Тінь героя

Корупційний скандал з участю першого заступника глави Миколаївської області Миколи Романчука для чинної влади може стати політичним допінг-контролем, підтвердженням її намірів боротися з корупцією.

Він пам'ятає, як усе починалося

"Океан" - наймолодший з трьох миколаївських суднобудівних заводів. Він був заснований 1951 року і від самого початку орієнтований на цивільні замовлення - суховантажі, рефрижератори, траулери. Це й допомогло підприємству вижити у важкий час, коли дві сусідні верфі, втративши оборонні замовлення, поринули в летаргічний сон, з якого не можуть вийти й досі.

Сьогодні мало хто пам'ятає, що саме завод "Океан" став політичним трампліном для Анатолія Кінаха. Тут він пройшов усі щаблі кар'єрного зростання - від майстра до начальника виробництва, а в 1990 році колектив підприємства висунув його кандидатом у народні депутати.

За три роки до цього начальником одного з провідних цехів став Микола Романчук, а в 1996-му, коли Кінах очолив Українську спілку промисловців і підприємців, він уже керував заводом.

Тоді було багато паралелей. Два промислові гіганти - Миколаївський глиноземний завод і "Океан", - розташовані по сусідству один з одним, в один рік були виставлені на приватизаційний конкурс. Віддача при цьому виявилася різною. Якщо продаж першого приніс державі 542,7 млн грн, то 78% акцій суднобудівного заводу обійшлися голландській компанії Damen Shipyards Group усього в 26,3 млн грн.

Невдовзі про цей факт забули, бо з приходом закордонного власника у підприємство ніби відкрилося друге дихання: за 6 років випустило 55 суден для замовників з України, Німеччини, Великої Британії, Норвегії, Нідерландів. Спуск на воду нових контейнеровозів, балкерів, суден для перевезення великовагових вантажів, танкерів-хімовозів, буксирів-постачальників льодового класу, багатоцільових вантажних суден став справою звичною. Багато хто в Миколаєві з заздрістю дивився у бік "Океану", важко зітхаючи: "Можуть же люди, а ми тут ніяк не піднімемося".

Виробничі результати підприємства багато в чому пояснювали перевагами Вільної економічної зони "Миколаїв", яку було створено спеціально для відновлення суднобудівних заводів. Але це було, швидше, перебільшенням - інвесторів щось лякало, і вони не поспішали реєструвати проекти.

Однак успіх "Океану" був відзначений високою нагородою. У 2007 році директорові заводу Миколі Романчуку присвоять звання Героя України.

На тлі нинішнього скандалу багато хто сумнівається в щирості дій Віктора Ющенка, хоча слід визнати: йому було за що заохочувати миколаївського директора. Інша річ - вибір заохочення, і тут усе залежало від примхи чиновників канцелярії президента. Що вони, власне, знають про героїзм? В історії стільки всього намішано... Між героєм і антигероєм, як показує практика, нерідко проходить лише тінь.

Глибина падіння

Лихо всіх без винятку керівників Миколаївщини в тому, що часто вони називають речі своїми іменами тоді, коли вже запізно. От і Микола Круглов у 2012 році, будучи головою обласної державної адміністрації, у відкритій полеміці з Миколою Романчуком несподівано згадав, як завод спочатку викупив свою територію, а потім почав її продавати вроздріб: 2,5 га - компанії, яка займалася нерухомістю, 5 га - сусідньому терміналу, 62 га - ще одному підприємству. А головне, обурювався губернатор, завод падає, а заробітна плата директора становить 201 тис. гривень.

- Як я маю реагувати, коли зарплата не платиться, податки не сплачуються, закони не виконуються? Гроші, які платив замовник за те чи інше судно, відразу "відкатувалися" і ділилися між керівниками і наглядовою радою. А потім усі починали розповідати, що грошей немає, - ремствував М.Круглов.

- Так, я погодився працювати за гідну оплату (працюючи по 16-18 годин на добу і без вихідних), - відповідав йому М.Романчук. - Так, з грудня 2008 року (дата укладення контракту) по січень 2011-го (дата мого звільнення) претензій до мене не було ні з боку власника підприємства, ні з боку державних структур.

До такого загострення стосунків між ними призвело погіршення ситуації на підприємстві внаслідок зміни власників. У Damen Shipyards Group остаточно розчарувалися в інвестиційному кліматі в Україні. Політична ситуація в країні, ліквідація урядом Юлії Тимошенко вільних економічних зон, корупція, ошуканство, небажання держави повертати "Океану" 55 млн грн ПДВ - усе це змусило голландців перевести виробничий цикл у румунський Галац. Залишивши собі 49,99% акцій, контрольний пакет взамін на фінансові зобов'язання вони передали норвезькій компанії Aker Yards.

Але й з новим власником миколаївське підприємство пропрацювало недовго: у 2011 році воно стало частиною компанії Wadan Yards AS. Від початку планувалося замкнути виробничий ланцюг з двома верфями в Німеччині - у Вісмарі й Варнемюнде. Але за весь період російській компанії вдалося отримати лише один контракт на будівництво чотирьох контейнеровозів для "Норильского никеля", і влітку 2009 року Wadan Yards опинилася на межі банкрутства - борги компанії тоді становили понад 100 млн євро.

Один з членів ради директорів, Андрій Бурлаков, так і не виконає своєї обіцянки повернути з Польщі українських суднобудівників - спочатку його заарештують за виведення державних активів, виділених на розвиток російського авіабудування, а потім демонстративно застрелять в одному з ресторанів Москви.

Підпис Бурлакова стоїть і на контракті, який обіцяв директорові ледь не довічне забезпечення. Згодом цей документ ляже в основу судових позовів, бо звільнення Романчука передбачало виплату йому багатомільйонної компенсації. Хазяї ж підприємства відмовлялися це робити, вважаючи, що в них є досить підстав покарати зарозумілого директора. Внутрішнє розслідування, яке провели за їхньою ініціативою, оприявнило факти завищення цін, продажів неврахованого брухту, залучення сумнівних субпідрядників.

Деякі з них, зазначалося в результатах перевірки, примудрялися міняти електричну лампочку за 400 грн. При цьому акти виконаних робіт за договорами були знеособлені і не містили ні назв робіт, ні виконаних обсягів. І таких паразитів на території "Океану" було безліч. Одні з них "модернізували обладнання", інші "очищали і фарбували поверхні", треті - "купували листовий прокат".

І це далеко не всі гріхи Романчука, виявлені новими власниками заводу під час службового розслідування.

Уже будучи звільненим, він продовжував судитися з власниками, вимагаючи виплатити йому борги із заробітної плати, а в приватних розмовах припускав, що в Москві незабаром ухвалять рішення про його поновлення на посаді.

А потім його долю розвернуло. Одного разу йому сказали: "Палич, кидайте цю справу - ідіть у політику. Вона відкриє для вас набагато більше можливостей".

Випробування владою

Як директор великого заводу Микола Романчук не міг не перебувати в партії влади. У 2006 році нею була "Наша Україна". Коли вона втратила вплив на політичні процеси, керівник "Океану" почав думати про нову політичну гавань. За визнанням Миколи Круглова, він приходив до нього проситися в Партію регіонів, але губернатор дав чітко зрозуміти: спершу наведи порядок на своєму підприємстві, а потім приходь до нас.

Миколі Павловичу це не сподобалося, і він вирішив піти в опозицію. Благо, на той час у Миколаєві зміцнювала своє становище місцева організація "Фронту змін", з двома представниками якої - Олегом Богомазом і Вадимом Меріковим - він уже був добре знайомий.

Пізніше з'ясується, що це був правильний вибір, і політика, на відміну від виробництва, стане для Романчука тим ліфтом, який підніме його вгору. Усе станеться в одну мить: Арсеній Яценюк стане прем'єр-міністром, його миколаївські соратники - народними депутатами, а він - головою обласної державної адміністрації.

Це відбудеться в березні 2014 р. і триватиме всього 6 місяців, - на більший термін довірити владу Паличу ніхто не наважиться. І це будуть важкі часи - спорудження блокпостів на в'їздах до обласного центру, мобілізація, снігові затори, вибух газу в одному з будинків Миколаєва, розселення постраждалих мешканців...

За один місяць міг об'їхати всі райони і в кожному провести по кілька зустрічей...

- У Миколаївському регіоні є одна і тільки одна людина, яка відповідає за все. Ця людина - голова обласної державної адміністрації, - казав він тоді, звертаючись до підлеглих.

А ще на кожній зустрічі полюбляв розповідати, як до нього в кабінет прийшла розгублена людина. Мовляв, ми, як і зазвичай, з маршруток гроші зібрали, а кому тепер давати цей мільйон - не знаємо.

Чи було це насправді - тепер уже не так важливо. На тлі будинків, обладнаних тунелів, сейфів і золота - усього того, із чим тепер асоціюється ім'я цієї людини, той випадок виглядає як напівзабутий анекдот.

В історії з Романчуком багато запитань. Одне з них - чи знав нинішній губернатор Вадим Меріков, як саме Романчук нагромаджував свої заощадження, і чи намагався цьому завадити? Чому промовчав, коли його підлеглий відкрито вліз у рейдерське захоплення Регіональної торгово-промислової палати?

Якби тоді в Генеральній прокуратурі не поклали під сукно звернення членів правління Палати, а міліція не спустила справу на гальмах, хто знає, чим би все завершилося.

Зупинити чиновника могли й компетентніші органи. Вже через місяць після вступу його на посаду губернатора у пресі спливуть непривабливі факти господарювання Романчика, коли він був директором "Океану". Повідомлялося, що СБУ проведе розслідування, за результатами якого визначить перспективи порушення кримінального провадження. Але, судячи з того, що кандидатуру Миколи Павловича надалі погодили на посаду заступника губернатора, справа виявилася безперспективною.

Ледь оговтавшись від шоку, викликаного затриманням першого заступника глави області, миколаївці, які стежать за місцевим політикумом, запитували одне одного: "Це - випадковість, чи Палича цілеспрямовано зливали?"

З цього приводу висувалися різні версії. Хтось казав, що все, мовляв, організували колишні регіонали, які засіли в "Опозиційному блоку". Інші називали прізвище нинішнього губернатора. Щоб довести, вибудовували такий взаємозв'язок: Романчука в обласну адміністрацію привів Меріков, але коли над самим Меріковим почали згущуватися хмари, він вирішив скинути баласт, показавши, що в області борються з корупцією.

Коли це так, то для губернатора це був би справді останній козир у грі. Вкрай погана статистика регіону, відсутність видимих результатів, міжусобиця, що заразила навіть місцеву організацію БПП, - з таким багажем мало хто всидить у губернаторському кріслі.

Знайшлися й такі, хто заявив, що скандал із хабаром - керований снаряд, націлений на губернатора. На користь цієї версії свідчить те, що незадовго до події Петро Порошенко скасував свій робочий візит у Миколаївську область. Тепер у місті чекають, чи привезе президент із собою нового главу облдержадміністрації.

І все-таки більшість спостерігачів схиляються до того, що це не більш ніж фатальна випадковість, радше схожа на рушницю, яка колись мусила обов'язково вистрелити.

Політична бомба завжди має велику зону ураження. Цілком очікувано, що вона детонує не тільки на партії президента, а й на об'єднанні "Батьківщина". Михайло Соколов, представник "Батьківщини" в Миколаївській області, відомий своєю особливою наближеністю до Юлії Тимошенко, але пряме згадування у справі про його розробку кар'єру в Єланецькому районі разом із Миколою Романчиком ставить під великий сумнів подальше зростання репутації цієї політичної сили в регіоні.

У зв'язку з цим цікава його реакція на події. У коментарі виданню "НикВести" він заявив, що дізнався про миколаївські події лише на третій день, коли перебував у Києві в партійному офісі "Батьківщини".

Навіть у найрозвиненіших демократіях влада іноді домовляється з правосуддям. Учасники угоди зважують усі "за" і "проти" і ухвалюють остаточне рішення. Хто знає, які прізвища фігурують у "чорній бухгалтерії", яку вилучили в Романчука? І на що готові піти фігуранти, щоб уникнути розголосу?

Мине кілька місяців, і ми довідаємося, чи стала ця справа допінг-контролем для політичного режиму, підтвердженням задекларованих ним намірів боротися з корупцією. Для Миколи Павловича, головної дійової особи, це ще й час, за який він має вирішити - погодитися з роллю цапа відбувайла чи захопити за собою на дно політичної кар'єри когось за компанію.

Якщо цього не станеться - люди мають право запитати: "А навіщо тоді виставляли напоказ сейфи Романчука?" Можуть згадати Врадіївку, справу Оксани Макар, драматичні вибори у Первомайську. Повітря на Півдні й так розпечене: залишиш сірник - і зайнялося...