У ДОНБАСІ ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ПОЧУВАТИМЕ СЕБЕ ЯК УДОМА

Після того, як у Києві нарешті завершилося об’єднання п’яти політичних партій, під шарудіння податкових накладних про свою появу на світ заявила нова партія, яка, за логікою речей, має об’єднати регіони в справі творення їхнього щасливого майбутнього. Але серед них уже є область, котрій під силу вибудувати цей процес, пов’язавши з власними інтересами, як політичними, так і економічними. Йдеться про Донецьку область. Її губернатора Віктора Януковича поки що не чітко видно
з-поза спини Миколи Азарова. Але, цілком можливо, це явище тимчасове...

— У Партію регіонів, яку очолив Микола Азаров, увійшло чимало впливових донеччан. Чи означає це, що партію підтримає керівництво області під час майбутніх виборів до ВР?

— Створення Партії регіонів — процес закономірний. Чи здобудеться вона на підтримку — питання, яке потребує обговорення в політичних колах Донецької області. А вже після обговорення прийматиметься зважене рішення. Сьогодні я не маю морального права сказати, що її підтримає вся область, хоча інтуїція підказує: Партія регіонів має тут велике майбутнє.

— Пов’язане з тим, що Микола Азаров — виходець з Донецької області?

— Абсолютно не з цієї причини. Ідея створення такої партії давно витала в повітрі, обговорювалася, і я був серед прибічників її організації. Політичне лобі має представляти інтереси регіонів у частині реалізації цілої низки законів, які регламентують взаємини Центру та влади на місцях.

— Ви часом не збираєтеся поповнити ряди її членів?

— Я згоден з ідеями, закладеними в програмі Партії регіонів. У розділах, присвячених економічному зростанню, процесам цивілізованого будівництва держави, де своє гідне місце посядуть регіони, тощо. Поки що про моє членство в ній не йдеться.

— Те, що в цій партії відбувся певний перекіс у бік «команди» мера Донецька Володимира Рибака, вас влаштовує? І чи побачимо ми в ній членів вашої «команди»?

— У Донецькій області є бізнес-еліта й відомі лідери регіонального рівня, котрі обов’язково визначаться у своєму ставленні до створеної партії. Це питання найближчого майбутнього. Якщо рішення буде позитивним, то відбудеться органічне їх входження в цю політичну структуру.

— Як ви гадаєте, створення Партії регіонів вже існуючі партії сприймуть спокійно?

— Будь-яка партія, котра вважає, що має право на монополію, глибоко помиляється. Попри будь-які заперечення, Партія регіонів має повне право існувати на політичній карті держави.

— Чи поділяєте ви ідею створення коаліційного уряду? Якщо так, то кого з представників Донецької області ви б хотіли там бачити і на яких посадах?

— У кожному уряді були присутні люди з Донецької області, бо в регіоні виховуються кадри, здатні підсилити його роботу.

— Ви можете назвати конкретні прізвища?

— Це керівники найбільших підприємств. Той-таки директор НКМЗ Георгій Скудар за своїм потенціалом достойний обійняти посаду міністра промислової політики, віце-прем’єр-міністра, а можливо, і прем’єра. Є ще Володимир Бойко, Юхим Звягільський, Володимир Рибак. Останній уже давно пересидів у кріслі мера Донецька. Крім них, є фахівці в облдержадміністрації, готові працювати на найвищому рівні. У разі необхідності обговорення кандидатури на ту чи ту посаду я готовий висловити свою точку зору.

— Давайте все-таки повернемося до коаліційного уряду...

— Такий варіант має право існувати.

— Чого більше — користі чи шкоди — принесла регіонові півторарічна праця уряду Віктора Ющенка?

— До останнього часу в нас було недостатньо контактів із Кабінетом міністрів у вирішенні багатьох питань. На мою думку, це недоробка обох сторін. У цьому винен як уряд, так і регіон. Але це все робочі моменти. А після приходу в Кабінет міністрів Олега Дубини процеси конструктивного діалогу з урядом стали переважати.

— Під час «круглого столу» представники провідних бізнесів-структур регіону висловилися на підтримку уряду Віктора Ющенка за умови, що він (уряд) враховуватиме інтереси приватного капіталу. Ви згодні з такою думкою?

— Це нормальне явище, коли приватний бізнес вкладає гроші в розвиток економіки. Але він має бути впевнений у тому, що держава захистить його інвестиції. 15-відсотковий приріст видобутку коксівного вугілля став можливим завдяки залученню фінансів недержавних структур Донецької області. І якщо всіх навколо успіхи шахтарів у цей час тішили, то конкретно Юлію Тимошенко почали «засмучувати». Виникло нікому не потрібне протистояння. Є ж досвід розвинених країн, де держава створює сприятливі умови для бізнесу. Давайте його застосовувати в Україні.

— Якщо все-таки впливові бізнес-структури інших регіонів України дадуть відповідь на пропозицію донецької «команди» і погодяться провести зустріч у Донецьку, ви її підтримаєте?

— Буду радий, якщо вона відбудеться. Необхідність такої зустрічі вже давно на часі. Відкритий діалог, поза сумнівом, пішов би на користь державі.

— Від економіки повернемося знову до політики. Як би ви оцінили рівень впливу КПУ на політичне життя Донбасу?

— У неї є свій електорат, наявність якого обумовлена як ностальгією за минулим, так і умовами сьогодення. Але, вирішуючи соціальні питання на користь людей, ми залучатимемо їх на свій бік. Зокрема й комуністів. На останню конференцію суспільно-політичного об’єднання «За єдність, злагоду, відродження» запросили представників КПУ, котрі уважно стежили за тим, що відбувалося.

— Чи мають СДПУ(о) та «Трудова Україна» реальні шанси набрати в Донбасі високий відсоток голосів на найближчих парламентських виборах?

— Мені здається, це питання має турбувати не мене, а керівників цих партій. У Донецькій області створені однакові умови для всіх. Я гадаю, вибирати депутатський корпус треба не за ознакою партійності, а за фаховою придатністю.

— Чи поділяєте ви популярну нині ідею проведення парламентських виборів за пропорційною схемою?

— Я відразу запитав себе. Яким чином у виборах братимуть участь жителі Донбасу? Партій в Україні понад сто, й усі вони здебільшого схожі одна на одну. Але якщо я не вступив у жодну, то, виходить, не можу бути обраним у парламент. Це в корені неправильний підхід.

— А перехід України до парламентсько-президентської державної моделі?

— У умовах нинішньої непростої політичної ситуації в Україні Президент проводить політику, яка дозволяє підтримувати в країні мир і спокій. Передусім необхідно піднімати економіку, для чого потрібна дисципліна на всіх рівнях. У країні має бути порядок і господар. А зміни в державному устрої не повинні бути різкими. Дискусія з цього приводу можлива, але конкретні дії сьогодні небажані.