Справа про «джихад слова»

На найближчому сесійному засіданні кримським депутатам буде запропоновано розглянути два цікаві питання: про внесення змін до Кримінального кодексу України в частині посилення відповідальності за порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної або релігійної належності та про заборону діяльності політичної партії Хізб-ут-Тахрір. Відразу уточнимо: на кримському рівні ухвалити такі рішення навіть у вигляді оформленої рішенням парламенту автономії законодавчої ініціативи неможливо — ВР Криму такого права не має. Найкоротший шлях до сесійної зали ВР країни рішення парламенту АРК можуть пройти через народних депутатів України, що й передбачається в цьому випадку.

Автор проектів — спікер Анатолій Гриценко — так пояснив журналістам свою ініціативу: щодня в Україні гине одна людина через національну або расову нетерпимість, тому дер­жаві та державним органам потрібно «більш жорстко реагувати на такі прояви». Запитань немає. Крім одного: звідки голов­ний кримський парламентар узяв цю статистику. Як саме слід посилити законодавство, поки що не повідомляється, а тому й аналізувати, по суті, ще нема чого.

Друга ініціатива кримського спікера — про законодавчу заборону діяльності політичної партії Хізб-ут-Тахрір — потребує публічного обговорення і, безперечно, має дістати оцінку експертів у галузі права та релігієзнавців. Підставою для заборони діяльності Хізб-ут-Тахрір Анатолій Гриценко називає те, що партію заборонено у більш як 40 країнах світу, зокрема й у Росії. «Тому ми б не хотіли, щоб такі вкрай радикальні громадські організації та політичні партії діяли на території Автономної Республіки Крим», — каже він, зауваживши, що представники партії Хізб-ут-Тахрір «працюють на півострові в напівлегальному режимі».

Пояснимо ситуацію. Згідно із законодавством України, діяльність політичної партії можна заборонити тільки рішенням суду. Але політичної партії Хізб-ут-Тахрір в Україні немає. У тому значенні, що вона не зареєстрована відповідно до чинного законодавства. Тоді запитання: як можна заборонити те, чого де-юре не існує? Другий момент. Хізб-ут-Тахрір в Україні є — так себе називає група мусульман, точна кількість яких невідома (від п’яти до десяти тисяч). Лідер теж невідомий, а єдиний публічний діяч партії — Абдуселям Селяметов ці питання залишає без відповіді.

Хізб-ут-Тахрір аль-Ісламі — Ісламську партію визволення — створено в 1953 році, центр — у Лондоні. Мета — утворити все­світній ісламський халіфат. Причому подібний до того, який було побудовано в часи пророка Мухаммеда та його перших чотирьох наступників, коли було встановлено справедливе державне управління з рівномірним розподілом усіх благ, оскільки мусульманська умма точно дотримувалася божественних настанов, а халіфів обирали з числа найбільш гідних. Цим, кажуть, Хізб і приваблює багатьох бідняків.

Публічно декларується, що для досягнення цієї мети неприйнятними є як парламентський шлях (західна модель демократії заперечується взагалі), так і насильницькі дії — повстання чи терористичні акти. Головний метод, переконує Абдуселям Селяметов, — переконувати. Іншими словами — джихад слова. Побудова всесвітнього халіфату має початися зі створення істинної ісламської держави в одній країні, потім — в інших, де переважає мусульманське населення. Україна, і навіть окремо узятий Крим, як стверджують прихильники Хізб-ут-Тахрір, до цього поля не потрапляє. До речі, Росія теж.

У низці країн Середньої Азії діяльність Хізб-ут-Тахрір заборонено, у Росії вона ввійшла до списку 17 терористичних організацій (про це докладніше нижче). Водночас США та більшість європейських держав не внесли Хізб-ут-Тахрір до переліку структур, які підтримують тероризм. У Німеччині її заборонено з 2003 року, але не через терористичну діяльність, а у зв’язку із конкретними закликами антисемітського змісту.

У Криму Хізб-ут-Тахрір дала про себе знати 2003 року. (До речі, саме цього року Верховний суд РФ ухвалив перше рішення щодо списку терористичних організацій.) Інтерес до партії «нетрадиційного ісламу» підігріли антитатарські гасла й технології президентських виборів. І заяви президента Л.Кучми про необхідність ухвалити закон про екстремізм. Проте відтоді всі побоювання про екстремістські устремління будівників усесвітнього халіфату не підкріплено жодним фактом. Партія справді існує напівлегально. Вважають, що, як і в усьому світі, вона складається з халків — осередків по п’ять осіб, причому товариші по партії нібито знайомі тільки в межах свого халка, що забезпечує глибоку конспіративність партії. (Але, чесно кажучи, спостерігаючи по сусідству в дачному селі життя місцевих хізбів, дуже в цьому сумніваюся.)

У Рескомі у справах релігій зазначають, що в останні роки число прихильників Хізб-ут-Тахрір збільшується. І структура легалізується — але не як партійна, а релігійна організація: через реєстрацію мусульманських релігійних громад, які не підпорядковуються Духовному управлінню мусульман Криму. За словами голови комітету Володимира Маліборського, таких громад уже близько десяти. Їхні статути не суперечать законодавству, а тому жодних підстав для відмови в їх реєстрації немає. Чим, природно, дуже стурбований меджліс і муфтіят Криму. Кілька років тому деяких імамів-відступників намагалися вигнати з мечетей, доходило до відкритих сутичок. Доказів того, що Хізб-ут-Тахрір має фінансову підтримку з-за кордону, поки що не наведено. Крім одного непрямого: мусульманська громада «Алушта» видає газету накладом 17 тис. примірників. Лідери меджлісу неодноразово закликали і співвітчизників, і владу, зокрема й спецслужби, вжити заходів щодо «нейтралізації» згубного впливу «сектантів». А Рефат Чубаров прямо називає цю партію проектом спецслужб сусідньої держави, яка перешкоджає інтеграції України в Європу і НАТО.

Таким чином, найбільшу зацікавленість у підтримці ідеї спікера А.Гриценка мали б виявити саме меджліс і муфтіят. Проте якраз Рефат Чубаров блискавично й різко негативно відреагував на ініціативу керівництва автономії.

«Якщо припустити, що автори проекту постанови справді переймаються проблемами організованого міжнародного тероризму і тим, щоб не допустити його проявів у Криму, їм слід було б виходити з того, що на ідеологічному полі кожної релігії, зокрема, на жаль, і в ісламі, існують «фундаменталістські», екстремістські утворення, які іноді мають терористичну спрямованість... Вибірковий підхід авторів проекту постанови... не сприятиме порозумінню в кримському суспільстві», — йдеться в заяві заступника голови меджлісу Р.Чубарова.

Коротше кажучи: а чому тільки Хізб-ут-Тахрір? Запитання цілком логічне, особливо коли згадати не просто заяви, а екстремістські витівки дрібних, але скандальних організацій. Теж напівлегальних, із жорсткою структурою. Наприклад. Мета організації — побудова єв­разійської імперії від Владивостока до Дубліна. Мережева організація будується за горизон­тальною системою. Ідеологічної роботи й мережевих війн її члени навчаються в таборах на території сусідньої країни. Джерел фінансування не розголошують. У катехізисі члена організації головною рисою названа пасіонарність: «Ти повинен бути паном... Ти повинен правити. Вставай і пануй!». Героями проголошені Іван Грозний, Франко, Сталін і Путін. Назва організації — Євразійська спілка молоді. Нагадаємо, за що її членів переслідують в Україні. ЄСМ узяла на себе відповідальність за знищення державних символів України на горі Говерла; група активістів ЄСМ влаштувала в Українському центрі в Москві погром виставки, присвяченої Голодомору 30-х років; а торік 2 листопада в камері схову на залізничному вокзалі Сімферополя було виявлено протитанкову гранату й інструкції щодо організації провокацій під час т.зв. Імперського маршу, адресовані одним «пасіонарієм» іншому.

Так, є рішення суду про заборону діяльності цієї організації. Чинне законодавство містить норми і механізми захисту суспільства від таких проявів. Навіть закон про екстремізм не потрібен, кажуть правозахисники і юристи, бо може бути застосований не за призначенням, а саме — для переслідування політичних опонентів. Що ж стосується всього комплексу діянь, пов’язаних із терористичною діяльністю, — читай Кримінальний кодекс. Усе включено.

За версією Рефата Чубарова та деяких інших коментаторів ініціативи спікера Гриценка, керів­ництво парламенту (читай — місцеві «регіонали») зробило показушну спробу вкотре раз використати кримськотатарський чинник у своїх політичних цілях. Розраховуючи на загальну дрімучість у плані ісламу. Хізби не хізби, салафіти чи хабашити, хто їх там зрозуміє, татари — одне слово. Іслам. Тире екстремізм-тероризм. Не виключено. Однак не зайве буде роззирнутися.

Почнемо зі свіжих новин. 31 березня директор ФСБ Микола Патрушев заявив: «Фіксуються спроби міжнародних терористичних організацій «Хізб-ут-Тахрір аль-Ісламі» й «Ісламський рух Узбекистану» перенести свою злочинну діяльність на територію Росії... Протягом останніх двох років виявлено понад 80 активних членів», — заявив директор ФСБ. Російські експерти здивовані: пов’язувати дві організації — проповідників і бойовиків — фактично нічим. Окрім одного — обидві дуже не подобаються президентові Узбекистану. Крім того, у ФСБ, «яка під боротьбу з терористами отримала величезні ресурси, виникає проблема зайнятості. Тероризм на Північному Кавказі ФСБ вже перемогла, про що заявив торік восени той-таки Патрушев, але ж треба рухатися далі. Крім того, оголошення ворогів Іслама Каримова нашими ворогами, можливо, є умовою для отримання серйозних економічних преференцій в Узбекистані. Адже дві настільки різні організації, як ІРУ та Хізб-ут-Тахрір, можна об’єднати лише за одним принципом — це єдина політична опозиція в Узбекистані, оскільки завдяки зусиллям спецслужб Каримова в його країні тільки ісламська опозиція й залишилася», — пише «Ежедневный журнал».

Не переповідатимемо історію переслідування Хізб-ут-Тахрір в Узбекистані — про це написано чимало. Суть така: влада звинувачує членів партії у терористичній діяльності, самі хізби та правозахисники, у тому числі й російські, стверджують, що таким чином Іслам Каримов бореться з опозицією. 2003 року, як уже сказано, верховний суд РФ зарахував цю партію до терористичних. До 2006 року текст рішення не публікували, але головна хвиля арештів та осуду членів Хізб-ут-Тахрір у Росії припала саме на цей час. Ті, хто цікавиться темою, можуть ознайомитися з моніторингом цих справ на сайті «Меморіалу». Для звинувачення в тяжких і особливо тяжких злочинах у Росії, як і Узбекистані, достатньо було лише зізнання у членстві в партії або листівок під час обшуку.

У даному разі цікавий список із 17 організацій, діяльність яких визнана в Росії терористичною. Усі вони — виключно ісламські, що й відрізняє російський список, приміром, від британського й американського. «А як же ультраліві, расисти чи нео­нацисти?» — критикують список експерти, підозрюючи владу в застосуванні подвійних стандартів. З іншого боку, тільки дві організації у списку «російського» походження — Вищий військовий Маджлісуль Шура Об’єднаних сил моджахедів Кавказу та «Конгрес народів Ічкерії і Дагестану». Цих організацій у західних списках немає, а тому соратників генералів Дудаєва і Масхадова на вимогу Росії не видають. Зате в російському реєстрі терористів немає таких структур, як «Хамас» чи «Хезболла».

«Після багатьох років скарг із російського боку на подвійні стандарти американського списку, до якого не включено жодного чеченського угруповання, Росія, схоже, дотримується точно такого ж подвійного стандарту, включаючи до списку лише ті угруповання, які становлять загрозу для Росії, і залишаючи поза ним деяких інших кандидатів, дуже важливих у міжнародному плані. Крім того, вкрай підозріло, що жодного разу не згадуються організації, введення яких до міжнародного переліку Росія дуже активно лобіювала колись... Особливо важко зрозуміти відсутність у цьому списку «Розвідувально-диверсійного батальйону чеченських мучеників», який узяв на себе відповідальність за захоплення заручників на Дубровці та Беслані, а також за переважну більшість випадків використання терористів-смертників у Росії в 2002—2004 рр.», — пише Адам Долнік, директор відділу перспективних розробок Міжнародного центру з профілактики злочинів Університету Воллонгонга (Австралія) — в російському перекладі статтю можна знайти на kavkaz-uzel.ru.

Мені не вдалося з’ясувати, що підштовхнуло А.Гриценка виступити з ініціативою — візьмемо ширше — почати формувати український список терористичних організацій. Відомо, що тему екстремізму обговорювали на останній київській зустрічі керівництва Криму з президентом В.Ющенком. Відомо також, що першим особам автономії було надано для ознайомлення якийсь документ із грифом ДСК. Втім, підстав стверджувати, що ініціатива йде з Києва і продиктована бажанням зіграти в піддавки з Росією чи Узбекистаном, немає. Є тільки версія.

Але поза полем цієї конкретної теми хотілося б сказати. Ре­сурсів — матеріальних і людських — у спецслужб країни, особливо в такому регіоні як Крим, має бути достатньо для нормальної професійної роботи. Не тому, що тут є Хізб-ут-Тахрір чи ще хтось, а тому що є держава.