Україна vs Росія: раунд перший — розвідка боєм

Помиляються ті, хто вважає, що Міжнародний суд ООН приймає рішення роками. Інколи судді бувають досить оперативними.

Як, наприклад, у процесі "Україна проти Росії", в якому Київ обвинувачує Москву в порушенні Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Всього лише через місяць після того, як у Гаазі українська делегація звернулася до суду з клопотанням застосувати тимчасові заходи, той оголосив свій вердикт. Для України він виявився досить сприятливим.

Київ така швидкість ухвалення рішення неабияк здивувала: за найоптимістичнішими прогнозами, його очікували тільки на початку травня. Схоже, що 16 суддів не дуже довго сперечалися й дійшли згоди буквально одразу після усних слухань, які відбулися на початку березня.

Нагадаємо: тимчасові заходи, про які клопотав Київ, такі. Україна просила суд зобов'язати РФ утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити предмет спору; належно контролювати російсько-український кордон з метою припинення поставок зброї; припинити й запобігати поставкам грошей або зброї групам, котрі здійснюють терористичні атаки; вжити всіх можливих заходів для впливу на групи, які вона підтримує, щоб запобігти здійсненню ними терористичних атак проти цивільного населення; утримуватися від будь-яких заходів расової або етнічної дискримінації у Криму; дозволити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу; припинити насильницькі викрадення представників кримськотатарського народу; припинити обмеження освіти українською мовою.

До останнього моменту рішення суду було невідоме. МС ООН міг схвалити застосування тимчасових заходів, але міг і відмовити. При цьому в Києві розуміли: ухвалюючи рішення щодо тимчасових заходів, суд не стане однозначно на чийсь бік. І, знаючи консервативний характер суду, були готові до того, що МС ООН змінюватиме формулювання нашого клопотання.

Простір для припущень був неосяжний. Приводів до тривог також не бракувало. Адже, хоча прохання про застосування тимчасових заходів є попереднім питанням для МС ООН і, незалежно від рішення, суд продовжить розгляд справи, - вердикт для Києва дуже важливий. І з психологічної точки зору, і з політичної, і з юридичної.

По-перше, прийняття тимчасових заходів - спроба юридичними засобами стабілізувати ситуацію не тільки в Криму, де постійно порушуються права кримських татар і українців, а й у Донбасі, де тривають воєнні дії, а Росія й далі забезпечує проросійських бойовиків зброєю.

По-друге, рішення щодо тимчасових заходів для Києва важливе з погляду вироблення й реалізації тактики в подальшому судовому процесі. До кінця року українська сторона має подати суду свій меморандум (так називається позовна заява) у справі про порушення Росією Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Цей документ українська делегація та її юридичні радники з Covington & Burling коригуватимуть з урахуванням рішення суду щодо тимчасових заходів.

По-третє, рішення щодо тимчасових заходів - тест на прогресивність членів МС ООН, демонстрація того, чи вони вузько трактуватимуть положення двох конвенцій, чи широко. Вузьке трактування й відмова в застосуванні тимчасових заходів стали б для України поганим сигналом, а для Росії, яка зробила ставку на розвал процесу і добивається, аби суд визнав відсутність своєї юрисдикції у справі, - подарунком.

Зазначимо, що на цьому етапі Київ також може вперше оцінити стратегію Росії в суді. Крім заперечення очевидних фактів, російська команда сфокусувалася на юридичних тонкощах: не заперечуючи поставки "Бука" в Україну, її адвокати заявляють, що доказів навмисного пострілу в МН17 з метою вбивства цивільних осіб немає.

Стоси фотографій та гучні заяви російських представників про "неонацистський державний переворот у Києві" підтверджують, що альтернативна реальність агресивно нав'язуватиметься й суддям. Результатом цього може стати й подача зустрічного позову Росією, в якому будуть описані "розіп'яті хлопчики" та інші "звірства хунти".

У цій ситуації вкрай важливо враховувати, що якщо Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації суд уже застосовував, то справу щодо порушення Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму - розглядає вперше. Цей факт, як і те, що в порушенні Конвенції обвинувачується Росія, міг стати для суду серйозним стримуючим чинником в ухваленні рішення про тимчасові заходи, зробивши його дуже обережним у своїх висновках.

По-четверте, рішення про тимчасові заходи має велике психологічне, емоційне значення для українців. Відмова суду задовольнити наше прохання або навіть його частину сприймалася б українським суспільством як "зрада" й ілюстрація непрофесіоналізму української делегації та її юридичних радників. Це посилило б і політичний, і психологічний тиск на членів української делегації.

Невизначеність із рішенням і невиправдано завищені очікування українського суспільства від вердикту суду, що розглядає справу "Україна проти Росії", посилювали нервозність у Києві. Тут тримали схрещені пальці і, закликаючи не драматизувати ситуацію, прораховували всілякі варіанти.

На величезне полегшення Києва, 19 квітня Міжнародний суд ООН вжив тимчасових заходів. Як і прогнозувалося, не всі прохання було задоволено. Проте судді прийняли принципові рішення. Які, зважаючи на все, стали для росіян прикрою несподіванкою. Принаймні російська делегація, прослухавши рішення міжнародних суддів, залишила зал засідання без коментарів. Українську ж дипломатію вердикт надихнув.

По-перше, хоча на цьому етапі МС ООН не говорить про свою юрисдикцію у справі "Україна проти Росії", суд визнав свою первинну (prima facie) юрисдикцію щодо обох Конвенцій - і щодо расової дискримінації, і про боротьбу з фінансуванням тероризму. Інакше кажучи, суд, не заглиблюючись докладно в процес, вважає, що має право й підстави розглядати справу "Україна проти Росії".

Погодимося з українськими дипломатами: для нас, українців, це рішення - серйозна перемога, особливо з урахуванням того, що Міжнародний суд уперше розглядає застосування Конвенції про фінансування тероризму. Багато хто сумнівався, що суд визнає первинну юрисдикцію стосовно неї. І вкрай важливо, що суд визнав: Україна виконала досудові процедури за цією конвенцією.

По-друге, суд дійшов висновку, що "кримські татари й етнічні українці у Криму залишаються уразливими". Тому він погодився на запровадження тимчасових заходів проти РФ для захисту національних меншин у Криму й зобов'язав Росію: а) утриматися від обмежень щодо кримських татар на представництво власних інтересів, включно з відновленням діяльності Меджлісу; б) забезпечити ведення навчання українською мовою.

Для України це рішення вкрай принципове, оскільки МС ООН звернувся з вимогою не до двох сторін, а тільки до Росії. Крім того, у своєму рішенні судді оперують не абстрактним терміном "етнічні групи", а конкретно говорять про українців і кримських татарах. Нарешті, МС ООН фактично визнав Меджліс легітимним представником кримських татар.

Обов'язковість рішення суду має для Кремля негативні політичні наслідки. Якщо Москва відмовиться виконувати рішення МС ООН, то це стане для Києва додатковим аргументом у його зусиллях зберегти міжнародні санкції проти РФ, яка ігнорує міжнародне право.

По-третє, МС ООН зобов'язав Україну і Росію повністю виконувати всі положення досягнутих у Мінську домовленостей, також заявивши, що "обидві сторони мають утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення ситуації". На думку українських юристів-міжнародників, "це означає, що і Україні, і Росії заборонено будь-які дії, які можуть розглядатися як порушення конвенцій. У тому числі і Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, і Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації".

Голова української делегації, заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль зазначає, що "в цьому питанні суд використав логіку України стосовно сумісності судового процесу і Мінського процесу".

До плюсів також можна зарахувати й те, що не було сказано у рішенні стосовно тимчасових заходів про добровольчі батальйони, які брали участь у бойових діях на Сході України. Проте до мінусів же рішення суду слід зарахувати відмову МС ООН застосувати до Росії тимчасові заходи на підставі Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Аргументовано це було тим, що Україні необхідно довести, що запитані тимчасові заходи мають зупинити заподіяння непоправної шкоди, а також навмисність дій держави - сторони конвенції, однак цієї вимоги не було виконано.

Але для України значно важливіше те, що суд оголосив свою первинну юрисдикцію стосовно Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, визнавши: надані Україною факти підпадають під дію документа. При цьому МС ООН не поставив під сумнів факт поставок Росією зброї. Суду просто забракнуло доказів того, що факт цих поставок зброї й атаки на цивільних осіб та об'єкти об'єднані єдиним наміром і, відповідно, підпадають під визначення тероризму, дане в Конвенції.

А в цьому документі, на що звертає увагу російський спеціаліст із міжнародного права Володимир Гладишев, записано: тероризм - це не проста дія, що призвела до загибелі людей, до загрози їхньому життю, але це дія, яка: а) вчинена з наміром; б) спрямована на те, щоб примусити уряд держави вжити певних дій.

Що ж, Києву вказали на його слабкі місця. І тепер йому треба буде на етапі подачі меморандуму більш аргументовано обґрунтувати свою позицію, надавши відповідні факти і докази.

Приймаючи рішення щодо тимчасових заходів, судді одночасно склали і перший тест на прогресивність. Ряд юристів-міжнародників, у тому числі й російських, оцінюють їхні дії навіть як революційні: суд дав широке тлумачення своїх повноважень стосовно цих двох конвенцій. А проти цього заперечувала Росія. Погодимося з Оленою Зеркаль: "З урахуванням того, що це перше рішення суду щодо цієї конвенції (про фінансування тероризму. - В.К.), ми маємо дуже конструктивний підхід суду".

Так, судді були обережні в ухваленні рішення щодо тимчасових заходів у рамках Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Але під час голосування з окремих пунктів тимчасових заходів Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації вони були одностайні.

Так, під час голосування з питання про відновлення діяльності Меджлісу 13 суддів проголосували "за" і тільки троє - "проти" (росіянин Леонід Скотніков, словак Петер Томка і китаянка Ці Ханьцінь. До речі , Л.Скотніков і П.Томка також брали участь і в процесі "Грузія проти Росії", де, в остаточному підсумку, МС ООН відмовився визнати свою юрисдикцію). Зате одноголосно члени суду проголосували за вимогу до Росії забезпечити ведення навчання українською мовою в Криму і заклик до Москви й Києва утримуватися від кроків, здатних погіршити ситуацію на Сході України.

Що ж стосується голосування щодо первинної юрисдикції стосовно двох Конвенцій - про боротьбу з фінансуванням тероризму і про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, то результати не були оприлюднені. Лише представник Росії Л.Скотніков, висловлюючи особливу думку, говорив про відсутність prima facie юрисдикції суду щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Перший раунд у Гаазі залишився за Україною. Але цей результат треба оцінювати без ейфорії, що завжди приходить після перемоги. Усні слухання та ухвалення рішення щодо тимчасових заходів - розвідка боєм, яка виявила слабкі сторони як Росії, так і України.

Повторимо: озвучене судом проміжне рішення жодним чином не гарантує прийняття МС ООН рішення про свою юрисдикцію у справі "Україна проти Росії". І треба бути готовими до того, що через рік-два суд може визнати свою юрисдикцію щодо Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації і не визнати - щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Або навпаки. Вся юридична війна ще попереду.

Показова справа "Грузія проти Росії", коли грузини обвинуватили Москву в порушенні Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. МС ООН ухвалив застосувати тимчасові заходи й визнав свою первинну юрисдикцію. Але у 2011 р. відмовив Тбілісі, оскільки суд вирішив, що не має юрисдикції щодо цієї справи.

Важливо пам'ятати: мало виграти битву. Головне - перемогти у війні.