Це — Георгій Гонгадзе

Це - Георгій Гонгадзе. Не бренд. Не партійний жупел. Не об’єкт політичного розміну, шантажу та гарантій. Це - живий Гія. Той, котрий щедро любив і щиро ненавидів; позичав гроші й піднімав тости; полював за ексклюзивами в країні цензури і підхалтурював, аби прогодувати сім’ю; воював у Грузії та носив нашу вишиванку; схиляв коліна біля труни друга й присідав навпочіпки, щоб заглянути в очі своїм дівчаткам-близнючкам.

У той же час Ющенко за п’ять місяців до закінчення строку свого президентства заявив, що через місяць громадськість одержить «відповідь на запитання хто і чому гальмував розслідування перші п’ять років»...

Так, немає в живих Кравченка, Ферре, Гончарова та Киселя. Однак інші носії таємниці живі. І не в маразмі. Отже, ще нічого не втрачено. Все, крім життя, підлягає відновленню. І якщо ця слідча група не доб’ється нічого, крім надання можливості в ім’я передвиборного фонду шантажувати багатих родичів екс-президента і паралельного опускання й без того невисокого рейтингу одного з кандидатів у президенти, то наступна або та, що прийде за нею, безсумнівно розбереться з тим, навіщо і за чиїм наказом 16 вересня 2000 р. був викрадений, задушений і розчленований Георгій Гонгадзе. Тому що більшої ганьби, більш помітної плями на мундирі нашої країни немає.