Старт! Фальстарт! Старт?..

Ініційований прихильниками Віктора Януковича процес підготовки до місцевих виборів, проведення яких намічається на 31 жовтня поточного року, не міг не схвилювати групи впливу, які претендують на владу в Дніпропетровську. Втім, основні учасники місцевих політичних ігор, попри скасування Верховною Радою постанови про призначення виборів органів місцевої влади на 30 травня, виборчої кампанії не припинили. Більш того, мер Дніпропетровська Іван Куліченко, у лютому її тільки почав: було створено так званий Блок Куліченка, а на вулицях містах з’явилися білборди з рекламою цього специфічного політичного утворення. Хоча, очевидно, зробив він це даремно — навіть попри підупалий рейтинг, він і без зайвої пропаганди має великі шанси утримати мерське крісло. Залишившись при цьому градоначальником, котрий влаштовує всіх і водночас не влаштовує нікого. Така специфіка дніпропетровської політичної реальності.

Сама ж ця реальність функціонує у двох вимірах — віртуально-інформаційному, тобто «для виборців», і кулуарному-застільному, тобто для інших учасників, «київського керівництва» й усіляких місцевих і захожих експертів-політтехнологів. Віртуальний міський політичний процес — це те, як кожен учасник виборчої гонки намагається собі уявити, який він в очах виборців, і як виборець намагається собі уявити, який він в очах політиків. Усе це реалізується через чутки, плітки, замовлені телесюжети й замовні статті в місцевій пресі. У результаті виходить щось середнє між «Матрицею», «Аватаром» і якимось «шутером» з участю партизанів. У цьому просторі все обертається навколо особи мера Івана Куліченка, але водночас самого пана Куліченка там немає! Замість нього є симпатизуючі й цілком заангажовані ЗМІ та їхній персонал, що називає себе журналістами, а насправді є райтерами, як у рекламних агентствах. Мер не говорить — за нього висловиться журналіст або головний редактор газети чи телеканала. Місто не пам’ятає, щоб за десять років правління Іван Куліченко критикував своїх опонентів — за нього це чудово зроблять Петров, Сидоров, Теплов чи Холодов. І в цьому перевага мера — адже його опоненти, які ведуть кампанії, Загід Краснов і Ігор Циркін, змушені критикувати його, тобто владу, від власного імені. Інакше виборець не сприйме. У віртуальній реальності між гравцями відбувається дика боротьба із застосуванням образ і знущань, чим особливо грішать промерські медіа. Водночас у кулуарно-застільному політичному просторі всі гравці домовляються і допомагають собі й своїм близьким відводити земельні ділянки, як це було на одній з останніх сесій міськради. Сучасний дискурс дніпропетровського віртуального політичного простору визначає один єдиний параметр — прихильність до президентської адміністрації. І тут, попри все, з великим відривом лідирує Іван Куліченко. Про те, що пан Куліченко збирається вступити в Партію регіонів, уперше повідомило інформагентство «Новий міст», яке симпатизує Ігореві Циркіну. Промерські ЗМІ відразу в жорсткій формі його спростували. Втім, джерела, близькі до оточення губернатора області Олександра Вілкула, підтвердили «Дзеркалу тижня», що переговори справді ведуться, і найближчим часом Іван Куліченко «точно вступить у партію». Незрозуміло інше — наскільки можливі дії мера збіжаться з думкою його партнерів із БЮТ. Річ у тім, що депутати їхньої фракції в Дніпропетровській міськраді протягом останніх чотирьох років були союзниками мера в боротьбі з координатором більшості в міській раді Загідом Красновим. Для деяких бютівців Куліченко не тільки партнер, а й «друг, товариш і брат». Утім, цим же бютівцям треба зберегти свій бізнес — тому їм важливіший результат зближення Івана Куліченка з Партією регіонів заради збереження мерського крісла. Не виключено, що пан Куліченко може просто зрадити своїх партнерів. На намальованій Партією регіонів політичній карті Дніпропетровська йому явно приділяється роль статиста, який «усіх улаштовує». Проте пан Куліченко не єдиний, хто жадає зближення з Партією регіонів в ім’я заповітної посади мера. Та й у самій Партії регіонів не виключають, що «все ще не раз може змінитися». Біда місцевих виборів у Дніпропетровську — брак у вільному доступі незалежних соціологічних даних. Кожну соціологічну фірму контролює один із потенційних кандидатів у мери, і рейтинги, відповідно, робляться віртуальні. Об’єктивна інформація міститься лише в результатах опитувань, проведених Партією регіонів і БЮТ для «внутрішнього користування». Відповідно до них, перше місце на виборах мера поділять Загід Краснов і Іван Куліченко (близько 20%), за ними іде Ігор Циркін (близько 15%) і замикає ряд екс-губернатор Микола Швець (близько 8%). Усі четверо не проти співробітничати з Партією регіонів, але в кожного є свої плюси й мінуси щодо цього процесу. Загіда Краснова недавно «звільнили» з лав «Сильної України» Сергія Тігіпка. Це напевно сталося не в останню чергу завдяки старанням новоявленого соратника Тігіпка Костя Бондаренка, котрий мав стосунок до кампанії Ігоря Циркіна. Загід Краснов може не влаштовувати ПР зайвою самостійністю — він продовжує контролювати більшість у міськраді, кістяк якої становлять регіонали. Втім, на останній сесії міськради пан Краснов дозволив
команді Вілкула реалізувати ініціативу зі створення комісії з контролю над витратами міського бюджету, та ще й усунувся від участі в її роботі. Регіоналам вигідно співробітничати з Красновим — зважаючи на всі результати виборів, він зможе створити другу за чисельністю після ПР фракцію в міськраді. Крім цього, в його обоймі точно «прохідні» комуністи. Але є проблема: Загід Краснов вирішив, що тільки він гідний стати мером, а тому переговори легко можуть зірватися. У цьому разі єдиний вихід для ПР — робота «на придушення». Цікавим варіантом видається Микола Швець — він досвідчений, угодоздатний політик, який легко претендує на голоси Краснова і Циркіна. За три місяці, експлуатуючи імідж «хазяїна», він може стати на один рівень із лідерами гонки. Але, на загальну думку, Швець — ставленик групи «Приват», а в Партії регіонів останнім часом на «Приват» алергія. Та й, зважаючи на все, Микола Швець навряд чи відновить участь у гонці — його «донорів» притягнуто як свідків у справі ПівдГЗК, і вони можуть у найближчі два місяці взагалі не з’явитися в країні.