Свобода… рейтингу?

Поділитися
Стартова програма Савіка Шустера на «Інтері» піднесла, щонайменше, дві сенсації. По-перше, «Інтер» практично один до одного скопіював формат «Свободи слова» на ICTV...

Стартова програма Савіка Шустера на «Інтері» піднесла, щонайменше, дві сенсації. По-перше, «Інтер», поряд із тяжінням до глобальності (200 чоловік у студії), пафосної респектабельності (зал у формі британського парламенту) й технічного прогресу (суперкруті пульти в руках представників народу), практично один до одного скопіював формат «Свободи слова», з яким Шустер устиг відзначитися не тільки на російському НТВ, а й на вітчизняному ICTV. (Каналі, що, як відомо, зберіг той самий формат із новим ведучим Андрієм Куликовим.) У ЗМІ спалахнула жвава дискусія на предмет «етичності — неетичності» такого повороту справ, яку ми, проте, не маємо наміру загострювати, принаймні через існування не менш інтригуючого «по-друге».

Так, програма-двійник у результаті вже звичного для глядача студійного голосування аудиторії, яку Шустер у першій програмі ототожнив з усією країною, піднесла вітчизняній соціології сюрприз: легендарний ведучий заявив про нового фаворита виборчих перегонів, яким став Блок Юлії Тимошенко, майже на 4% випередивши «Регіони», що досі лідирували.

Беручи до уваги 37-відсотковий рейтинг «Свободи Савіка Шустера», який забезпечив програмі статус головного політичного шоу країни, а також її основну ставку не стільки на чвари українських політиків, які вже остогиділи публіці, скільки на прикладну соціологію в режимі он-лайн, — ми не змогли пройти повз цей факт. Тому що такий формат соціологічних досліджень, який, до речі, продовжує використовувати й ICTV — власник другого за величиною політичного проекту «Свобода слова» (рейтинг глядацької аудиторії 15%), виявився певним оригінальним ноу-хау, прямі впливи якого відчувають на собі не тільки стурбовані рейтингами політики, а й суспільство загалом.

У зв’язку з цим у нас виникло кілька запитань, суть яких зводиться приблизно ось до чого: чи відбиває голосування студійної аудиторії обох проектів основні тенденції суспільної думки? Чи коректно позиціювати аудиторію таких шоу як «аудиторію, котра представляє всю Україну»? Чи усвідомлюють організатори, наскільки тонка в такому разі межа між поняттями соціології, яка всього лише фіксує конкретний зріз суспільної думки в конкретний момент, і технології, яка впливає на формування цієї суспільної думки?

Слід сказати, що «Інтер» — перший канал, котрий назвав ім’я соціологічної служби, яка забезпечує добір аудиторії у студію «Свободи Савіка Шустера». Це відома в Україні компанія КМІС. Нам вдалося поговорити з її генеральним директором Володимиром Паніотто. Нам також вдалося довідатися координати фірми, яка працювала і продовжує працювати зі «Свободою слова» на каналі ICTV. Це Бюро статистичного аналізу, що ним керує Наталя Гасаненко. Для початку ми вирішили надати слово саме їй як фахівцеві з дворічним досвідом роботи на проекті, аналогів якому в Україні ще не було.

Наталя Гасаненко: «Будь-які рейтинги — все-таки трохи спекулятивна річ»

— Наталю Олександрівно, як ви потрапили на проект «Свобода слова» з Савіком Шустером на телеканалі ICTV?

— У 2005 році ми виграли тендер. Знаю, що серед учасників були КМІС і UMG. Мені проект сподобався, бо видався дуже складним. Наше бюро позиціюється на складних проектах.

— Чим же він такий складний?

— Це дуже велика фокус-група, з допомогою якої не тільки можна досліджувати реакцію людей на поведінку політиків та події, а й говорити вже про кількісний аспект. Сто чоловік населення України на кожній програмі — це фантастично цікаво. А якщо врахувати метод ролінгу (підсумовування результатів за місяць), то виходить, що ми, проводячи опитувальні дослідження, не йдемо до респондента, а запрошуємо його до себе, контролюючи його характеристики за статтю, віком, місцем проживання, причому контролюємо за паспортом.

— Ми можемо говорити в такому разі про зріз думки всієї країни?

— Гадаю, так. Фокус-групи, спрямовані на якісні дослідження, переросли в кількісний проект. Це свого роду ноу-хау «Свободи слова» на IСTV.

— Але хіба цей метод Шустер не використовував на російському НТВ?

— У Росії намагалися запрошувати в аудиторію представників усіх регіонів. Але Росія — величезна країна. Зібрати за добу людей з усіх регіонів на передачу було просто неможливо. Тому зазвичай там голосувало пів-Москви. У проекті працювали штатні соціологи, набирали аудиторію. Спочатку мене теж запрошували працювати в такому форматі. Але я змогла переконати керівництво каналу в тому, що можна охопити всю Україну, та тільки в рамках діяльності не залежної від каналу компанії. Весь механізм добору аудиторії розробила наша компанія спільно з телеканалом.

— Говорімо на рівні конкретної людини. Як ви до неї добираєтеся?

— У кожній області є супервайзер, який координує роботу інтерв’юерів у містах і селах. Інтерв’юери, своєю чергою, мають уже якісь свої зв’язки, контакти, знайомства... Звідси й формується запас охочих взяти участь у програмі методом «снігової кулі». Для цього проекту нам довелося ґрунтовно добудовувати мережу. Нині ми співробітничаємо з різними соціологічними і маркетинговими регіональними фірмами, які вже не один рік працюють на ринку. У нашому проекті вибірка регіональна. На кожну передачу приїжджають жителі семи-восьми областей, які представляють Україну. Говорити про об’єктивність голосування за один тиждень, враховуючи наявність у студії ста чоловік, не дуже коректно. Хоча й тут математична статистика дозволяє похибку 8%.

— Тоді занадто великий люфт виходить. Адже на практиці похибка може коливатися як у плюс, так і в мінус. І тоді діапазон коливань становитиме аж 16%, що може кардинально змінити реальний розклад.

— Абсолютно правильно. Тому ми й використовуємо методику ролінгу. Тобто чотири тижні опитуємо людей. Загалом 400 осіб. Усі результати плюсуємо й показуємо п’ятого тижня. Ми отримуємо результати за місяць. Коли базуватися на голосуванні 400 чоловік, то відхилення становить уже 5%, а люфт, про який ви кажете, — 10%.

До того ж на результатах у 10—20% похибка зменшується до 3%.

— Що за люди в результаті приїжджають на програму?

— Якщо не торкатися вікових, регіональних, освітніх та інших квот, то основна особливість у тому, що насамперед це люди з вираженою громадянською позицією, орієнтовані на суспільство, а не на себе. Погодьтеся, витратити два-три дні на такий захід може тільки людина, котрій цікаві події у країні.

— Але тоді вони політично заангажовані?

— Не завжди. У нас багато таких, хто за жодну партію не голосує. Ще часто бувають такі, хто їде, аби просто потрапити в Київ, безплатно подивитися на світ. Адже квиток і готель оплачує канал. Потім сидять, нудьгують… Хоча це теж наше населення.

— Який відсоток тих, хто відмовляється їхати на передачу?

— Легше сказати, що погоджуються приїхати десь відсотків 15. У нас практично не бувають дуже багаті, європейський середній клас, практично немає представників асоціальних верств…

— Але ж вони в результаті теж голосують. Репрезентативність таки порушується?

— Спірне питання. Все-таки мені здається, що наша студійна вибірка, попри деяку специфічність аудиторії, мало чим відрізняється від тієї, що буває у звичайному репрезентативному опитуванні, приміром «двохтисячнику».

— Тоді звідки з’явилося лідерство БЮТ на «Інтері»? Механізм же добору аудиторії у програм однаковий.

— Як фахівець можу припустити, що БЮТ дуже добре попрацював у регіонах. Це тепер багато хто визнає. Гадаєте, в нас менший відсоток буде?

— Ви хочете сказати, що в зрізах, які ви плануєте оголосити після чотирьох програм із Куликовим, теж намітилася така тенденція?

— Я не робитиму жодних підсумкових заяв, але в тому, що вже є, бачу певний нестандарт. Гадаю, це може незабаром стати помітним і на загальній масі досліджень. Можливо, наша методика працює на випередження. Хоча б тому, що ми на ефірах зрізуємо активнішу частину населення. І через те з’явився ще більш випуклий результат. Але в тому, що у БЮТ рейтинги зростатимуть, я майже впевнена. Правильно працюють із народом. Хоча це може бути пов’язане ще й із тим, що активний і небайдужий громадянин, який, як ми вже встиг­ли з’ясувати, саме й приїжджає до нас на програму, зазвичай співчуває опозиції, яка бореться.

— Проте БЮТ в опозиції давно, і на вашому проекті таких перекосів не спостерігалося?

— Проте активна фаза передвиборної кампанії розпочалася саме тепер. І саме тепер активізуються прибічники опозиції.

— Погоджуючись їхати на програму?

— Можливо. Додам, що свою роль могли відіграти й відпустки. Більш-менш забезпечені поїхали відпочивати. Вдома залишилися ті, які погано живуть. Знову-таки, незадоволені та близькі до опозиції. Однак, повторю, що старі дослідження дуже далекі від цих прогнозів.

— Провокаційне для соціолога запитання: усе-таки чи може вплинути оприлюднений рейтинг політичної сили на вибір громадянина

— Ми таких досліджень не робили. Ми не маніпулюємо — ми інформуємо. Хоча якщо, зовсім чесно, то мені самій ці рейтинги не дуже подобаються. І в рамках обговорюваного нами формату політичного шоу зокрема. Все-таки будь-які рейтинги трохи спекулятивна річ, що більше нагадує технологію. Мені ж як професіональному соціологу імпонує вивчення і виміри зміни реакцій і поведінки людей під час програми. У цьому має бути її основна фішка. Чому люди підтримують одного політика і не сприймають іншого? Що впливає на сприйняття? Чому людина в ході передачі змінює свою думку?

— Ваші колеги кажуть, що кожний може раптом змінити свою думку, потрапивши в зону впливу харизматичного політика. На час змінити. До речі, вам не здається, що це ще один аргумент не на користь студійних зрізів, нехай навіть із великою кількістю людей і з урахуванням ролінгу?

— У цьому є своя логіка. Та я хочу закінчити думку. От якби я була маніпулятором думок, політтехнологом, то стежила б не за рейтингами, а саме за реакцією людей. Я б збирала фактаж, аналізувала, фіксувала ключові слова, на які позитивно реагує аудиторія, і використовувала б їх у веденні кампаній. Так лінуються ж наші політики!

— Виходить, «Свобода слова» і «Свобода Савіка Шустера» — це ще й методичні посібники для політтехнологів? А для людей що?

— Це ви в керівників телеканалів запитуйте. А взагалі відповідь проста. Це звичайні комерційні проекти, які мають годувати канали. Політикам він цікавий одним, народу іншим. Високі рейтинги це підтверджують.

— Ну щодо політиків зрозуміло — безкоштовний майданчик, безкоштовна фокус-група… А людям чим цікавий цей скандал, який триває вже другий рік? Що вони кажуть?

— Кажуть, що багато нового дізнаються про нашу владу. Скандал не тільки підвищує рейтинг, а й зриває маски. З другого боку, багато хто втомився. Я це відчуваю. Та рейтинги поки не відчувають. А нині ще ця оригінальна інтрига з «Інтером»… Нашим супервайзерам уже дзвонять інтерв’юери і розповідають про запрошення співпрацювати з «Інтером». Україна — велике село.

Володимир Паніотто: «Рейтинг БЮТ підвищили непередбачені заміни»

— Володимире Іллічу, яким чином відбувається добір людей на передачу, із скількох областей, населених пунктів?

— Під час наших регулярних репрезентативних для України опитувань інтерв’юер після закінчення роботи розповідає про передачу та записує координати тих, хто погодився приїхати на неї. Ці дані вводять в комп’ютер і в такий спосіб формується база даних потенційної аудиторії. З неї здійснюється підвиборка 200 чоловік для кожної передачі. Це люди з усіх 24 областей України й АР Крим (приблизно з 70 населених пунктів для кожної передачі).

— Чи багато з тих людей, яких відбирають соціологи за своїми вибірками, погоджуються брати участь у проекті?

— Поки що тільки 16%, ми сподіваємося підвищити цю цифру до 30—40%.

— Представники яких партій, прибічники яких політиків найчастіше погоджуються приїхати до студії?

— Пройшла тільки одна передача, за договором із каналом «Інтер» ми будемо відстежувати репрезентативність аудиторії та за потреби вносити корекції. На вересень ми запланували провести спеціальне дослідження, й я зможу точно відповісти на дане запитання, але це буде тільки через кілька тижнів.

— Кого, яких людей репрезентують учасники передачі, які голосують у студії?

— Теоретично вони мають репрезентувати все населення України. І справді вони відбираються в цілковитій відповідності з пропорцією регіонів України, розподілом населення за статтю, віком, типом поселення тощо. Проте, по-перше, від самого початку погоджуються люди соціально більш активні (причому серед працюючих жителів більшості областей — ті, хто може відпроситися з роботи на один день, адже, щоб потрапити на передачу, більшість учасників мають приїхати до Києва у п’ятницю вранці). По-друге, частина учасників з різних причин відмовляється в останній момент (не сідає в поїзд чи зникає вже у Києві), тому відбуваються заміни, які збільшують відхилення від репрезентативності.

— Наскільки люди в студії відбивають думку країни? Який найімовірніший відсоток похибки?

— Коли будуть усунуті «накладки», пов’язані з тим, що це перші передачі, і вона вийде на стаціонарний режим (думаю, це буде до кінця вересня), максимально можлива випадкова похибка вибірки для аудиторії кожної передачі буде не більш як 7—8%. Планується також проводити опитування до початку передач і узагальнювати думку аудиторії кількох передач (так званий ролінг), ця похибка наближатиметься до даних звичайного опитування (при об’єднанні чотирьох передач — близько 4%). При цьому однаково залишається певне систематичне зміщення у бік соціально активних (ми його оцінимо пізніше). Зауважу, що сама «думка країни» — це теж думка людей більш активних, оскільки у звичайних опитуваннях, за якими ми судимо про цю думку, а також у референдумах і виборах бере участь, як правило, не більш ніж 70 відсотків населення. Це зменшує (хоча і не усуває цілком) систематичну похибку.

— Чи відповідають нинішнім електоральним настроям ті дані про готовність голосувати за БЮТ, ПР і «НУ—НС», які були оголошені під час першої передачі «Свобода Савіка Шустера»?

— Щодо «НУ—НС» приблизно відповідають, партії, які мають реальні шанси пройти в парламент, були названі правильно, а от рейтинг БЮТ був завищений приблизно на 10%, тоді як рейтинг Партії регіонів занижений майже на 8%. Ми думаємо, це пов’язано з великою кількістю неадекватних замін і намагаємося змінити цю процедуру.

— А чому знадобилися заміни?

— Можливо, через те, що під час рекрутингу всім обіцяли екскурсії та обід, чого, на жаль, не сталося.

— Чому стрибнув саме рейтинг БЮТ? Володимире Іллічу, деякі ваші колеги вже цілі гіпотези вибудували...

— Не варто. Домисли про те, що БЮТ, мовляв, активно працює і намагається впровадити своїх прибічників в аудиторію програми — у нашому випадку не актуальні, оскільки бригадири КМІС підбирають людей, грунтуючись на внесеній в наш комп’ютер базі даних. У першій програмі екстрені заміни були здійснені киянами, через що непропорційно вибірці збільшилася частина представників столиці. А у Києві, як відомо, БЮТ має найсильніші позиції.

На нашу думку, із усього вищесказаного напрошується, щонайменше, три висновки.

По-перше, студійні аудиторії обох проектів не можуть вважатися репрезентативними і такими, що відбивають думку всієї країни.

По-друге, соціологи не фіксують факт випередження БЮТом Партії регіонів, проте не виключають можливості зростання рейтингу блоку через активність його передви­борної кампанії.

По-третє, маючи на увазі перше та друге, ми, звичайно, не тільки з великим інтересом, а й з не меншою втомою стежитимемо за розбірками українських політиків у форматі двох політичних телепроектів. Проте при цьому чітко усвідомлюючи, що свою думку ми маємо формувати самостійно. Без урахування рейтингів політиків, які працюють на рейтинг програм.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі