Третій сорт. Боротьба за перший

Після публікації статті «Третій сорт» («ДТ» № 22 за 14 червня), в якій йшлося про українських заробітчан, котрі поверталися з легальної роботи в Іспанії та постраждали від дій німецької поліції, редакція одержала дуже багато відгуків. Достатньо почитати об’ємний інтернет-форум після публікації, щоб відчути, наскільки актуальні та болючі всі проблеми, порушені в статті. Однак реакція наших читачів не обмежилася лише обговоренням в Інтернеті. Нам писали й телефонували, пропонуючи ту чи іншу допомогу людям, які опинилися у скрутних обставинах. Хтось поділився інформацією про дешеві авіарейси з Іспанії, хтось запропонував розіслати англійський переклад статті «ДТ» на адреси багатьох європейських чиновників у Брюсселі, хтось вирішив зробити те саме в Німеччині плюс залучити німецьку пресу, були навіть пропозиції про безоплатну юридичну допомогу десятьом українцям, депортованих німцями.

Через три тижні після публікації ми вирішили підбити певні підсумки.

Як уже повідомляло «ДТ», описаний на його сторінках інцидент з українськими заробітчанами розглянув комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції. Крім того, про неналежне ставлення до українських трудових мігрантів розповів у Брюсселі депутатам Європарламенту Борис Тарасюк.

Відреагувало й українське Мініс­терст­во закордонних справ. За свідченням директора консульського департаменту Сергія Погорєльцева, після публікації в «ДТ» і одержання від постраждалих українських громадян заяв із детальним описом того, як із ними поводилася німецька поліція, МЗС України підготувало й відправило ноту в МЗС ФРН: «У ній міститься вимога до німецької сторони провести ретельне службове розслідування щодо фактів, викладених у вищезгаданих скаргах, із метою відновлення справедливості, залучення винних посадових осіб до відповідальності, а також для повернення українським громадянам вилучених грошей і можливого зняття заборони на їхній в’їзд до Шенгенсь­кої зони». За словами С.Погорєльцева, «зворотної реакції досі немає», але «за усною інформацією наших співробітників у Німеччині, німецька сторона пообіцяла провести дуже грунтовне службове розслідування».

— Крім того, — повідомив дипломат, — у виконання доручення нашого міністра, співробітники представництва України при Європейському Союзі зустрілися з керівником відділу візової політики генерального директорату юстиції, свободи та безпеки Єврокомісії Йоганнесом де Кестером і співробітниками генерального директорату зовнішніх зносин ЄК. Під час цієї зустрічі нашим партнерам з Єврокомісії було вручено ноту представництва, у якій виражено глибоку стурбованість української сторони з приводу брутального порушення прав громадян України і приниження їхньої людської гідності представниками правоохоронних органів Німеччини. Увагу європейських колег було звернено на те, що таке ганебне поводження з громадянами України відбувається на території саме Німеччини, і наведений випадок не єдиний. Ми сподіваємося, що діям представників німецької поліції буде дано належну правову та моральну оцінку як у самій Німеччині, так і у відповідних європейських інституціях.

На зустрічі також було висловлено прохання надати інформацію про врегулювання, згідно з шенгенським законодавством, питання транзиту у разі наявності національної візи країни — учасниці Шенгенської угоди.

Реагуючи на демарш представництва України при ЄС, Й. де Кестер повідомив, що його підрозділ поділяє стурбованість української сторони в зв’язку зі згаданим інцидентом. Що ж до заходів, розпочатих німецькою поліцією, то, на думку представника ЄК, вони неадекватні й є грубим порушенням прав і свобод українських громадян. За домовленістю з паном де Кестером, питання щодо інциденту з українськими громадянами буде обговорюватися Єврокомісією на засіданні візової групи ЄС, що відбудеться 4 липня цього року.

Йоганнес де Кестер також зазначив, що проблеми з транзитом громадян третіх країн виникають регулярно в зв’язку з нечіткістю відповідних положень законодавства, що призводить до його різного трактування державами-членами. Загальне ж правило полягає в тому, що національна довгострокова віза, видана з метою працевлаштування, є підставою для вільного (без транзитної візи) транзиту через Шенгенську зону до країни призначення. Такі візи передбачають подальше одержання їхнім власником дозволу на проживання, що надає право на вільне пересування Шенгенською зоною. Водночас упродовж останніх кількох років набула системного характеру практика, коли сезонні працівники, легально перебуваючи у країні-учасниці Шенгенської угоди на підставі візи типу «D», не звертаються за дозволом на проживання, оскільки не мають наміру залишатися в цій країні впродовж тривалого часу. Як наслідок виникла прогалина в регулюванні транзиту власників національних віз в зворотному напрямку.

Українська сторона висловила побажання, щоб лінією ЄК був відпрацьований механізм, який дозволяв би нашим громадянам, які їдуть на сезонні роботи, одержувати такі візи, аби вони без проблем могли як в’їжджати на територію Іспанії або будь-якої іншої країни Шенгенської угоди, так і, маючи дозвіл на подвійний транзит, безперешкодно повертатися на батьківщину. Крім того, ми доручили й нашому посольству в Іспанії відпрацювати з МЗС цієї країни питання щодо оформлення такої візи, яка дозволяла б нашим громадянам їхати до Іспанії, працювати там і повертатися додому наземним транспортом, тобто мати можливість дворазового транзиту.

Як же вирішилося питання з тими українцями, хто вже перебував в Іспанії та мав проблеми з поверненням на батьківщину? За інформацією співробітниці фірми «Львів-Інтуртранс» Марії По­пович, із відправлених 154 чоловік, додому повернулися вже 142. Як раніше повідомляло «ДТ», іспанська асоціація «Фрешуельва» все ж таки прийняла рішення відправити останні партії українських працівників літаком. Як нам повідомили у фірмі, за умовами іспанського консульства, для того щоб укладати нові контракти на сезонні роботи, від­соток неповерненців не може перевищувати 10 відсотків. Умова виконана. І, за свідченням співробітників львівської фірми, більшість заробітчан, які повернулися з Іспанії, мають намір поїхати туди знову вже наступного сезону. Нині «Львів-Інтуртранс» збирає в людей докладну інформацію про те, як їм жилося і працювалося в Іспанії, щоб у майбутньому «прибрати з процесу фермерів, які не виконують умов договору або допускають хамське ставлення».

За інформацією українського консульства в Малазі, із 123 жінок, які приїхали на сезонні роботи за контрактом до Уельви від київського «Всеукраїнсь­кого агентства з питань трудової міграції», більша частина також повернулася в Україну без проблем, інша група — до 40 чоловік — через масштабний страйк транспортних компаній в Іспанії, одержали від роботодавців гроші в розмірі 120 євро на руки й мали вирішувати самостійно, як і яким транспортом їм дістатися на батьківщину. Частина цих людей приїхали додому наземним транспортом через Румунію без жодних проблем, дехто повернувся літаком.

Як повідомила «ДТ» консул України в Малазі Тетяна Саєнко, 12 чоловік залишаються на території Іспанії фактично вже нелегально. Це переважно молоді дівчата, котрі вирішили залишитися в цій країні, спробувавши одержати тархету — дозвіл на проживання, або ж маючи намір вийти заміж, або ж просто знайшовши потрібне чоловіче плече. Що ж до роботи двох вищевказаних українських фірм, які відгукнулися на торішній заклик іспанського Мінпраці, то її Тетяна Григорівна оцінила як «перший млинець», якість якого усім відома. «Судячи з усього, вони навіть не уявляли, з якими проблемами зіштовхнуться», — каже дипломат.

Однак на іспанському ринку праці намагаються працювати набагато більше фірм. Ми спробували зв’язатися з деякими з них, аби з’ясувати хоча б приблизно, скільки наших співвітчизників нині перебуває в Іспанії і після завершення сезону має проблеми з поверненням додому. Проте наші бізнесмени далеко не завжди бажають спілкуватися з пресою (є, що приховувати?). Наприклад, Володимир Гавлов­ський із фірми «Одигітрія», яка також займалася працевлаштуванням українців в Іспанії, відмовився повідомити нам кількість як відправлених заробітчан, так і тих, хто повернувся: «Комерційна таємниця», — відрізав він. Отже, плідно поспілкуватися нам не вдалося.

Точну кількість українців, які перебувають в Іспанії, нині не може назвати ніхто. За свідченням Т.Саєнко, наші люди потрапляють туди різними шляхами: хто за допомогою фірм-посередників, хто самостійно, дехто переїжджає з Португалії, оскільки там стали менше платити. За офіційними даними, на території округу, що належить до відання консульства України в Малазі (автономна область Андалусія й регіон Мурсія), мають тархету, тобто перебувають на легальних основах, 20 тисяч українських громадян. Неле­гально ж там перебувають (за даними місцевої поліції, якими з нами поділилася Т.Саєнко) до ста тисяч наших співгромадян. Зрозуміло, що ставати на кон­сульський облік ніхто з них не поспішає, і до консульства їх звичайно приво­дить якась біда — проблеми з поліцією, хвороба або смерть родичів...

Хочеться сподіватися, що угода між Україною й Іспанією стосовно врегулювання й упорядкування трудових міграційних потоків між двома країнами все-таки буде підписана найближчим часом, і вона дасть змогу більшій кількості українців працювати в Іспанії легально й почуватися більш захищеними. У середині червня українська делегація, до якої ввійшли представники Мінпраці, Державного центру зайнятості, Федерації профспілок і Федерації роботодавців України, відвідали Іспанію, де ознайомилися «з міграційною політикою цієї країни, її потребами в іноземній робочій силі й програмами залучення трудових мігрантів, а також із досвідом роботи консультативних органів із питань міграції». За результатами візиту, повідомлялося на сайті Мінпраці, «будуть вироблені рекомендації щодо механізму застосування двосторонньої угоди», що готується до підписання.

Тепер про те, які справи в десятьох українців, котрі потрапили в скруту в німецькому Герліці й котрих депортували з Німеччини. Примітно, що ніхто із завзятих правозахисників на публікацію в «ДТ» не відреагував. Не виявили бодай якоїсь активності й громадські організації, й відомі фонди, що декларують однією зі своїх цілей захист прав українців за кордоном і повернення наших заробітчан на батьківщину. Пропозиції про реальну допомогу пролунали від приватних осіб і громадських організацій українців у Німеччині — віртуальної платформи Ukraine Kompetenz Zentrum і Центральної спілки українців Німеччини.

Буквально в перший робочий день після виходу статті в редакцію подзвонив і запропонував свої безплатні послуги потерпілим адвокат Андріан Рудаков, котрий має успішний досвід обстоювання в Німеччині прав співвітчизників, які потрапили в аналогічну ситуацію. Та на той час наші заробітчани вже дістали юридичну допомогу, яку їм з особистої приватної ініціативи запропонували співробітники київського офісу Міжнародної організації міграції (МОМ). Як розповіла нам одна з його представників Уляна Ванькович, її колега Клаус Волькен, юрист і громадянин Німеччини, добре знайомий із практикою депортації, люб’язно зголосився допомогти десятьом українцям скласти апеляції й відіслати їх у Німеччину. А оперативно і своєчасно пересилати документи з Німеччини в Україну й назад (знову ж у приватному порядку) також люб’язно погодилися співробітники берлінського офісу МОМ.

Тепер десятьом українцям залишається чекати, поки різні німецькі інстанції винесуть рішення з чотирьох питань — про гарантійний внесок (депозит) на депортацію; гарантійний внесок (депозит) на прокурорські/судові витрати й кошти на ведення справи; депортацію; заборону на в’їзд. За свідченням пана Волькена, важко передбачити, скільки часу забере весь процес, це залежить від багатьох чинників, зокрема й від завантаженості відповідних інстанцій. Прогноз може бути лише дуже загальним — від кількох тижнів до кількох місяців. Що ж до шансів на успіх, то, на думку К.Волькена, швидше за все, більшу частину грошей із депозиту на судові витрати українцям повернуть. А от повернення частини іншої вилученої суми залежатиме від того, скільки реально було витрачено на депортацію. Щодо скасування рішення про депортацію прогноз невтішний, оскільки формально українці перебували на території Німеччини незаконно. Та ймовірність того, що буде ухвалене рішення про скорочення терміну заборони на в’їзд, вважає німецький юрист, доволі велика.

Поки справи українців розглядають різні німецькі інстанції, 25 червня в Берліні для обговорення описаного в «ДТ» інциденту зібралися активісти Ukraine Kompetenz Zentrum, до яких приєдналися представники посольства України в Німеччині, німецької організації з роботи з мігрантами й біженцями, українці й німці, небайдужі до порушеної проблеми. Як повідомила нам одна з активісток, публіцист Ольга Самборська, учасники зустрічі зазначали, що факти зневажливого й грубого ставлення до українських громадян із боку німецької поліції справді наявні. Тому було вирішено звернутися з відповідним листом у Бундестаг, аби привернути увагу німецького суспільства до цієї проблеми. Ukraine Kompetenz Zentrum також виступив з ініціативою організувати в країнах масового перебування українських мігрантів гарячі лінії (як альтернативи телефонам українських посольств, що не відповідають), по яких люди могли б діставати інформаційну й психологічну допомогу українською мовою. На зустрічі в Берліні також пролунала пропозиція проводити моніторинг роботи прикордонників і поліцейських громадськими організаціями й діячами в особливо проблемних пунктах.

До речі, у відповідь на свій запит про результати службового розслідування щодо дій німецьких поліцейських «ДТ» дістало таку відповідь від керівника відділу преси й роботи з громадськістю посольства ФРН в Україні пані Зігрун Майєр: «Закиди на адресу німецьких поліцейських у жорстокій поведінці, висунуті в українській пресі, відповідно до нинішнього стану розслідування, не відповідають дійсності. Втручання поліції було правомірним, оскільки потерпілі особи без дозволу перебували в Німеччині. У них була лише національна іспанська віза, яка дає право на поїздку в Іспанію через територію шенгенських країн, але не на зворотну поїздку. Крім того, правомірність заходів, вжитих німецькою федеральною поліцією, було перевірена й підтверджена судом».

Чесно кажучи, на якусь іншу відповідь ми особливо й не сподівалися. З самого початку було зрозуміло, честь німецького мундира ревно захищатимуть. Але це зовсім не означає, що на ньому й справді немає плям. І що нам, українцям, слід опускати руки. Аби надихнути зневірених, побадьорити нерішучих і бодай трохи розвіяти песимізм скептиків, наведемо два приклади.

Один випадок нам розповів адвокат, котрий подзвонив у редакцію, А.Рудаков, який також є президентом легкоатлетичного клубу. Наприкінці червня минулого року двох його спортсменів, що мали річні шенгенські візи й прямували на змагання в Німеччину, вивели з автобуса «Вроцлав—Франкфурт-на-Майні» німецькі поліцейські саме у тому ж пункті Герліц. Усі речі спортсменів вивернули на асфальт, продукти й ліки викинули в сміття. Виявивши в багажі спортсменів ампули (а це були відновлювальні препарати), поліцейські всі їх розбили й зі словами: «То, може, ви ще й наркотики везете», взяли й порізали дороге легкоатлетичне взуття, в якому спортсмени збиралися виступати на змаганнях...

А.Рудаков звернувся до свого колеги президента легкоатлетичного об’єднання Берліна Крістофа Коппу, котрий залучив до справи німецьких адвокатів. Після виграшу української сторони в суді німецьких поліцейських, які вирізнялися особливою пристрастю в перевірці українців, звільнили зі служби без права на поновлення.

Іншу історію нам розповіла в листі Ебергардіне Зеєліг із Гамбурга. У минулому німецький держслужбовець, нині вона перебуває на пенсії й веде доброчинну діяльність, допомагаючи українським дітям, хворим на рак. Із 1992 року вона щорічно запрошує 25 дітей пройти реабілітацію в її місті. Два роки тому Е.Зеєліг очолила зареєстровану в Україні «Всеукраїнську благодійну організацію «ДАВИД — допомога дітям Ук­раїни, хворим на рак». Діаконічна благодійна установа». Минулої осені пані Зеєліг запросила одну молоду жінку, лікаря зі Львова, пройти стажування в галузі трансфузійної й трансплантаційної медицини в університетській клініці в Гамбурзі у відомого тамтешнього профе­сора. Коли ця лікарка вже поверталася автобусом додому у Львів, знову ж у Герліці їй довелося пережити жах і шок: особистий огляд з роздяганням догола, арешт, потім перебування кілька діб у в’язниці в Дрездені й депортацію в Україну. Також надзвичайно шокована поведінкою представників поліції своєї країни пані Зеєліг допомогла українській лікарці домогтися справедливості (навіть написала листа міністрові внутрішніх справ Шойбле). З українки були зняті всі штрафи, включаючи оплату перебування у в’язниці й депортації, а також заборону на в’їзд, і вона, за свідченням Е.Зеєліг, зможе знову приїхати в Німеччину цього літа. Проте жінки не збираються заспокоюватися й мають намір обстоювати зневажену честь громадянки України в Європейському суді з прав людини. Ознайомившись із статтею в «ДТ», пані Зеєліг написала нам, що, мабуть, сотні чи навіть тисячі українців мають такий жахливий досвід огляду на німецькому кордоні, й тільки об’єднавшись, вони зможуть організувати протест проти описаної вище практики німецької поліції.