ТРИ СИСТЕМИ — ТРИ ОБРАЗИ КАМПАНІЇ

Від початку нової виборчої кампанії у Верховну Раду нас відокремлює, по суті, лише сезон літніх відпусток. Офіційний старт перегонам дадуть на початку жовтня цього року, але ні для кого не таємниця, що скрупульозна підготовка до виборів почалася ще навесні. А тим часом питання про те, за якими правилами проходитиме кампанія, як і раніше, залишається відкритим.

Як відомо, глава держави наклав вето на новий закон «Про вибори народних депутатів України», яким передбачено жорстку пропорційну модель. Далі така сама доля спіткала й другу версію закону, де передбачалося, що кількість депутатів-«списковиків» у майбутньому складі парламенту зросте з 50% до 75%. Частина парламентських фракцій (що представляють відносно благополучні партії з пристойним рейтингом і необхідною кількістю регіональних організацій) ще не втратила надію все-таки модифікувати виборчий закон. Про що свідчить ухвалена під кінець сесії його нова редакція, що є, по суті, попереднім, ветованим документом.

Найімовірніше, на цей закон також буде накладено вето і кампанія пройде відповідно до букви закону чотирирічної давнини, яким передбачено обрання 225 депутатів в одномандатних округах і такої самої кількості — за списками партій і блоків, котрі подолали 4-відсотковий бар’єр. Але буде й суттєва відмінність. Йдеться про рішення Конституційного суду від 26 лютого 1998 року, яким положення про «надання одній і тій самій особі права бути включеним у список кандидатів у народні депутати від політичної партії, виборчого блоку партій для участі у виборах у багатомандатному загальнодержавному окрузі й одночасно висунутим в одномандатному виборчому окрузі» визнано невідповідним Основному Закону.

Можна, звісно, сперечатися про те, що проблема «подвійного кандидатства» надумана: у багатьох країнах зі змішаною виборчою системою, приміром у Німеччині, Угорщині й Росії, політики мають повне право балотуватись і за списками, і за мажоритарними округами. Але суперечки ці будуть безглуздими — рішення вищого органу конституційної юрисдикції не підлягають оскарженню.

Немає найменших сумнівів, що ця обставина істотно вплине на хід виборчої кампанії: більшість лідерів політичних партій будуть змушені балотуватися за партійними списками, аби надати очолюваним ними організаціям шанс на подолання 4-відсоткового бар’єра. Як випливає з досліджень, практично для всіх партій (крім КПУ, ПЗУ, НДПУ й НРУ) присутність глави організації в списку є вкрай важливим чинником — це збільшує кількість прихильників цієї партії в 1,3—1,5 разу.

Слід відзначити й те, що жодна з партій (крім Комуністичної) ще не забезпечила собі такий рейтинг підтримки, щоб упевнено дивитися у виборче майбутнє. Тільки Компартія може (якщо захоче) дозволити собі послабити першу п’ятірку й відправити своїх лідерів шукати щастя в одномандатних округах. Для решти організацій такий хід пов’язаний із серйозним ризиком. Тим часом кожен із партійних «вождів» повинен усвідомлювати, що його присутність у списку аж ніяк не гарантує його партії успішне подолання 4-відсоткового «порога», й у разі невдачі за бортом вищого законодавчого органу можуть опинитись і організація, і її лідер. Тож процес формування списків зажадає від партій значно зваженішого підходу, ніж 1998 року.

Яким же чином зміняться шанси провідних політичних партій в разі запровадження таких змін до виборчої системи?

Дослідження рейтингу політичних партій по національній виборці і експертні оцінки шансів партій в округах, проведені фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» в 2000—2001 роках, дають можливість попередньо оцінити шанси партій на парламентських виборах 2002 року при суто пропорційній, змішаній 50%—50% і змішаній 75%—25% системах виборів (див. табл. 1—2).

Розроблені прогнози показують, що тип виборчої системи значним чином вплине на результати виборів і розподіл місць у майбутній Верховній Раді між окремими партіями та політичними течіями.

Якби був підписаний і вступив в дію Закон про вибори Верховної Ради на пропорційній основі, то перемогу на виборах скоріш за все святкували б ліві партії, які набрали б від 34% до 40% голосів виборців і отримали б від 200 до 240 депутатських мандатів. При цьому лідер виборчих перегонів — Компартія України отримала б 160—175 депутатських місць з 450. Отже, за такого результату виборів, практично жодного рішення без лівих (КПУ, СПУ та, можливо, ПСПУ) майбутня Верховна Рада прийняти не зможе.

Центристські ж партії (СДПУ(о), НДПУ, ПЗУ, «Трудова Україна», Демократичний союз), які мають в нинішній Верховній Раді третину мандатів, змогли б отримати від 19% до 24% голосів виборців і мали б 120—150 мандатів, тобто в кращому випадку змогли б зберегти нинішній вплив. Говорити ж про шанси новоствореної Партії регіонів, як і інших новачків, поки що взагалі недоречно, бо їхній рейтинг нижче 1%.

Праві партії (два Рухи, ПРП) отримали б на виборах 13%—16% голосів і в разі самостійної участі у виборах їм удалося б заволодіти 60—80 депутатськими мандатами.

Таким чином, суто пропорційна система призвела б до суттєвого полівіння нового парламенту, і позбавила б можливості правих і центристів рекрутувати до своїх лав безпартійних мажоритарників, бо їх просто не було б.

В разі ж збереження нинішньої змішаної виборчої системи 50%—50% ситуація суттєво зміниться. Адже, з одного боку, в мажоритарних округах (а тим більше при не балотуванні лідерів партій) 80—90 депутатських мандатів отримають безпартійні представники середнього бізнесу та місцевої влади, які складатимуть резерв поповнення так званих центристських фракцій в майбутньому парламенті, а з іншого — Компартія, соціалісти та «вітренківці» отримають всього 140—160 депутатських місць, тобто стільки, скільки мають і нині.

Чисельність же депутатів центристських партій (не враховуючи безпартійних центристів) складатиме 110—130 депутатів. Причому найбільшими будуть партійні фракції СДПУ(о), Демсоюзу та «Трудової України». Кількість депутатів від правих фракцій при самостійному балотуванні Рухів, ПРП та КУНу зменшиться до 40—60 чоловік.

В разі ж зміни виборчого закону в бік збільшення до 70—75% депутатів, обраних за списками партій та блоків, ситуація зміниться, але не так суттєво як за пропорційних виборів. Збільшиться на 30 мандатів порівняно з нинішнім їхнім кількісним складом представництво лівих партій та на 10 — правих. Центристи отримають стільки ж, скільки і за діючою системою, але зменшиться представництво безпартійних. Виходячи з цього, Президент знову застосує вето на нову редакцію закону про вибори, в якому закладено пропорцію 75%—25%.

Звичайно, досить суттєво, окрім виборчої інженерії (закону), на розклад сил у парламенті може вплинути утворення 3—4 потужних центристських і правих партійних блоків. Але сьогодні ще рано підраховувати їхні шанси, адже більшість з уже задекларованих блоків і союзів можуть так і не відбутися. Останні заяви та прогнози, які з’явилися у ЗМІ, можуть суттєво вплинути на процес реструктуризації електорального простору в Україні. Але остаточні висновки щодо шансів блоків можна буде зробити тільки восени. Після їх утворення.