Україна vs Росія: перший позов

Україна подала перший позов проти Російської Федерації до міжнародного суду. Після тривалої паузи, що переривалася обіцянками звернутися до суду, Петро Порошенко все ж таки ухвалив політичне рішення.

Минулого вівторка за його дорученням очільник українського зовнішньополітичного відомства Павло Клімкін і заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль підписали повідомлення про арбітраж відповідно до Конвенції ООН з морського права.

DT.UA зустрілося з Оленою Зеркаль, щоб дізнатися, які цілі ставить перед собою Київ, звертаючись до арбітражу, якими будуть подальші кроки української держави в рамках Конвенції ООН з морського права, і як справи з підготовкою наступних позовів до Росії.

- Олено Володимирівно, чому Україна раніше не передала Росії повідомлення про арбітраж? Адже в Києві були готові відправити позов іще півроку тому.

- Підготовча робота щодо позовної заяви розпочалася ще в 2014 р. За кожним фактом порушення положень Конвенції ООН з морського права МЗС України заявляло ноту протесту і обґрунтовувало його. У тому числі й щодо будівництва мосту через Керченську протоку, захоплених українських бурових вишок, розробки росіянами Одеського та Безіменного газових родовищ, розливу нафти в районі Севастополя, незаконного вилову риби й дослідження археологічної підводної спадщини Чорного моря. Усього було відправлено шість нот.

На досудовій стадії у нас не було необхідності проводити переговори по суті претензій. Конвенція передбачає обов'язок сторін обговорити прийнятний механізм вирішення спору. Українська сторона це зробила: 11 серпня в Мінську відбулися консультації, на яких ми заявили, що в даному випадку не вважаємо переговори ефективним механізмом і, відповідно, для належного вирішення спору звернемося до арбітражу. Крім того, ми надали російській стороні розширену інформацію про те, що відбувається незаконно, які статті Конвенції порушила Російська Федерація.

Наприклад, ми говорили про розробку росіянами нафтогазових родовищ в українській акваторії, що прилягає до Кримського півострова. Крім того, ми розповіли про негативний вплив на навколишнє середовище й екологію Чорного моря будівництва Керченського мосту. Зокрема про загибель дельфінів, які отримують гідроакустичний удар внаслідок буріння або забивання паль. І про те, що при будівництві Керченського мосту піднімається мул, який у тій частині моря найбільш забруднений, через що гине риба. Це має негативний ефект на всю екологію Чорного моря.

Але щоб провести консультації, необхідні директиви, затверджені президентом. Без них я як глава делегації не могла проводити переговори. Така вимога закону про міжнародні договори. Директиви були підписані тільки в червні ц.р., тому лише в серпні ми провели консультації з представниками РФ.

- Чому ж президент так довго затверджував директиви?

- Очевидно, на те були свої причини…

- Цілі української дипломатії, яка брала участь у консультації, зрозумілі. А навіщо це Москві?

- Російська сторона навмисно намагається затягти нас у процес дискусії щодо ситуації в Чорному морі. Вони роблять це для того, щоб розмити процес і вивести нас з міжнародно-правової площини. Річ у тому, що маніпулювання й ігнорування правових позицій - це звична тактика Російської Федерації. Стратегія Росії полягає в її намірі довести, що без вирішення питання про належність Криму неможливо вирішувати питання про порушення прав у Чорному морі.

- Але Україна раніше вже пропонувала росіянам у рамках Міжнародного суду ООН розглянути питання легітимності приєднання Криму до Російської Федерації…

- Ми цей варіант неодноразово пропонували російській стороні. Вона чомусь відмовлялася.

- Звертаючись до арбітражу, яку мету ставить перед собою Київ?

- По-перше, це не територіальний спір. Цей суд не має повноважень розглядати таке питання. Ми хочемо, щоб арбітраж підтвердив наші права як прибережної держави. По-друге, щоб арбітраж зобов'язав РФ припинити міжнародно-протиправні дії в морських акваторіях, що порушують наші права, і дати Україні належні гарантії того, що цього більше не повториться. По-третє, щоб Росія компенсувала нашій країні всі збитки, пов'язані з незаконною діяльністю.

- У порушенні яких положень Конвенції ООН з морського права Україна звинувачує Росію?

- Суть основних претензій полягає в захопленні Російською Федерацією родовищ мінеральних ресурсів; незаконному видобуванні нафти й газу на континентальному шельфі України в Чорному морі; будівництві газопроводу, лінії електропередачі й мосту через Керченську протоку без нашої згоди, а також негативному впливі цього будівництва на екологію моря.

Крім того, ми говоримо про узурпацію Росією прав на регулювання рибальства; незаконний вилов риби; недопущення українських рибальських компаній до вилову риби у прилеглих до Кримського півострова морських акваторіях; незаконне блокування транзиту українських суден через Керченську протоку; узурпацію навігаційних прав; проведення досліджень археологічних та історичних об'єктів на дні Чорного моря без згоди нашої країни.

Україна також зарезервувала за собою право розширювати претензії в будь-який момент. Так, у позові Філіппін до Китаю, в якому Маніла заперечувала китайські домагання на економічне використання більш як 80% акваторії Південно-Китайського моря, філіппінська сторона постійно розширювала свої позовні вимоги. У підсумку було подано близько 15 позовних вимог при початкових семи-дев'яти.

Крім того, у будь-який момент ми можемо попросити арбітраж застосувати тимчасові заходи або винести тимчасові рішення. Вони, наприклад, можуть бути пов'язані з вимогою звільнити Одеське й Безіменне газові родовища від російської присутності і передати їх Україні як державі, якій належать ці родовища й бурові установки, що там працюють.

- Як формуватиметься арбітраж?

- У середу ми передали повідомлення про арбітраж і додаткові документи, в яких прописано обґрунтування нашої заяви, до МЗС РФ. Ми також сповістили росіян про те, яку кандидатуру пропонуємо як арбітра від України. Подальші процедури детально прописано в додатку №7 до Конвенції ООН з морського права, які Росія визнала, підписавши цей документ.

Починаючи з дня одержання повідомлення, Російська Федерація має 30 днів для того, щоб визначитися, по-перше, з тим, чи країна в принципі братиме участь у процесі, і, по-друге, якщо вони беруть участь, хто арбітр від РФ. Усього в арбітражі буде п'ять суддів - один від України, один від Росії і три арбітри, які спільно призначаються українською і російською сторонами. Щоб вирішити це питання, маємо 60 днів.

Якщо Росія протягом 30 днів узагалі не відповідає, ми звертаємося до Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS), в якого є 14 днів, щоб замість російської сторони призначити представника від Росії. Це не їхнє право, а обов'язок. Далі протягом 30 днів ITLOS у консультації з нами вибирає ще трьох арбітрів.

Після цього починається робота з формування самого арбітражу: його члени збираються і вирішують, як процедурно продовжуватиметься процес. Вони вибирають між собою голову, звертаються до сторін, щоб ті доповнили свої претензії. Можливо, звернуться до Російської Федерації із запитанням, чи братиме вона участь у процесі. Потім арбітраж уже починає діяти згідно з графіком, який його члени затверджують колективно.

Якщо росіяни не братимуть участі в арбітражі, Україні доведеться ще оплатити не тільки свою частину, що пов'язана з роботою суду, а й ту частину, яку має покрити Росія.

- Про які суми йдеться?

- Для однієї сторони ці витрати в середньому становлять 150-200 тис. євро. Загалом дуже складно говорити про конкретні суми, бо багато що залежить від залучених експертів, кількості свідків, необхідних робіт.

За нашими мірками, суми величезні. Але якщо підрахувати збитки, яких зазнає Україна через те, що вона не може реалізовувати свої суверенні права на морську акваторію, яка прилягає до Кримського півострова, то витрати незначні. За приблизними підрахунками, з шельфу Чорного моря Росія зараз незаконно видобуває на рік понад 2 млрд кубометрів газу, що належить Україні. Знаючи ринкову ціну на газ, можна підрахувати, скільки щороку втрачає наша країна.

Крім того, після завершення суду відбудеться перерахування витрат, пов'язаних зі справою. У підсумку ми зможемо відшкодувати зазнані втрати, якщо Росія відмовиться від участі у процесі.

- Як відбуватиметься процедура розгляду позовної заяви України?

- Перша стадія - визначення юрисдикції. Арбітраж вирішуватиме, чи має він право розглядати цей спір, у тому числі, чи є претензії України похідними від прав, гарантованих нашій країні Конвенцією ООН з морського права. Точно так само відбувалося в нещодавньому процесі "Філіппіни проти Китаю". Попри відсутність китайської сторони у процесі, арбітраж ухвалив рішення, що в нього є юрисдикція розглядати цю справу відповідно до положень Конвенції ООН з морського права.

Друга стадія - розгляд питання по суті. Після цього йде третя стадія - формування самого рішення.

- На які прецеденти спирається Україна при підготовці своєї позиції?

- Найближчі за хронологією справи - "Філіппіни проти Китаю" щодо Південно-Китайського моря стосовно юрисдикційної складової і "Маврикій проти Великої Британії" щодо островів Чагос по суті, стосовно питання морської акваторії. Взагалі-то, ми не першопрохідники. Вже є якісь модельні рішення, що, як ми сподіваємося, сприятиме пришвидшенню вирішення спору.

- Як довго може тривати судовий процес?

- Наприклад, у справі "Філіппіни проти Китаю" Маніла розпочала процес на початку 2013 р., коли Пекін отримав повідомлення про арбітраж. Китайська сторона не відповіла на нього. У жовтні-листопаді 2015 р. арбітраж ухвалив рішення про наявність у нього юрисдикції. У травні 2016 р. вони вийшли на стадію ухвалення рішення по суті і в липні вже оголосили рішення. Ми розраховуємо, що будемо рухатися за таким самим графіком, і сподіваємося, що рішення буде для нас позитивним.

Безумовно, не всі наші претензії можуть бути підтримані арбітражем. Така специфіка. Але щодо більшості наших претензій я оптиміст. Наприклад, є рішення у справі "Румунія проти України" 2009 р., і відтоді ніхто не змінював ні кордону, ні лінії розмежування континентального шельфу і виключної економічної зони нашої країни. Тому говорити, що наша позиція слабка, - це неправильно. Наша позиція в цьому питанні дуже сильна.

- Хто представлятиме інтереси України під час розгляду справи в арбітражі?

- Covington & Burling LLP. Це одна з провідних американських юридичних компаній, з якою ми працюємо останні два роки. Крім цього, ми співпрацюємо з професором міжнародного права Гарольдом Кохом та іншими відомими експертами в цій сфері.

- Кого запропонувала Україна як арбітра?

- Професора Вогана Лова. У нього вражаючий послужний список. Професор Лов дуже добре знає суть розгляду справи з делімітації Чорного моря й у курсі всіх особливостей, пов'язаних з Чорним морем. До того ж він часто брав участь у процесах, пов'язаних з використанням природних ресурсів. Ми його знаємо за справою "Румунія проти України", коли в Міжнародному суді ООН розглядалася справа про делімітацію морських просторів у Чорному морі. Щоправда, тоді він представляв не нашу країну, а Румунію.

- Росія братиме участь у судовому процесі?

- Пан Пєсков сказав, що вони не виключають такої можливості. Однак, відповідаючи на запитання "чи виконуватиме Росія рішення арбітражу?", він пробив у "штангу", заявивши: побачимо, ще не знаємо. Але рішення арбітражу є обов'язковим для сторін Конвенції!

- Чи є механізми, які дозволяють домогтися виконання Росією рішення арбітражу? Китай, наприклад, відмовляється визнавати рішення щодо Південно-Китайського моря…

- Питання щодо Південно-Китайського моря має більше політичний характер. Філіппіни в жодній позовній заяві не вимагали фінансової компенсації, не казали, що Китай повинен звільнити якусь акваторію від своєї присутності, не заявляли, що КНР має звільнити можливість судноплавства. Філіппіни заперечували в цілому позицію Китаю щодо Південно-Китайського моря. Тому рішення щодо Південно-Китайського моря для нас підходить тільки в частині, яка стосується юрисдикції.

Якщо говорити про виконання рішення, то існує Нью-Йоркська конвенція про виконання арбітражних рішень. Росія, до речі, її підписала. Нью-Йоркська конвенція передбачає: якщо одна сторона не виконує рішень арбітражних інстанцій, то інша сторона може звернутися по допомогу до будь-якої держави, що підписала цю Конвенцію.

- У тому числі й з проханням заарештувати майно Росії на своїй території?

- Так. Зрозуміло, що якщо Російська Федерація чинитиме опір і надалі зберігатиме свою присутність на Одеському, Безіменному і Голіцинському газових родовищах, утримуючи наші бурові вишки, навряд чи якась країна намагатиметься військовими засобами "попросити" звідти Росію. Але що стосується фінансової компенсації, то у нас є бачення, як домогтися виконання рішення арбітражу.

- Як проходять переговори в рамках Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації? Коли підемо до суду?

- І щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, і щодо Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації дуже важливо дотримуватися всіх досудових процедур. Цю стадію передбачено в самих конвенціях. Якщо хтось думає, що це так цікаво зустрічатися з представниками Російської Федерації в Мінську й вислуховувати все, що вони говорять, то він помиляється. Але Україна зобов'язана добросовісно намагатися обговорити з Росією свої претензії і витрачати на це стільки часу й зусиль, скільки необхідно для задоволення всіх досудових процедур.

Ми не хочемо повторити негативний досвід Грузії, коли вона вчиняла свої позови до Російської Федерації у 2008-2009 рр. Їй відмовили на формальній підставі тільки тому, що вона не брала участі в досудовому процесі і не проводила необхідних консультацій щодо різниці тлумачень і застосування Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Тому ми скрупульозно пішли шляхом, який передбачено конвенціями. Відпрацьовуємо всі етапи, щоб до нас не було жодних претензій стосовно невиконання якихось формальностей. І в рамках Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації ми вже провели з російською стороною два раунди переговорів про застосування й тлумачення цього документа. Буде ще третій раунд. Можливо, цієї осені. Адже ми ще не обговорили заборони Меджлісу, арешту Ільмі Умерова, а також усіх цьогорічних звітів міжнародних організацій щодо ситуації з порушенням прав людини в Криму.

Сподіваюся, що після третього раунду ми вже будемо чіткіше розуміти, наскільки продуктивним може бути переговірний процес. Два раунди показали, що ми по-різному тлумачимо і застосовуємо цю Конвенцію. І якщо ми не зможемо дійти спільного знаменника на третьому раунді консультацій, то всерйоз будемо розглядати можливість скористатися іншими механізмами, якими нас наділяє Конвенція.

- Як проходить підготовка звернення до арбітражу в рамках Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму?

- Ми вийшли на стадію, коли будемо обговорювати з РФ модальність створення арбітражу.

Хочу зазначити, що в нас дуже інтенсивне нотне листування: за останні два роки ми передали Російській Федерації понад 40 нот. Кожна така нота - це не просто одна сторінка, де сказано, що "Україна заявляє протест у зв'язку з діями Росії". Це документи великого обсягу, в яких прописано обґрунтування української позиції щодо загибелі мирних жителів у Харкові, Волновасі, Маріуполі, Краматорську, щодо катастрофи MH17.

Було вже проведено п'ять раундів консультацій. Російська делегація постійно намагається перенести обговорення у площину правового співробітництва і не бачить ролі Російської Федерації як держави у фінансуванні тероризму. Позиція української сторони - подальші консультації безперспективні: ми не дійшли спільного знаменника з жодного питання. Про що й повідомили у відправленій російській стороні ноті від 19 квітня і запропонували перейти до наступної стадії й створити арбітраж.

Цю процедуру передбачено самою Конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму. Але тільки на початку червня ми отримали відповідь від Російської Федерації, в якій сказано, що необхідно продовжувати консультації, оскільки вони не обговорили з нами багатьох питань. Російська сторона пропонує, в тому числі, розпочати обговорення й арбітражу. Демонструючи добру волю та бажання вирішити питання в дусі співробітництва, ми погодилися на проведення п'ятого раунду консультацій. Він відбувся 4 серпня.

Звісно, не було ніяких зрушень по суті наших претензій і розбіжностей, що пов'язані з застосуванням і тлумаченням Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Але російська сторона заявила про свою готовність обговорювати модальність створення арбітражу, оскільки вважає, що його першим завданням буде розгляд питання про наявність спору як такого.

Ми вже відповіли дипломатичною нотою, що готові на проведення в жовтні консультацій, присвячених саме створенню арбітражу та його модальності.

Наша позиція полягає в тому, що як платформу для арбітражу можна використати одну з палат Міжнародного суду ООН. Ця практика вже застосовувалася в інших випадках. Хоча питання тлумачення й застосування Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму - це перше, що виходить на стадію розгляду створення арбітражу. Адже до цього жодну державу не звинувачувала інша держава у фінансуванні тероризму на підставі цієї Конвенції. На жаль, тут ми першопрохідники.

- Коли арбітражі ухвалять рішення, що позови, подані українськими компаніями проти Росії в рамках українсько-російської міжурядової угоди про заохочення і взаємний захист інвестицій, підпадають під їхню юрисдикцію?

- Наприкінці листопада або в грудні. На цей час таких справ вісім. Але за цими процесами уважно спостерігають і багато інших українських компаній, які втратили своє майно внаслідок російської окупації Криму. У випадку якщо суд визнає свою юрисдикцію, то й інші інвестори подаватимуть позови проти Російській Федерації.

У цих процесах ми тільки підтримуємо компанії в їхніх спорах з Росією, надаючи свою правову позицію стосовно подій 2014 р. у Криму. Оскільки це спори між інвестором і Російською Федерацією.

Наша основна мета - довести до суду позицію держави, яка полягає в тому, що Крим - це українська територія, окупована РФ. І у зв'язку з тим, що російська держава здійснює ефективний контроль над органами влади на Кримському півострові, Росія відповідає за вкладені туди інвестиції. Тому що проведена там російською владою "націоналізація" є незаконною, і ми підтримуємо наших українських інвесторів у їхньому прагненні відновити свої права й отримати компенсацію за втрати, яких вони зазнали у зв'язку з цією окупацією.