А тепер відповіді на запитання: «Чи почуваєтеся ви вільною людиною тепер». Ствердно відповіли 26%, близький до цього стан констатував кожен п’ятий, «швидше, ні» — 22,3% і «категорично ні» — 26,6%. Вагалися з відповіддю близько 5% опитаних. Відчуття свободи народу в різні періоди історії визначається сукупністю різних уявлень про те, що є свободою для кожного громадянина. Свобода заробляти, свобода самовираження, свобода будувати кар’єру, свобода без страху ходити вулицями, свобода не боятися завтрашнього дня. Зрештою, для кого свобода — це можливість під затишним абажуром дивитися життєстверджуючі радянські фільми й комедії, зняті в середині кривавих тридцятих років; а для кого — щастя з порожніми кишенями курсувати під карнизом, на якому колись висіла залізна завіса. Їх може бути багато, цих свобод. І, здається, не можна пояснити, чому відчуття свободи всього народу через дев’ять років після розпаду тоталітарної держави розтануло, наче льодяник...
Утім, можливо, пояснення десь поруч? Відповідно до опитування УЦЕПД, 32% наших співгромадян заявили про своє бажання емігрувати з України на постійне місце проживання. На запитання про наявність таких планів 61,5% відповіли негативно і 6% ще вагаються. Переважна більшість — 81,7% причиною своїх думок про еміграцію назвали важку економічну ситуацію, 8% пішли б на цей крок, який докорінно змінює життя, через наявність в Україні порушень прав людини. Від 2 до 2,4% опитаних змінили б місце проживання через високий рівень злочинності, важку екологічну ситуацію та неможливість задовольнити власні культурні запити.
Спроба дізнатися, з якою державою в опитаних асоціюється нинішня Україна, чіткої відповіді не дали бодай тому, що майже 60% відмовилися проводити історичні паралелі. Проте майже 13% вважає, що наша країна 2000 року схожа на Радянський Союз після закінчення Другої світової війни; 12% знайшли схожість із Радянською Росією доби непу; 6% — із Російською імперією перед жовтнем 17-го року, 2,4% вважають, що наше віддзеркалення — це Чилі часів Піночета. Війна еліт у Франції часів Наполеона Бонапарта навіть в 1% опитаних не викликала аналогій із ситуацією в Україні, зате майже 2% (чи лише 2%) готові порівняти її з Римською імперією періоду Нерона. Але з чим би ми не асоціювали свою країну, більшість із нас готові її захищати на випадок війни (57%). Правда, 24,5% ні за яких обставин воювати не збираються (сподіватимемося, що так відповіли ті, хто планує на випадок чого кувати перемогу в тилу), 10,5% вагаються. А в 8% відповідь залежить від того, проти якої країни доведеться воювати. Саме їхні голоси враховувалися при відповіді на запитання: «Чи готові ви воювати за Україну, якщо проти неї виступатимуть такі країни?» І ось що маємо: