Справа про мукачівські вибори — останній акорд

На тлі майбутніх президентських виборів поволі відходять у забуття резонансні виборчі кампанії минулих років. Тим часом на Закарпатті наближаються до логічного завершення останні дві кримінальні справи щодо фальсифікації мукачівських виборів у квітні 2004 року — місцевих виборів, які здобули славу найбрудніших за всю історію України.

Кримінальну справу за фактом фальсифікації виборів мера Мукачевого було порушено ще в серпні 2004 р., однак із самого початку її розслідували, так би мовити, «навпаки»: винуватцями фальсифікації намагалися подати потерпілу сторону — «нашоукраїнців». Після президентських виборів та кількох змін у складі групи Генеральної прокуратури, що проводила розслідування, ситуація кардинально змінилася, і слідство пішло об’єктивним шляхом. Загалом, було порушено десять кримінальних справ стосовно фальсифікації результатів виборів і ще дві — щодо викрадення виборчої документації. Влітку 2005 р. в Мукачевому розпочалися арешти звинувачених, а навесні 2006 р. кримінальні справи стали надходити до суду. На лаві підсудних опинилися голови дільничних виборчих комісій, котрі за хабарі погодилися сприяти у фальсифікації виборів, а також заступник голови ОДА Віктор Дядченко, який власноруч вносив правки у виборчі протоколи, забираючи голоси від Віктора Балоги і роблячи переможцем виборів висуванця тодішньої влади Ернеста Нусера. Всі підсудні отримали від чотирьох до п’яти років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один-два роки. В.Дядченко, на відміну від голів ДВК, свою вину категорично заперечував і нікого зі своїх шефів (насамперед губернатора Івана Різака) не здав. Прокуратура спочатку була оскаржила умовний вирок екс-заступникові губернатора через м’якість, однак потому відкликала свою апеляційну заяву.

В.Дядченко виявився найвищою сходинкою в піраміді фальсифікації мукачівських виборів: І.Різаку обвинувачення навіть не пред’являли. А Е.Нусера, переможця фальсифікованих виборів, В.Балога, який став після помаранчевої революції губернатором, призначив начальником управління з питань європейської інтеграції та зовнішньоекономічних зв’язків ОДА. До речі, на цій посаді він перебуває й досі.

Після розгляду в судах справ із фальсифікації виборів залишилися дві кримінальні справи щодо викрадення виборчої документації. На них варто зупинитися окремо. Тодішня влада розуміла, що виборчі протоколи із внесеними В.Дядченком правками необхідно знищити, адже через них довести факт фальсифікації не становило жодних проблем. Незважаючи на вимоги опозиційних депутатів посилити охорону приміщення територіальної виборчої комісії, у ніч на 20 квітня міліцейські наряди було знято, після чого кілька злочинців, зв’язавши цивільного сторожа, викрали стос папок із виборчою документацією. Причетність до злочину міліції ні в кого не викликала сумніву. Наступного дня тодішній лідер опозиції Віктор Ющенко навіть емоційно вигукнув у парламенті міністру МВС Миколі Білоконю: «Ваше місце біля параші!»

Цікаво, що злочинці, не зорієнтувавшись, викрали частину бюлетенів, а протоколи з правками В.Дядченка залишилися, тому їх довелося «довикрадати» самій міліції. Слідство наполягає, що зробив це перший заступник начальника УВС Віктор Русин, коли проводив «додатковий огляд приміщення ТВК». Після того, як 12 травня 2004 р. Верховна Рада прийняла постанову, в якій звинуватила керівництво Закарпатської міліції у співпраці з криміналітетом і закликала міністра МВС М. Білоконя звільнити з посад начальника УВС В.Варцабу та його першого заступника В.Русина, в міліції почали шукати «цапа відбувайла». Згодом радник губернатора І. Різака Володимир Паульо (відомий у кримінальних колах як Чалий) розповість слідству, що В.Варцаба з В.Русиним доручили йому підшукати людину, котра за грошову винагороду взяла б на себе викрадення виборчої документації. Сума винагороди становила 50 тисяч доларів, однак згодом була знижена до 10 тисяч. Чалий знайшов потрібну людину — раніше судимого мукачівця, який зізнався у злочині, пояснивши, що таким чином хотів поставити крапку в протистоянні довкола виборів мера (йому заплатили 7 тисяч доларів, решту привласнили посередники). Міліція відзвітувала про розкриття злочину, і хоча їй мало хто повірив, керівництву закарпатської міліції вдалося уникнути відставки. Згодом, за поданням ОДА, Президент Л.Кучма навіть надав В.Русину почесне звання «Заслужений юрист України».

У вересні 2005 р. заслуженого юриста заарештували, він провів п’ять місяців у слідчому ізоляторі. Ні під час слідства, ні на суді В.Русин не визнав інкримінованих злочинів. Зрештою, Ужгородський міськрайонний суд направив справу на додаткове розслідування, зараз її розглядають у суді вдруге — тепер у Мукачівському міськрайонному.

Останній із відомих фігурантів мукачівської справи — екс-начальник УМВС Василь Варцаба. Після виборів мера Мукачевого центральна преса згадувала його прізвище у зв’язку з подіями на ужгородському стадіоні «Авангард» у грудні 2004 р. Тоді міліція, всупереч своєму керівництву, з власної ініціативи затримала кілька десятків «озброєних бандитів, що готувалися до провокацій під час виборів президента». Після того як міліціонерів за виявлену ініціативу почали пресувати прокуратура та своя ж служба внутрішньої безпеки, особовий склад УМВС висловив своєму керівництву недовіру (випадок в українській міліції безпрецедентний). Найцікавіше, що згодом, уже після помаранчевої революції, справа про «ужгородський Беслан» (так назвали події на «Авангарді» ЗМІ) розсипалася на порох і була закрита через відсутність складу злочину, про що «ДТ» писало у грудні 2006 р…

На початку 2005 р. В.Варцаба вирішив не спокушати долю й «емігрував» у Росію. У червні того ж року його оголосили в міжнародний розшук. Під час виборчої кампанії 2006 р. екс-начальник закарпатської міліції несподівано з’явився у виборчому списку Блоку Н.Вітренко під номером 26, однак потрапити до парламенту йому не вдалося. Після цього прізвище В.Варцаби майже зникло зі шпальт центральної преси. Тим часом на початку нинішнього року екс-начальник обласної міліції з’явився в Ужгороді. Спроба з’ясувати в Генпрокуратурі, на якій стадії розслідування перебуває справа В.Варцаби, закінчилася нічим: ця серйозна структура залишила журналістський запит без відповіді. Однак, як вдалося з’ясувати з інших джерел, на початку року В.Варцаба сам з’явився в Генпрокуратурі для добровільної дачі свідчень. Після чого його особу зняли зі списку оголошених у міжнародний розшук, обмежившись підпискою про невиїзд. На Закарпатті одразу з’явилися чутки, що В.Варцаба просто домовився з керівником президентського секретаріату
В.Балогою, тому нічого серйозного з кримінальної справи не вийде. Побічним доказом цього може слугувати той факт, що невдовзі Генпрокуратура передала справу В.Варцаби для розслідування в прокуратуру Закарпатської області, яку В.Балога контролює навіть після свого звільнення із секретаріату президента (обласний прокурор Ю.Бенца — кум В.Балоги). У березні нинішнього року обласна прокуратура закрила кримінальну справу щодо В.Варцаби за відсутністю складу злочину. Не під диктофон кореспонденту «ДТ» пояснили у прокуратурі, що в справі виявилася слабка доказова база. Втім, минулого місяця Генпрокуратура скасувала постанову про закриття кримінальної справи, тому зараз у ній ще тривають слідчі дії — допити, очні ставки…

Сам В.Варцаба від коментарів «ДТ» до завершення слідст­ва відмовився. Зрозуміло, що він сподівається на повторні «6 п.2» (відсутність складу злочину), при цьому почувається досить упевнено. Питання має бути вирішене вже найближчим часом. Так само незабаром закінчиться й судовий розгляд справи колишнього першого заступника В.Варцаби В.Русина. Після чого в гучній справі про фальсифікацію мукачівських виборів буде покладено юридичну крапку. По ній не вдалося притягнути до відповідальності ні колишнього міністра МВС М.Білоконя, ні колишнього главу адміністрації президента В.Медведчука (саме їх тодішня опозиція називала ініціаторами фальсифікації виборів), ні навіть колишнього губернатора І.Різака. Головним фальсифікатором так і залишиться екс-заступник губернатора
В.Дядченко.