Топографія кров'ю

Новини зі сходу що не день то тривожніші. І трагічніші. Від повідомлень про кількість мирних жертв і сюжетів про обстріли сіл та міст - на знищення, від репортажів із Донецького аеропорту про разючу стійкість і мужність українських "кіборгів" серце стиснулося й розтиснутися не може…

Від берлінської зустрічі в "нормандському форматі" особливих очікувань не було. Але крихітна надія все-таки жевріла: "А раптом про щось домовляться, навіщось же вони зустрічаються". Тим більше що з північного сходу до нас ринув черговий потік не тільки російської військової техніки та живої сили, а й "миротворчої" риторики - про нові "мирні" ініціативи президента Путіна, викладені в листі президентові Порошенку. Схоже, не тільки залякують, а й торгуються. Цікаво, за що?

Однак берлінське засідання чотирьох міністрів закордонних справ завершилося майже нічим. Глава українського зовнішньополітичного відомства П.Клімкін свого незадоволення не приховував: після "дипломатичної битви" всього лише "зробили крок уперед щодо одного пункту мінських домовленостей". Ідеться про відведення озброєнь. Жодних інших пунктів мінських документів глава російського МЗД Лавров, за свідченням української сторони, обговорювати категорично не хотів. Та й про відведення озброєнь і припинення вогню домовилися тільки… домовлятися далі. Для цього ще лише має зібратися тристороння контактна група. Міністри закликали зробити це - "найближчими днями", точнішої дати не визначено. Росіяни на словах нібито пообіцяли забезпечити явку лідерів "ДНР" і "ЛНР" - Захарченка та Плотницького. Ось, практично, і весь результат берлінської "битви".

Хоча ні, є ще один нюанс, на якому варто зупинитися докладніше. У спільній заяві за підсумками засідання в Берліні міністри, говорячи про відведення важкої техніки, зафіксували, що це має бути зроблено згідно з умовами мінського Меморандуму від 19 вересня 2014 р., тобто з урахуванням лінії розмежування сторін, зафіксованої в Додатку до Меморандуму.

Що в цьому нового чи важливого? Адже і Україна, і європейські та американські партнери з вересня твердять про необхідність виконання мінських домовленостей. Росія ж їх щодня брутально порушує, проте і С.Лавров по завершенні зустрічі в Берліні у своєму виступі для російських журналістів заявив про необхідність відведення важкої техніки від лінії розмежування, зафіксованої саме в мінських домовленостях, і кілька разів повторив, що "це рівно те, що запропонував президент Російської Федерації В.В.Путін у своєму посланні президентові України П.О.Порошенку від 15 січня ц.р.". Це неправда.

За нашою інформацією, П.Порошенко відкинув надіслану пропозицію, чим розлютив Кремль. Але ні сам президент, ні його прес-служба не визнали за потрібне оприлюднити зміст переданого з В.Медведчуком путінського послання або прокоментувати його.

У DT.UA є копія листа Путіна Петру Порошенку, в якому, як трубили російські ЗМІ, нібито міститься "мирний план" президента РФ. Ніякого "плану" там немає, а є одна-єдина пропозиція, щоб "обе стороны - как украинские силовые структуры, так и ополченцы Донбасса ("ДНР" и "ЛНР") - приняли неотложные меры к прекращению взаимных обстрелов, а также немедленному отводу сторонами конфликта средств поражения калибром свыше 100 мм на дальности, установленные минским Меморандумом от 19 сентября 2014 г., исходя из фактического (виділено нами. - Ред.) прохождения линии соприкосновения согласно прилагаемой карте". Ну, і ще Путін, який фарширує схід України зброєю, найманцями, військовими підрозділами армії РФ, великодушно пообіцяв: "В свою очередь будем готовы совместно с ОБСЕ организовать контроль за осуществлением этих шагов".

Але що ж це за "фактичне" проходження лінії розмежування? До послання справді додається цікава карта - "Схема відведення озброєння калібром вище 100 мм на південному сході України". На ній штрих-пунктиром проведено лінію, загадково позначену як "Лінія розмежування сторін станом на 19 вересня 2014 р. і 13 січня 2015 р.". Але за час "перемир'я", починаючи з вересня, сили бойовиків значно просунулися в західному напрямку: за офіційними оцінками, бойовики "відкусили" понад 550 кв. км території. Навіть ще під час самих переговорів у Мінську сепаратисти зайняли 28 населених пунктів. Тому лінія розмежування на 13 січня 2015 р. істотно відрізняється від лінії на
19 вересня 2014 р. Але насправді порівнювати путінські апетити треба не з лінією фронту від 19 вересня, а з затвердженою того дня у Мінську лінією, координати якої і ввійшли в секретний Додаток до мінського Меморандуму. По суті, Путін пропонує відійти від зафіксованої в цьому документі лінії й легітимізувати "фактичну", тобто сьогоднішню, яка абсолютно не на користь України.

Що, власне, й підтвердила на засіданні РБ ООН цього тижня представник США С.Пауер: "Недавно президент Путін запропонував президентові Порошенку обговорити російський мирний план, щоб звільнити Росію від зобов'язань за мінськими угодами". За оцінкою американського дипломата, цей план передбачає легітимізацію територіальних захоплень сепаратистів із вересня, а також перебування російського персоналу та військової техніки на території України. "Ми бачили такі "мирні плани" й раніше. Це було в Абхазії, Південній Осетії та Придністров'ї. Давайте цей "мирний план" Путіна називати його іменем - це російський план окупації України".

Але де ж має проходити лінія розмежування сторін, спочатку схвалена в Мінську президентами Порошенком і Путіним, а потім зафіксована в Додатку до мінського Меморандуму, скріпленого підписами посла ОБСЄ Х.Тальявіні, другого президента України Л.Кучми, посла РФ в Україні М.Зурабова та представниками "ДНР" і "ЛНР" О.Захарченка та І.Плотницького? Прикметно, що в тексті Меморандуму, оприлюдненому на офіційному сайті ОБСЄ, згадки про Додаток чомусь немає. Понад те, цей секретний Додаток досі не був опублікований жодною стороною мінських домовленостей.

У DT.UA є як копія оригіналу мінського Меморандуму, в якому чорним по білому згадано "Додаток: лінія розмежування сторін із прив'язкою до місцевості", так і сам Додаток. Цей документ (з ним, як і з усіма вищезгаданими, можна ознайомитися на сайті DT.UA) являє собою таблицю з переліком населених пунктів, через які має проходити лінія розмежування, а також їх точні географічні координати. З допомогою сервісу Google maps ми нанесли їх на карту. І порівняли отриману, узгоджену сторонами, "мінську" лінію, по-перше, з лінією, позначеною на "карті Путіна", а по-друге, з фактичною лінією розмежування на 19 вересня 2014 р., зафіксованою й оприлюдненою Інформаційно-аналітичним центром РНБОУ на сайті Ради. І виявили кілька цікавих моментів. Ви також можете їх побачити на "зведеній" карті, яка додається.

По-перше, "мінська" лінія проходить помітно західніше фактичної лінії розмежування від 19.09.2014. Деякі ділянки території, контрольовані на той час українськими силами, згідно з мінськими домовленостями, повинні перейти під контроль сепаратистів. Українська ж сторона в результаті "обміну" має отримати під свій контроль невелику ділянку в районі Дебальцеве - Попасна, захоплену бойовиками.

По-друге, на карті чітко видно, що Донецький аеропорт (ДАП) міститься на схід від узгодженої "мінської" лінії, тобто на території, яка має відійти сепаратистам. І це попри те, що на карті РНБО аеропорт перебуває в зоні бойових дій, а в численних коментарях українських офіційних осіб стверджувалося, що ДАП контролюється українською стороною.

Минулої неділі, 18 січня, МЗС РФ заявило, що аеропорт "відповідно до мінських домовленостей має бути переданий під контроль ополченців". Представники українського МЗС і РНБО не забарилися з відповіддю: у мінських домовленостях, зафіксованих у протоколі від 5 вересня, та Меморандумі від 19 вересня 2014 р., немає жодного слова про Донецький аеропорт. Збрехали? Ні. Але й усієї правди не розкрили. У мінських документах справді немає слів про ДАП. Але про те, що аеропорт повинен відійти сепаратистам, свідчать цифри - координати, зафіксовані в Додатку до Меморандуму. Імовірно, саме тому цей документ і залишався досі неопублікованим. Як пояснило DT.UA одне з джерел, за задумом мінських домовленостей, аеропорт мав відійти сепаратистам у результаті виконання взаємних зобов'язань: бойовики також повинні були передати під український контроль ряд населених пунктів. Але вони цього не зробили, як, утім, не виконали й інших пунктів мінського Меморандуму. Відповідно, аеропорт їм не передали. Українські "кіборги" досі тримають героїчну оборону. Про деталі мінських домовленостей їм ніхто не розповів. "Це складне політичне питання", - не під запис, кажуть на Банковій… Звісно, складне! До закінчення парламентських виборів його порушувати було невигідно, а потім - страшно, бо за цей час "кіборги" стали національними героями.

По-третє, на зведеній карті видно, що Путін не має наміру повертатися до затвердженої
в Мінську лінії, оскільки запропонована ним лінія розмежування розміщена ще більше на
захід від "мінської". Понад те, за інформацією наших джерел, росіяни й сепаратисти взагалі категорично відмовляються від демаркації будь-яких ліній. Цілком очевидно, що вони не мають наміру виконувати мінські домовленості - ні окремі їх пункти, ні, тим більше, у цілому. Прикриваючись гарними словами про мир, Кремль продовжує наступ. Учора керований з Москви лідер "ДНР" Захарченко заявив: "Ми будемо наступати до кордонів Донецької області. Спроб говорити про перемир'я з нашого боку більше не буде"…

Насправді "план Путіна" все-таки існує. Але він - не в оприлюднених листах чи заявах російського МЗС. Побажання Путіна в Київ передаються або через довірених кур'єрів - Суркова, Медведчука, або в телефонних розмовах із колегою. За інформацією джерел DT.UA, основні з них такі. Федералізація України (хай навіть вона називатиметься інакше, наприклад децентралізацією, але суть її має залишатися такою, як її розуміє Путін). Особливий статус "ДНР" і "ЛНР", який передбачає формування тамтешньої влади виключно на місці, тобто фактично непідконтрольність Києву; автономний бюджет; повна свобода у виборі мови та задоволенні культурних потреб; і, головне, право самостійно вибирати вектор економічної інтеграції - євразійський чи європейський. Ну й, звісно, нейтралітет України. Всі ці три основні пункти - "федералізація", "особливий статус Донбасу" і "нейтралітет" - певна річ, мають бути зафіксовані в Конституції України.

У Путіна змінюються методи, але не змінюється мета - прив'язати Україну до себе. І для задоволення такого апетиту мінських крихт, хоч би по яких лініях вони розсипалися, йому вочевидь замало.

P.S. Деякі наші читачі припустили, що при підготовці карти технічною службою ZN.UA, точки в районі Донецького аеропорту були з'єднані неправильно. Редакція вважає за необхідне заявити, що ряд координат, зазначених у Додатку, допускають неоднозначність трактування при нанесенні на карту місцевості лінії розмежування.

При варіанті проходження лінії розмежування через Опитне-Веселе-Піски територія Донецького аеропорту відходить як українській стороні, так і бойовикам. Але навіть при цьому варіанті лише частина злітно-посадкової смуги залишається під контролем української сторони, а термінальний комплекс аеропорту - весь під контролем сепаратистів. Що змінилося?