Українська економіка в міжнародному контексті: проблеми та виклики

Суспільству доведеться адаптуватися до нових цінових умов, що їх диктують зовнішні чинники.

Останнім часом дуже багато говорять про вплив світогосподарських процесів на економіку України. При цьому існує дві крайні думки в оцінці такого впливу. З одного боку, стверджують, що економіка України практично не зазнає такого впливу, а тому відповідні економічні здобутки та негаразди визначаються винятково внутрішніми чинниками, зокрема політикою уряду. З іншого — досить часто можна почути, що саме зовнішньоекономічна кон’юнктура визначає динаміку соціально-економічного розвитку України, а тому влада не може однозначно записати на свій рахунок відповідні досягнення або нести безпосередню відповідальність за очевидні економічні прорахунки.

На мою думку, така ситуація пояснюється двома обставинами: нерозумінням механізмів впливу світогосподарських процесів на українську економіку та недостатнім усвідомленням того, що Україна не є чимось унікальним в економічному сенсі, а тому українські економічні процеси багато в чому подібні до тих, які відбуваються в інших країнах. Якщо говорити просто, то українські політики (та й суспільство загалом) сьогодні мають розглядати ситуацію в Україні в контексті сучасних світогосподарських процесів.

Такий підхід на практиці означає дуже прості речі. По-перше, реалістичну оцінку динаміки світових цін на окремих товарних ринках, які мають надзвичайно важливе значення для України. Адекватне розуміння такої динаміки потрібне для формулювання правильної економічної політики.

По-друге, аналіз економічних процесів у різних країнах світу дає можливість встановити загальні закономірності таких процесів і визначити ті виклики, які можна вважати більш-менш спільними для певних груп країн.

По-третє, розуміння динаміки цін і характеру викликів допомагає чітко ідентифікувати проблеми та шляхи їх подолання.

Світова економіка вступила в нову епоху надвисоких цін на нафту

Що стосується сучасних тенденцій на світових товарних ринках, то насамперед слід зазначити досить стрімке зростання цін на нафту протягом останніх двох років. Так, якщо у грудні 2006-го барель сирої нафти Europe Brent коштував у середньому 65,47 дол., то вже у липні 2007 року ціна сягнула 76,93 дол., а на початку 2008-го перевищила ціновий поріг у 100 дол.
І вже 18 березня 2008 року ціна досягла 105,35 дол. за барель. Та­ка ж тенденція характерна й для наф­ти сорту Mediterranean Russian Urals: 14 березня ціна на неї перетнула позначку 100 дол. і досягла 103,39 дол. за барель. І хоча відтоді ціна за барель опускалася і нижче 100 дол., загалом зрозуміло, що світова економіка вступила в якісно нову епоху, коли ціни на нафту вийшли на якісно новий рівень.

Зрозуміло, що першими такого впливу зазнають нетто-імпортери, зокрема й Україна. До речі, російські нафта та нафтопродукти подорожчають на українському ринку ще й тому, що з 1 квітня експортне мито на нафту та нафтопродукти походженням із Росії становить також рекордну величину, а саме: на нафту — 340,1 дол. за тонну, на світлі нафтопродукти — 241,4 дол., на темні нафтопродукти — 130,1 дол. за тонну. До речі, уряд РФ переглядає експортні мита на нафту кожні два місяці залежно від ціни на російську нафту на світових ринках, тому що більше зростатиме світова ціна на нафту, то вищим буде експорт­не мито. Зазначимо також, що такий підхід суперечить логіці режиму вільної торгівлі між Україною та Росією, але то вже інша історія.

За минулий рік світові ціни на продовольство збільшилися на 40%

Іншою важливою тенденцією є стрімке зростання цін на продукти харчування по всьому світу. За даними ФАО, лише протягом 2007 року світові ціни підвищилися майже на 40%. При цьому з початку нинішнього року зростання цін прискорилося. За даними МВФ, у лютому 2008-го ціни на продовольчі товари збільшилися на 39,1% порівняно з відповідним періодом минулого року. Це найвищий показник зростання за останнє десятиріччя.

На цьому явищі слід зупинитися детальніше, оскільки процес стрімкого подорожчання цієї товарної групи є відносно новим, до того ж прискорення інфляційних процесів у ЄС, країнах СНД прямо пов’язаний із динамікою цін на продовольчі товари.

Особливість сучасного моменту — це різке, практично одночасне зростання цін на основні продукти харчування в більшості країн, хоча і різною мірою. Так, у США ціни на продукти харчування підвищилися за останній рік на 4%, ця тенденція збережеться і поточного року. Цей рівень зростання цін є найвищим, починаючи з 1990 року.

Дані табл. 1 свідчать про зростання світових цін на значну кількість продовольчих товарів, у тому числі й тих, які виробляє та споживає Україна. При цьому слід також пам’ятати, що ціни можуть сильно коливатися від року до року, але загалом вартість продовольства зростає. Також зазначимо, що протягом останніх років масштаби виробництва зернових суттєво не змінювалися, тоді як попит зростав, у тому числі за рахунок використання накопичених у минулі роки запасів (табл. 2).

Серед основних чинників високих цін на сільськогосподарську продукцію можна виокремити поточні причини (посухи та зменшення запасів) і причини структурного характеру.

Серед причин структурного плану слід передусім назвати подорожчання нафти та нафтопродуктів, що зумовлює зростання витрат сільськогосподарського виробництва (вартість добрив, вартість виробництва сільськогосподарських культур, вартість транспортування, вартість виробництва продуктів харчування). Так, за деякими даними, рекордна динаміка нафтових цін призвела до того, що вартість добрив і перевезень великих партій товарів (bulk commodities) зросла в 2007-му на 80% порівняно з попереднім роком.

Очевидно, що ця тенденція вже присутня в Україні, а в подальшому роль «нафтового» чинника лише зростатиме.

Подорожчання нафти та нафто­продуктів призводить до зростання попиту на біопаливо та, відповідно, на сировину для його виробництва. За даними ФАО, очікується, що цей процес стосуватиметься передусім зернових (пшениця), насіння олійних культур, цукру і рослинних олій. Очікується, що протягом наступного десятиріччя значні обсяги кукурудзи в США, пшениці та насіння ріпаку в Європі, цукру в Бразилії використовуватимуть для виробництва етанолу та біопалива. Такий попит прямо впливатиме на ціни на перелічені культури та опосередковано — через ціни на фураж — на ціни продукції тваринництва і птахівництва.

Окремо слід зазначити, що високі ціни на нафту також зумовили появу спеціальної політики стимулювання виробницт­ва біопалива. Реакція з боку виробників на досить сильні фінансові стимули не забарилася. За даними Світового банку, сьогодні в США 20% кукурудзи використовується для виробництва біопалива, тоді як в Євросоюзі на ці ж цілі йде 68% рослинної олії.

Для України це означає нові можливості для розвитку сільськогосподарського виробництва, в тому числі за рахунок залучення іноземного капіталу. Але з іншого боку, у разі виникнення якихось серйозних проблем Україні буде досить важко придбати значні обсяги відповідних товарів (зернових) на світовому ринку за прийнятною ціною.

Серед структурних чинників слід також назвати різке зростання попиту на продукти харчування з боку таких країн, як Китай та Індія, особливо на м’ясо і молоко. Це, в свою чергу, призводить до зростання ціни на фураж (кормове зерно) для відгодівлі худоби. В Китаї споживання м’яса на душу населення зросло на 150% порівняно з 1980 роком, а ціна свинини за минулий рік збільшилася на 58%. До речі, протягом останніх десяти років саме на Китай припало майже 40% приросту світового споживання м’яса та сої.

Попит на продукти харчування характеризується досить високою чутливістю до динаміки доходів. Тому збільшення доходів населення у Росії, Україні та інших країнах прямо трансформується у зростання споживання, зокрема продуктів харчування з високим вмістом доданої вартості (м’ясо та молочні продукти). Ця закономірність повною мірою характерна й для України, що відображається у підвищенні цін на відповідні товари продовольчої групи.

Сьогодні є підстави говорити про те, що світове виробництво зернових може відчутно зрости в 2008 році за рахунок розширення посівів озимих в Європі і США та, відповідно, за більш-менш сприятливих погодних умов. Але за прогнозами ФАО, протягом наступних десяти років ціни на продукти харчування якщо й не зростатимуть, все одно залишатимуться на досить високому рівні.

Станом на грудень 2007 року 37 країн світу (йдеться переважно про слаборозвинені країни, які є в основному нетто-імпортерами продуктів харчування) реально стикнулися з продовольчою кризою, причому 20 з них були змушені вдатися до тих чи інших інструментів контролю за цінами на продукти харчування. На практиці це означає, що продовольча допомога з боку міжнародної спільноти набуває нового змісту, коли за певних умов продукти харчування можуть стати таким само інструментом зовнішньої політики, як і нафта.

Заради справедливості слід зазначити, що таке різке зростання цін мало місце щонайменше двічі — в 70-х і в середині 90-х років минулого століття. І тоді також висловлювалася тривога в зв’язку з тим, що пропозиція відстає від потреб, але через певний час пропозиція зросла і ситуація більш-менш вирівнялася.

Шанс для України реалізувати аграрний потенціал

Збільшення попиту та цін на сільськогосподарські продукти через певний період часу викликає зростання пропозиції. Це означає, що в середньо- і довгостроковій перспективі Україна, як і інші виробники продукції сільського господарства, може та повинна скористатися такою ситуацію, аби якнайповніше реалізувати свій аграрний потенціал та задовольнити власні потреби. Очевидно, що збільшення продуктивності сільськогосподарського виробництва матиме в тому числі і певний антиінфляційний ефект.

Однак при цьому слід звернути увагу на дві важливі обставини. Перша — період пристосування пропозиції до нових умов може виявитися досить тривалим. Тому ціни на продукти харчування в короткостроковій перспективі зростатимуть. Звідси випливає друга обставина: протягом цього часу доведеться стикнутися з певними соціальними та економічними проблемами, серед яких слід назвати продовження зростання цін тощо.

За умов збільшення цін на продукти харчування в світі Україна має обмежені можливості радикально протидіяти ціновій динаміці на внутрішньому ринку за рахунок масованого дешевого імпорту відповідних товарів. Тому суспільству доведеться адаптуватися до нових цінових умов. До речі, це ж стосується й цін на нафту та нафто­продукти.

Водночас уряд не може залишатись осторонь цих процесів. Очевидно, що реалізація сільськогосподарського потенціалу України потребує досить серйозних реформ, про які написано дуже багато, але результати яких зможуть виявитися лише в середньостроковому періоді.

З іншого боку, необхідно реформувати систему соціального захисту населення з тим, щоб реально допомогти найбіднішим верствам, відмовившись від спокуси впливати на ціни на всі продовольчі товари, в тому числі й адміністративними заходами.

Бюджет-2008 краще не чіпати

За таких умов політика протидії інфляції набуває нового змісту. По-перше, слід реалістично аналізувати інфляційну динаміку (її внутрішні та зовнішні причини), беручи до уваги всі пов’язані з цим процесом проблеми, але уникаючи при цьому апокаліптичних оцінок. Боротьбу з інфляцією треба вивести за межі політичних дискусій, об’єднавши для цього не тільки всі гілки влади, а й політичні сили.

По-друге, вища відповідальність політиків перед суспільством має полягати у відмові в поточному році переглядати бюджет-2008, аби уникнути роздування його видаткової частини за рахунок різного роду досить витратних соціально-економічних проектів. В іншому разі ми ризикуємо розкрутити спіраль «інфляція — виплати — інфляція». В подальшому може йтися про узгоджені дії щодо боротьби з інфляцією.

У середньо- та довгостроковій перспективі адаптація економіки України до зазначених світогосподарських тенденцій потребує гли­боких інституційних і структурних реформ, адже, як свідчить світовий досвід, саме країни — успішні реформатори мають значно більше шансів мінімізувати негативний вплив зовнішнього економічного середовища та, водночас, вельми ефективно скористатися тими мож­ливостями, які надає світове господарство.