Спочатку було Мукачеве…

«О 16 годині в ратуші з’явилися близько двадцяти озброєних працівників міліції та людей у цивільному, котрі опечатали кабінет міського голови. Я спробував пройти в мерію, але мене не пропустили озброєні міліціонери. На них не подіяли ні усні прохання, ні службове посвідчення. Співробітники правоохоронних органів стали затримувати працівників комерційної структури, в якій до виборів працював міський голова. Одного із заступників мера кілька днів протримали в ізоляторі тимчасового тримання, вимагаючи зізнання, як відмивалися гроші, виділені на озеленення міста. А далі почалося найстрашніше — міліціонери разом із криміналітетом стали в дверях сесійної зали й закрили вхід міським депутатам, котрі провели в цьому залі за останніх півтора року близько 40 засідань…

Я хотів би звернутися до депутатів і представників влади всіх рівнів із проханням захистити Мукаче­ве від такого «нашестя», бо завтра СДПУ(о) поставить на коліна всю Ук­раїну. Вони не зупиняться ні перед чим, а будуть брати владу автоматами…»

«Ми, депутати Ужгородської міської ради V скликання, обурені сва­віллям та беззаконням з боку пра­воохоронних органів міста та області, спрямованими на повну дискредитацію міської влади. Події 6—7.02.2008 року з озброєного захоплення міської ратуші правоохоронними органами свідчать про виключ­но замовний характер дій владних органів Закарпатської області. Без будь-яких пояснень не допускаються у приміщення мерії Ужгородський міський голова, депутати Ужгородської міської та Закарпатської обласної рад, працівники виконавчих органів міськ­ради. Жоден із працівників міськ­ради нині не застрахований від того, що в його службовому приміщенні будуть виявлені підкинуті наркотики, зброя чи помічені грошові купюри з метою дискредитації міської влади. Вважаємо, що ці протиправні дії інспіровані керівництвом Закарпатської обласної дер­жавної адміністрації за прямою вказівкою Секретаріату президента України…»

Перший із наведених вище уривків — цитата з «ДТ» від 10 січня 2004 р., пряма мова в.о. мера Мукачевого Золтана Лендєла одразу після захоплення міста об’єднаними есдеками. Другий — звернення депутатів Ужгородської міськради, прийняте цього четверга під стінами мерії, якому передувало порушення прокуратурою кримінальних справ за фактами зловживання з боку міських чиновників та анонімний дзвінок із повідомленням про замінування мерії. Для повної ідентичності подій не вистачає президентського указу про відсторонення мера Ужгорода з посади, втім — усе ще попереду. Зате антураж аж вражає своєю схожістю. І тоді, і тепер державні структури чітко підпорядковані одній силі (тут «нашоукраїнці» навіть переплюнули есдеків, бо в тих не був своїм принаймні Апеляційний суд), в області лише одне місто, яке «не слухається» центру (тоді Мукачеве, тепер — Ужгород), а на Банковій керує Віктор (тоді Медведчук, тепер Балога).

Підстави висувати претензії С.Ратушняку, безперечно, є. Горо­дяни справедливо нарікають на брудні вулиці, категорично не сприймають відстріл ампулами з отрутою бродячих тварин, а після публікацій в опозиційній до міської влади пресі виникає стійке переконання, що земельні питання в Ужгороді вирішуються виключно через корупційні схеми. Однак про зловживання міської влади в обласному центрі хоча б говорять уголос, тоді як у тому ж таки УНаприк­лад, як міськрада здає в оренду представникам «Барви» Мукачів­ський замок, передбачливо відреставрований за комунальні кошти (та ще й із піаром — дивіться, міська влада не шкодує грошей на пам’ятки культури!). Чи не допускає в місто середній бізнес, який міг би створити конкуренцію тій-таки «Барві», внаслідок чого виникає парадоксальна ситуація: середня зарплата в Мукачевому помітно нижча, ніж в Ужгороді, зате ціни на продукти в супермаркетах — вищі.

Керівництво силових структур, очолюване родичами В.Балоги та вихідцями з Мукачево­го, звинувачення в заангажованості на користь ОДА чи секрета­ріату президента називає маячнею, запевняючи, що просто виконує свої обов’язки. І це ще одна пряма аналогія з січнем 2004-го. Як і переконання, що насправді причина наїзду силовиків — не зловживання міських посадовців, а той факт, що мер міста, сприймає хтось методи його керівницт­ва чи ні, — єдина в регіоні послідовна опозиція обласній владі. Якою чомусь не став ні БЮТ, ні будь-яка інша політична сила.

З.Лендєл сьогодні, як і чотири роки тому, виконує обов’язки мера Мукачевого. На події в Ужгороді він не реагує, того факту, що Мукачеве стало єдиним містом, де, всупереч Закону про місцеве самоврядування, навіть не плануються позачергові вибори мера у зв’язку з відбуттям В.Петьовки до парламенту, не помічає. Ось іще одна його цитата з січня 2004-го: «Закарпаття за свою історію побувало під багатьма владами — Угорщиною, Австро-Угорщиною, Чехословач­чиною, Радянським Союзом. Але за жодної з них у ратушу не вривалися й не вибивали двері озброєні люди. То невже це мало статися в незалежній Україні?» Історія повторюється?..