«УКРАЇНЦІ НЕ НАЗИВАЮТЬ НАС ТЕРОРИСТАМИ»

На Сході базар — місце, де можна не лише дізнатися останні новини, а й відчути настрої людей, почути, що вони думають про останні події в країні та світі. А якщо ти хочеш довідатися про умонастрої афганців, котрі живуть у Києві, то саме час навідатись на Троєщинський ринок, де колишні партпрацівники, військовики та співробітники спецслужб, які утворюють нечисельну афганську общину, стоять біля прилавків і торгують заморськими й українськими товарами.

Небагато тих, хто залишив свою країну десятиліття тому, палають бажанням повернутися назад, до Афганістану. Ця країна сьогодні стала для них якщо не чужою, то принаймні ворожою: таліби, прийшовши до влади, точнісінько так само, як і десять років тому моджахеди, не дуже пошановують колишніх функціонерів Демократичної Республіки Афганістан. І для багатьох із них повернення на батьківщину означає підписання собі смертного вироку.

Але останніми днями вони всідаються перед телевізорів, щоб усією родиною дивитися і слухати новини про свою країну, яку «прасують» англо-американські бомбардувальники. Турбує їх більше не той факт, що Сполучені Штати й Великобританія здійснюють воєнну операцію проти Афганістану, де при владі їхні вороги — таліби, а те, що жертвами повітряних нальотів можуть стати їхні численні родичі.

Родичі і минуле — лише це позв’язує їх із колишньою батьківщиною. А саму воєнну операцію союзників ті афганці, котрі вирішили облаштуватися в Україні, розглядають як боротьбу з режимом талібів та організацією «Аль-Каїда», що їх вони ототожнюють із тероризмом, але не як боротьбу з ісламом.

Такі настрої характеризують не лише членів афганської общини Києва. Їхні арабські одновірці-мусульмани, приїжджаючи в Україну по освіту, переважно вважають так само. Принаймні так вони кажуть журналістам. На думку інших, ця війна не проти Афганістану і не проти терористів. Просто Сполучені Штати вкотре вирішують свої геополітичні завдання, скориставшись подіями 11 вересня.

Терористичні акти в Америці багато наших співрозмовників коментують значно щиріше, говорячи про свою нелюбов до Америки. Так, пояснюють вони, нам жаль людей, які загинули, але Сполучені Штати занадто часто втручалися у внутрішні справи інших країн і диктували свої умови, аби це могло минутися безслідно. «Америка проводила політику подвійних стандартів. Вона займалася тероризмом на рівні держави, бомблячи Ірак, Лівію, організовуючи перевороти в Чилі й на Кубі. Тому не випадково її піддано терористичному акту», — вважає лікар-офтальмолог Хасан.

У розмовах араби часто повторюють, що Штати, не надавши світові переконливих доказів вини бін Ладена, знову роблять помилку, піддаючи Афганістан бомбардуванням. Та й сам цей спосіб боротьби з терористами багатьма не сприймається: вважають, що це не по-чоловічому.

Ісламський слід у терористичних актах і бурхлива радість у багатьох ісламських країнах після 11 вересня викликали в Штатах хвилю антиарабських і антимусульманских настроїв. Стосовно України, то араби, з якими розмовляв автор цих рядків, не помітили, щоб люди стали інакше до них ставитися. «Нічого не змінилося. Ми не відчули до себе зміни ставлення ані з боку правоохоронних органів, ані з боку рядових українців. Документів не стали перевіряти частіше, а українці не кричать нам, що ми терористи», — сказав ліванець Халіль, який ось уже понад десять років живе в Києві.

Більше того, один з арабів розповів, як невдовзі після теракту в Сполучених Штатах одна з українок, почувши арабську мову, підійшла до нього і сказала «Молодці!», чим його дуже здивувала.

Правда, араби — ліванці, йорданці, палестинці — зазначають, що тепер в українських посольствах, які містяться в арабських країнах, пожорсткішала процедура видання віз. Утім, додавали вони, це звичайне явище, і Україна тут не відрізняється від інших країн.

Проте в Україні дуже багатьох лякає чинник ісламського радикалізму. Оголошення бін Ладеном джихаду проти Заходу, бомбардування Штатами Афганістану, очікувана хвиля афганських біженців наштовхують деяких політологів, передусім російських, на думку, що вже найближчим часом в Україні слід очікувати радикалізації мусульман. Але наскільки серед арабів, котрі живуть в Україні, поширені ідеї ісламського радикалізму?

Самі араби запевняють, що серед них дуже мало радикалів. «Звісно, як і в будь-якому іншому суспільстві, серед арабів є радикали, проте вони становлять незначний відсоток населення», — каже президент «Арабського дому» Салах Закут.

«Я не вважаю, що ті, хто приїхав сюди, в Україну, учитися або заробляти гроші, готові залишити все й поїхати в Афганістан, щоб воювати», — сказав один з наших співрозмовників, зазначивши, що дехто байдуже спостерігає за останніми подіями. Тим більше, як зізнаються в розмовах араби й афганці, вони не надто шанують бін Ладена. «Так, я не люблю Америку, але я й не палаю любов’ю до бін Ладена», — ця думка повторювалася в різних варіаціях під час різних розмов. Так само як і інша: «Якщо хтось і поїде воювати до Афганістану, то не через симпатію до бін Ладена, а через нелюбов до Америки».

Втім, на переконання багатьох освічених мусульман, які живуть в Україні, терорист №1 не є тим авторитетом, слово якого може підняти на війну з Америкою та Заходом правовірних. Багато хто не сприймає його поглядів і методів боротьби. «Бін Ладен не мав права оголошувати джихад», — каже один із моїх співрозмовників, стверджуючи, що його думку поділяють багато арабів. Та й сам режим талібів, фанатичний і непримиренний, не викликає симпатії в багатьох мусульман, особливо в тих, хто тривалий час прожив або на Заході, або в пострадянських країнах.

«Якби ісламський світ вважав талібів своїми, він уже давно визнав би їхній режим. А так донедавна їх визнавали лише три країни — Пакистан, Саудівська Аравія й Об’єднані Арабські Емірати», — сказав один з арабів, відповідаючи на запитання, як мусульмани й керівники ісламських держав сприймають режим талібів.

Проте, визнають араби, їхнє ставлення до подій зміниться, якщо Сполучені Штати і їхні союзники вирішать розширити антитерористичну операцію й почнуть бомбити інші ісламські країни, на території яких або ховаються терористи, або перебувають екстремістські організації. Про те, що такі плани виношують в американській адміністрації, неодноразово заявляли представники Білого дому. «Ви знаєте, що на території Лівану перебуває «Хізболла»? Отож, якщо американці почнуть бомбити Південний Ліван, я повернуся на свою батьківщину, щоб воювати», — каже Халіль.