисицького, силоміць за парти нікого не садили. Усе відбувалося з точністю до навпаки: серед урядових чиновників довелося навіть проводити конкурсний відбір (як це важко уявити — конкурс у Кабміні!), бо спочатку на 49 навчальних місць претендувало 120 кандидатур. Заслуговує на увагу і ще один нюанс: реформаторів навчали не через те, що їх такими вважають, а тому, що вони просто не відмовилися від відповідної пропозиції. Пан Бистрицький клятвено запевняв на презентації, що таку саму можливість мали й попередні команди Кабміну. Отже, не визнали за потрібне. Намагалися справитися з державними віжками, використовуючи лише старий адміністративно-командний багаж.

Навіть при тому, що реформи в державі пробуксовують, навряд чи хтось заперечуватиме, що часи таки змінилися. Принаймні монополія державної власності й усеосяжний контроль держави над використанням ресурсів канули в Лету. На зміну прийшла економіка, у якій превалюють приватні інтереси. Використання старих методів в економіці з новою структурою створює ситуацію, коли найщиріші наміри й зусилля політичних лідерів і посадовців приводять до вельми посередніх результатів. Ось цього донорам проекту, схоже, хотілося б уникнути. Принаймні грошей на це вони не шкодували — тільки фонд «Відродження» виділив 235 тис. доларів, які буде витрачено в Україні, ще близько 300 тис. «зелених» його партнери спрямували на оплату послуг іноземних консультантів.

Кошти повинні забезпечити досягнення головної мети проекту — підготовку урядових аналітиків. У рамках проекту створено вісім груп: стратегічного планування, регламенту роботи КМУ й по дві групи, що спеціалізуватимуться на соціальній, інвестиційній, економічній політиці.

Учасники проекту ознайомляться зі світовим досвідом підготовки й ухвалення урядових рішень, навчаться аналізувати державну політику й виносити обгрунтовані рішення. При цьому навчання відбувається безпосередньо на робочих місцях із максимальним наближенням до щоденної практики. Навчальні семінари розробляються відповідно до потреб, визначених секретаріатом Кабміну. Перед західними консультантами стоїть завдання передавати свій досвід, а не просто допомогти в підготовці того чи іншого документа чи в розв’язанні певної проблеми.

Практика показує, що навіть корисні поради іноземних консультантів часто залишаються нереалізованими лише тому, що немає кому їх реалізовувати. Зате тепер шанс, кажуть, з’являється. Тим паче що з розширенням проекту учнями не побояться стати й фахівці адміністрації Президента, Мінекономіки, Мінфіну. Дуже ймовірно, що цей список і далі розширюватиметься. Передбачається, що в перспективі проект ощасливить собою регіони. Тоді, завдяки зусиллям іноземних фахівців, вітчизняні бюрократи-випускники, по-перше, опанують навички аналізу, точне виділення проблем державної політики й пошук шляхів їх розв’язання. Покажуть, як і де шукати допомогу, замовляти необхідні дослідження.

По-друге, засвоять стратегічне планування. Їм доведеться опанувати науку виявлення причинно-наслідкових зв’язків і формування на цій основі стратегії ліквідації вузьких місць.

По-третє, декому доведеться змиритися з колегіальним підходом у прийнятті рішень і підготовці документів. Бо під час відкритого обговорення різними органами державної виконавчої влади підготовлюваних аналітичних матеріалів удасться серйозно підвищити їхню якість.

Усе правильно, незрозуміло одне: що, усього цього не знали чи не вміли попередні уряди? Адже для професіонала все перераховане вище не що інше, як ази. Яким же чином тоді керували багатостраждальною державою та керують досі? А можливо, і не було ніякого керівництва?..